Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Форте́ця Єлисаве́ти (Єлисаветинська фортеця; трапляється також написання Фортеця Єлизавети, Єлизаветинська фортеця) — фортеця-зірка, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та Новослобідського козацького полку). Названа на честь Святої Елисавети — покровительки імператриці Єлизавети Петрівни.
| Фортеця Єлисавети | |
|---|---|
 | |
Координати: 48°29′53″ пн. ш. 32°15′14″ сх. д. / 48.498° пн. ш. 32.254° сх. д. | |
| Тип | фортеця |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Кропивницький[1] |
  Фортеця святої Єлисавети (Україна) | |
 Фортеця святої Єлисавети у Вікісховищі | |
Мала форму правильного шестикутника периметром (разом із зовнішніми укріпленнями) до 6 верст. Єлисаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу в регіоні: протягом 1753—1764 вона була місцем перебування вищого російського командування на півдні України; у ній діяла слідча комісія у гайдамацьких справах (з 1756). Під час російсько-турецької війни 1768—1774, коли у межі Єлисаветградської провінції вдерлися татари, гарнізон укріплення закрився у фортеці і не вступив в бій з татарами, які безкарно пограбували і попалили навколишні села. З 1775 фортеця Єлисавети остаточно втрачає своє оборонне значення. У 1784 фортецю було ліквідовано, з неї було вивезено до Херсона всю артилерію. Повне скасування статусу фортеці Єлисавети здійснилося 15 березня 1805 року.
Історія фортеці
Фортецю Єлисавети було побудовано відповідно до сенатського указу, яким також створювалась Нова Сербія. Указ був підписаний імператрицею Єлизаветою 4 січня 1752 року. На підставі указу була видана жалувана грамота Івану Хорвату та інструкціяІвану Глєбову. Проект затверджений 30 липня 1752 року. Вибір місця розташування обумовлений приблизно рівною відстанню від вже наявних тоді фортець — Архангельської (тепер — Новоархангельськ) на Синюсі та Мішуриноріжської на Дніпрі, що створювало оборонну лінію з трьох великих укріплень, проміжки між якими захищалися новосербськими шанцями та козацькими форпостами.
Місце для фортеці обрав генерал артилерії І. Ф. Глєбов згідно з наданою йому 3 лютого 1752 року спеціальною інструкцією. Затвердив його Сенат на засіданнях 21 березня та 1 квітня 1753 року. Але у зв'язку з напруженою політичною ситуацією будівництво було затримано і указ про його початок вийшов тільки 3 березня 1754 року. Урочисте закладання фортеці відбулося 18 червня 1754 року. Будівельними роботами керував інженер-підполковник Л. І. Менцеліус.
Для будівництва фортеці прибув Гадяцько-Миргородський полк (1390 козаків), який виконав основні роботи за чотири місяці: з червня по жовтень 1754. Під час робіт загинуло 72 козаки, 233 захворіло, 855 втекло на Січ .
Фортеця складалася з утвореного земляними валами шестикутника бастіонних фронтів з шістьома равелінами поперед куртин. Вся фортифікаційна система оточувалася глибокими сухими ровами, вздовж зовнішнього периметру яких проходила фортечна дорога, прикрита шістьома гласисами. На березі Інгулу, для його оборони, в 175 сажнях від фортеці був окремий горнверк — шанець Св. Сергія. Бастіони мали форму п'ятикутників, з відкритими на фортечний плац горжами. У бастіонів були подвійні фланки. Равеліни мали форму неправильних ромбів і були відкриті з тилу. У випадку захоплення ворогом це робило їх беззахисними з боку фортечного вогню. Всі верки (захисні споруди) були земляними. Головний вал був висотою 19 футів, товщиною — 18 футів, висота понижених фланків — 7,5 9 футів, висота равелінів — 16 футів, висота гласисів — 7 футів, глибина ровів — 18-21 футів.
У фортеці було троє воріт, облаштованих сторожовими вежами та кордегардіями — Троїцькі (головні, тепер виїзд на Ново-Олексіївку), Пречистенські та Всіхсвятські. Бастіони фортеці названі іменами святих — Петра (перший від Троїцьких воріт за стрілкою годинника), далі послідовно — Олексія, Андрія Первозваного, Олександра Невського, Архістратига Михаїла та Катерини. Равеліни також мали святих покровителів — Анни (навпроти Троїцьких воріт), потім по колу — Наталії, Іоанна, Пресвятих Печерських, Миколая та Феодора.
У зв'язку зі стурбованістю Туреччини щодо правомірності місця розташування фортеці та розпочатими з цього приводу переговорами, будівництво у середині жовтня 1754 року було призупинене, хоча в цілому оборонні вали були вже насипані, тільки не на повну висоту. За донесенням особливого турецького уповноваженого паші Девлет-Алі-Сент-Аги, який здійснив огляд фортеці Єлисавети, у 1755 році вона була вже побудована «міцно і надійно», але вали невисокі, у деяких місцях до 2 аршинів, а де й менше. На висновки турецького візитера, що заспокоїли Порту, очевидно вплинуло дуже добре прийняття, яке йому організували попереджені завчасно російським послом у Стамбулі надвірним радником О. М. Обрєзковим комендант фортеці бригадир О. І. Глєбов та головний військовий командир краю генерал-майор І. Ф. Глєбов. Незважаючи на дипломатичні дебати, роботи у фортеці з причини ускладнення на південному кордоні були поновлені вже у 1756 році: вздовж прикритої дороги поставлений палісад, де не було брустверів, — улаштовані рогатки, у вихідних кутах і на фланках бастіонів, а також на фасах равелінів поставлені гармати, перед якими насипали бруствери.
Артилерійське озброєння фортеці тоді складалося зі 120 гармат, 12 мортир, 6 фальконетів, 12 гаубиць та 6 мортирів. В наступні роки будівельні роботи у фортеці продовжувалися, але дуже повільно і не були закінчені навіть до кінця правління імператриці Єлисавети (1761 р.) На території фортеці було розбудоване ціле місто, в центрі якого стояла дерев'яна Свято-Троїцька церква, що з 1755 по 1801 роки мала статус соборної. Солдатські казарми були розраховані на 2200 вояків. Гарнізон складався з трьох батальйонів та двох команд — артилерійської та інженерної. Тут знаходилися комендантський, ганералітетський, протопопський будинки, порохові погреби (один з них, що у бастіоні Св. Петра, у 1994 році був досліджений кіровоградськими археологами), кузні, криниці, провіантський магазин (склад), кордеґардії та інші будівлі. Чотирнадцятикімнатний дім, в якому у 1787—1788 роках жив генерал-фельдмаршал князь Г. О. Потьомкін, пізніше був пристосований для перебування послів, що зупинялися тут, подорожуючи з Петербурга до Константинополя і зворотно.
В 1763 році у фортеці було відкрито школу для офіцерських дітей, у 1764 році — засновано першу в Україні друкарню гражданського шрифту, у 1787—1788 роках Г. О. Потьомкін заснував тут один з перших в Україні медичних навчальних закладів — медико-хірургічну школу, яку закінчив Є. Й. Мухін (1766—1850), що став видатним хірургом і був одним з вчителів М. І. Пирогова (1810—1871). Сам М. І. Пирогов працював у фортечній лікарні під час Кримської війни 1853—1856 років. Погруддя, встановлене славетному лікарю-хірургу на території лікарні, потребує серйозної реставрації і навіть реконструкції.
Особистості в історії фортеці
З історією фортеці Єлисавети пов'язано багато знаменитостей. Влітку 1769 року тут перебував зі штабом своєї 2-ї армії генерал-аншеф П.О.Рум'янцев (1725—1796), генерал-фельдмаршал з 1770 р., граф з 1775 р.). Тоді ж у фортеці знаходився Донський козачий полк Є. Д. Кутейникова (1725—1779), в якому служив хорунжим О.І.Пугачов (1740—1775). Приборкувач Пугачовського повстання генерал-аншеф граф П.І.Панін (1721—1789) теж був у фортеці Єлисавети — у 1770 році йому тут організували тріумфальну зустріч з гарматним салютом як покорителю Бендер. Розминувся він тоді з хорунжим Пугачовим, щоб через кілька років переслідувати його як самозванця Петра ІІІ.
У 1779 році у фортеці був член Військової колегії генерал-поручик І. І. Апухтін (1726—1804). Князь Г. О. Потьомкін (1739—1791, генерал-фельдмаршал з 1784 року) вперше прибув у фортецю 27 вересня 1782 року, пізніше він часто приїздив і жив у своєму фортечному будинку. Часто і на досить тривалий час у 1773—1794 роках у фортеці перебував М. І. Кутузов (1745—1813, генерал-фельдмаршал з 1812 року). Знаменитий полководець О. В. Суворов (1729—1800, генерал-фельдмаршал з 1794 року) бував у фортеці в 1786 та 1792 роках. Відомий австрійський фельдмаршал принц Ш. Ж. де Лінь знаходився у фортеці у 1788 році і залишив про цей період цікаві спогади. Генерал-фельдмаршал (1799) граф (1797) І.В.Гудович (1741—1820) був у фортеці Єлисавети коли командував корпусом під час російсько-турецької війни 1787—1791.
Бували тут і кошові отамани та січова старшина українських козаків. Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році архів і зброя запорожців певний час зберігалися у фортеці .
Участь у російсько-турецькій війні (1768—1774)
Безпосередньо у бойових діях фортеця Єлисавети брала участь тільки один раз. Сталося це під час російсько-турецької війни 1768—1774 років, перша кампанія якої розпочалася 1769 року навалою Кримського хана Кирима Ґерая на Єлисаветградську провінцію. 4 січня очолюване ним 70-тисячне турецько-татарське військо перейшло російський кордон біля Орловського шанця і 7 січня зупинилося біля фортеці Єлисавети, в якій укрився начальник провінції генерал-майор О. С. Ісаков з гарнізоном та місцевими жителями. Орду зустрів вогонь фортечних гармат. Кирим Ґерай не зважився на штурм, а О. С. Ісаков не міг йому протиставити достатньої військової сили для відкритого бою. Нападники розділилися на кілька загонів, знищили вогнем і мечем поблизькі села, захопили в полон більше тисячі жителів, забрали багато худоби та відійшли за Дністер. За легендою з фортеці була зроблена вилазка кінного загону князя І. В. Багратіона, який порубав ар'єргард татар, хоча документальних підтверджень цьому факту немає. Це було останнє татарське нашестя на Україну. Певну роль в його невдачі зіграла і фортеця Єлисавети. В кінці XVIII ст. фортеця Єлисавети втрачає своє стратегічне значення.
Знезброєння та розформування
Рескриптом імператриці Катерини ІІ від 10 лютого 1784 року на ім'я генерал-фельдмаршала князя Г. О. Потьомкіна було повідомлено, що фортеця Єлисавети «так як за своїм становищем в середині держави фортецею вважатися не могла і була перетворена на внутрішнє місто». Поступово, протягом кількох років фортеця обеззброювалася. У 1794 році тут ще утримувалося 162 гармати, які обслуговувалися 277 артилеристами. Гармати та артилерійські припаси вивозили в прикордонні міста, головним чином у Херсон. У квітні 1795 року 5 гармат було відправлено в Новомиргород. Тільки дві гармати збереглися у фортеці Єлисавети — вони встановлені на кам'яних п'єдесталах при в'їзді з колишніх Пречистенських воріт.
Повне скасування статусу фортеці Єлисавети здійснилося 15 березня 1805 року. Фортечний гарнізон був розформований, але в казармах ще багато років розміщався нестройовий батальйон (три інвалідні роти).
В роки радянсько-української війни більшовики створили на території фортеці в'язницю для політичних опонентів (передусім для отаманів Холодного Яру).
Зараз тут розташований меморальний комплекс присвячений героям Другої світової війни. Зокрема могили Героїв Радянського Союзу : Григорія Куроп'ятникова, Григорія Балицького, Дмитра Осатюка, Івана Усенко, Василя Галушкіна, Івана Коваля, Миколи Литвинова і Дмитра Семенова.
Сучасність
Фортеця Святої Єлисавети є унікальною фортифікаційною пам'яткою XVIII ст. Сучасне використання фортечного комплексу не відповідає його історико-культурному значенню.
Фортецю внесено до переліку пам'яток культурної спадщини України.
Контури фортеці лежать в основі герба Кропивницького.
Див. також
Примітки
- Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- Сенатский вследствие именного «О поселении на Российских границах приходящих Сербов» {{ПСЗРИ-1|9921|XIII: 1749-1752 гг.|570-577|link = [[Файл:Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том 13.djvu?page=571}}]] (рос.)
- на доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4
- Жалованная Грамота Генералъ-Маіору Ивану Хорвату «Объ учрежденіи двухъ гусарскихъ и двухъ пандурскихъ полковъ, о дачѣ имъ земель, жалованья, привиллегіи и правъ, о именованіи новозаселенной ими страны Новою Сербіею, а сдѣланнаго тамъ укрѣпленія крѣпостью Святыя Елисаветы». {{ПСЗРИ-1|9924|XIII: 1749-1752 гг.|581–585|link = [[Файл:Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том 13.djvu?page=582}}]] (рос.)
- Инструкция артиллерии генерал-майору Глебову «О поселении в Заднепрских местах прибывших с генерал-майором Хорватом сербов и других народов» {{ПСЗРИ-1|9935|XIII: 1749-1752 гг.|598-605|link = [[Файл:Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том 13.djvu?page=599}}]] (рос.)
- Фортеця Святої Єлисавети
- [https://dozor.kr.ua/post/1-lipnya-den-zasnuvannya-fortetsi-svyatoi-elisaveti-nevivchena-istoriya-neunikalnoi-fortetsi-2035.html 1 липня – день заснування фортеці святої Єлисавети: Невивчена історія неунікальної фортеці]
Література
- Соколов Г. И. Историческая и статистическая записка о военном городе Елисаветграде // Записки Одесского общества истории и древностей. — Т. 2. — 1848. — С. 386—395;
- Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ; Запоріжжя, 2005.
- Архів фортеці Єлисавети в ІР НБУВ / Інгульський степ, альманах. К. 2016.
Посилання
- «Фортеця Єлисавети» К. Шляховий [ 9 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Forte cya Yelisave ti Yelisavetinska fortecya traplyayetsya takozh napisannya Fortecya Yelizaveti Yelizavetinska fortecya fortecya zirka administrativnij centr Novoserbskogo poselennya Novoyi Serbiyi ta Novoslobidskogo kozackogo polku Nazvana na chest Svyatoyi Elisaveti pokrovitelki imperatrici Yelizaveti Petrivni Fortecya YelisavetiKoordinati 48 29 53 pn sh 32 15 14 sh d 48 498 pn sh 32 254 sh d 48 498 32 254TipfortecyaKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 RoztashuvannyaKropivnickij 1 Fortecya svyatoyi Yelisaveti Ukrayina Fortecya svyatoyi Yelisaveti u VikishovishiGarmati i vali forteci Yelisaveti v suchasnomu KropivnickomuVid Forteci Yelisaveti z visoti ptashinogo polotu Aerofotozjomka 1943 Mala formu pravilnogo shestikutnika perimetrom razom iz zovnishnimi ukriplennyami do 6 verst Yelisavetinska fortecya bula golovnim poselennyam shtab kvartiroyu Novoslobidskogo kozackogo zgodom Yelisavetgradskogo pikinernogo polku Fortecya bula odnim z oplotiv rosijskogo vplivu v regioni protyagom 1753 1764 vona bula miscem perebuvannya vishogo rosijskogo komanduvannya na pivdni Ukrayini u nij diyala slidcha komisiya u gajdamackih spravah z 1756 Pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 koli u mezhi Yelisavetgradskoyi provinciyi vderlisya tatari garnizon ukriplennya zakrivsya u forteci i ne vstupiv v bij z tatarami yaki bezkarno pograbuvali i popalili navkolishni sela Z 1775 fortecya Yelisaveti ostatochno vtrachaye svoye oboronne znachennya U 1784 fortecyu bulo likvidovano z neyi bulo vivezeno do Hersona vsyu artileriyu Povne skasuvannya statusu forteci Yelisaveti zdijsnilosya 15 bereznya 1805 roku Istoriya forteciFortecyu Yelisaveti bulo pobudovano vidpovidno do senatskogo ukazu yakim takozh stvoryuvalas Nova Serbiya Ukaz buv pidpisanij imperatriceyu Yelizavetoyu 4 sichnya 1752 roku Na pidstavi ukazu bula vidana zhaluvana gramota Ivanu Horvatu ta instrukciyaIvanu Glyebovu Proekt zatverdzhenij 30 lipnya 1752 roku Vibir miscya roztashuvannya obumovlenij priblizno rivnoyu vidstannyu vid vzhe nayavnih todi fortec Arhangelskoyi teper Novoarhangelsk na Sinyusi ta Mishurinorizhskoyi na Dnipri sho stvoryuvalo oboronnu liniyu z troh velikih ukriplen promizhki mizh yakimi zahishalisya novoserbskimi shancyami ta kozackimi forpostami Misce dlya forteci obrav general artileriyi I F Glyebov zgidno z nadanoyu jomu 3 lyutogo 1752 roku specialnoyu instrukciyeyu Zatverdiv jogo Senat na zasidannyah 21 bereznya ta 1 kvitnya 1753 roku Ale u zv yazku z napruzhenoyu politichnoyu situaciyeyu budivnictvo bulo zatrimano i ukaz pro jogo pochatok vijshov tilki 3 bereznya 1754 roku Urochiste zakladannya forteci vidbulosya 18 chervnya 1754 roku Budivelnimi robotami keruvav inzhener pidpolkovnik L I Mencelius Dlya budivnictva forteci pribuv Gadyacko Mirgorodskij polk 1390 kozakiv yakij vikonav osnovni roboti za chotiri misyaci z chervnya po zhovten 1754 Pid chas robit zaginulo 72 kozaki 233 zahvorilo 855 vteklo na Sich Fortecya skladalasya z utvorenogo zemlyanimi valami shestikutnika bastionnih frontiv z shistoma ravelinami popered kurtin Vsya fortifikacijna sistema otochuvalasya glibokimi suhimi rovami vzdovzh zovnishnogo perimetru yakih prohodila fortechna doroga prikrita shistoma glasisami Na berezi Ingulu dlya jogo oboroni v 175 sazhnyah vid forteci buv okremij gornverk shanec Sv Sergiya Bastioni mali formu p yatikutnikiv z vidkritimi na fortechnij plac gorzhami U bastioniv buli podvijni flanki Ravelini mali formu nepravilnih rombiv i buli vidkriti z tilu U vipadku zahoplennya vorogom ce robilo yih bezzahisnimi z boku fortechnogo vognyu Vsi verki zahisni sporudi buli zemlyanimi Golovnij val buv visotoyu 19 futiv tovshinoyu 18 futiv visota ponizhenih flankiv 7 5 9 futiv visota raveliniv 16 futiv visota glasisiv 7 futiv glibina roviv 18 21 futiv U forteci bulo troye vorit oblashtovanih storozhovimi vezhami ta kordegardiyami Troyicki golovni teper viyizd na Novo Oleksiyivku Prechistenski ta Vsihsvyatski Bastioni forteci nazvani imenami svyatih Petra pershij vid Troyickih vorit za strilkoyu godinnika dali poslidovno Oleksiya Andriya Pervozvanogo Oleksandra Nevskogo Arhistratiga Mihayila ta Katerini Ravelini takozh mali svyatih pokroviteliv Anni navproti Troyickih vorit potim po kolu Nataliyi Ioanna Presvyatih Pecherskih Mikolaya ta Feodora Fortecya Svyatoyi Yelisaveti foto Andrij Tkach instagram com andrew360d U zv yazku zi sturbovanistyu Turechchini shodo pravomirnosti miscya roztashuvannya forteci ta rozpochatimi z cogo privodu peregovorami budivnictvo u seredini zhovtnya 1754 roku bulo prizupinene hocha v cilomu oboronni vali buli vzhe nasipani tilki ne na povnu visotu Za donesennyam osoblivogo tureckogo upovnovazhenogo pashi Devlet Ali Sent Agi yakij zdijsniv oglyad forteci Yelisaveti u 1755 roci vona bula vzhe pobudovana micno i nadijno ale vali nevisoki u deyakih miscyah do 2 arshiniv a de j menshe Na visnovki tureckogo vizitera sho zaspokoyili Portu ochevidno vplinulo duzhe dobre prijnyattya yake jomu organizuvali poperedzheni zavchasno rosijskim poslom u Stambuli nadvirnim radnikom O M Obryezkovim komendant forteci brigadir O I Glyebov ta golovnij vijskovij komandir krayu general major I F Glyebov Nezvazhayuchi na diplomatichni debati roboti u forteci z prichini uskladnennya na pivdennomu kordoni buli ponovleni vzhe u 1756 roci vzdovzh prikritoyi dorogi postavlenij palisad de ne bulo brustveriv ulashtovani rogatki u vihidnih kutah i na flankah bastioniv a takozh na fasah raveliniv postavleni garmati pered yakimi nasipali brustveri Artilerijske ozbroyennya forteci todi skladalosya zi 120 garmat 12 mortir 6 falkonetiv 12 gaubic ta 6 mortiriv V nastupni roki budivelni roboti u forteci prodovzhuvalisya ale duzhe povilno i ne buli zakincheni navit do kincya pravlinnya imperatrici Yelisaveti 1761 r Na teritoriyi forteci bulo rozbudovane cile misto v centri yakogo stoyala derev yana Svyato Troyicka cerkva sho z 1755 po 1801 roki mala status sobornoyi Soldatski kazarmi buli rozrahovani na 2200 voyakiv Garnizon skladavsya z troh bataljoniv ta dvoh komand artilerijskoyi ta inzhenernoyi Tut znahodilisya komendantskij ganeralitetskij protopopskij budinki porohovi pogrebi odin z nih sho u bastioni Sv Petra u 1994 roci buv doslidzhenij kirovogradskimi arheologami kuzni krinici proviantskij magazin sklad kordegardiyi ta inshi budivli Chotirnadcyatikimnatnij dim v yakomu u 1787 1788 rokah zhiv general feldmarshal knyaz G O Potomkin piznishe buv pristosovanij dlya perebuvannya posliv sho zupinyalisya tut podorozhuyuchi z Peterburga do Konstantinopolya i zvorotno V 1763 roci u forteci bulo vidkrito shkolu dlya oficerskih ditej u 1764 roci zasnovano pershu v Ukrayini drukarnyu grazhdanskogo shriftu u 1787 1788 rokah G O Potomkin zasnuvav tut odin z pershih v Ukrayini medichnih navchalnih zakladiv mediko hirurgichnu shkolu yaku zakinchiv Ye J Muhin 1766 1850 sho stav vidatnim hirurgom i buv odnim z vchiteliv M I Pirogova 1810 1871 Sam M I Pirogov pracyuvav u fortechnij likarni pid chas Krimskoyi vijni 1853 1856 rokiv Pogruddya vstanovlene slavetnomu likaryu hirurgu na teritoriyi likarni potrebuye serjoznoyi restavraciyi i navit rekonstrukciyi Osobistosti v istoriyi forteci Z istoriyeyu forteci Yelisaveti pov yazano bagato znamenitostej Vlitku 1769 roku tut perebuvav zi shtabom svoyeyi 2 yi armiyi general anshef P O Rum yancev 1725 1796 general feldmarshal z 1770 r graf z 1775 r Todi zh u forteci znahodivsya Donskij kozachij polk Ye D Kutejnikova 1725 1779 v yakomu sluzhiv horunzhim O I Pugachov 1740 1775 Priborkuvach Pugachovskogo povstannya general anshef graf P I Panin 1721 1789 tezh buv u forteci Yelisaveti u 1770 roci jomu tut organizuvali triumfalnu zustrich z garmatnim salyutom yak pokoritelyu Bender Rozminuvsya vin todi z horunzhim Pugachovim shob cherez kilka rokiv peresliduvati jogo yak samozvancya Petra III U 1779 roci u forteci buv chlen Vijskovoyi kolegiyi general poruchik I I Apuhtin 1726 1804 Knyaz G O Potomkin 1739 1791 general feldmarshal z 1784 roku vpershe pribuv u fortecyu 27 veresnya 1782 roku piznishe vin chasto priyizdiv i zhiv u svoyemu fortechnomu budinku Chasto i na dosit trivalij chas u 1773 1794 rokah u forteci perebuvav M I Kutuzov 1745 1813 general feldmarshal z 1812 roku Znamenitij polkovodec O V Suvorov 1729 1800 general feldmarshal z 1794 roku buvav u forteci v 1786 ta 1792 rokah Vidomij avstrijskij feldmarshal princ Sh Zh de Lin znahodivsya u forteci u 1788 roci i zalishiv pro cej period cikavi spogadi General feldmarshal 1799 graf 1797 I V Gudovich 1741 1820 buv u forteci Yelisaveti koli komanduvav korpusom pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1787 1791 Buvali tut i koshovi otamani ta sichova starshina ukrayinskih kozakiv Pislya likvidaciyi Zaporozkoyi Sichi u 1775 roci arhiv i zbroya zaporozhciv pevnij chas zberigalisya u forteci Uchast u rosijsko tureckij vijni 1768 1774 Plan shema Bezposeredno u bojovih diyah fortecya Yelisaveti brala uchast tilki odin raz Stalosya ce pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rokiv persha kampaniya yakoyi rozpochalasya 1769 roku navaloyu Krimskogo hana Kirima Geraya na Yelisavetgradsku provinciyu 4 sichnya ocholyuvane nim 70 tisyachne turecko tatarske vijsko perejshlo rosijskij kordon bilya Orlovskogo shancya i 7 sichnya zupinilosya bilya forteci Yelisaveti v yakij ukrivsya nachalnik provinciyi general major O S Isakov z garnizonom ta miscevimi zhitelyami Ordu zustriv vogon fortechnih garmat Kirim Geraj ne zvazhivsya na shturm a O S Isakov ne mig jomu protistaviti dostatnoyi vijskovoyi sili dlya vidkritogo boyu Napadniki rozdililisya na kilka zagoniv znishili vognem i mechem poblizki sela zahopili v polon bilshe tisyachi zhiteliv zabrali bagato hudobi ta vidijshli za Dnister Za legendoyu z forteci bula zroblena vilazka kinnogo zagonu knyazya I V Bagrationa yakij porubav ar yergard tatar hocha dokumentalnih pidtverdzhen comu faktu nemaye Ce bulo ostannye tatarske nashestya na Ukrayinu Pevnu rol v jogo nevdachi zigrala i fortecya Yelisaveti V kinci XVIII st fortecya Yelisaveti vtrachaye svoye strategichne znachennya Znezbroyennya ta rozformuvannya Konturi forteci na gerbi Kropivnickogo Reskriptom imperatrici Katerini II vid 10 lyutogo 1784 roku na im ya general feldmarshala knyazya G O Potomkina bulo povidomleno sho fortecya Yelisaveti tak yak za svoyim stanovishem v seredini derzhavi forteceyu vvazhatisya ne mogla i bula peretvorena na vnutrishnye misto Postupovo protyagom kilkoh rokiv fortecya obezzbroyuvalasya U 1794 roci tut she utrimuvalosya 162 garmati yaki obslugovuvalisya 277 artileristami Garmati ta artilerijski pripasi vivozili v prikordonni mista golovnim chinom u Herson U kvitni 1795 roku 5 garmat bulo vidpravleno v Novomirgorod Tilki dvi garmati zbereglisya u forteci Yelisaveti voni vstanovleni na kam yanih p yedestalah pri v yizdi z kolishnih Prechistenskih vorit Povne skasuvannya statusu forteci Yelisaveti zdijsnilosya 15 bereznya 1805 roku Fortechnij garnizon buv rozformovanij ale v kazarmah she bagato rokiv rozmishavsya nestrojovij bataljon tri invalidni roti V roki radyansko ukrayinskoyi vijni bilshoviki stvorili na teritoriyi forteci v yaznicyu dlya politichnih oponentiv peredusim dlya otamaniv Holodnogo Yaru Odna z mogil Zaraz tut roztashovanij memoralnij kompleks prisvyachenij geroyam Drugoyi svitovoyi vijni Zokrema mogili Geroyiv Radyanskogo Soyuzu Grigoriya Kurop yatnikova Grigoriya Balickogo Dmitra Osatyuka Ivana Usenko Vasilya Galushkina Ivana Kovalya Mikoli Litvinova i Dmitra Semenova SuchasnistPam yatnik Grigoriyu Kurop yatnikovu kolo forteci Fortecya Svyatoyi Yelisaveti ye unikalnoyu fortifikacijnoyu pam yatkoyu XVIII st Suchasne vikoristannya fortechnogo kompleksu ne vidpovidaye jogo istoriko kulturnomu znachennyu Fortecyu vneseno do pereliku pam yatok kulturnoyi spadshini Ukrayini Konturi forteci lezhat v osnovi gerba Kropivnickogo Div takozhIstoriya Kropivnickogo Gerb KropivnickogoPrimitkiWiki Loves Monuments monuments database 2023 d Track Q28563569d Track Q4580425 Senatskij vsledstvie imennogo O poselenii na Rossijskih granicah prihodyashih Serbov PSZRI 1 9921 XIII 1749 1752 gg 570 577 link Fajl Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj Imperii Sobranie Pervoe Tom 13 djvu page 571 ros na dopovidi Senata Genvarya 4 dnya 1752 goda podpisano Eya imperatorskogo Velichestva rukoyu tako byt po semu a dannuyu general majoru Glebovu instrukciyu veleno onoj kreposti uchinit napered plan i dlya rassmotreniya prislat v voennuyu kollegiyu Centralnij derzhavnij vijskovo istorichnij arhiv Rosiyi F 349 inv 9 spr 1445 stor 2 4 Zhalovannaya Gramota General Maioru Ivanu Horvatu Ob uchrezhdenii dvuh gusarskih i dvuh pandurskih polkov o dachѣ im zemel zhalovanya privillegii i prav o imenovanii novozaselennoj imi strany Novoyu Serbieyu a sdѣlannago tam ukrѣpleniya krѣpostyu Svyatyya Elisavety PSZRI 1 9924 XIII 1749 1752 gg 581 585 link Fajl Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj Imperii Sobranie Pervoe Tom 13 djvu page 582 ros Instrukciya artillerii general majoru Glebovu O poselenii v Zadneprskih mestah pribyvshih s general majorom Horvatom serbov i drugih narodov PSZRI 1 9935 XIII 1749 1752 gg 598 605 link Fajl Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj Imperii Sobranie Pervoe Tom 13 djvu page 599 ros Fortecya Svyatoyi Yelisaveti https dozor kr ua post 1 lipnya den zasnuvannya fortetsi svyatoi elisaveti nevivchena istoriya neunikalnoi fortetsi 2035 html 1 lipnya den zasnuvannya forteci svyatoyi Yelisaveti Nevivchena istoriya neunikalnoyi forteci LiteraturaSokolov G I Istoricheskaya i statisticheskaya zapiska o voennom gorode Elisavetgrade Zapiski Odesskogo obshestva istorii i drevnostej T 2 1848 S 386 395 Ukrayinske kozactvo Mala enciklopediya Kiyiv Zaporizhzhya 2005 Arhiv forteci Yelisaveti v IR NBUV Ingulskij step almanah K 2016 Posilannya Fortecya Yelisaveti K Shlyahovij 9 zhovtnya 2007 u Wayback Machine