Відьмине кільце

Відьмине кільце — в багатьох культурах народна назва групи плодових тіл грибів, що росте по колу в міру розповсюдження грибниці. Переважно поширені в лісах, але зустрічаються й на трав'янистих рівнинах.

Відьмине кільце на газоні

Назва

В англійській мові подібні утворення називають «кільцем фей» (англ. fairy ring), у французькій — «кільце чаклунів» (фр. ronds de sorciers), у німецькій — «відьмине кільце» (нім. Hexenringe).

Біологія

Щільне кільце грибів виду Клітоцибе сірий

Утворення

Утворюються по мірі розповсюдження грибниці від центру проростання у пошуках поживних речовин під землею. Міцелій грибів, що росте в землі, поглинає поживні речовини за допомогою секреції ферментів на кінчиках гіфів (тонких волокон, що утворюють міцелій). Він поділяє великі молекули в ґрунті на менші молекули, які потім поглинаються через стінки гіфів в безпосередній близькості до кінчиків, що ростуть. Міцелій зростатиме від центру в усі сторони по колу, і коли поживні речовини в центрі вичерпуються, центр міцелію гине, таким чином утворюється живе кільце, з якого і виростає кільце грибів. Кільця зростають у ґрунтах із кислотністю 5.1-7.9 pH.

Кільця зазвичай мають діаметр від 15 см до 60 м. Зустрічаються як у лісах так і на пасовищах та луках. Зіткнувшись із перепоною, наприклад, каменем, кільце розривається і продовжує розширюватись як дуга. Якщо два кільця зустрічаються, в місці контакту ріст міцелію припиняється.

Типи

Існують два загальновизнані різновиди грибних відьминих кілець. Ті, що знаходяться в лісі, називаються прив'язані, тому що вони утворені мікоризальними грибами, що живуть у симбіозі з деревами. Відьмині кільця, що ростуть у луках, називаються вільними, тому що вони ніяк не залежать від інших організмів. Їх утворюють ^[en] гриби. Який вплив буде на траву залежить від виду грибів, що зростає; якщо зростатиме трава в цій місцевості буде рости інтенсивніше; однак, гриб клітоцибе величезний призведе до виснаження трави.

Види грибів, що утворюють відьмині кільця

Частина кільця гриба виду Клітоцибе сірий

Існує близько 60 відомих видів грибів, які можуть зростати, утворюючи відьмині кільця. Найбільш відомий серед них — це їстівний опеньок луговий (Marasmius oreades), в світі ще відомий як шотландський капелюшок.

Одним з найбільших відьминих кілець, коли-небудь знайдених, було скупчення грибів біля Бельфора у Франції. Утворене грибом Infundibulicybe geotropa, воно, як засвідчено, складало приблизно 600 м в діаметрі та мало вік 700 років. На півдні Англії, гриби виду Рядовка травнева утворювали велетенські відьмині кільця, що також мали вік декілька сотень років.

Список видів

• Agaricus arvensis
• Agaricus campestris
• Agrocybe praecox
• Amanita muscaria
• Amanita phalloides
• Amanita rubescens
• Calocybe gambosa
• Calvatia gigantea
• Cantharellus cibarius
• Clitocybe dealbata
• Clitocybe nebularis
• Clitocybe rivulosa
• Chlorophyllum rhacodes
• Cortinarius violaceus
• Entoloma sinuatum
• Gomphus clavatus
• Hygrophorus russula
• Infundibulicybe geotropa
• Lepista flaccida
• Lepista sordida
• Lycoperdon gemmatum
• Macrolepiota procera
• Marasmius oreades
• Suillus luteus
• Tricholoma orirubens
• Tricholoma pardinum
• Tricholoma matsutake
• Tricholoma terreum
• Tuber melanosporum

У міфології та фольклорі

Відьомині кільця серед моху в Ісландії (видимі через поширення грибниці)

У міфології та фольклорі ці місця вважаються небезпечними. Західноєвропейські, зокрема англійські, скандинавські і кельтські традиції стверджують, що відьмині кільця з грибів утворюються в результаті танців ельфів або фей. Такі оповіді принаймні відносяться до середньовічного періоду; середньовічна англійська назва elferingewort («ельфійське кільце»), що означала дещо на кшталт «кільце з ромашок утворене танцюючими ельфами» з'являється ще в 12-му столітті. В своїй Історії Готів (1628), Олаф Магнус вказав на цей зв'язок, говорячи що кільця, випалені в землі танцюючими ельфами.

У Німеччині вірили, що у цьому колі відьми танцюють на Вальпургієву ніч. У багатьох народів Європи заборонено заходити у ці кола. У Франції існує повір'я, що коло охороняє баньката жаба, яка проклинає кожного, хто туди заходить. Результатом прокляття може бути втрата очей. У фольклорі Тіроля, відьмині кільця пов'язували з казками про драконів; такі кільця створювали дракони своїм вогняним хвостом. На Філіппінах такі кільця пов'язували з існуванням крихітних духів.

Галерея

• Кільце в лісі
• Кільце на газоні
• Напівкільце серед польових трав
• Товариш рятує від захоплення у кільце фей
• Картина англ. William Holmes Sullivan «Кільце фей чи зачарований волинник»
• Старовинна гравюра 17 ст. із зображенням гриба, біля якого танцюють феї
• Картина англ. Richard Doyle «Феї та поганки»

Примітки

1. Gardens;, jurisdiction:Commonwealth of Australia; corporateName:Australian National Botanic. . www.anbg.gov.au (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2020.
2. Fairy Ring. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 10. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
3. Dernoeden, Peter H. (15 липня 2000). Creeping Bentgrass Management: Summer Stresses, Weeds and Selected Maladies (англ.). John Wiley & Sons. с. 64—65. ISBN .
4. Böttcher, Helmuth M. Miracle Drugs William Henemann Ltd. London 1963 p. 227
5. Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA (2008). Dictionary of the Fungi (вид. 10th). Wallingford: CABI. с. 253. ISBN .
6. Gregory, P.H. (1982). Fairy rings; Free and tethered. Bulletin of the British Mycological Society. 16 (2): 161—163. doi:10.1016/S0007-1528(82)80013-8.
7. Ramsbottom, John (1953). Mushrooms & Toadstools. Collins. с. 125. ISBN .
8. Edwards PJ. (1988). Effects of the fairy ring fungus Agaricus arvensis on nutrient availability in grassland. New Phytologist. 110 (3): 377—81. doi:10.1111/j.1469-8137.1988.tb00275.x.
9. Wang B, Lu B, Jia DH (2009). Genetic relationships between Agaricus campestris fruit bodies from fairy rings based on ISSR markers. Acta Edulis Fungi (Chinese) . 16 (4): 1—4. ISSN 1005-9873.
10. Benjamin, Mushrooms: poisons and panaceas, p. 305.
11. Terashima Y, Fukiharu T, Fujiie A (2004). Morphology and comparative ecology of the fairy ring fungi, Vascellum curtisii and Bovista dermoxantha, on turf of bentgrass, bluegrass, and Zoysiagrass. Mycoscience. 45 (4): 251—60. doi:10.1007/s10267-004-0183-y.
12. Carluccio, Antonio (2003). The Complete Mushroom Book. Quadrille. с. 75. ISBN .
13. Dickinson, C.H. (1979). Fairy rings in Norfolk. Bulletin of the British Mycological Society. 13 (2): 91—94. doi:10.1016/S0007-1528(79)80005-X.
14. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
15. Haas, 1969, с. 132.
16. Dowson CG, Rayner AD, Boddy L (1989). Spatial dynamics and interactions of the woodland fairy ring fungus Clitocybe nebularis. New Phytologist. 111 (4): 699—705. doi:10.1111/j.1469-8137.1989.tb02365.x.
17. Hjelm, Olof (1996). Analysis of halogenated organic compounds in coniferous forest soil from a Lepista nuda (wood blewitt) fairy ring. Chemosphere. 32 (9): 1719—28. doi:10.1016/0045-6535(96)00089-6. ISSN 0045-6535.
18. Horak E, Wood AE (1990). (PDF). Sydowia. 42: 88—168. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
19. Evenson VS (1997). Mushrooms of Colorado and the Southern Rocky Mountains. Big Earth Publishing. с. 121. ISBN .
20. Eppinger M. (2006). Field Guide to Mushrooms and Other Fungi of Britain and Europe. New Holland Publishers. с. 114. ISBN .
21. Mercier J, Carson TD, White DB (1999). Fairy rings in turf associated with the bird's nest fungus Cyathus stercoreus. Plant disease. 83 (8): 781. doi:10.1094/pdis.1999.83.8.781d. ISSN 0191-2917.
22. Zeitlmayr, Linus (1976). Wild Mushrooms:An Illustrated Handbook. Garden City Press, Hertfordshire. с. 80. ISBN .
23. Smith AH, Morse EE (1947). The Genus Cantharellus in the Western United States. Mycologia. 39 (5): 497–534 [508–10]. doi:10.2307/3755192. JSTOR 3755192. PMID 20264537.
24. Haas, 1969, с. 62.
25. McKnight KH, Peterson RT, McKnight VB (1998). . Houghton Mifflin Harcourt. с. 209. ISBN . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
26. Huffman DM (2008). . Iowa City, Iowa: University of Iowa Press. с. 85. ISBN . Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
27. Haas, 1969, с. 130.
28. Bas, Cornelis; Kuyper, Th. W.; Noordeloos, M. E. (1995). Flora Agaricina Neerlandica - 3. CRC Press. с. 74—75. ISBN .
29. Choi JH, Fushimi K, Abe N, Tanaka H, Maeda S, Morita A, Hara M, Motohashi R, Matsunaga J, Eguchi Y, Ishigaki N, Hashizume D, Koshino H, Kawagishi H (2010). Disclosure of the "fairy" of fairy-ring-forming fungus Lepista sordida. ChemBioChem. 11 (10): 1373—37. doi:10.1002/cbic.201000112. PMID 20486242.
30. Nilsson та Persson, 1977, с. 38.
31. Haas, 1969, с. 170.
32. Haas, 1969, с. 46.
33. Nilsson та Persson, 1977, с. 24.
34. Haas, 1969, с. 142.
35. Lamaison, Jean-Louis; Polese, Jean-Marie (2005). The Great Encyclopedia of Mushrooms. Könemann. с. 89. ISBN .
36. Hall 75.
37. Morgan, 1995, с. 30.
38. Morgan, Adrian (1995). Toads and Toadstools: The Natural History, Folklore, and Cultural Oddities of a Strange Association. Berkeley, California: Celestial Arts Publishing. . — P. 13.
39. Morgan, 1995, с. 13.
40. Morgan, 1995, с. 12.
41. Sikes, Wirt (1880). British Goblins: Welsh Folk-lore, Fairy Mythology, Legends and Traditions. London: Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington.