Олаф Магнус

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Маґнус.

Олаф Маґнус (лат. Olaus Magnus, також Olaus Magni, швед. Olof Månsson, жовтень 1490(1490), Лінчепінг — 1 серпня 1557, Рим) — шведський прелат, історик і картограф. Автор знаменитої «Історії північних народів» (Рим, 1555), що була перекладена кількома європейськими мовами ще у 16 столітті і довгий час залишалася для країн Європи основним джерелом знань про Швецію. Також склав детальну настінну карту Скандинавії — «Carta marina». Молодший брат Іоанна Магнуса.

Олаф Маґнус
лат. Olaus Magnus
Ім'я при народженні	швед. Olof Månsson
Народився	жовтень 1490 Лінчепінг, Швеція
Помер	1 серпня 1557(1557-08-01) Рим
Поховання	Рим
Країна	Швеція
Національність	швед
Діяльність	священнослужитель
Відомий завдяки	Автор «Історії північних народів»
Alma mater	Ростоцький університет^[1]
Знання мов	латина^[2] і шведська
Посада	архієпископ уппсальський
Конфесія	католицька церква^[3]
Родичі	Іоанн Маґнус
Брати, сестри	Іоанн Магнус^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Олаф Маґнус народився у жовтні 1490 року у Лінчепінгу. Після навчання служив каноніком в Уппсалі і Лінчопінгу. У 1524 році від імені короля Густава Вази був відправлений до папи в Рим з тим, щоб забезпечити затвердження його брата, Іоанна Маґнуса архієпископом Уппсали. У 1527 році Густав Ваза доручив йому переговори про торговельний союз з Нідерландами. У 1527 році, з початком реформації у Швеції, Олафу, який виступав проти неї, та його братові довелося виїхати з країни — спочатку до Польщі, потім, у 1537 році, до Риму, де він був секретарем свого брата. У 1530 році його позбули священицького сану у Швеції, майно конфіскували. З 1544 року він номінально був упсальським архієпископом. У 1545 році папою Павлом III був посланий на Тридентський собор, на якому був присутній до 1549 року. Пізніше був призначений каноніком у єпархії Святого Ламберта у Льєжі. Останні роки життя провів у монастирі у Римі.

Праці

Carta marina.

«Історія північних народів». 1557 рік.

У 1539 році у Венеції Олаф Магнус у кількості всього декількох екземплярів видав карту під назвою «Carta marina» з зображенням північної Європи. Однак до 1574 року всі примірники карти виявилися загубленими. Один примірник карти був знайдений Оскаром Бреннером в 1886 році у мюнхенській бібліотеці, де вона зберігається досі. Ще один екземпляр карти було виявлено у 1961 році.

У 1555 році у Римі Олаф Маґнус видав книжку «Історія північних народів». Вона була перекладена з латини італійською (1565), данською (1565), німецькою (1567) і англійською (1568) мовами. Шведський переклад книжки було видано лише у 1909 році. Вона досі є цінним джерелом цікавої інформації про скандинавські звичаї і фольклор.

Після смерті брата Олаф здійснив видання його історичних праць.

Примітки

1. Olaus Magnus — 1917.
   d:Track:Q379406d:Track:Q1724971
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
   d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Література

• Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Olaus Magnus». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
• Otto Hartig (1913). «Olaus Magnus». In Herbermann, Charles. Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. (англ.)
• Olaus Magni [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 12. 1888. pp. 168—169. (швед.)
• Г. В. Форстен. Олай Магни. // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.). — доп. т. II (1906): Кошбух — Прусик, с. 336—337.