Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Протягом усього періоду існування (1649–1764 рр.) Козацько-гетьманської держави, її економіка залишалася переважно аграрно-феодальною, хоча були помітними загальноєвропейські тенденції по збільшенню кількості мануфактур та частки промисловості у галузевій структурі ВВП.
Сільське господарство
Як вже було зазначено, сільське господарство залишалося основною галуззю української економіки. Однією з основних причин Хмельниччини була антифеодальна боротьба вітчизняного селянства. Тому відразу ж після утворення власної держави, уся власність старої польської магнатської шляхти була експропрійована народом. Було вигнано магнатів, шляхту, орендарів, а їхні землі, робоча худоба, реманент шляхом займанщини перейшли у користування козаків, селян, міщан, державної адміністрації. Законодавство Речі Посполитої втратило силу і селяни стали вільними. Тимчасове часткове повернення до старих феодальних норм після поразки 1651 р. під Берестечком та Білоцерківської угоди тільки підсилило спротив селянства «дідичним панам». Остаточно на території Української держави фільварково-панщинна система господарювання, земельна власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти, католицької церкви були ліквідовані після перемоги в Батозькій битві (1652 p.).
Основна частина звільнених територій (а це був значний земельний фонд: королівщині належало близько 150 міст і містечок, магнати і шляхта володіли приблизно 1500, а католицька церква — 50 маєтками), а також незаселені землі перейшли до загальнодержавного фонду, що був у володінні Скарбу Війська Запорозького — складової частини апарату гетьмансько-старшинської адміністрації. Верховним розпорядником землі був гетьман, на місцях розпоряджалися нею полковники і сотники. У приватному володінні залишалися землі православних монастирів і вищого духовенства, дрібної шляхти, козаків і міщан.
Особисто вільні селяни мали сплачувати казні податок у вигляді грошового чиншу. Селяни вільних військових сіл вважали землю, яку обробляли, своєю власністю. В другій половині XVII — на початку XVIII ст. її вільно передавали у спадок, дарували, продавали, купували. В приватновласницьких, тимчасово-умовних володіннях право селян на користування землею було обмежене, а при купівлі-продажу землі передавалося лише право на її володіння з наявними примусами на користь власників землі.
Після Визвольної війни, 80—90% селян мали землю. За матеріалами Рум'янцевського опису Малоросії (1765–1769 pp.), старшинські, монастирські, казенні селяни поділялися на тих, хто мав землю, і безземельних. Власники наділів передавали землю у спадок, в оренду, купували та продавали, організовували хутори. Зросла чисельність заможних селян, які сконцентрували значну частину надільної землі та худоби. Безземельні посполиті або займалися землеробством на старшинській, монастирській, казенній землі, що виділялась їм у тимчасове користування, або жили за рахунок продажу робочої сили.
Деякі безземельні селяни тримали багато худоби, пасік, займалися ремеслами, промислами. Окремі з них мали до 30—40 голів рогатої худоби, 20—30 свиней, 30—40 коней, до 300 овець. Деякі селяни, так звані служителі, не мали ніякого господарства і постійно жили в маєтках старшини або «на пропитання», або за річну плату (2—10 крб.).
Старшинське землеволодіння
Із самого початку існування держави, старшинське землеволодіння існувало в двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій). Намагання старшини заволодіти маєтками вигнаних польських та українських панів не знаходили підтримки у Б. Хмельницького, який у своїй політиці враховував інтереси спадкового козацтва, непримиренність селян і простих козаків до відновлення феодального землеволодіння. Старшина збільшувала землеволодіння за рахунок займанщини, купівлі землі у козаків, селян. Як винагороду за несення служби у козацькому війську старшина отримувала на «ранг» (посаду) землі, села і містечка з державного земельного фонду. Це були тимчасові володіння, подібні до західноєвропейського бенефіція.
Пізніше, гетьмани активно включилися у поступовий розподіл державних земель між своїми прибічниками. Про зростання старшинського землеволодіння в другій половині XVII — на початку XVIII ст. свідчать дані «Генерального слідства про маєтності», проведеного в 1729–1730 pp. з метою впорядкування земельних відносин. Лише у Чернігівському, Стародубському, Ніжинському, Переяславському, Лубенському полках до 1708 p. у власність старшини перейшло 518 населених пунктів. У 30-х роках XVIII ст. вже понад 35% оброблюваних земель Гетьманщини були приватною власністю старшини. Джерелами зростання старшинського землеволодіння були: займанщина вільних земель; придбання, часто примусове, або загарбання козацьких і селянських земель; гетьманські надання і пожалування царського уряду «за службу великому государю» з фонду вільних військових маєтностей. За гетьмана Данила Апостола основний земельний фонд було роздано. Відмінність між спадковим і тимчасово умовним володінням практично зникла.
Монастирське землеволодіння
Протягом другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. значно зросло монастирське і церковне землеволодіння за рахунок придбання й захоплення козацько-селянських та громадських земель. За даними «Генерального слідства про маєтності», в 1729–1730 pp. у 9 полках (крім Стародубського) монастирям належало 305 маєтків i 11 073 подвір'їв посполитих, що становило понад 20% загальної кількості подвір'їв.
Гетьмансько-старшинська адміністрація намагалась обмежити монастирське землеволодіння. З подання гетьмана Д. Апостола царський уряд указом 1728 p. заборонив духовним землевласникам купувати землю, лише приватним особам дозволив заповідати її монастирям. Монастирі мали монопольне право на винокуріння і торгівлю горілкою в своїх маєтках. Церква домоглася права на безплатне володіння частиною громадських земель у вигляді дарувань. Общини виділяли священикам подвір'я, поля, сіножаті для ведення господарства.
Промисловість
XVII–XVIII ст. були періодом бурхливого процесу виникнення і розвитку міст, зростання їх ролі в господарському житті України. Проте на відміну від міст Західної Європи вони зберігали феодально-аграрний характер, були невеликими. Процес формування промислово-торговельного населення йшов повільно. За даними перепису 1666 p., в 36 містах Лівобережної України 26% жителів були ремісниками. Внаслідок політики московської влади, що обмежувала розвиток української промисловості, в кінці XVIII ст. серед населення Гетьманщини ремісники становили незначну кількість: у Чернігові — 4,5%, у Гадячі — 16% всіх жителів. Значними ремісничими центрами були Ніжин — 42,3% дворів ремісників, Стародуб — 48,5%. У Києві працювало 4 тис. ремісників.
У 20-х роках XVIII ст. в Гетьманщині під впливом перетворень Петра І почалося будівництво великих централізованих мануфактур. Виникнення мануфактур відбувалося двома шляхами: дрібні підприємства перетворювалися на великі самостійні виробництва, майстерні підпорядковувалися торговому капіталу, який активно проникав у виробництво. Особливо сприятливим середовищем для виникнення мануфактурного виробництва були міські та сільські промисли. Вони не обмежувалися цеховими майстернями, тому були придатнішими для впровадження нових механічних процесів, прогресивних форм організації виробництва й праці. Формувалися кадри постійних робітників, які жили за рахунок заробітків у промисловості.
Розвивалося винокуріння (ґуральництво, броварство, медоваріння). Сировиною для виготовлення горілки і пива були жито, ячмінь, гречка, овес, пшениця. Дрібні ґуральні та пивоварні діяли в кожному фільварку, маєтку, селі України. Винокуріння давало прибуток в 2—4 рази більший, ніж продаж хліба. В кінці XVIII ст. налічувалося понад 10 тис. ґуралень. У Гетьманщині та Слобожанщині винокурні належали монастирям, козацькій старшині, купцям, міщанам, козакам і селянам. На кінець XVIII ст. винокуріння повністю перейшло до дворянства. У XVIII ст. більшість винокурень мала дрібнотоварний характер. Певна їх частина за розмірами і обладнанням належала до початкових форм мануфактур. Це були великі винокурні (гожельні), їх обслуговували в середньому 14 осіб. Винокуріння мало високий ступінь товарності. Купували сировину, паливо, обладнання, продавали продукцію — в шинках уроздріб, збували оптом. Продовжувало розвиватися металургійне виробництво, найпоширенішою формою якого були рудні промисли.
Особливе місце в промисловості належало виробництву селітри. Осередком цього промислу були басейни річок Псла, Ворскли, Орелі, нижнього Дніпра та Бугу, райони поблизу Чугуїва і Путивля. У період польсько-шляхетського панування існувало майже 20 селітроварень, виробництво на яких було монополізовано урядом Польщі. Під час Визвольної війни середини XVII ст. селітровими заводами керувало козацьке військо. У XVIII ст. будувалися казенні та приватні селітряні варниці, що належали козацькій старшині, козакам і городянам. Сировиною для одержання селітри була земля городищ, старих могил, фортечних валів і попіл. З 40-х років XVIII ст. поширився штучний буртовий спосіб виготовлення селітри. З кінця 30-х років XVIII ст. були організовані селітряні компанії: Опошнянська (об'єднувала селітрозаводчиків м. Опішні), купця Щедрова, Російська (заводи були в Харківській губернії та в Полтавському полку) та ін. Основним покупцем української селітри в XVIII ст. була Російська скарбниця. Примусова система збуту негативно впливала на розвиток селітроваріння. Великою була заборгованість скарбниці власникам заводів. Лише в 90-х роках XVIII ст. був дозволений вільний продаж селітри, що залишалася від постачання у скарбницю. Це сприяло розширенню селітроваріння.
Грошові одиниці Гетьманщини
В писемних джерелах існують певні згадки спроби карбування власної монети в Україні в XVII столітті. Логічно припустити, що в ході визвольної боротьби українського народу виникли всі передумови для карбування монет. В 1649 р. російський посол Григорій Кунаков передає в Москву свідчення, що «в Чигирине де учинил Богдан Хмельницкий мынзу и деньги делают; а на тех новых деньгах на одной стороне мечь, а на другой стороне его Богданово имя». Схожі послання польському королю Яну Казиміру надіслав 29 жовтня 1652 р. Станіслав Потоцький: «Хмельницкий вмешивается в дела вашей королевской милости: чеканит деньги». Французька газета «Gazette de France» від 21 грудня 1652 р. також повідомляє, що «казацкий гетман начал чеканить на Украине монету на свой лад, чем вызвал протест польского короля». Найвірогіднішою видається гіпотеза, що було викарбувано для проби невелику кількість монет, але через низку причин українська національна валюта в середині XVII ст. так і не з'явилася. Принаймні, досі таких монет не знайдено чи вони не виділені серед величезного комплексу нумізматичного матеріалу XVII століття. Існує припущення, що на рішення гетьмана карбувати власну монету вплинули Переяславські переговори із Росією.
Наступна спроба карбувати власну монету була здійснена через 20 років. За пропозицією гетьмана Івана Самойловича, в 1675 році московський уряд з метою вилучення іноземної монети дозволяє випуск особливої монети для України. Монети повинні карбуватися на зразок польського півторака-чеха у м. Путивлі. Однак тоді до виробництва монет не дійшло. І лише в 1686–1687 роках чехи були викарбувані на монетному дворі у м.Севську (Орловська область). Замість щита з польсько-литовськими гербами, севські чехи містять московського двоглавого орла, навкруги ініціали (латиною) імен і титулів царів Івана і Петра Олексійовичів. На зворотному боці, як і на польських чехах-півтораках, — держава, навкруги якої легенда з позначенням міста карбування — Севська і року. Севські чехи призначалися для обігу в Україні. Але, зважаючи на їхню дуже низьку якість, вони були майже мідними, населення відмовлялося їх приймати. У різних місцях виникли небезпечні заворушення, і московський уряд був змушений у 1687 році видати указ про заборону і вилучення севських чехів. Зараз севські чехи становлять величезну рідкість.
Ярмаркова справа
Зрушення в сільському господарстві, ремеслах і промисловості України зумовлювали пожвавлення торгівлі, розвиток економічних зв'язків між різними населеними пунктами, ринками і землями. Чим глибшим був суспільний поділ праці, тим більшою ставала потреба різних соціальних та професійних груп у виробничому спілкуванні. Неабияку роль у цьому відігравали міські торги та базари, на які приїжджали переважно жителі навколишніх сіл і міст. На них скуповували товар оптом для продажу на ярмарках та вроздріб. Право проводити торги на базарах надавалося містам, містечкам і селам спеціальними привілеями. Кількість їхня постійно зростала. На кінець XVIII ст. на території Лівобережної України — щорічно діяло 8680 базарів та торгів.
Примітки
- . Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 22 грудня 2011.
- Монеты Богдана Хмельницкого: правда или вымысел? // Украина incognita. — 2005 p. — № 9 (138)
- Косенко Л. О. Козаки: лицарський орден України: факти, міфи, коментарі. — Харків, 2007
- Шуст Р. М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні. — Київ, 2007
Література
- ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛІВОБЕРЕЖЖЯ, СЛОБОЖАНЩИНИ ТА ПІВДНЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII – XVIII СТ. [ 11 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Бойко О. Д. Історія України. — Київ, 2004.
- Литвин В. М., Боряк Г. В., Геєць В. М. Економічна історія України. (В 2-х тт.) — Київ: Ніка-Центр, 2011 р.
- Гвоздик-Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке. — Київ, 1999.
- Дідусенко П. М. Нариси з історії митної справи та митного законодавства України-Руси. — Київ, 2009.
- Економічна історія України / під ред. В.Литвина. — Київ, 2011.
- Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року). -. Київ, 2002.
- Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005.
- Бойко-Гагарін А.С. Нове надходження до зібрання НМІУ – "севський чех" 1686 року // Нумізматика і Фалеристика. – № 2. – Київ, 2018. – С. 16-18.
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Protyagom usogo periodu isnuvannya 1649 1764 rr Kozacko getmanskoyi derzhavi yiyi ekonomika zalishalasya perevazhno agrarno feodalnoyu hocha buli pomitnimi zagalnoyevropejski tendenciyi po zbilshennyu kilkosti manufaktur ta chastki promislovosti u galuzevij strukturi VVP Silske gospodarstvoUkrayinska selyanka Yak vzhe bulo zaznacheno silske gospodarstvo zalishalosya osnovnoyu galuzzyu ukrayinskoyi ekonomiki Odniyeyu z osnovnih prichin Hmelnichchini bula antifeodalna borotba vitchiznyanogo selyanstva Tomu vidrazu zh pislya utvorennya vlasnoyi derzhavi usya vlasnist staroyi polskoyi magnatskoyi shlyahti bula eksproprijovana narodom Bulo vignano magnativ shlyahtu orendariv a yihni zemli robocha hudoba remanent shlyahom zajmanshini perejshli u koristuvannya kozakiv selyan mishan derzhavnoyi administraciyi Zakonodavstvo Rechi Pospolitoyi vtratilo silu i selyani stali vilnimi Timchasove chastkove povernennya do starih feodalnih norm pislya porazki 1651 r pid Berestechkom ta Bilocerkivskoyi ugodi tilki pidsililo sprotiv selyanstva didichnim panam Ostatochno na teritoriyi Ukrayinskoyi derzhavi filvarkovo panshinna sistema gospodaryuvannya zemelna vlasnist korolivshini polskih ta ukrayinskih magnativ i shlyahti katolickoyi cerkvi buli likvidovani pislya peremogi v Batozkij bitvi 1652 p Osnovna chastina zvilnenih teritorij a ce buv znachnij zemelnij fond korolivshini nalezhalo blizko 150 mist i mistechok magnati i shlyahta volodili priblizno 1500 a katolicka cerkva 50 mayetkami a takozh nezaseleni zemli perejshli do zagalnoderzhavnogo fondu sho buv u volodinni Skarbu Vijska Zaporozkogo skladovoyi chastini aparatu getmansko starshinskoyi administraciyi Verhovnim rozporyadnikom zemli buv getman na miscyah rozporyadzhalisya neyu polkovniki i sotniki U privatnomu volodinni zalishalisya zemli pravoslavnih monastiriv i vishogo duhovenstva dribnoyi shlyahti kozakiv i mishan Osobisto vilni selyani mali splachuvati kazni podatok u viglyadi groshovogo chinshu Selyani vilnih vijskovih sil vvazhali zemlyu yaku obroblyali svoyeyu vlasnistyu V drugij polovini XVII na pochatku XVIII st yiyi vilno peredavali u spadok daruvali prodavali kupuvali V privatnovlasnickih timchasovo umovnih volodinnyah pravo selyan na koristuvannya zemleyu bulo obmezhene a pri kupivli prodazhu zemli peredavalosya lishe pravo na yiyi volodinnya z nayavnimi primusami na korist vlasnikiv zemli Pislya Vizvolnoyi vijni 80 90 selyan mali zemlyu Za materialami Rum yancevskogo opisu Malorosiyi 1765 1769 pp starshinski monastirski kazenni selyani podilyalisya na tih hto mav zemlyu i bezzemelnih Vlasniki nadiliv peredavali zemlyu u spadok v orendu kupuvali ta prodavali organizovuvali hutori Zrosla chiselnist zamozhnih selyan yaki skoncentruvali znachnu chastinu nadilnoyi zemli ta hudobi Bezzemelni pospoliti abo zajmalisya zemlerobstvom na starshinskij monastirskij kazennij zemli sho vidilyalas yim u timchasove koristuvannya abo zhili za rahunok prodazhu robochoyi sili Deyaki bezzemelni selyani trimali bagato hudobi pasik zajmalisya remeslami promislami Okremi z nih mali do 30 40 goliv rogatoyi hudobi 20 30 svinej 30 40 konej do 300 ovec Deyaki selyani tak zvani sluzhiteli ne mali niyakogo gospodarstva i postijno zhili v mayetkah starshini abo na propitannya abo za richnu platu 2 10 krb Starshinske zemlevolodinnya Ivan Skoropadskij Odin iz najbilshih zemlevlasnikiv mav blizko 20 tisyach selyan Iz samogo pochatku isnuvannya derzhavi starshinske zemlevolodinnya isnuvalo v dvoh formah privatnij spadkovij i rangovij timchasovij Namagannya starshini zavoloditi mayetkami vignanih polskih ta ukrayinskih paniv ne znahodili pidtrimki u B Hmelnickogo yakij u svoyij politici vrahovuvav interesi spadkovogo kozactva neprimirennist selyan i prostih kozakiv do vidnovlennya feodalnogo zemlevolodinnya Starshina zbilshuvala zemlevolodinnya za rahunok zajmanshini kupivli zemli u kozakiv selyan Yak vinagorodu za nesennya sluzhbi u kozackomu vijsku starshina otrimuvala na rang posadu zemli sela i mistechka z derzhavnogo zemelnogo fondu Ce buli timchasovi volodinnya podibni do zahidnoyevropejskogo beneficiya Piznishe getmani aktivno vklyuchilisya u postupovij rozpodil derzhavnih zemel mizh svoyimi pribichnikami Pro zrostannya starshinskogo zemlevolodinnya v drugij polovini XVII na pochatku XVIII st svidchat dani Generalnogo slidstva pro mayetnosti provedenogo v 1729 1730 pp z metoyu vporyadkuvannya zemelnih vidnosin Lishe u Chernigivskomu Starodubskomu Nizhinskomu Pereyaslavskomu Lubenskomu polkah do 1708 p u vlasnist starshini perejshlo 518 naselenih punktiv U 30 h rokah XVIII st vzhe ponad 35 obroblyuvanih zemel Getmanshini buli privatnoyu vlasnistyu starshini Dzherelami zrostannya starshinskogo zemlevolodinnya buli zajmanshina vilnih zemel pridbannya chasto primusove abo zagarbannya kozackih i selyanskih zemel getmanski nadannya i pozhaluvannya carskogo uryadu za sluzhbu velikomu gosudaryu z fondu vilnih vijskovih mayetnostej Za getmana Danila Apostola osnovnij zemelnij fond bulo rozdano Vidminnist mizh spadkovim i timchasovo umovnim volodinnyam praktichno znikla Monastirske zemlevolodinnya Protyagom drugoyi polovini XVII pershoyi chverti XVIII st znachno zroslo monastirske i cerkovne zemlevolodinnya za rahunok pridbannya j zahoplennya kozacko selyanskih ta gromadskih zemel Za danimi Generalnogo slidstva pro mayetnosti v 1729 1730 pp u 9 polkah krim Starodubskogo monastiryam nalezhalo 305 mayetkiv i 11 073 podvir yiv pospolitih sho stanovilo ponad 20 zagalnoyi kilkosti podvir yiv Getmansko starshinska administraciya namagalas obmezhiti monastirske zemlevolodinnya Z podannya getmana D Apostola carskij uryad ukazom 1728 p zaboroniv duhovnim zemlevlasnikam kupuvati zemlyu lishe privatnim osobam dozvoliv zapovidati yiyi monastiryam Monastiri mali monopolne pravo na vinokurinnya i torgivlyu gorilkoyu v svoyih mayetkah Cerkva domoglasya prava na bezplatne volodinnya chastinoyu gromadskih zemel u viglyadi daruvan Obshini vidilyali svyashenikam podvir ya polya sinozhati dlya vedennya gospodarstva PromislovistXVII XVIII st buli periodom burhlivogo procesu viniknennya i rozvitku mist zrostannya yih roli v gospodarskomu zhitti Ukrayini Prote na vidminu vid mist Zahidnoyi Yevropi voni zberigali feodalno agrarnij harakter buli nevelikimi Proces formuvannya promislovo torgovelnogo naselennya jshov povilno Za danimi perepisu 1666 p v 36 mistah Livoberezhnoyi Ukrayini 26 zhiteliv buli remisnikami Vnaslidok politiki moskovskoyi vladi sho obmezhuvala rozvitok ukrayinskoyi promislovosti v kinci XVIII st sered naselennya Getmanshini remisniki stanovili neznachnu kilkist u Chernigovi 4 5 u Gadyachi 16 vsih zhiteliv Znachnimi remisnichimi centrami buli Nizhin 42 3 dvoriv remisnikiv Starodub 48 5 U Kiyevi pracyuvalo 4 tis remisnikiv U 20 h rokah XVIII st v Getmanshini pid vplivom peretvoren Petra I pochalosya budivnictvo velikih centralizovanih manufaktur Viniknennya manufaktur vidbuvalosya dvoma shlyahami dribni pidpriyemstva peretvoryuvalisya na veliki samostijni virobnictva majsterni pidporyadkovuvalisya torgovomu kapitalu yakij aktivno pronikav u virobnictvo Osoblivo spriyatlivim seredovishem dlya viniknennya manufakturnogo virobnictva buli miski ta silski promisli Voni ne obmezhuvalisya cehovimi majsternyami tomu buli pridatnishimi dlya vprovadzhennya novih mehanichnih procesiv progresivnih form organizaciyi virobnictva j praci Formuvalisya kadri postijnih robitnikiv yaki zhili za rahunok zarobitkiv u promislovosti Rozvivalosya vinokurinnya guralnictvo brovarstvo medovarinnya Sirovinoyu dlya vigotovlennya gorilki i piva buli zhito yachmin grechka oves pshenicya Dribni guralni ta pivovarni diyali v kozhnomu filvarku mayetku seli Ukrayini Vinokurinnya davalo pributok v 2 4 razi bilshij nizh prodazh hliba V kinci XVIII st nalichuvalosya ponad 10 tis guralen U Getmanshini ta Slobozhanshini vinokurni nalezhali monastiryam kozackij starshini kupcyam mishanam kozakam i selyanam Na kinec XVIII st vinokurinnya povnistyu perejshlo do dvoryanstva U XVIII st bilshist vinokuren mala dribnotovarnij harakter Pevna yih chastina za rozmirami i obladnannyam nalezhala do pochatkovih form manufaktur Ce buli veliki vinokurni gozhelni yih obslugovuvali v serednomu 14 osib Vinokurinnya malo visokij stupin tovarnosti Kupuvali sirovinu palivo obladnannya prodavali produkciyu v shinkah urozdrib zbuvali optom Prodovzhuvalo rozvivatisya metalurgijne virobnictvo najposhirenishoyu formoyu yakogo buli rudni promisli Osoblive misce v promislovosti nalezhalo virobnictvu selitri Oseredkom cogo promislu buli basejni richok Psla Vorskli Oreli nizhnogo Dnipra ta Bugu rajoni poblizu Chuguyiva i Putivlya U period polsko shlyahetskogo panuvannya isnuvalo majzhe 20 selitrovaren virobnictvo na yakih bulo monopolizovano uryadom Polshi Pid chas Vizvolnoyi vijni seredini XVII st selitrovimi zavodami keruvalo kozacke vijsko U XVIII st buduvalisya kazenni ta privatni selitryani varnici sho nalezhali kozackij starshini kozakam i gorodyanam Sirovinoyu dlya oderzhannya selitri bula zemlya gorodish starih mogil fortechnih valiv i popil Z 40 h rokiv XVIII st poshirivsya shtuchnij burtovij sposib vigotovlennya selitri Z kincya 30 h rokiv XVIII st buli organizovani selitryani kompaniyi Oposhnyanska ob yednuvala selitrozavodchikiv m Opishni kupcya Shedrova Rosijska zavodi buli v Harkivskij guberniyi ta v Poltavskomu polku ta in Osnovnim pokupcem ukrayinskoyi selitri v XVIII st bula Rosijska skarbnicya Primusova sistema zbutu negativno vplivala na rozvitok selitrovarinnya Velikoyu bula zaborgovanist skarbnici vlasnikam zavodiv Lishe v 90 h rokah XVIII st buv dozvolenij vilnij prodazh selitri sho zalishalasya vid postachannya u skarbnicyu Ce spriyalo rozshirennyu selitrovarinnya Groshovi odinici GetmanshiniSevskij cheh V pisemnih dzherelah isnuyut pevni zgadki sprobi karbuvannya vlasnoyi moneti v Ukrayini v XVII stolitti Logichno pripustiti sho v hodi vizvolnoyi borotbi ukrayinskogo narodu vinikli vsi peredumovi dlya karbuvannya monet V 1649 r rosijskij posol Grigorij Kunakov peredaye v Moskvu svidchennya sho v Chigirine de uchinil Bogdan Hmelnickij mynzu i dengi delayut a na teh novyh dengah na odnoj storone mech a na drugoj storone ego Bogdanovo imya Shozhi poslannya polskomu korolyu Yanu Kazimiru nadislav 29 zhovtnya 1652 r Stanislav Potockij Hmelnickij vmeshivaetsya v dela vashej korolevskoj milosti chekanit dengi Francuzka gazeta Gazette de France vid 21 grudnya 1652 r takozh povidomlyaye sho kazackij getman nachal chekanit na Ukraine monetu na svoj lad chem vyzval protest polskogo korolya Najvirogidnishoyu vidayetsya gipoteza sho bulo vikarbuvano dlya probi neveliku kilkist monet ale cherez nizku prichin ukrayinska nacionalna valyuta v seredini XVII st tak i ne z yavilasya Prinajmni dosi takih monet ne znajdeno chi voni ne vidileni sered velicheznogo kompleksu numizmatichnogo materialu XVII stolittya Isnuye pripushennya sho na rishennya getmana karbuvati vlasnu monetu vplinuli Pereyaslavski peregovori iz Rosiyeyu Nastupna sproba karbuvati vlasnu monetu bula zdijsnena cherez 20 rokiv Za propoziciyeyu getmana Ivana Samojlovicha v 1675 roci moskovskij uryad z metoyu viluchennya inozemnoyi moneti dozvolyaye vipusk osoblivoyi moneti dlya Ukrayini Moneti povinni karbuvatisya na zrazok polskogo pivtoraka cheha u m Putivli Odnak todi do virobnictva monet ne dijshlo I lishe v 1686 1687 rokah chehi buli vikarbuvani na monetnomu dvori u m Sevsku Orlovska oblast Zamist shita z polsko litovskimi gerbami sevski chehi mistyat moskovskogo dvoglavogo orla navkrugi iniciali latinoyu imen i tituliv cariv Ivana i Petra Oleksijovichiv Na zvorotnomu boci yak i na polskih chehah pivtorakah derzhava navkrugi yakoyi legenda z poznachennyam mista karbuvannya Sevska i roku Sevski chehi priznachalisya dlya obigu v Ukrayini Ale zvazhayuchi na yihnyu duzhe nizku yakist voni buli majzhe midnimi naselennya vidmovlyalosya yih prijmati U riznih miscyah vinikli nebezpechni zavorushennya i moskovskij uryad buv zmushenij u 1687 roci vidati ukaz pro zaboronu i viluchennya sevskih chehiv Zaraz sevski chehi stanovlyat velicheznu ridkist Yarmarkova spravaZrushennya v silskomu gospodarstvi remeslah i promislovosti Ukrayini zumovlyuvali pozhvavlennya torgivli rozvitok ekonomichnih zv yazkiv mizh riznimi naselenimi punktami rinkami i zemlyami Chim glibshim buv suspilnij podil praci tim bilshoyu stavala potreba riznih socialnih ta profesijnih grup u virobnichomu spilkuvanni Neabiyaku rol u comu vidigravali miski torgi ta bazari na yaki priyizhdzhali perevazhno zhiteli navkolishnih sil i mist Na nih skupovuvali tovar optom dlya prodazhu na yarmarkah ta vrozdrib Pravo provoditi torgi na bazarah nadavalosya mistam mistechkam i selam specialnimi privileyami Kilkist yihnya postijno zrostala Na kinec XVIII st na teritoriyi Livoberezhnoyi Ukrayini shorichno diyalo 8680 bazariv ta torgiv Primitki Arhiv originalu za 11 travnya 2012 Procitovano 22 grudnya 2011 Monety Bogdana Hmelnickogo pravda ili vymysel Ukraina incognita 2005 p 9 138 Kosenko L O Kozaki licarskij orden Ukrayini fakti mifi komentari Harkiv 2007 Shust R M Numizmatika istoriya groshovogo obigu ta monetnoyi spravi v Ukrayini Kiyiv 2007LiteraturaEKONOMIChNIJ ROZVITOK LIVOBEREZhZhYa SLOBOZhANShINI TA PIVDNYa UKRAYiNI NAPRIKINCI XVII XVIII ST 11 travnya 2019 u Wayback Machine Bojko O D Istoriya Ukrayini Kiyiv 2004 Litvin V M Boryak G V Geyec V M Ekonomichna istoriya Ukrayini V 2 h tt Kiyiv Nika Centr 2011 r Gvozdik Pricak L Ekonomichna i politichna viziya Bogdana Hmelnickogo ta yiyi realizaciya v derzhavi Vijsko Zaporozke Kiyiv 1999 Didusenko P M Narisi z istoriyi mitnoyi spravi ta mitnogo zakonodavstva Ukrayini Rusi Kiyiv 2009 Ekonomichna istoriya Ukrayini pid red V Litvina Kiyiv 2011 Ovsij I O Zovnishnya politika Ukrayini vid davnih chasiv do 1944 roku Kiyiv 2002 Timochko N O Ekonomichna istoriya Ukrayini Navch posib K KNEU 2005 Bojko Gagarin A S Nove nadhodzhennya do zibrannya NMIU sevskij cheh 1686 roku Numizmatika i Faleristika 2 Kiyiv 2018 S 16 18 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2012