Ursus rossicus вимерлий вид ведмедя який мешкав у степових районах Північної Євразії і Сибіру протягом плейстоцену Ursus

Ursus rossicus — вимерлий вид ведмедя, який мешкав у степових районах Північної Євразії і Сибіру протягом плейстоцену.

Ursus rossicus Період існування: 0.25–0.027 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼ середній і пізній плейстоцен

Скелет, Зоологічний музей, Санкт-Петербург
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Родина:	Ведмедеві (Ursidae)
Рід:	Ведмідь (Ursus)
Вид:	U. rossicus
Біноміальна назва
*Ursus rossicus* Borissiak, 1930

Опис

U. rossicus мав дуже широкий куполоподібний череп із крутим чолом. Його міцне тіло мало довгі стегна, масивні гомілки та поворотні лапи, що робило його схожим за структурою скелета на бурого ведмедя. U. rossicus за розміром були порівняні з найбільшими сучасними ведмедями.

Дієта

Зуби печерних ведмедів зношені більше, ніж у більшості сучасних видів ведмедів, що свідчить про дієту з міцних матеріалів. Проте бульби та інша груба їжа, які викликають характерне зношування зубів у сучасних бурих ведмедів, здається, не становили основної частини раціону печерних ведмедів на основі аналізу мікрозношування зубів.

Довгий час вважалося, що морфологічні особливості жувального апарату печерного ведмедя, включаючи втрату премолярів, вказують на те, що в їхньому раціоні спостерігається вищий ступінь рослиноїдності, ніж у євразійського бурого ведмедя (Ursus arctos arctos). Дійсно, винятково вегетаріанське харчування було встановлено на основі морфології зубів. Результати, отримані на стабільних ізотопах кісток печерного ведмедя, також вказують на переважно вегетаріанську дієту.

Печерні ведмеді останнього льодовикового періоду не мали звичайних двох-трьох премолярів, наявних у інших ведмедів; для компенсації останній моляр дуже подовжений з додатковими бугорками.

Примітки

Baryshnikov, G.; Foronova, I. (2001). (PDF). Cadernos Lab. Xeolóxico de Laxe. 26: 373—398. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2021. Процитовано 18 травня 2022.
Brown, Gary (1996). Great Bear Almanac. с. 340. ISBN .
Macdonald, David (1992). The Velvet Claw. New York: Parkwest. с. 256. ISBN .
Pinto Llona, A. C., Andrews, P. & Etxeberrı´a, P. 2005: Taphonomy and Palaeoecology of Cave Bears from the Quaternary of Cantabrian Spain. Fondacio´n de Asturias/Du Pont Ibe´rica/The Natural History Museum, Grafinsa, Oviedo.
Bocherens, H. та ін. (2006). Bears and humans in Chauvet Cave (Vallon-Pont-d’Arc, Ardeche, France): Insights from stable isotopes and radiocarbon dating of bone collagen. Journal of Human Evolution. 50 (3): 370—376. doi:10.1016/j.jhevol.2005.12.002. PMID 16442587.
Gli orsi spelèi delle Conturines/ Ursus Spelaeus. Altabadia.it. Retrieved on 2011-09-26.

[pscb-1] Baryshnikov, G.; Foronova, I. (2001). (PDF). Cadernos Lab. Xeolóxico de Laxe. 26: 373—398. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2021. Процитовано 18 травня 2022.

[Bearalmanac-2] Brown, Gary (1996). Great Bear Almanac. с. 340. ISBN .

[CLAW-3] Macdonald, David (1992). The Velvet Claw. New York: Parkwest. с. 256. ISBN .

[4] Pinto Llona, A. C., Andrews, P. & Etxeberrı´a, P. 2005: Taphonomy and Palaeoecology of Cave Bears from the Quaternary of Cantabrian Spain. Fondacio´n de Asturias/Du Pont Ibe´rica/The Natural History Museum, Grafinsa, Oviedo.

[Bocherens2006-5] Bocherens, H. та ін. (2006). Bears and humans in Chauvet Cave (Vallon-Pont-d’Arc, Ardeche, France): Insights from stable isotopes and radiocarbon dating of bone collagen. Journal of Human Evolution. 50 (3): 370—376. doi:10.1016/j.jhevol.2005.12.002. PMID 16442587.

[6] Gli orsi spelèi delle Conturines/ Ursus Spelaeus. Altabadia.it. Retrieved on 2011-09-26.