Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Герцогство Неопатрійське кат Ducat de Neopàtria грец Δουκάτο Νέων Πατρών лат Ducatus Neopatriae каталонська держава в пі

Неопатрійське герцогство

Неопатрійське герцогство

Герцогство Неопатрійське (кат. Ducat de Neopàtria; грец. Δουκάτο Νέων Πατρών; лат. Ducatus Neopatriae) — каталонська держава в південній Фессалії, з центром в місті Неапатри (сучасне Іпаті), заснована в 1319 році. Будучи офіційно частиною Арагонської корони, герцогство керувалося спільно з сусіднім Афінським герцогством місцевою каталонською аристократією, яка користувалася значним ступенем самоврядування. З середини XIV століття герцогство вступило в період занепаду: більша частина фессалійських володінь була втрачена на користь Сербського царства, в державі почались внутрішні конфлікти, а також з'явилась загроза з боку турецького піратства в Егейському морі та початок османської експансії на Балканах. Ослаблені цими факторами, каталонські володіння були захоплені флорентійським авантюристом Неріо I Аччаюолі протягом періоду 1385—1390 років.

Герцогство Неопатрійське
васальна держава
image image
 1319 – 1390 ↓

image

Герб

image
Герцогство Неопатрійське: історичні кордони на карті
Столиця Неопатрія
Мови каталонська, грецька
Релігії католицизм, православ'я
Форма правління герцогство
Історичний період Пізнє середньовіччя
 - Каталонське захоплення Неопатрії 1319
 - Неопатрія захоплена Неріо I Аччаюолі 1390
Попередник		 Наступник
image Фессалія
Сербське царство image
Афінське герцогство image
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Неопатрійське герцогство

Історія

Коли грецький правитель Фессалії Іоанн II Дука помер у 1318 році без спадкоємця, його володіння потрапили в період анархії. Альмогавари (найманці) Каталонської компанії, які нещодавно захопили більшу частину Афінського герцогства на півдні Фессалії, скористались цією ситуацією для просування на північ. Керовані Альфонсо Фадріке, каталонці взяли Неопатрію в 1319 році, і до 1325 року захопили Зейтуні, Лідоріки, Сідерокастрон та Вітриницю, так само, як — ймовірно, ненадовго — Домокос, Гардики та Фарсалу. Центральна та північна частина Фессалії залишалася в грецьких руках під низкою місцевих магнатів, деякі з них, як Стефан Гаврилопул із Трикали, визнавали візантійський сюзеренітет; інші, однак, як родина Маласенів з Волоса, звернулися до каталонців за підтримкою.

Грецькі правителі Фессалії давно, але помилково, були відомі як «герцоги Неопатрії» у західноєвропейських джерелах через їхню столицю, сучасне село Іпаті; це було наслідком плутанини з прізвищем Дука, яке західні джерела неправильно сприймали як титул «герцога». В результаті територія, завойована каталонцями в Фессалії, була організована як «герцогство Неопатрія» і була поділена на п'ять капітанств. Каталонці обрали інфанта Манфреда, сина короля Сицилії Фредеріка III, в якості свого герцога, але фактичну владу мали місцевий представник герцога, генерал-вікарій, та маршал (mariscalus exercitus ducatuum), обраний главою Компанії.

Більшість володінь герцогства у Фессалії були втрачені, коли регіон завоювали серби Стефана Душана в 1348 році, але Неопатрія та область навколо неї залишилися в руках каталонців. У 1377 році титул герцога Афінського і Неопатрії взяв Педро IV Арагонський. Він зберігся серед додаткових титулів його наступників і регулярно включався до повного титулу іспанських монархів принаймні до моменту захоплення іспанської корони Бурбонами.

У 1378–79 каталонці втратили більшу частину своїх володінь у Беотії , тоді як з півдня амбітний флорентійський авантюрист Неріо Аччаюолі, володар Коринфу, захопив Мегару в 1374 році і почав тиснути на Афіни. До 1380 року каталонці залишилися лише з двома столицями, Афінами та Неопатрією, а також . Афіни потрапили до Аччаюолі в 1388 році, а в 1390 році він захопив і Неопатрію. З чого часу він міг похизуватися титулом «Володар Коринфу, герцогства Афінського та Неопатрії», але його торжество було недовгим: у 1393/4 турки-османи завоювали Неопатрію та всю долину річки Сперхіос.

В церковному сенсі герцогство в основному належало до латинського архієпископства Неопатрії (L'Arquebisbat de la pàtria) що мала один вікаріат Зейтуні (Ламія). Серед каталонських архієпископів був і Феррер д'Абелла, який намагався перевести себе на західноєвропейський престол.

Герцоги Неопатрії

Генерали-вікарії

Генерали-вікарії виступали місцевими представниками герцогів і були намісниками герцогства-близнюка, спочатку Корони Сицилії, а після 1379 року Арагонської Корони:

  • Альфонсо Фадріке (1319 — прибл. 1330)
  • Одо Новельський, можливо, призначений pro tempore для ведення війни проти Готьє VI де Бріенна в 1331 році
  • Ніколас Лянча (прибл. 1331–1335)
  • Раймон Бернарді (1354—1356)
  • Гонсалво Хіменес Аренійський (1359)
  • Матвій з Монкади (1359—1361)
  • П'єр де Пу (1361—1362)
  • Роджер де Лурія (1362—1369/70) де-факто, невизнаний до 1366 року
  • Гонсалво Хіменес Аренійський (1362—1363) невизначено
  • Матвій з Монкади (1363—1366), лише де-юре
  • Матвій з Перальти (1370—1374)
  • Луїс Фадріке (1375—1381)
  • Філіп Далмау, віконт Рокаберті (1379—1386, де-факто лише на час його перебування в Греції в 1381—1382)
    • Реймонд де Віланова (1382—1386) заступник Філіпа Далмау після його відбуття з Греції
  • Бернард Корнелла (1386—1387), ніколи не був у Греції
  • Філіп Далмау, віконт Рокаберті (1387—1388)
    • П'єр де Пу (1386—1388), заступник Бернарда Корнелли та Філіпа Далмау в Греції до взяття Афін Неріо Аччаюолі

Примітки

  1. Nicol, 2010, с. 80, 101.
  2. Fine, 1994, с. 243.
  3. Koder та Hild, 1976, с. 74.
  4. Fine, 1994, с. 246.
  5. Polemis, 1968, с. 97, esp. note 2.
  6. The actual title borne by the rulers of Thessaly was that of . Properly speaking this was not hereditary, but had to be conferred by the reigning . Polemis, 1968, с. 97—98
  7. Fine, 1994, с. 398.
  8. Koder та Hild, 1976, с. 76.
  9. Setton, 1975b, с. 187.
  10. Fine, 1994, с. 401—402.
  11. Koder та Hild, 1976, с. 76—77.
  12. Fine, 1994, с. 404.
  13. Setton, 1975b, с. 173, 188—189.
  14. Setton, 1975b, с. 190, 197.
  15. Setton, 1975b, с. 197—198.
  16. Setton, 1975b, с. 198.
  17. Setton, 1975b, с. 198—199.
  18. Setton, 1975b, с. 199.
  19. Setton, 1975b, с. 220—223, 235, 238, 240—241.
  20. Setton, 1975b, с. 235, 238, 240—242.
  21. Setton, 1975b, с. 241—242.
  22. Setton, 1975b, с. 243—244.
  23. Setton, 1975b, с. 241—245.

Джерела

  • Fine, John Van Antwerp (1994) [1987]. The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. ISBN .
  • Koder, Johannes; Hild, Friedrich (1976). Tabula Imperii Byzantini, Band 1: Hellas und Thessalia (German) . Vienna: . ISBN .
  • (1908). The Latins in the Levant: A History of Frankish Greece (1204–1566). London: John Murray. OCLC 563022439.
  • (2010). . Cambridge University Press. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 6 серпня 2020.
  • Polemis, Demetrios I. (1968). . London: The Athlone Press. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 6 серпня 2020.
  • (1975a). Catalan Domination of Athens 1311–1388, Revised Edition. London: Variorum. ISBN .
  • (1975b). . У Hazard, Harry W. (ред.). A History of the Crusades, Volume III: The fourteenth and fifteenth centuries. Madison, Wisconsin: University of Wisconsin Press. с. 167—224. ISBN . Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 6 серпня 2020.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gercogstvo Neopatrijske kat Ducat de Neopatria grec Doykato Newn Patrwn lat Ducatus Neopatriae katalonska derzhava v pivdennij Fessaliyi z centrom v misti Neapatri suchasne Ipati zasnovana v 1319 roci Buduchi oficijno chastinoyu Aragonskoyi koroni gercogstvo keruvalosya spilno z susidnim Afinskim gercogstvom miscevoyu katalonskoyu aristokratiyeyu yaka koristuvalasya znachnim stupenem samovryaduvannya Z seredini XIV stolittya gercogstvo vstupilo v period zanepadu bilsha chastina fessalijskih volodin bula vtrachena na korist Serbskogo carstva v derzhavi pochalis vnutrishni konflikti a takozh z yavilas zagroza z boku tureckogo piratstva v Egejskomu mori ta pochatok osmanskoyi ekspansiyi na Balkanah Oslableni cimi faktorami katalonski volodinnya buli zahopleni florentijskim avantyuristom Nerio I Achchayuoli protyagom periodu 1385 1390 rokiv Gercogstvo Neopatrijskevasalna derzhava1319 1390 GerbGercogstvo Neopatrijske istorichni kordoni na kartiStolicya NeopatriyaMovi katalonska greckaReligiyi katolicizm pravoslav yaForma pravlinnya gercogstvoIstorichnij period Piznye serednovichchya Katalonske zahoplennya Neopatriyi 1319 Neopatriya zahoplena Nerio I Achchayuoli 1390Poperednik NastupnikFessaliya Serbske carstvoAfinske gercogstvoVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Neopatrijske gercogstvoIstoriyaKoli greckij pravitel Fessaliyi Ioann II Duka pomer u 1318 roci bez spadkoyemcya jogo volodinnya potrapili v period anarhiyi Almogavari najmanci Katalonskoyi kompaniyi yaki neshodavno zahopili bilshu chastinu Afinskogo gercogstva na pivdni Fessaliyi skoristalis ciyeyu situaciyeyu dlya prosuvannya na pivnich Kerovani Alfonso Fadrike katalonci vzyali Neopatriyu v 1319 roci i do 1325 roku zahopili Zejtuni Lidoriki Siderokastron ta Vitrinicyu tak samo yak jmovirno nenadovgo Domokos Gardiki ta Farsalu Centralna ta pivnichna chastina Fessaliyi zalishalasya v greckih rukah pid nizkoyu miscevih magnativ deyaki z nih yak Stefan Gavrilopul iz Trikali viznavali vizantijskij syuzerenitet inshi odnak yak rodina Malaseniv z Volosa zvernulisya do katalonciv za pidtrimkoyu Grecki praviteli Fessaliyi davno ale pomilkovo buli vidomi yak gercogi Neopatriyi u zahidnoyevropejskih dzherelah cherez yihnyu stolicyu suchasne selo Ipati ce bulo naslidkom plutanini z prizvishem Duka yake zahidni dzherela nepravilno sprijmali yak titul gercoga V rezultati teritoriya zavojovana kataloncyami v Fessaliyi bula organizovana yak gercogstvo Neopatriya i bula podilena na p yat kapitanstv Katalonci obrali infanta Manfreda sina korolya Siciliyi Frederika III v yakosti svogo gercoga ale faktichnu vladu mali miscevij predstavnik gercoga general vikarij ta marshal mariscalus exercitus ducatuum obranij glavoyu Kompaniyi Bilshist volodin gercogstva u Fessaliyi buli vtracheni koli region zavoyuvali serbi Stefana Dushana v 1348 roci ale Neopatriya ta oblast navkolo neyi zalishilisya v rukah katalonciv U 1377 roci titul gercoga Afinskogo i Neopatriyi vzyav Pedro IV Aragonskij Vin zberigsya sered dodatkovih tituliv jogo nastupnikiv i regulyarno vklyuchavsya do povnogo titulu ispanskih monarhiv prinajmni do momentu zahoplennya ispanskoyi koroni Burbonami U 1378 79 katalonci vtratili bilshu chastinu svoyih volodin u Beotiyi todi yak z pivdnya ambitnij florentijskij avantyurist Nerio Achchayuoli volodar Korinfu zahopiv Megaru v 1374 roci i pochav tisnuti na Afini Do 1380 roku katalonci zalishilisya lishe z dvoma stolicyami Afinami ta Neopatriyeyu a takozh Afini potrapili do Achchayuoli v 1388 roci a v 1390 roci vin zahopiv i Neopatriyu Z chogo chasu vin mig pohizuvatisya titulom Volodar Korinfu gercogstva Afinskogo ta Neopatriyi ale jogo torzhestvo bulo nedovgim u 1393 4 turki osmani zavoyuvali Neopatriyu ta vsyu dolinu richki Sperhios V cerkovnomu sensi gercogstvo v osnovnomu nalezhalo do latinskogo arhiyepiskopstva Neopatriyi L Arquebisbat de la patria sho mala odin vikariat Zejtuni Lamiya Sered katalonskih arhiyepiskopiv buv i Ferrer d Abella yakij namagavsya perevesti sebe na zahidnoyevropejskij prestol Gercogi NeopatriyiGilom 1319 1338 Dzhovanni 1338 1348 Federigo I 1348 1355 Frederigo II 1355 1377 Mariya 1377 1379 Pedro 1379 1387 Generali vikariyiGenerali vikariyi vistupali miscevimi predstavnikami gercogiv i buli namisnikami gercogstva bliznyuka spochatku Koroni Siciliyi a pislya 1379 roku Aragonskoyi Koroni Alfonso Fadrike 1319 pribl 1330 Odo Novelskij mozhlivo priznachenij pro tempore dlya vedennya vijni proti Gotye VI de Brienna v 1331 roci Nikolas Lyancha pribl 1331 1335 Rajmon Bernardi 1354 1356 Gonsalvo Himenes Arenijskij 1359 Matvij z Monkadi 1359 1361 P yer de Pu 1361 1362 Rodzher de Luriya 1362 1369 70 de fakto neviznanij do 1366 roku Gonsalvo Himenes Arenijskij 1362 1363 neviznacheno Matvij z Monkadi 1363 1366 lishe de yure Matvij z Peralti 1370 1374 Luyis Fadrike 1375 1381 Filip Dalmau vikont Rokaberti 1379 1386 de fakto lishe na chas jogo perebuvannya v Greciyi v 1381 1382 Rejmond de Vilanova 1382 1386 zastupnik Filipa Dalmau pislya jogo vidbuttya z Greciyi Bernard Kornella 1386 1387 nikoli ne buv u Greciyi Filip Dalmau vikont Rokaberti 1387 1388 P yer de Pu 1386 1388 zastupnik Bernarda Kornelli ta Filipa Dalmau v Greciyi do vzyattya Afin Nerio AchchayuoliPrimitkiNicol 2010 s 80 101 Fine 1994 s 243 Koder ta Hild 1976 s 74 Fine 1994 s 246 Polemis 1968 s 97 esp note 2 The actual title borne by the rulers of Thessaly was that of Properly speaking this was not hereditary but had to be conferred by the reigning Polemis 1968 s 97 98 Fine 1994 s 398 Koder ta Hild 1976 s 76 Setton 1975b s 187 Fine 1994 s 401 402 Koder ta Hild 1976 s 76 77 Fine 1994 s 404 Setton 1975b s 173 188 189 Setton 1975b s 190 197 Setton 1975b s 197 198 Setton 1975b s 198 Setton 1975b s 198 199 Setton 1975b s 199 Setton 1975b s 220 223 235 238 240 241 Setton 1975b s 235 238 240 242 Setton 1975b s 241 242 Setton 1975b s 243 244 Setton 1975b s 241 245 DzherelaFine John Van Antwerp 1994 1987 The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest Ann Arbor Michigan University of Michigan Press ISBN 0 472 08260 4 Koder Johannes Hild Friedrich 1976 Tabula Imperii Byzantini Band 1 Hellas und Thessalia German Vienna ISBN 978 3 7001 0182 6 1908 The Latins in the Levant A History of Frankish Greece 1204 1566 London John Murray OCLC 563022439 2010 Cambridge University Press ISBN 978 0 521 13089 9 Arhiv originalu za 10 chervnya 2016 Procitovano 6 serpnya 2020 Polemis Demetrios I 1968 London The Athlone Press Arhiv originalu za 30 kvitnya 2016 Procitovano 6 serpnya 2020 1975a Catalan Domination of Athens 1311 1388 Revised Edition London Variorum ISBN 0 902089 77 3 1975b U Hazard Harry W red A History of the Crusades Volume III The fourteenth and fifteenth centuries Madison Wisconsin University of Wisconsin Press s 167 224 ISBN 0 299 06670 3 Arhiv originalu za 1 chervnya 2020 Procitovano 6 serpnya 2020

Дата публікації:
Топ