Біогеоцено з ділянка земної поверхні що характеризується певними фізико географічними умовами характером мікроклімату ре

Біогеоцено́з — ділянка земної поверхні, що характеризується певними фізико-географічними умовами (характером мікроклімату, рельєфу, , ґрунту та водного режиму), разом з біоценозом (угрупованням рослинних і тваринних організмів).

Біогеоценоз є структурною частиною ландшафту. В науку термін біогеоценоз введений академіком В. М. Сукачовим (1942 рік). Біогеоценози можуть бути наземними і водяними. Всі компоненти біогеоценозу створюють єдиний історично сформований природний комплекс, що постійно змінюється внаслідок взаємодії компонентів біогеоценозу між собою, з атмосферою та іншими факторами середовища. Межі окремих біогеоценозів найчастіше визначаються рослинними угрупованнями — фітоценозами, які найкраще відображають зміни, що відбуваються в кожному конкретному природному комплексі. Є думка, що поняття біогеоценозу ідентичне поняттю біоценоз, а сам термін біогеоценоз зайвий, оскільки при визначенні біоценозу як певної сукупності організмів, оскільки і при визначенні біогеоценозу, беруться до уваги всі умови існування організмів, в тому числі ґрунтовий і геологічний субстрат. Про це свідчать праці Г. М. Висоцького, Г. Ф. Морозова, Є. В. Алексєєва, П. С. Погребняка, П. М. Рафеса та ін.

Суто в екологічному сенсі:

Біогеоценоз — це угрупування різних видів мікроорганізмів, рослин, тварин, які заселяють певні місця проживання та які стійко підтримують біогенний кругообіг речовин. Підтримка кругообігу в конкретних географічних умовах є основною функцією біогеоценозу.

Склад біогеоценозу

А. Живі компоненти біогеоценозу, що утворюють біоценоз.

І. автотрофів — з ценопопуляцій рослин та інших живих істот фото- і хемосинтетиків, утворювачів первинної біологічної продукції з елементів косного середовища:

фототрофів — зелені вищі і нижчі рослини і деякі види джгутикових;
хемотрофів — безхлорофільні хемотрофні бактерії.

II. Ценокомплекс — з ценопопуляцій тварин і почасти рослин і мікроорганізмів — споживачів і трансформаторів живої біомаси та прижиттєвих виділень і утворювачів вторинної біологічної продукції:

фітофаги — травоїдні тварини, мікроорганізми і рослини-паразити та ;
зоофаги — м'ясоїдні (хижі) тварини, мікроорганізми, комахоїдні рослини, тварини і мікроорганізми-паразити.

III. Ценокомплекс сапротрофів — з ценопопуляцій мікроорганізмів, а також тварин і рослин, споживачів і відмерлих решток, покидьків і трупів рослинного і тваринного походження;

сапрофаги — мікроорганізми, безхребетні і деякі види хребетних тварин;
сапрофіти — гриби та деякі види вищих сапрофітних рослин.

Б. біогеоценозу, що складають екотоп, який біоценозом перетворюється на біотоп.
IV. — перетворене біоценозом .
V. Едафотоп — перетворене біоценозом ґрунтове середовище.

Див. також

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
БІОГЕОЦЕНОЗ [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
БІОГЕОЦЕНОЗ [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] ЕСУ

Посилання

Біогеоценоз // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 18.
Структурно-функциональная организация биогеоценоза [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]