Едафотоп

Екото́п — певний комплекс екологічних факторів (повітряний, водний, температурний, мінерального живлення, температурно-радіаційний та ін.) на певній ділянці земної поверхні. Складається з кліматопа і едафотопа та / або гідротопа.

Кліматоп

Кліматоп — сукупність фізичних умов екотопа, істотних для організмів, що населяють його

Зонування територій за типом клімату (за )

Спочатку «кліматоп» був визначений В. М. Сукачовим (1964) як повітряна частина біогеоценозу, що відрізняється від навколишньої атмосфери своїм газовим складом, особливо концентарією вуглекислого газу в приземному біогоризонті, кисню там же і в біогоризонтах фотосинтезу, повітряним режимом, насиченістю біолінами, зменшеною і зміненої сонячною радіацією і освітленістю, наявністю люмінесценції рослин і деяких тварин, особливим тепловим режимом і режимом вологості повітря.

На даний момент це поняття трактується ширше – як характеристика біогеоценозу, поєднання фізичних та хімічних характеристик повітряного або водного середовища, істотних для організмів, що населяють це середовище. Кліматоп задає в довгостроковому масштабі основні фізичні характеристики існування тварин і рослин, визначаючи коло організмів, які можуть існувати в даній екосистемі.

Едафотоп

Під едафотопом, звичайно, мають на увазі ґрунт як складовий елемент екотопу.Однак, точніше, це поняття слід визначати як частину непорушного (косного) середовища, перетвореного організмами, тобто, не увесь ґрунт, а лише його частину.

Ґрунт (едафотоп) є найважливішою складовою екосистеми: у ньому відбувається замикання циклів речовини та енергії, здійснюється переведення мертвих органічних сполук в мінеральні речовини та їх залучення в живу біомасу. Основними носіями енергії в едафотопі виступають органічні сполуки, їх лабільні та стабільні форми, вони найбільшою мірою визначають родючість ґрунтів.

Існують піщані, кам'янисті, глинисті едафотопи. З едафотопами пов'язане велике різноманіття умов місцеперебування. Плакори, складені суглинками — для них характерний спелітогенний едафотоп, що забезпечує класичне уявлення щодо даної природної зони. Для супіщаних ґрунтів характерний псаммогенний едафотоп, для кам'янистих ґрунтів — петрогенні едафотопи, для засолених — галогенний едафотоп. Природна зона характеризується мозаїчністю місцеперебувань. Але тільки один едафотоп є зональним, решта — едафічні варіанти.

Гідротоп

Умови зволоження біогеоценозу утворюються його гідротопом (певна кількість вологи).

Вирізняють такі типи зволоження:

• атмосферне;
• сточне;
• натічне;
• ґрунтове;
• заплаве.

Основним критерієм зволоження служить значення коефіцієнта атмосферного зволоження: k = r/E, де r — опади, E — випаровування.
Виділяють такі гідротопи (ступені зволоження):

• недостатнє зволоження (сухий гідротоп): k <1;
• нормальне зволоження (свіжий гідротоп): k=1;
• підвищене зволоження (вологий гідротоп): k>1,5;
• дуже підвищене зволоження (сирий гідротоп);
• надмірне зволоження (мокрий гідротоп).

Див. також

• Біосфера
• Біоценотичне середовище
• Ємність середовища
• Кліматологія
• Біогеоценоз
• Екосистема
• Ґрунтознавство
• Гумус
• Атмосфера Землі
• Абіотичні фактори
• Рівні організації живої матерії
• . Архів оригіналу за 24 червня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
• . Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
• Кліматоп. Словарь по естественным наукам (Яндекс словарь). Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
• . Архів оригіналу за 13 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
• . Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 18 травня 2012.

Посилання

• Екотоп //  : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 83.