Вивідне знання результат теоретичної діяльності мислення яка дає змогу з аксіоматично прийнятих чи перевірених на істинн

Вивідне́ знання́ — результат теоретичної діяльності мислення, яка дає змогу з аксіоматично прийнятих чи перевірених на істинність положень (принципів) одержувати на основі логічних закономірностей (тобто , абстраговано від безпосереднього споглядання дійсності) нові положення.

В. з. виступає як знання, що виходить з принципів і має аналітичний характер. Його правильність опосередкована «внутрішнім досвідом» пізнання, що закріплений у формах мислення. Але В. з. не повинно суперечити фактам, воно не виключає потреби в емпіричному осмисленні його осн. ланок, поза яким перетворюється на спекуляцію.

За правилами побудови В. з. базується на умовиводах і здійснюється у формі дедуктивної теорії (див. Дедукція), притаманної наук. пізнанню. Особливе значення має у В. з. додержання ззгальнометодологічних засад матеріалістич. діалектики (принципів категоріального синтезу, , вчення про істину тощо) і спец, (дедуктивної техніки, прийомів доведення та ін.). З розвитком теоретизації сучас. науки розширюються сфера і значення В. з. у пізнанні світу.

Література

Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.