У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко Анжеліка Віталіївна Савченко нар 11 серпня 1982 19820811 Дніп

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.

Анжеліка Віталіївна Савченко (нар. 11 серпня 1982(19820811), Дніпропетровськ, УРСР) — українська акторка театру і кіно, артистка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Заслужена (2013) та народна артистка України.

Анжеліка Савченко

Анжеліка Савченко (2012)

Ім'я при народженні

Анжеліка Віталіївна Савченко

Народилася

11 серпня 1982 (41 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР

Національність

українка

Громадянство

Україна

Діяльність

акторка

Alma mater

Дніпровський театрально-художній коледж

Роки діяльності

1999 — дотепер

Нагороди та премії

Заслужений артист України

Анжеліка Савченко у Вікісховищі

Життєпис

Народилася у Дніпропетровську 11 серпня 1982 року.

У 1998 році вступила до Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу.

Першу роль зіграла будучи студенткою другого курсу у виставі режисера «Солодкоголосий птах юності» за Теннессі Вільямсом – втілила Хевенлі на сцені Дніпропетровського театру російської драми ім. Горького.

Після закінчення Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу у 2002 році – поступає актрисою до Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де й працює по сьогоднішній день.

Театральні ролі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

«Дами і гусари» О. Фредро; реж. Юрій Одинокий — панна Зося
«Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та В. Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Симона
«Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. С. Моїсеєв — Карін Монсдоттер
«Живий труп» Лева Толстого; реж. Р. Мархоліа — Саша
«Жона є жона» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Хористка, Покоївка
«Одруження» М. Гоголя; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Орина Пантелеймонівна, тітка
«Попелюшка» Ш. Перо; реж. К. Чепура — Попелюшка
2016 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. ^[ru] — королева Єлизавета
«Три товариші» Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Патріція Хольман
«Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ніна Михайлівна Зарєчна
«Буря» У. Шекспіра; реж. С. Маслобойщиков — Міранда, донька Просперо
«Романси. Ностальгія» О. Білозуба — Квіткарка
«Урус-Шайтан» І. Афанасьєва — Галя
«Істерія» Т. Джонсона; реж. Г. Гладій — мати Джесіки
«Мисливці за снами» М. Павича — принцеса Атех
«Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Юля
«Соло-мія» О. Білозуба — Жінка
«Бременські музиканти» Г. Гладкова, Ю. Ентіна — Принцеса
«Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Джульєтта
«Той, хто з неба впав» І. Поклада, О. Вратарьова — Килина
«Украдене щастя» І. Франка; реж. Сергієм Данченко — Дівчина
«Котигорошко» А. Навроцького — Оленка
«Як тебе не любити, Києве мій»; реж. Олександр Білозуб — Співачка
«Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького, реж. Петро Ільченко — Мелашка
«Розбитий глек» Гайнріха фон Кляйста; реж. Р. Мархоліа — Єва
2018 — «Ідіот» Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Анастасія Пилипівна Барашкова
2019 — «Verba» за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки; реж. Сергій Маслобойщиков — Килина, мати
2020 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмона Ростана, реж. Юрій Одинокий — Роксана
2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Сольвейг

Продюсерський центр «ТЕ-АРТ»

2016 — «Давай займемося сексом» Валентина Красногорова; реж. Стас Жирков — дівчина
2016 — «Розкішне весілля» Робіна Хоудона; реж. — Джуді

Інші театри

2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Оксана (Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»)
2014 — «Жанна д'Арк на вогнищі» (ораторія) Артюра Онеггера — Жанна д'Арк
«Небезпечний поворот» Джона Бойтона Прістлі; реж. Ірина Зільберман — Бетті (Продюсерський центр «Доміно Арт»)

Фільмографія

2012 — Навчаю грі на гітарі (міні-серіал) — Свєта
2012 — Анна Герман. Таємниця білого янгола (серіал)
2013 — Жіночий лікар 2 (серіал) — Віра Акимова
2013 — Пташка у клітці (міні-серіал)
2013 — Бомба (серіал) — журналістка
2019 — Тільки диво — Марія, дружина Ніка, мати Аніки та Северина

Нагороди і визнання

2010 — Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За багаторічну плідну працю в галузі культури»
2013 — Заслужена артистка України
2015 — Почесна грамотна Міністерства культури України
2015 — X фестиваль «Золоті оплески Буковини 2015»
- Лауреат у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» (панна Зося у виставі «Дами і гусари»)
2018 — Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль (2018)»
- Лауреат у номінації «Найкраще виконання жіночої ролі» (Патріція Хольман у виставі «Три товариші»)
2020 — Народна артистка України

Примітки

Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Анжеліка Савченко на сайті Театру ім. Івана Франка
Ольга ДОНІК, Віталій ЖЕЖЕРА (3 травня 2016). Війні не буде кінця. Бо вона – єдине, що зосталось справжнього поміж безкінечної брехні (ua) . «Gazeta.UA». Процитовано 2019-4-22.
Едуард ОВЧАРЕНКО (25 червня 2018). Бажання бути людиною (ua) . «I-ua». Процитовано 2018-8-11.
Театр імені Франка запрошує на виставу «Сірано де Бержерак»: як артисти готуються до прем’єри (ua) . . 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
Arthur Honegger — Oratorio «Jeanne D'Arc au bucher» Conductor-VOLODYMYR SIRENKO

Посилання

Анжеліка Савченко на сайті Театру ім, І. Франка
Анжеліка Савченко|Nota Bene
Анжеліка Савченко // журнал «Примы и премьеры» (рос.)
Програма «Світ особистості» з Анжелікою Савченко
Анжеліка Савченко: «Краса наповнює людину духовно»

[ukaz-254-2020-1] Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»

[2] Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

[3] Анжеліка Савченко на сайті Театру ім. Івана Франка

[Річард_III_Gazeta-4] Ольга ДОНІК, Віталій ЖЕЖЕРА (3 травня 2016). Війні не буде кінця. Бо вона – єдине, що зосталось справжнього поміж безкінечної брехні (ua) . «Gazeta.UA». Процитовано 2019-4-22.

[Ідіот-5] Едуард ОВЧАРЕНКО (25 червня 2018). Бажання бути людиною (ua) . «I-ua». Процитовано 2018-8-11.

[Сірано_1+1-6] Театр імені Франка запрошує на виставу «Сірано де Бержерак»: як артисти готуються до прем’єри (ua) . . 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.

[7] Arthur Honegger — Oratorio «Jeanne D'Arc au bucher» Conductor-VOLODYMYR SIRENKO