Цвєтаєва

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева; 26 вересня (8 жовтня) 1892(18921008), Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладач.

Цвєтаєва Марина Іванівна
рос. Марина Ивановна Цветаева
Народилася	8 жовтня 1892(1892-10-08)^[1]^[2]^[…] Москва, Російська імперія^[4]^[…]
Померла	31 серпня 1941(1941-08-31)^[4]^[6]^[…](48 років) Єлабуга, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР^[4]^[7] ·повішення
Поховання	Єлабуга
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	Росіянка
Місце проживання	Москва ^d Ялта Таруса Москва Коктебель Париж Александров Берлін, ^d Прага Париж ^d Єлабуга
Діяльність	поетеса, письменниця, авторка щоденника, прозаїк, перекладачка
Сфера роботи	поезія і сценічне мистецтво
Alma mater	Паризький університет
Мова творів	російська, французька і німецька
Роки активності	1908 — 1941
Жанр	поезія і мемуари
Magnum opus	Книги в червоних палітурках
Батько	Цвєтаєв Іван Володимирович
Мати	^d
Брати, сестри	^d і ^d
У шлюбі з	^d^[8]
Діти (3)	Аріадна Сергіївна Ефрон, ^d і невідомо
Автограф
Цвєтаєва Марина Іванівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Марина Цвєтаева. 1911 рік.

Марина Цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 року в Москві. Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, ^[ru], піаністка, учениця Надії Муромцевої, яка у свою чергу вчилася у Миколи Рубінштейна, походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра ^[ru], що теж стала письменницею.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія).

Марина почала читати з трьох років, у чотири уміла писати, з п'яти років складала вірші.

У 1898 році Марина почала вчитися в музичній школі Валентини Юріївни Зограф-Плаксиної. У 1901—1902 роках навчалася у першому класі 4-ї гімназії на вул. Садовій (Москва).

Восени 1902 року в матері виявилася хвороба (сухота). Заради її лікування родина поїхала до містечка Нерві (під Генуєю, Італія). Навесні 1903 року разом з тіткою та сестрою Анастасією поїхала до Лозанни (Швейцарія), де сестри вступили до школи-інтернату сестер Лаказ. Навесні 1904 року батьки перевезли обох дівчаток до Німеччини, вони жили та навчалися у пансіоні сестер Брінк у місті Фрайбург. Влітку 1905 року оселилися з родиною у Ялті. Навесні 1906 році, вдома засвоївши програму перших трьох класів, успішно склала іспити до 4 класу гімназії. Однак через погіршення стану здоров'я матері у червні родина переїхала на сімейну дачу до Таруси, де Марія Олександрівна померла 5 липня.

У 1907—1910 роках послідовно навчалася у трьох московських гімназіях, закінчила навчання після 7-го класу в гімназії М. Г. Брюхоненко.

У 1909 році здійснила поїздку до Парижу, щоб прослухати літні курси з французької літератури Alliance Francaise.

У 1911 році, після закінчення гімназії, поїхала до Гурзуфу, а звідти переїхала до Коктебелю — там у той час жив Максиміліан Волошин, з яким вона була у переписці. У Коктебелі зустрілася з . У липні 1911 року Цвєтаєва повернулася разом з Ефроном до Москви, у січні 1912 взяла з ним шлюб. У цьому шлюбі народила трьох дітей: Аріадну (Алю) (1912—1975), Ірину (13.04.1917—15 (16?).02.1920, померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку), («Мура») (01.02.1925—07.1944, загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь. Опубліковані щоденники (03.1940—08.1943).

У жовтні 1914 року Цвєтаєва знайомиться з поетесою й перекладачкою Софією Парнок, у мисткинь починається роман, котрий Цвєтаєва охарактеризує як «першу катастрофу в своєму житті». Цвєтаєва присвятила Парнок знаменитий цикл віршів «Подруга». Поетеси розійшлися у 1916 році, після чого Марина повернулася до Ефрона. В 1921 році, підбиваючи підсумки, про своє ставлення до сексуальності Цвєтаєва пише славнозвісне:

Любить только женщин (женщине) или только мужчин (мужчине), заведомо исключая обычное обратное — какая жуть! А только женщин (мужчине) или только мужчин (женщине), заведомо исключая необычное родное — какая скука!

Громадянська війна (1918—1921)

У 1917 Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 року служив у лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила у Москві, у Борисоглібському провулку, з листопада 1918 року служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), у квітні 1919 року — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), у листопаді 1920 року — у театральному відділі Наркомосу.

У березні 1921 року почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був у Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов Ілля Еренбург і передав лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, вперше за три з половиною роки отримала лист від чоловіка. В кінці року почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, упорядковувала архів, роздавала і розпродавала речі.

З травня по липень 1922 року перебувала у вигнанні у Берліні.

Творчість

У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

У 18 років видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».

1913 — опублікована третя збірка «З двох книг».

У воєнні 1917—1922 роки створює цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху.

У 1918—1920 рр. пише романтичні п'єси, поеми , , .

З січня 1921 р. Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів.

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія

• Збірка «Вечерний альбом», 1910,
• «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
• «Из двух книг», 1913,
• Монолог, 1913,
• Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
• Хочу у зеркала, где муть…1915,
• Збірка «Вёрсты», 1921,
• «Лебединый стан»,
• «Ремесло», 1923,
• «Психея»,1923;
• «Молодец», 1924;
• «После России», 1928;
• Сатирична поема «Крысолов», 1925,
• «Поэма Конца», 1926.
• «Новогоднее»,
• «Поэма горы»
• «Лестница»
• «Крысолов»
• «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок.

Трагедії

• «Федра» (1928).

Есеїстська проза

• «Хлыстовки», 1934;
• «Мой Пушкин», 1937;
• «Искусство при свете совести»,
• «Поэт и время»
• «Мать и музыка»
• «Черт»
• «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети

• «Герой труда» — записи про Валерія Брюсова, 1925,
• «Живое о живом» — пам'яті Максиміліана Волошина,
• «Пленный дух» — нарис про Андрія Бєлого,
• «Нездешний вечер» — присвячено Михайлу Кузьміну,
• «История одного посвящения» — спогади про Осипа Мандельштама, 1931 рік,
• «Наталья Гончарова» — про життя і творчість Наталії Гончарової,
• «Повесть о Сонечке» — спогади про ,
• «Слово о Бальмонте» — Бальмонту.

Щоденникова проза

• «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
• «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
• «Мои службы»,
• «О любви»
• «Из дневника»
• «Грабеж»
• «Расстрел царя»
• «Покушение на Ленина»
• «Чесотка»
• «Fräulein»
• «Ночевка в коммуне»
• «Воин Христов»
• «Смерть Стаховича»
• «О благодарности»
• «Отрывки из книги „Земные приметы“»
• «Чердачное»
• «О Германии»

Бібліографія

• Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
• Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
• Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
• Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
• Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
• Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
• Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
• Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой [ 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). .
• Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
• Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
• Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
• Библиография работ о Марине Цветаевой [ 10 серпня 2007 у Wayback Machine.]
• Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Визнання

Логотип Вікітеки

У Вікіджерелах є оригінали текстів

Цвєтаєва Марина Іванівна

• Ім'ям Марини Цвєтаєвої було названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина). Вулиця була перейменована в рамках декомунізації.
• Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
• У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
• У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
• На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва.
• У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є .
• Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.
• У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.
• У вересні 2013 року у Харкові у Саду скульптур по вулиці Максиміліанівській 18, у дворі ресторану «Ермітаж», встановлено скульптуру М.І. Цвєтаєвої роботи скульптора Володимира Кочмара.

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — .
• Фаликов И.3. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка. — Москва : Молодая гвардия, 2017. — 854 с. — (Жизнь замечательных людей) — 5000 прим. — .
• Труайя А. Марина Цветаева. — Москва : Эксмо, 2003. — 480 с. — 5100 прим. — ISBN 5-699-02588-Х.

Примітки

1. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
   d:Track:Q3407324
2. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
3. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166
4. Цветаева Марина Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. Швейцер В. А. Цветаева М. И. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 377–378.
   d:Track:Q24259020d:Track:Q28735434d:Track:Q4239850d:Track:Q27077100d:Track:Q649
6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
7. Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
   d:Track:Q105821202
8. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1098.
   d:Track:Q47119734d:Track:Q18328141d:Track:Q47119724d:Track:Q47119715
9. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
10. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 13.
11. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 9.
12. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 14, 843.
13. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 22-35, 843.
14. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 843.
15. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 50.
16. Бургин Д. Л. София Парнок. Жизнь и творчество русской Сафо. — СПб.: ИНАПРЕСС, 1999. — 512 с. — .
17. . Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
18. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 27 липня 2018.
19. Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 215.
20. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
21. Литературный вечер «Серебряный век поэзии. Творчество Марины Цветаевой» [ 21 січня 2018 у Wayback Machine.] // РЦНК в Праге, 13 апреля 2016
22. . Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 7 квітня 2022.
23. . Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
24. БЖ. Марина: одна пражская история // 16 січня 2018 о 23:43
25. Центр Марины Цветаевой в Праге [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // 2 лист. 2012
26. В Праге открывается Центр Марины Цветаевой [ 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // 02.10.2012
27. Центр Марины Цветаевой в Праге // Общество Марины Цветаевой в Праге
28. V Praze na Malé Straně vzniklo za podpory ruského mecenáše Centrum Mariny Cvětajevové [ 20 січня 2018 у Wayback Machine.] / Dne 8.10.2012 bylo slavnostně otevřeno Centrum Mariny Cvětajevové na Tržišti 16 v Praze 1
29. в Праге по адресу Praha 1, tržiště 16, недалеко от собора св. Николая на малостранской площади, открылся Центр марины Цветаевой (Centrum Mariny Cvětajevové) [ 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 26
30. Совместно с Малостранским Обществом Чехословацко-советской дружбы, при участии академика Й. Коталика, супругам Ванечковым удалось в 1989 году открыть мемориальную доску на доме, где жила Цветаева в Праге (Švedská 51/1373) [ 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 10, 26
31. admin. (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.