Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття про кратну зоряну систему Про тип змінних зір див класичні цефеїди та цефеїда δ Цефея δ Cep δ Cephei зоряна си

Дельта Цефея

Дельта Цефея
Ця стаття про кратну зоряну систему. Про тип змінних зір див. класичні цефеїди та цефеїда.

δ Цефея (δ Cep, δ Cephei) — зоряна система з чотирьох зір, розташована на відстані близько 887 світлових років у північному приполярному сузір'ї Цефея. Головна зоря системи — δ Цефея А — є прототипом класичних цефеїд — зір, які показують періодичні зміни яскравості. Видима зоряна величина зорі становить 0,23 внаслідок міжзоряного поглинання її світла газом та пилом у напрямку зору.

δ Цефея
Dceph.jpg
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Цефей
δ Cep A
Пряме сходження 22г 29х 10.26502с
Схилення +58° 24′ 54.7139″
Видима зоряна величина (V) 4.07 (3.48–4.37) / 7.5
δ Cep C
Пряме сходження 22г 29х 09.248с
Схилення +58° 24′ 14.76″
Видима зоряна величина (V) 6.3
Характеристики
Спектральний клас F5Ib-G1Ib + B7-8
Показник кольору (B−V) 0.60
Показник кольору (U−B) 0.36
Тип змінності класичні цефеїди
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) -16.8км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +15.35мас/р
Схил.: +3.52мас/р
Паралакс (π) 3.77 ± 0.16 мас
Відстань 887 ± 26 св. р.
(272 ± 8пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		–3.47 ± 0.10
Фізичні характеристики
Маса 4,5 ± 0,3M☉
Радіус 44,5R☉
Світність ∼2000L☉
Ефективна температура 5 500–6 800 K
Обертальна швидкість (v sin i) 9 км/с
Орбіта
Головнийδ Cep A
Супутникδ Cep B
Період (P)6.03 р.
Ексцентриситет (e)0.647
Півамплітуда (K1)
(первинна)		1.509 ± 0.2 км/с
Інші позначення
27 Cephei, Alrediph, Al Radif, Cepheidus Prototypus, BD+57 2548, FK5 847, HD 213306, HIP 110991, HR 8571, SAO 34508.
Посилання
SIMBADдані для delta+Cep

Відкриття змінності

Змінність δ Цефея відкрив Джон Ґудрайк 1784 року. Він описав своє перше спостереження 19 жовтня 1784 р., за яким відбулася регулярна серія спостережень більшість ночей до 28 грудня, та далі у першій половині 1785 р. Змінність зорі була описана у листі від 28 червня 1785 р. і формально опублікована 1 січня 1786 р. Це була друга описана зоря цього типу змінності — 10 вересня 1784 року Едвард Піґотт помітив змінність , першої відомої представниці класичних цефеїд.

Характеристики

Головна зоря системи — δ Цефея А — є прототипом змінних зір і однією з найближчих змінних цього типу від Сонця (ближча лише Полярна зоря). Змінність зумовлена регулярною пульсацією зовнішніх шарів зорі. Видима зоряна величина змінюється від +3,48 до +4,37, а спектральний клас від F5 до G3 (зоря є жовтим надгігантом). Період пульсації становить 5,366341 днів, при цьому зростання до максимуму відбувається швидше, ніж падіння до мінімуму (див.криву блиску на малюнку).

image
Крива блиску δ Цефея показує її зоряну величину на різних стадіях пульсації

Оскільки період змінних цього типу залежить від світності зорі, δ Цефея особливо важлива для калібрування співвідношення період—світність, оскільки її відстань від Землі визначена найкраще. Частково така точність завдячує належності зорі до зоряного скупчення та доступністю досить точних паралаксів, виміряних телескопами Габбл та Гіппаркос. Телескоп Габбла виміряв відстань до δ Цефея 2002 року у 273 парсека (з похибкою 4 %); новий аналіз даних Гіппаркоса визначив більший паралакс, ніж вважалось раніше, що означає меншу відстань — 244 ± 10 парсек (~800 світлових років).

Вважається, що змінні типу δ Цефея мають масу 3–12  сонячних та проходять головну послідовність як зорі спектрального класу B. Коли у їх ядрі вигорає водень, вони переходять на пізніші стадії ядерного горіння, полишаючи головну послідовність. Маса δ Цефея, визначена з показника кольору, становить 4,5 ± 0,3 мас Сонця, а за еволюційними моделями — 5,0 - 5,25 мас Сонця. На поточній стадії еволюції зорі її зовнішні шари розширились до ~44,5 діаметрів Сонця (під час пульсацій вони коливаються приблизно на 4 діаметри Сонця).

image
Ударна хвиля довкола δ Цефея

δ Цефея ~2 000 разів яскравіша за Сонце. Це створює потужний зоряний вітер, який у поєднанні з пульсацією та ударними хвилями в атмосфері зорі викидає зоряну речовину зі швидкістю (1,0 ± 0,8) × 10−6 мас Сонця на рік (або 1 маса Сонця за мільйон років). Речовина витікає зі швидкістю ~35 км/с, утворює довкола зорі туманність діаметром бл. 1 парсека і містить 0,07–0,21 мас Сонця нейтрального водню. Ударна хвиля формується там, де зоряний вітер стикається з навколишнім міжзоряним середовищем.

Пекулярна швидкість δ Цефея щодо сусідів становить 13,5 ± 2,9 км/с. Існує припущення, що вона є членом зоряного скупчення Cep OB6, а тому може бути приблизно того ж віку, що й скупчення — ~79  млн.років.

Супутники

На кутовій відстані 40 кутових секунд (~12 тис. а.о.) від δ Цефея A розташований супутник δ Цефея В (HD 213317) з видимою зоряною величиною +7,5 та періодом обертання ~500 років, видимий у невеликий телескоп. Він сам є подвійною зорею з поєднаним спектральним класом B7–8 III–IV. Цей супутник підігріває речовину, яку зоряний вітер видуває з δ Цефея, і туманність світиться на інфрачервоних хвилях.

image
Крива променевої швидкості δ Цефея A. Зсув між точками однакового кольору пов'язаний зі спектроскопічним супутником, δ Цефея B.

Виміри променевої швидкості δ Цефея виявили невеликий спектроскопічний супутник із 6-річним періодом обертання довкола δ Цефея A. Маса його оцінюється ~10 разів меншою від маси δ Цефея A, під час проходження через перицентр вони наближаються на відстань до двох астрономічних одиниць. Наявність цього супутника слід враховувати, коли Gaia буде вимірювати паралакс δ Цефея. Інший візуальний супутник, δ Цефея C, може також бути спектроскопічним та астрометричним, можливо, δ Цефея є ієрархічною зоряною системою, яка складається з двох спектрально-подвійних зір.

Примітки

  1. van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Engle, S. G.; Guinan, E. F.; Harper, G. M.; Neilson, H. R.; Evans, N. R. (2014). THE SECRET LIVES OF CEPHEIDS: EVOLUTIONARY CHANGES AND PULSATION-INDUCED SHOCK HEATING IN THE PROTOTYPE CLASSICAL CEPHEID δ Cep. The Astrophysical Journal. 794: 80. arXiv:1409.8628. Bibcode:2014ApJ...794...80E. doi:10.1088/0004-637X/794/1/80.
  3. Evans, Nancy Remage (2013). BINARY CEPHEIDS: SEPARATIONS AND MASS RATIOS IN 5 M ☉ BINARIES. The Astronomical Journal. 146 (4): 93. arXiv:1307.7123. Bibcode:2013AJ....146...93R. doi:10.1088/0004-6256/146/4/93.
  4. Anderson, R.I. (May 2015), Revealing δ Cephei's Secret Companion and Intriguing Past, The Astrophysical Journal, 804: 144—155, arXiv:1503.04116, Bibcode:2015ApJ...804..144A, doi:10.1088/0004-637X/804/2/144.
  5. Benedict, G. Fritz та ін. (2002), Astrometry with the Hubble Space Telescope: A Parallax of the Fundamental Distance Calibrator δ Cephei, Astronomical Journal, arXiv:astro-ph/0206214, Bibcode:2002AJ....124.1695B, doi:10.1086/342014.
  6. Majaess, D.; Turner, D.; Gieren, W. (2012), New Evidence Supporting Cluster Membership for the Keystone Calibrator Delta Cephei, Astrophysical Journal, 747 (2): 145, arXiv:1201.0993, Bibcode:2012ApJ...747..145M, doi:10.1088/0004-637X/747/2/145.
  7. Matthews, L. D. та ін. (January 2012), New Evidence for Mass Loss from δ Cephei from H I 21 cm Line Observations, The Astrophysical Journal, 744 (1): 53, arXiv:1112.0028, Bibcode:2012ApJ...744...53M, doi:10.1088/0004-637X/744/1/53.
  8. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ciako1970 не вказано текст
  9. Goodricke, J.; Bayer (1786). A Series of Observations on, and a Discovery of, the Period of the Variation of the Light of the Star Marked Formula by Bayer, Near the Head of Cepheus. In a Letter from John Goodricke, Esq. To Nevil Maskelyne, D. D. F. R. S. And Astronomer Royal. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Т. 76. с. 48. doi:10.1098/rstl.1786.0002.
  10. Astronomers Celebrate Cepheid Bicentenary. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada Newsletter. Т. 78. December 1984. с. L76. Bibcode:1984JRASC..78L..76P.
  11. Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (April 2011), , Institute of Astronomy of Russian Academy of Sciences and Sternberg, State Astronomical Institute of the Moscow State University, архів оригіналу за 5 березня 2016, процитовано 1 квітня 2012. Note: search on 'del cep' after selecting the 'period' field.
  12. de Zeeuw, P. T. та ін. (1999), A HIPPARCOS Census of the Nearby OB Associations, Astronomical Journal, 117 (1): 354—399, arXiv:astro-ph/9809227, Bibcode:1999AJ....117..354D, doi:10.1086/300682.
  13. Benedict, G. Fritz та ін. (2002), Astrometry with the Hubble Space Telescope: A Parallax of the Fundamental Distance Calibrator δ Cephei, The Astronomical Journal, 124 (3): 1695—1705, arXiv:astro-ph/0206214, Bibcode:2002AJ....124.1695B, doi:10.1086/342014.
  14. Turner, David G. (1998), Monitoring the Evolution of Cepheid Variables, The Journal of the American Association of Variable Star Observers, 26: 101, Bibcode:1998JAVSO..26..101T.
  15. Neilson, Hilding R.; Lester, John B. (September 2008), On the Enhancement of Mass Loss in Cepheids Due to Radial Pulsation, The Astrophysical Journal, 684 (1): 569—587, arXiv:0803.4198, Bibcode:2008ApJ...684..569N, doi:10.1086/588650.
  16. Remage Evans, Nancy; Marengo, M.; Barmby, P.; Matthews, L. D.; Bono, G.; Welch, D. L.; Romaniello, M.; Huelsman, D.; Su, K. Y. L.; Fazio, G. (May 2010), Discovery Of An Infrared Bow Shock Associated With Delta Cephei, Bulletin of the American Astronomical Society, 41: 839, Bibcode:2010AAS...21642601R.
  17. Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011), A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 410 (1): 190—200, arXiv:1007.4883, Bibcode:2011MNRAS.410..190T, doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x.
  18. Fernie, J.D. (1966), Classical Cepheids with companions. I. Delta Cephei., The Astronomical Journal, 71: 119—122, Bibcode:1966AJ.....71..119F, doi:10.1086/109866

Посилання

  • Delta Cephei. American Association of Variable Star Observers. September 2000. оригіналу за 8 червня 2008. Процитовано 21 червня 2008.
  • . The Internet Encyclopedia of Science. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 21 червня 2008.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cya stattya pro kratnu zoryanu sistemu Pro tip zminnih zir div klasichni cefeyidi ta cefeyida d Cefeya d Cep d Cephei zoryana sistema z chotiroh zir roztashovana na vidstani blizko 887 svitlovih rokiv u pivnichnomu pripolyarnomu suzir yi Cefeya Golovna zorya sistemi d Cefeya A ye prototipom klasichnih cefeyid zir yaki pokazuyut periodichni zmini yaskravosti Vidima zoryana velichina zori stanovit 0 23 vnaslidok mizhzoryanogo poglinannya yiyi svitla gazom ta pilom u napryamku zoru d Cefeya Dceph jpgDani sposterezhennya Epoha J2000 0Suzir ya Cefejd Cep APryame shodzhennya 22g 29h 10 26502sShilennya 58 24 54 7139 Vidima zoryana velichina V 4 07 3 48 4 37 7 5d Cep CPryame shodzhennya 22g 29h 09 248sShilennya 58 24 14 76 Vidima zoryana velichina V 6 3HarakteristikiSpektralnij klas F5Ib G1Ib B7 8Pokaznik koloru B V 0 60Pokaznik koloru U B 0 36Tip zminnosti klasichni cefeyidiAstrometriyaPromeneva shvidkist Rv 16 8km cVlasnij ruh m Pr sh 15 35mas r Shil 3 52mas rParalaks p 3 77 0 16 masVidstan 887 26 sv r 272 8 pk Absolyutna zoryana velichina MV 3 47 0 10Fizichni harakteristikiMasa 4 5 0 3 M Radius 44 5R Svitnist 2000L Efektivna temperatura 5 500 6 800 KObertalna shvidkist v sin i 9 km sOrbitaGolovnijd Cep ASuputnikd Cep BPeriod P 6 03 r Ekscentrisitet e 0 647Pivamplituda K1 pervinna 1 509 0 2 km sInshi poznachennya27 Cephei Alrediph Al Radif Cepheidus Prototypus BD 57 2548 FK5 847 HD 213306 HIP 110991 HR 8571 SAO 34508 PosilannyaSIMBADdani dlya delta CepVidkrittya zminnostiZminnist d Cefeya vidkriv Dzhon Gudrajk 1784 roku Vin opisav svoye pershe sposterezhennya 19 zhovtnya 1784 r za yakim vidbulasya regulyarna seriya sposterezhen bilshist nochej do 28 grudnya ta dali u pershij polovini 1785 r Zminnist zori bula opisana u listi vid 28 chervnya 1785 r i formalno opublikovana 1 sichnya 1786 r Ce bula druga opisana zorya cogo tipu zminnosti 10 veresnya 1784 roku Edvard Pigott pomitiv zminnist pershoyi vidomoyi predstavnici klasichnih cefeyid HarakteristikiGolovna zorya sistemi d Cefeya A ye prototipom zminnih zir i odniyeyu z najblizhchih zminnih cogo tipu vid Soncya blizhcha lishe Polyarna zorya Zminnist zumovlena regulyarnoyu pulsaciyeyu zovnishnih shariv zori Vidima zoryana velichina zminyuyetsya vid 3 48 do 4 37 a spektralnij klas vid F5 do G3 zorya ye zhovtim nadgigantom Period pulsaciyi stanovit 5 366341 dniv pri comu zrostannya do maksimumu vidbuvayetsya shvidshe nizh padinnya do minimumu div krivu blisku na malyunku Kriva blisku d Cefeya pokazuye yiyi zoryanu velichinu na riznih stadiyah pulsaciyi Oskilki period zminnih cogo tipu zalezhit vid svitnosti zori d Cefeya osoblivo vazhliva dlya kalibruvannya spivvidnoshennya period svitnist oskilki yiyi vidstan vid Zemli viznachena najkrashe Chastkovo taka tochnist zavdyachuye nalezhnosti zori do zoryanogo skupchennya ta dostupnistyu dosit tochnih paralaksiv vimiryanih teleskopami Gabbl ta Gipparkos Teleskop Gabbla vimiryav vidstan do d Cefeya 2002 roku u 273 parseka z pohibkoyu 4 novij analiz danih Gipparkosa viznachiv bilshij paralaks nizh vvazhalos ranishe sho oznachaye menshu vidstan 244 10 parsek 800 svitlovih rokiv Vvazhayetsya sho zminni tipu d Cefeya mayut masu 3 12 sonyachnih ta prohodyat golovnu poslidovnist yak zori spektralnogo klasu B Koli u yih yadri vigoraye voden voni perehodyat na piznishi stadiyi yadernogo gorinnya polishayuchi golovnu poslidovnist Masa d Cefeya viznachena z pokaznika koloru stanovit 4 5 0 3 mas Soncya a za evolyucijnimi modelyami 5 0 5 25 mas Soncya Na potochnij stadiyi evolyuciyi zori yiyi zovnishni shari rozshirilis do 44 5 diametriv Soncya pid chas pulsacij voni kolivayutsya priblizno na 4 diametri Soncya Udarna hvilya dovkola d Cefeya d Cefeya 2 000 raziv yaskravisha za Sonce Ce stvoryuye potuzhnij zoryanij viter yakij u poyednanni z pulsaciyeyu ta udarnimi hvilyami v atmosferi zori vikidaye zoryanu rechovinu zi shvidkistyu 1 0 0 8 10 6 mas Soncya na rik abo 1 masa Soncya za miljon rokiv Rechovina vitikaye zi shvidkistyu 35 km s utvoryuye dovkola zori tumannist diametrom bl 1 parseka i mistit 0 07 0 21 mas Soncya nejtralnogo vodnyu Udarna hvilya formuyetsya tam de zoryanij viter stikayetsya z navkolishnim mizhzoryanim seredovishem Pekulyarna shvidkist d Cefeya shodo susidiv stanovit 13 5 2 9 km s Isnuye pripushennya sho vona ye chlenom zoryanogo skupchennya Cep OB6 a tomu mozhe buti priblizno togo zh viku sho j skupchennya 79 mln rokiv Suputniki Na kutovij vidstani 40 kutovih sekund 12 tis a o vid d Cefeya A roztashovanij suputnik d Cefeya V HD 213317 z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu 7 5 ta periodom obertannya 500 rokiv vidimij u nevelikij teleskop Vin sam ye podvijnoyu zoreyu z poyednanim spektralnim klasom B7 8 III IV Cej suputnik pidigrivaye rechovinu yaku zoryanij viter viduvaye z d Cefeya i tumannist svititsya na infrachervonih hvilyah Kriva promenevoyi shvidkosti d Cefeya A Zsuv mizh tochkami odnakovogo koloru pov yazanij zi spektroskopichnim suputnikom d Cefeya B Vimiri promenevoyi shvidkosti d Cefeya viyavili nevelikij spektroskopichnij suputnik iz 6 richnim periodom obertannya dovkola d Cefeya A Masa jogo ocinyuyetsya 10 raziv menshoyu vid masi d Cefeya A pid chas prohodzhennya cherez pericentr voni nablizhayutsya na vidstan do dvoh astronomichnih odinic Nayavnist cogo suputnika slid vrahovuvati koli Gaia bude vimiryuvati paralaks d Cefeya Inshij vizualnij suputnik d Cefeya C mozhe takozh buti spektroskopichnim ta astrometrichnim mozhlivo d Cefeya ye iyerarhichnoyu zoryanoyu sistemoyu yaka skladayetsya z dvoh spektralno podvijnih zir Primitkivan Leeuwen F November 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy and Astrophysics 474 2 653 664 arXiv 0708 1752 Bibcode 2007A amp A 474 653V doi 10 1051 0004 6361 20078357 Engle S G Guinan E F Harper G M Neilson H R Evans N R 2014 THE SECRET LIVES OF CEPHEIDS EVOLUTIONARY CHANGES AND PULSATION INDUCED SHOCK HEATING IN THE PROTOTYPE CLASSICAL CEPHEID d Cep The Astrophysical Journal 794 80 arXiv 1409 8628 Bibcode 2014ApJ 794 80E doi 10 1088 0004 637X 794 1 80 Evans Nancy Remage 2013 BINARY CEPHEIDS SEPARATIONS AND MASS RATIOS IN 5 M BINARIES The Astronomical Journal 146 4 93 arXiv 1307 7123 Bibcode 2013AJ 146 93R doi 10 1088 0004 6256 146 4 93 Anderson R I May 2015 Revealing d Cephei s Secret Companion and Intriguing Past The Astrophysical Journal 804 144 155 arXiv 1503 04116 Bibcode 2015ApJ 804 144A doi 10 1088 0004 637X 804 2 144 Benedict G Fritz ta in 2002 Astrometry with the Hubble Space Telescope A Parallax of the Fundamental Distance Calibrator d Cephei Astronomical Journal arXiv astro ph 0206214 Bibcode 2002AJ 124 1695B doi 10 1086 342014 Majaess D Turner D Gieren W 2012 New Evidence Supporting Cluster Membership for the Keystone Calibrator Delta Cephei Astrophysical Journal 747 2 145 arXiv 1201 0993 Bibcode 2012ApJ 747 145M doi 10 1088 0004 637X 747 2 145 Matthews L D ta in January 2012 New Evidence for Mass Loss from d Cephei from H I 21 cm Line Observations The Astrophysical Journal 744 1 53 arXiv 1112 0028 Bibcode 2012ApJ 744 53M doi 10 1088 0004 637X 744 1 53 Pomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu ciako1970 ne vkazano tekst Goodricke J Bayer 1786 A Series of Observations on and a Discovery of the Period of the Variation of the Light of the Star Marked Formula by Bayer Near the Head of Cepheus In a Letter from John Goodricke Esq To Nevil Maskelyne D D F R S And Astronomer Royal Philosophical Transactions of the Royal Society of London T 76 s 48 doi 10 1098 rstl 1786 0002 Astronomers Celebrate Cepheid Bicentenary Journal of the Royal Astronomical Society of Canada Newsletter T 78 December 1984 s L76 Bibcode 1984JRASC 78L 76P Samus N N Durlevich O V ta in April 2011 Institute of Astronomy of Russian Academy of Sciences and Sternberg State Astronomical Institute of the Moscow State University arhiv originalu za 5 bereznya 2016 procitovano 1 kvitnya 2012 Note search on del cep after selecting the period field de Zeeuw P T ta in 1999 A HIPPARCOS Census of the Nearby OB Associations Astronomical Journal 117 1 354 399 arXiv astro ph 9809227 Bibcode 1999AJ 117 354D doi 10 1086 300682 Benedict G Fritz ta in 2002 Astrometry with the Hubble Space Telescope A Parallax of the Fundamental Distance Calibrator d Cephei The Astronomical Journal 124 3 1695 1705 arXiv astro ph 0206214 Bibcode 2002AJ 124 1695B doi 10 1086 342014 Turner David G 1998 Monitoring the Evolution of Cepheid Variables The Journal of the American Association of Variable Star Observers 26 101 Bibcode 1998JAVSO 26 101T Neilson Hilding R Lester John B September 2008 On the Enhancement of Mass Loss in Cepheids Due to Radial Pulsation The Astrophysical Journal 684 1 569 587 arXiv 0803 4198 Bibcode 2008ApJ 684 569N doi 10 1086 588650 Remage Evans Nancy Marengo M Barmby P Matthews L D Bono G Welch D L Romaniello M Huelsman D Su K Y L Fazio G May 2010 Discovery Of An Infrared Bow Shock Associated With Delta Cephei Bulletin of the American Astronomical Society 41 839 Bibcode 2010AAS 21642601R Tetzlaff N Neuhauser R Hohle M M January 2011 A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 410 1 190 200 arXiv 1007 4883 Bibcode 2011MNRAS 410 190T doi 10 1111 j 1365 2966 2010 17434 x Fernie J D 1966 Classical Cepheids with companions I Delta Cephei The Astronomical Journal 71 119 122 Bibcode 1966AJ 71 119F doi 10 1086 109866PosilannyaDelta Cephei American Association of Variable Star Observers September 2000 originalu za 8 chervnya 2008 Procitovano 21 chervnya 2008 The Internet Encyclopedia of Science Arhiv originalu za 26 travnya 2019 Procitovano 21 chervnya 2008

Дата публікації:
Топ