Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лтава — місцевість городища та поселення у місті Полтава. Ототожнюється з давньоруською літописною Лтавою. Збережена частина культурних нашарувань його центральної частини розміщена на південно-східному краю Іванової гори і, будучи оточеною забудовами, утворює площу Соборного майдану. Археологічно-історична пам'ятка України.
| Іванова гора Старополтавська гора | |
|---|---|
| 49°34′56″ пн. ш. 34°33′59″ сх. д. / 49.5823389° пн. ш. 34.5665306° сх. д.Координати: 49°34′56″ пн. ш. 34°33′59″ сх. д. / 49.5823389° пн. ш. 34.5665306° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто |  Полтава |
| Перша згадка | 899 рік |
| Статус | археологічно-історична пам'ятка (160001-Н держреєстру) |
  Іванова гора Іванова гора (Україна) | |
Історія дослідження
Питання місцезнаходження переправи Ігоря Святославича через Ворсклу вперше викликало інтерес у М. Карамзіна. Проте ані він, ні інший відомий фахівець з проблем давньоруської історії М. Арцибашев, не дали конкретної відповіді на те, чим же була Лтава — селищем, урочищем або річкою у Нижньому Поворсклі. Вони лише відзначали сучасне географічне місце розташування переправи новгород-сіверської дружини там, «де нині [місто] Полтава». У 1845-му місцевість досліджував (Т. Шевченко). Лев Падалка відносив Лтаву-Полтаву до числа давньоруських «міст». На його погляди вплинули факти відкриття на той час І. Зарецьким поховань Х–ХІ ст. неподалік будинку Полтавського губернського земства, виявлення на Соборному майдані у 1905 р. скарбу сіверянських срібних прикрас і публікація результатів обстеження Старополтавської гори В. Ляскоронським, який визначив місцезнаходження Полтавського городища (його острогу):
«... найдавніша частина цього міста, ... знаходиться на тому мисоподібно виступаючому між двома ярами високому виступі, який гострим шпилем удається до річкової долини. На кінці цього мису розташований ... невеликий сквер, а на північний захід від нього – Соборна площа. Розміри стародавнього городища ... невеликі. Воно займало у довжину близько 300–400 саж., і близько половини цього в ширину, ... з боку плато городище відділялося валом, котрий оточував і всі останні його боки»
Давньоруські матеріали на Старополтавській горі, вслід за Зарецьким, виявили М. Гавриленко та археолог М. О. Стан. В 1940-му і 45-му роках археологічне обстеження здійснив І. Ляпушкін. Вже перші його розвідкові роботи дали змогу віднести полтавське поселення до числа найдавніших протоміських центрів Давньої Русі. Після цих робіт було встановлене датування поселення — VIII—XIII ст., а також поставлене питання про можливість існування перерви у його розвитку в ХІ — на початку ХІІ ст. Традицію ототожнення городища як протоцентру міста у своїх працях розвинули зокрема О. Сухобоков, М. Кучера, Б. Рибаков та П. Толочко. Розвідкові обстеження О. Супруненка (1983 та 1986) дозволили розширити уявлення щодо території, зайнятої посадом городища у межах Старополтавської, Інститутської і Миколаївської гір.
Загальна характеристика пам'ятки
Майданчик городища і рештки прилеглих посадів розташовані в історичній частині Полтави безпосередньо на міських ландшафтних домінантах — Старополтавській горі і сусідньому мису Інститутської гори. За часів пізнього середньовіччя городище і поселення були пошкоджені влаштуванням об'єктів полкової фортеці.
Назву Іванова гора ще в середині ХІХ ст. використав відомий археолог і літератор, один з перших наукових співробітників Імператорської Археологічної комісії, зіньківчанин О. В. Терещенко, таким чином вшановуючи ім'я й місце проживання класика (нової української літератури), видатного полтавця І. П. Котляревського. З 1990-х рр. назва «Іванова гора» стала загальновживаною, потрапивши на сторінки наукових і туристичних видань.
Іванова гора — практично плаский мис високого корінного берега Ворскли з абсолютними відмітками 152,2–153,5 м в Балтійській системі вимірювань, що скраю зі сходу має незначний уступ. Обмежений ескарпованими крутосхилами, з терасами завширшки 20-70 м на абсолютних рівнях 136—140 м. З півдня і південного сходу мис підрізаний старим узвозом, імовірно, давньоруського часу, що утворює виступ заввишки 2,2–2,5 м.
Вузьке пасмо гребеню мисоподібного утворення з деяким розширенням, розміщене на південь і дещо нижче від рівня плато (з сучасною Білою альтанкою й оглядовим майданчиком) — попри те що традиційно вважається наслідком фортифікаційної діяльності РІА початку XVIII ст., інколи містобудівним утворенням ХХ ст. — може бути рештками одного з укріплень городища.
Навпроти, за 260—300 м через Мазурівський яр, здіймаються східні схили Інститутської гори та Миколаївської гірки, на яких знаходилися посади і «Нове місто» (козацької епохи).
Вважається, що рештки городища є залишками літописної Лтави локалізованої на південному сході Переяславської землі, яка згадується під 1173 р. в Іпатієвському списку «Повісті минулих літ» у зв'язку з походом на половців князя Ігоря Святославича.
Примітки
- . Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 червня 2018.
- Кудрицький, 1989, с. 311.
- Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О. Дослідження літописної Лтави: Іванова гора. Частина 1 — Київ: ЦП НАН України і УТОПІК, 2015. — 180 с.: іл. + XII кол. вкл. —
- “Того ж літа [1173 р.] на Петрів день, Ігор Святославич, зібравши війська свої, поїхав у поле за [ріку] Ворскол і стрів Половців, які тут підстерігають язика. Він захопив їх, і розповів йому колодник, що [хани] Кобяк і Кончак пішли до Переяславля. Ігор тоді, почувши це, поїхав супроти Половців і переїхав Ворскол коло [города] Лтави, [йдучи] до Переяславля, і уздрілись вони з військами половецькими. Але рать [Половців] була мала, і тому не змогли вони стати супроти Ігоря. І через те побігли вони, всю здобич свою покидавши… Дружина ж Ігорева, настигнувши їх, тих побила, а інших захопила”
Література
- Кудрицький, Анатолій (1992). Полтавщина: Енциклопедичний довідник — К.: УЕ, 1992. — 1024 с. .
- Абашина Н. С., Козак Д. Н., Синиця Є. В., Терпиловський Р. В. Давні слов'яни. Археологія та історія // Археологічні пам'ятки України // Полтава, городище (358—359 с.) — Київ: Стародавній Світ, 2012 . — 364 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ltava Ltava miscevist gorodisha ta poselennya u misti Poltava Ototozhnyuyetsya z davnoruskoyu litopisnoyu Ltavoyu Zberezhena chastina kulturnih nasharuvan jogo centralnoyi chastini rozmishena na pivdenno shidnomu krayu Ivanovoyi gori i buduchi otochenoyu zabudovami utvoryuye ploshu Sobornogo majdanu Arheologichno istorichna pam yatka Ukrayini skasovanij Ivanova gora Staropoltavska gora49 34 56 pn sh 34 33 59 sh d 49 5823389 pn sh 34 5665306 sh d 49 5823389 34 5665306 Koordinati 49 34 56 pn sh 34 33 59 sh d 49 5823389 pn sh 34 5665306 sh d 49 5823389 34 5665306Krayina UkrayinaMistoPoltavaPersha zgadka899 rikStatus arheologichno istorichna pam yatka 160001 N derzhreyestru Ivanova goraIvanova gora Ukrayina Istoriya doslidzhennyaPitannya misceznahodzhennya perepravi Igorya Svyatoslavicha cherez Vorsklu vpershe viklikalo interes u M Karamzina Prote ani vin ni inshij vidomij fahivec z problem davnoruskoyi istoriyi M Arcibashev ne dali konkretnoyi vidpovidi na te chim zhe bula Ltava selishem urochishem abo richkoyu u Nizhnomu Povorskli Voni lishe vidznachali suchasne geografichne misce roztashuvannya perepravi novgorod siverskoyi druzhini tam de nini misto Poltava U 1845 mu miscevist doslidzhuvav T Shevchenko Lev Padalka vidnosiv Ltavu Poltavu do chisla davnoruskih mist Na jogo poglyadi vplinuli fakti vidkrittya na toj chas I Zareckim pohovan H HI st nepodalik budinku Poltavskogo gubernskogo zemstva viyavlennya na Sobornomu majdani u 1905 r skarbu siveryanskih sribnih prikras i publikaciya rezultativ obstezhennya Staropoltavskoyi gori V Lyaskoronskim yakij viznachiv misceznahodzhennya Poltavskogo gorodisha jogo ostrogu najdavnisha chastina cogo mista znahoditsya na tomu misopodibno vistupayuchomu mizh dvoma yarami visokomu vistupi yakij gostrim shpilem udayetsya do richkovoyi dolini Na kinci cogo misu roztashovanij nevelikij skver a na pivnichnij zahid vid nogo Soborna plosha Rozmiri starodavnogo gorodisha neveliki Vono zajmalo u dovzhinu blizko 300 400 sazh i blizko polovini cogo v shirinu z boku plato gorodishe viddilyalosya valom kotrij otochuvav i vsi ostanni jogo boki Davnoruski materiali na Staropoltavskij gori vslid za Zareckim viyavili M Gavrilenko ta arheolog M O Stan V 1940 mu i 45 mu rokah arheologichne obstezhennya zdijsniv I Lyapushkin Vzhe pershi jogo rozvidkovi roboti dali zmogu vidnesti poltavske poselennya do chisla najdavnishih protomiskih centriv Davnoyi Rusi Pislya cih robit bulo vstanovlene datuvannya poselennya VIII XIII st a takozh postavlene pitannya pro mozhlivist isnuvannya perervi u jogo rozvitku v HI na pochatku HII st Tradiciyu ototozhnennya gorodisha yak protocentru mista u svoyih pracyah rozvinuli zokrema O Suhobokov M Kuchera B Ribakov ta P Tolochko Rozvidkovi obstezhennya O Suprunenka 1983 ta 1986 dozvolili rozshiriti uyavlennya shodo teritoriyi zajnyatoyi posadom gorodisha u mezhah Staropoltavskoyi Institutskoyi i Mikolayivskoyi gir Zagalna harakteristika pam yatkiMajdanchik gorodisha i reshtki prileglih posadiv roztashovani v istorichnij chastini Poltavi bezposeredno na miskih landshaftnih dominantah Staropoltavskij gori i susidnomu misu Institutskoyi gori Za chasiv piznogo serednovichchya gorodishe i poselennya buli poshkodzheni vlashtuvannyam ob yektiv polkovoyi forteci Nazvu Ivanova gora she v seredini HIH st vikoristav vidomij arheolog i literator odin z pershih naukovih spivrobitnikiv Imperatorskoyi Arheologichnoyi komisiyi zinkivchanin O V Tereshenko takim chinom vshanovuyuchi im ya j misce prozhivannya klasika novoyi ukrayinskoyi literaturi vidatnogo poltavcya I P Kotlyarevskogo Z 1990 h rr nazva Ivanova gora stala zagalnovzhivanoyu potrapivshi na storinki naukovih i turistichnih vidan Ivanova gora praktichno plaskij mis visokogo korinnogo berega Vorskli z absolyutnimi vidmitkami 152 2 153 5 m v Baltijskij sistemi vimiryuvan sho skrayu zi shodu maye neznachnij ustup Obmezhenij eskarpovanimi krutoshilami z terasami zavshirshki 20 70 m na absolyutnih rivnyah 136 140 m Z pivdnya i pivdennogo shodu mis pidrizanij starim uzvozom imovirno davnoruskogo chasu sho utvoryuye vistup zavvishki 2 2 2 5 m Vuzke pasmo grebenyu misopodibnogo utvorennya z deyakim rozshirennyam rozmishene na pivden i desho nizhche vid rivnya plato z suchasnoyu Biloyu altankoyu j oglyadovim majdanchikom popri te sho tradicijno vvazhayetsya naslidkom fortifikacijnoyi diyalnosti RIA pochatku XVIII st inkoli mistobudivnim utvorennyam HH st mozhe buti reshtkami odnogo z ukriplen gorodisha Navproti za 260 300 m cherez Mazurivskij yar zdijmayutsya shidni shili Institutskoyi gori ta Mikolayivskoyi girki na yakih znahodilisya posadi i Nove misto kozackoyi epohi Vvazhayetsya sho reshtki gorodisha ye zalishkami litopisnoyi Ltavi lokalizovanoyi na pivdennomu shodi Pereyaslavskoyi zemli yaka zgaduyetsya pid 1173 r v Ipatiyevskomu spisku Povisti minulih lit u zv yazku z pohodom na polovciv knyazya Igorya Svyatoslavicha Primitki Arhiv originalu za 13 grudnya 2016 Procitovano 12 kvitnya 2022 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 6 chervnya 2018 Kudrickij 1989 s 311 Suprunenko O B Pugolovok Yu O Doslidzhennya litopisnoyi Ltavi Ivanova gora Chastina 1 Kiyiv CP NAN Ukrayini i UTOPIK 2015 180 s il XII kol vkl ISBN 978 966 8999 65 9 Togo zh lita 1173 r na Petriv den Igor Svyatoslavich zibravshi vijska svoyi poyihav u pole za riku Vorskol i striv Polovciv yaki tut pidsterigayut yazika Vin zahopiv yih i rozpoviv jomu kolodnik sho hani Kobyak i Konchak pishli do Pereyaslavlya Igor todi pochuvshi ce poyihav suproti Polovciv i pereyihav Vorskol kolo goroda Ltavi jduchi do Pereyaslavlya i uzdrilis voni z vijskami poloveckimi Ale rat Polovciv bula mala i tomu ne zmogli voni stati suproti Igorya I cherez te pobigli voni vsyu zdobich svoyu pokidavshi Druzhina zh Igoreva nastignuvshi yih tih pobila a inshih zahopila LiteraturaKudrickij Anatolij 1992 Poltavshina Enciklopedichnij dovidnik K UE 1992 1024 s ISBN 5 88500 033 6 Abashina N S Kozak D N Sinicya Ye V Terpilovskij R V Davni slov yani Arheologiya ta istoriya Arheologichni pam yatki Ukrayini Poltava gorodishe 358 359 s Kiyiv Starodavnij Svit 2012 364 s ISBN 978 966 2608 05 2