Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Олександр Миколайович Степанов рос Александр Николаевич Степанов 21 січня 2 лютого 1892 Одеса 30 жовтня 1965 Москва радя

Степанов Олександр Миколайович (письменник)

Степанов Олександр Миколайович (письменник)

Олександр Миколайович Степанов (рос. Александр Николаевич Степанов; 21 січня (2 лютого) 1892, Одеса — 30 жовтня 1965, Москва) — радянський письменник. Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946). Член ВКП(б) з 1947 року.

Олександр Миколайович Степанов
рос. Александр Николаевич Степанов
Народився21 січня (2 лютого) 1892 або 2 лютого 1882(1882-02-02)[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2]
Помер30 жовтня 1965(1965-10-30)[2][1]
Москва, РРФСР, СРСР[2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країнаimage Російська імперія
image СРСР
Діяльністьписьменник, прозаїк
Мова творівросійська
Жанрісторичний роман
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС
БатькоМикола Іванович Степанов
МатиЛідія Миколаївна Степанова
Нагороди
image image image
image

Життєпис

Олександр Степанов народився 2 лютого (за іншими даними, 2 вересня) 1892 року в Одесі в сім'ї офіцера. У 1901-1903 роках навчався в Полоцькому кадетському корпусі (за іншими даними, у Сумському кадетському корпусі). У 1903 році сім'я переїхала до Порт-Артура. У віці дванадцяти років брав участь в обороні Порт-Артура, його батько Микола Іванович Степанов командував батареєю Електричного Утьоса, а потім — Суворовською мортирною батареєю на Тигровому півострові. Дванадцятирічний хлопчисько все бачив і запам'ятовував, бувши зв'язковим у свого батька, намагався бути корисним, підвозив разом з іншими хлопцями воду на ослах до передових позицій. Був контужений, ледь не позбувся ніг, їх вилікував молодий тоді ще лікар Сергій Міротворцев, відомий згодом учений, з яким Олександр Степанов, уже як письменник, підтримував дружнє листування. Він «особисто знав Стесселів, Бєлих, Нікітіна, Кондратенка і багатьох інших. У Білих бачив Степана Макарова, з мічманами забирався на броненосці; мріяв стати моряком...» Після капітуляції фортеці разом із батьком серед військовополонених потрапив у Наґасакі (він перебував у фортеці всі 329 днів). Мати, Лідія Миколаївна, у цей час викладала російську мову в гімназії в Одесі, куди Олександр Степанов і був відправлений з Японії разом із пораненими.

Під впливом матері з дитинства полюбив книжки та навчився записувати свої враження — щоденники він вів усе життя. У 1913 році він закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут, але у зв'язку з початком війни його призвали в армію. Усю Першу світову війну провів на фронті. Усе та ж спостережливість і звичка до фіксації побаченого дозволили йому пізніше створити «Записки гвардійця», повісті «Похід у Східну Пруссію» і «Артилеристи», що зберігаються в архіві письменника. У 1917 році Степанова відправили в Артилерійську академію в Петроград. Брав участь у Громадянській війні, на боці червоних — у розгромі Юденича, брав участь із загоном путіловських робітників у боях під Нарвою 23 лютого 1918 року, командував артилерійським дивізіоном, воював під Ростовом і Катеринодаром. У ніч на 17 березня 1921 року, під час штурму Кронштадта, під час придушення кронштадтського заколоту Степанов провалився під лід Фінської затоки, тяжко захворів і його евакуювали для лікування на південь, у Краснодар.

У Краснодарі письменник жив до 1942 року, працював інженером, викладав у вишах і технікумах. У 1932 році бруцельоз надовго прикував його до ліжка, але це дало йому змогу пригадати, передумати, наново «перевідчути» та переосмислити події, в яких він брав участь, усе побачене ним.

Помер 30 жовтня 1965 року в Москві. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 6).

Творчість

Вимушена бездіяльність зосередила всі його думки на книзі про героїчну оборону Порт-Артура. Перші досліди показали, що одних особистих вражень і спогадів недостатньо для створення серйозного твору. Записки, які вів під час оборони Порт-Артура батько письменника, звісно, дуже допомагали, але й цього явно було мало. Тоді Олександр Степанов взявся за збір матеріалів про події того часу, почав читати про Порт-Артур і російсько-японську війну все, що вдавалося дістати в Краснодарі, всіма можливими шляхами намагався отримувати книги з Москви та інших міст.

Друкуватися почав із 1938 року. У багатоплановому романі і його продовженні — романі «Сім'я Звонарьових» (1959-1963, не завершено), завдяки копіткому хронологічному відтворенню того, що відбувалося, показано не тільки героїзм російських солдатів та офіцерів у війні 1904-1905 років, а й дано картину загострення соціальних конфліктів, створено живі, рельєфні портрети тих, із ким автору доводилося бути в безпосередніх контактах. За загальної спрямованості роману до документальності, факти, як того і вимагає художня література, викладаються без буквалізму; збірні образи героїв не підпорядковані також протокольному додержанню дій реальних учасників, які мали місце; проте твір володіє якостями переконливості, що неодноразово і було відзначено критиками.

Після виходу першої частини Олексій Новиков-Прибой писав Степанову: «...книга має велике пізнавальне значення і, я впевнений, буде сприйнята читачем з великим інтересом. Вашу книгу „Порт-Артур“ я прочитав із великим задоволенням. Написана вона правдиво, добре» (8 лютого 1941 року).

Рецензент роману, генерал-майор Олексій Ігнатьєв, учасник російсько-японської війни, незабаром після виходу першої книжки «Порт-Артура» відзначив «чудові батальні сцени як на морі, так і на суходолі», «жвавість і правдивість зображення», чудове знання автором матеріалу, що дало йому змогу «не лише уникнути помилок, а й передати саму техніку війни».

У 1944 році роман був перевиданий великим накладом, а загалом за радянських часів перевидавався кілька десятків разів як у загальносоюзних, так і в республіканських та обласних видавництвах.

Отримав сотні листів від читачів. Учасники оборони Порт-Артура ділилися своїми спогадами, повідомляли невідомі факти героїчних епізодів, боїв. Використовуючи нові матеріали, Степанов постійно вдосконалював свій твір, уточнюючи характеристики, дописуючи нові глави та сцени.

Роман було видано сімнадцять разів загальним накладом понад мільйон примірників, перекладено багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, угорською, китайською, японською, чеською, польською, румунською, болгарською та іншими.

У 1946 році за романом Олександра Степанова ним у співавторстві з Іваном Поповим написана однойменна п'єса, за якою 1953 року було поставлено спектакль у Малому театрі (режисери Павло Марков і Констянтин Зубов). Багато театрів країни наслідували цей приклад, також був створений кіносценарій «Порт-Артур».

У 1958 році написана повість про Громадянську війну — «Сталевий робочий загін».

Нагороди

Література

  • Веленгурин Н. Ф. Александр Степанов и его книга о Порт-Артуре. — М.: Знание, 1965. — 31 с.

Примітки

  1. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 424–427. —
    d:Track:Q124467367d:Track:Q124518168d:Track:Q4421639
  2. Степанов Александр Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  3. Николаев Д. К., Чистяков О. В. «Порт-Артур»: неожиданные результаты одного исторического исследования // Военно-исторический журнал. — 2010. — № 1. — С. 34.
  4. Степанов А.Н. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — , 9785855850314, 5855850323, 9785855850321.
  5. Выставка, посвящённая изданиям о Русско-японской войне 1904—1905 гг. — На сайте Научно-технического информационного центра МГУ. оригіналу за 10 квітня 2012. Процитовано 6 жовтня 2008.
  6. Степанов А. Н. Моя жизнь в Порт-Артуре. // . — 1945. — № 1. — С. 13-14.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Oleksandr Mikolajovich Stepanov ros Aleksandr Nikolaevich Stepanov 21 sichnya 2 lyutogo 1892 Odesa 30 zhovtnya 1965 Moskva radyanskij pismennik Laureat Stalinskoyi premiyi pershogo stupenya 1946 Chlen VKP b z 1947 roku Oleksandr Mikolajovich Stepanovros Aleksandr Nikolaevich StepanovNarodivsya21 sichnya 2 lyutogo 1892 abo 2 lyutogo 1882 1882 02 02 1 Odesa Hersonska guberniya Rosijska imperiya 2 Pomer30 zhovtnya 1965 1965 10 30 2 1 Moskva RRFSR SRSR 2 PohovannyaNovodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistpismennik prozayikMova tvorivrosijskaZhanristorichnij romanChlenstvoSP SRSRPartiyaKPRSBatkoMikola Ivanovich StepanovMatiLidiya Mikolayivna StepanovaNagorodiZhittyepisOleksandr Stepanov narodivsya 2 lyutogo za inshimi danimi 2 veresnya 1892 roku v Odesi v sim yi oficera U 1901 1903 rokah navchavsya v Polockomu kadetskomu korpusi za inshimi danimi u Sumskomu kadetskomu korpusi U 1903 roci sim ya pereyihala do Port Artura U vici dvanadcyati rokiv brav uchast v oboroni Port Artura jogo batko Mikola Ivanovich Stepanov komanduvav batareyeyu Elektrichnogo Utosa a potim Suvorovskoyu mortirnoyu batareyeyu na Tigrovomu pivostrovi Dvanadcyatirichnij hlopchisko vse bachiv i zapam yatovuvav buvshi zv yazkovim u svogo batka namagavsya buti korisnim pidvoziv razom z inshimi hlopcyami vodu na oslah do peredovih pozicij Buv kontuzhenij led ne pozbuvsya nig yih vilikuvav molodij todi she likar Sergij Mirotvorcev vidomij zgodom uchenij z yakim Oleksandr Stepanov uzhe yak pismennik pidtrimuvav druzhnye listuvannya Vin osobisto znav Stesseliv Byelih Nikitina Kondratenka i bagatoh inshih U Bilih bachiv Stepana Makarova z michmanami zabiravsya na bronenosci mriyav stati moryakom Pislya kapitulyaciyi forteci razom iz batkom sered vijskovopolonenih potrapiv u Nagasaki vin perebuvav u forteci vsi 329 dniv Mati Lidiya Mikolayivna u cej chas vikladala rosijsku movu v gimnaziyi v Odesi kudi Oleksandr Stepanov i buv vidpravlenij z Yaponiyi razom iz poranenimi Pid vplivom materi z ditinstva polyubiv knizhki ta navchivsya zapisuvati svoyi vrazhennya shodenniki vin viv use zhittya U 1913 roci vin zakinchiv Sankt Peterburzkij tehnologichnij institut ale u zv yazku z pochatkom vijni jogo prizvali v armiyu Usyu Pershu svitovu vijnu proviv na fronti Use ta zh sposterezhlivist i zvichka do fiksaciyi pobachenogo dozvolili jomu piznishe stvoriti Zapiski gvardijcya povisti Pohid u Shidnu Prussiyu i Artileristi sho zberigayutsya v arhivi pismennika U 1917 roci Stepanova vidpravili v Artilerijsku akademiyu v Petrograd Brav uchast u Gromadyanskij vijni na boci chervonih u rozgromi Yudenicha brav uchast iz zagonom putilovskih robitnikiv u boyah pid Narvoyu 23 lyutogo 1918 roku komanduvav artilerijskim divizionom voyuvav pid Rostovom i Katerinodarom U nich na 17 bereznya 1921 roku pid chas shturmu Kronshtadta pid chas pridushennya kronshtadtskogo zakolotu Stepanov provalivsya pid lid Finskoyi zatoki tyazhko zahvoriv i jogo evakuyuvali dlya likuvannya na pivden u Krasnodar U Krasnodari pismennik zhiv do 1942 roku pracyuvav inzhenerom vikladav u vishah i tehnikumah U 1932 roci bruceloz nadovgo prikuvav jogo do lizhka ale ce dalo jomu zmogu prigadati peredumati nanovo perevidchuti ta pereosmisliti podiyi v yakih vin brav uchast use pobachene nim Pomer 30 zhovtnya 1965 roku v Moskvi Pohovanij u Moskvi na Novodivichomu cvintari dilyanka 6 TvorchistVimushena bezdiyalnist zoseredila vsi jogo dumki na knizi pro geroyichnu oboronu Port Artura Pershi doslidi pokazali sho odnih osobistih vrazhen i spogadiv nedostatno dlya stvorennya serjoznogo tvoru Zapiski yaki viv pid chas oboroni Port Artura batko pismennika zvisno duzhe dopomagali ale j cogo yavno bulo malo Todi Oleksandr Stepanov vzyavsya za zbir materialiv pro podiyi togo chasu pochav chitati pro Port Artur i rosijsko yaponsku vijnu vse sho vdavalosya distati v Krasnodari vsima mozhlivimi shlyahami namagavsya otrimuvati knigi z Moskvi ta inshih mist Drukuvatisya pochav iz 1938 roku U bagatoplanovomu romani i jogo prodovzhenni romani Sim ya Zvonarovih 1959 1963 ne zaversheno zavdyaki kopitkomu hronologichnomu vidtvorennyu togo sho vidbuvalosya pokazano ne tilki geroyizm rosijskih soldativ ta oficeriv u vijni 1904 1905 rokiv a j dano kartinu zagostrennya socialnih konfliktiv stvoreno zhivi relyefni portreti tih iz kim avtoru dovodilosya buti v bezposerednih kontaktah Za zagalnoyi spryamovanosti romanu do dokumentalnosti fakti yak togo i vimagaye hudozhnya literatura vikladayutsya bez bukvalizmu zbirni obrazi geroyiv ne pidporyadkovani takozh protokolnomu doderzhannyu dij realnih uchasnikiv yaki mali misce prote tvir volodiye yakostyami perekonlivosti sho neodnorazovo i bulo vidznacheno kritikami Pislya vihodu pershoyi chastini Oleksij Novikov Priboj pisav Stepanovu kniga maye velike piznavalne znachennya i ya vpevnenij bude sprijnyata chitachem z velikim interesom Vashu knigu Port Artur ya prochitav iz velikim zadovolennyam Napisana vona pravdivo dobre 8 lyutogo 1941 roku Recenzent romanu general major Oleksij Ignatyev uchasnik rosijsko yaponskoyi vijni nezabarom pislya vihodu pershoyi knizhki Port Artura vidznachiv chudovi batalni sceni yak na mori tak i na suhodoli zhvavist i pravdivist zobrazhennya chudove znannya avtorom materialu sho dalo jomu zmogu ne lishe uniknuti pomilok a j peredati samu tehniku vijni U 1944 roci roman buv perevidanij velikim nakladom a zagalom za radyanskih chasiv perevidavavsya kilka desyatkiv raziv yak u zagalnosoyuznih tak i v respublikanskih ta oblasnih vidavnictvah Otrimav sotni listiv vid chitachiv Uchasniki oboroni Port Artura dililisya svoyimi spogadami povidomlyali nevidomi fakti geroyichnih epizodiv boyiv Vikoristovuyuchi novi materiali Stepanov postijno vdoskonalyuvav svij tvir utochnyuyuchi harakteristiki dopisuyuchi novi glavi ta sceni Roman bulo vidano simnadcyat raziv zagalnim nakladom ponad miljon primirnikiv perekladeno bagatma movami zokrema anglijskoyu francuzkoyu ugorskoyu kitajskoyu yaponskoyu cheskoyu polskoyu rumunskoyu bolgarskoyu ta inshimi U 1946 roci za romanom Oleksandra Stepanova nim u spivavtorstvi z Ivanom Popovim napisana odnojmenna p yesa za yakoyu 1953 roku bulo postavleno spektakl u Malomu teatri rezhiseri Pavlo Markov i Konstyantin Zubov Bagato teatriv krayini nasliduvali cej priklad takozh buv stvorenij kinoscenarij Port Artur U 1958 roci napisana povist pro Gromadyansku vijnu Stalevij robochij zagin NagorodiStalinska premiya 1 go stupenya 1946 za roman Port Artur Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1952 Orden Znak Poshani 1962 LiteraturaVelengurin N F Aleksandr Stepanov i ego kniga o Port Arture M Znanie 1965 31 s PrimitkiRusskaya literatura XX veka Prozaiki poety dramaturgi pod red N N Skatov 2005 S 424 427 ISBN 5 94848 307 X d Track Q124467367d Track Q124518168d Track Q4421639 Stepanov Aleksandr Nikolaevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Nikolaev D K Chistyakov O V Port Artur neozhidannye rezultaty odnogo istoricheskogo issledovaniya Voenno istoricheskij zhurnal 2010 1 S 34 Stepanov A N Zagolovok T 1 ISBN 5855850315 9785855850314 5855850323 9785855850321 Vystavka posvyashyonnaya izdaniyam o Russko yaponskoj vojne 1904 1905 gg Na sajte Nauchno tehnicheskogo informacionnogo centra MGU originalu za 10 kvitnya 2012 Procitovano 6 zhovtnya 2008 Stepanov A N Moya zhizn v Port Arture 1945 1 S 13 14

Дата публікації:
Топ