Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Парагвай відноситься до тих країн Південної Америки, в яких до приходу європейців не виникла власна розвинена цивілізація. Тому великий відбиток на населення Парагваю наклало колоніальне правління Іспанії.
Доколумбовий період
До відкриття Південної Америки європейцями землі Парагваю були заселені індіанцями гуарані.
Колоніальний період
Після відкриття Америки в 1492 році іспанці з одного боку, а португальці з іншого дедалі більше просувались в освоєнні материка: іспанці з Віце-королівства Ріо-де-ла-Плата, а португальці з Ріо-де-Жанейро організовували експедиції для вивчення і підкорення сусідніх земель.
У 1515 році Хуан Діас де Соліс відкрив гирло річки Парани.
У 1524 португалець Алеіхо Гарсія досліджує річку Парагвай. У 1528 іспанець Себастьян Кабот пропливає річки Парагвай і Парана.
15 серпня 1537 Хуаном де Саласаром-і-Еспіносою було закладено Асунсьйон — перше місто європейців на території Парагваю.
У 1609 Філіп ІІІ Іспанський звернувся до ордену єзуїтів з проханням вислати отців-священиків на землі індіанців гуарані для християнізації місцевих жителів, а також їх захисту від нападів португальців з Сан-Паулу. Єзуїти організували для індіанців так звані редукції на південному сході країни з ціллю між іншим їх захисту. Ці християнські колонії досягли значного розвитку.
У 1767 єзуїти були вигнані з . Колоніальна влада відчувала загрозу з боку єзуїтів з погляду на значний рівень розвитку редукцій та їх поглиблювану автономію, тому Карл ІІІ заборонив єзуїтам вести свою діяльність в Південній Америці. Губернаторство Парагвай увійшло 8 серпня 1776 р. до складу віце-королівства Ріо-де-ла-Плата, а з 1782 р. мало статус інтедансії Асунсьйон.
XIX століття
Незалежність від Іспанії проголошена 14 травня 1811.
1814—1840 — диктатура Хосе Гаспара де Франсія, який веде жорстку внутрішньо- і зовнішньоекономічну політику. У 1842 р. було скасоване рабство. 4 серпня 1844 р. прийнято нову конституцію, а 1848 р. проголошено повну рівноправність індіанців.
1844—1862 — диктатура Карлоса Антоніо Лопеса, за влади котрого Парагвай стає однією з найбагатших і найбільш модернізованих країн Південної Америки. Розвиток освіти, перші школи, перша газета «Незалежний Парагвай», заборона продажу землі для іноземців, перша залізниця у Південній Америці, перша регулярна армія з обов'язковою військовою службою для чоловічого населення.
Велика частина території була втрачена в результаті війни Потрійного альянсу з Аргентиною, Бразилією й Уругваєм у 1865—1870 роках. Країна після 5-річної війни була практично спустошена і втратила попередню могутність. З 1,3 млн мешканців Парагваю в живих залишилось 200 тис., в тім числі тільки 20 тис. чоловіків.
У 1870 році зруйнований війною, морською хворобою, голодом Парагвай опинився на межі розпаду. Власність парагвайської економіки швидко перейшла до іноземних спекулянтів та авантюристів, які скористалися хаотичним становищем країни. Парагвайська економіка, яка до цього часу була переважно державною, опинилася в руках аргентинських та британських компаній. Врятувало державу родючі ґрунти та вміння виживання в складних умовах парагвайців.
15 серпня 1870 року було створено тимчасовий уряд, який фактично став корисним для окупаційних сил. У грудні 1871 року Киріло Антоніо Ріварола був змушений піти у відставку, до влади прийшов Сальвадор Джовельянос за підтримки генерала Бенігно Феррейра, але в 1875 році втік з країни. середині літа 1876 року під час президентства Хуана Баутіста Гілла (1874-77) та після підписання Махайн-Іригойенского договору окупаційні бразильські війська нарешті покинули країну в середині літа 1876 року.ередині Під час президентства Хуана Баутіста Гілл (1874-77) після підписання Махайн-Іригойенского договору окупаційні бразильські війська нарешті покинули країну. Тим не менше, звільнення Парагваю іноземними силами далеко не означало кінець зовнішнього впливу.
Політичне суперництво між майбутніми лібералами та землевласниками розпочалося вже в 1869 році, перш ніж війна закінчилася. У 1887 році офіційно були засновані партії прихильників ліберальних реформ та партія землевласників «Колорадо». Національна республіканська асоціація-Колорадо (ісп. Asociación Nacional Republicana-Partido Colorado) домінувала в політичному житті Парагваю з середини 1880-х років, доки ліберали не скинули їх в 1904 році. Наступний підйом Ліберальної партії ознаменувався зниженням впливу Бразилії на Парагвай та зростання аргентинського впливу.
XX століття
4 серпня 1904 в Буенос-Айресі парагвайські вигнанці під керівництвом Мануеля Дюарте на парагвайському торговельному кораблі «Sajonia» повстали проти так-званих «сівікос» (ісп. сívicos) розпочавши таким чином Серпневу революцію в Парагваї. На борту корабля знаходилися тисячі гвинтівок, кулеметів та різна артилерійська зброя. Ознайомившись з вимогами повстанців, президент Парагваю Хуан Антоніо Ескура оголосив штурм на 8 серпня. Парагвайська армія на той час мала 1500 і не мала сильного ВМФ, тому надіслала лібералам на зустріч теж торгове судно «Villa Rica». 11 серпня поміж суднами відбувся битва, під час якої урядове торгове судно було розбито, 28 моряків загинуло. Повстанці зійшли з корабля і протягом наступних п'яти місяців продовжували наземну війну з урядом. Бойові дії закінчилися 12 грудня 1904 року, коли Ескура пішов у відставку, а 19 грудня тимчасовим президентом став Хуан Баутіста Гаона від лібералів. 25 листопада 1906 р. було обрано президентом ліберала Бенігно Феррейра.
Період правління ліберального президента Е.Шерера (1912—1916) був сприятливим для Парагваю. До країни потекли іноземні інвестиції, її економіка відзначалась стабільністю. Англо-американське суперництво за нафтові родовища штовхнуло Парагвай на війну з Болівією. У період від Серпневої революції 1904 року до громадянської війни 1922 року в Парагваї змінилося 15 президентів і 21 кабінет міністрів.
Політична стабільність фактично протрималася до початку 1920-х років, аж доки не загострилася боротьба поміж прихильниками Шерера та Ґондри. У 1920 році Мануель Ґондра отримав перемогу на виборах. але 29 жовтня 1921 року був усунутий прихильником Едуардо Шерера військовим міністром полковник Адольфо Ширіфе. Проте парламент країни підтримав гондристів, і віце-президент Фелікс Пайва, що вступив у виконання обов'язків президента країни, змістив Ширіфе з посади і перевів у віддалений округ. При цьому виник розкол і в армії: велика частина офіцерів (в основному — з іноземців) підтримували Ширіфе, менша ж, — парламент. Новим президентом став один з видних гондристів — Еусебіо Аяла.
У травні 1922 року Ширіфе відкрито підняв заколот і наказав військовим частинам, що підтримували його, зайняти столицю країни — місто Асунсьйон. Бунтівники стали називати себе «конституционалистами», оскільки однією з їх вимог була зміна конституції країни. Перше озброєне зіткнення відбулося 8 червня 1922 року, коли сили бунтівників підійшли до околиць Асунсьйона.
В результаті громадянської війни 1922—1923 років економіка Парагваю була значно підірвана. Проте разом з тим Парагвай отримав краще озброєну і сильнішу армію. Також у її складі з'явився новий для цієї країни рід військ — військово-повітряні сили.
Ці чинники неабиякою мірою сприяли тому, що через 10 років Парагвай здобув перемогу над набагато сильнішою Болівією в Чакській війні.
Південноамериканський регіон Гран-Чако поділяється на три частини: Північний Чако (ісп. Chaco Boreal), на північ від річки Пілкомайо, Центральний Чако (ісп. Chaco Central) між річками Пілкомайо і Бермехо і Південний Чако (ісп. Chaco Austral). Спірний район між Болівією та Парагваєм належить винятково до Північного Чако. Між 1927 і 1928 роками дослідники компанії Standard Oil Company of New Jersey (зі штаб-квартирою в Нью-Джерсі) відкрили поклади нафти у східному районі Чако, біля передгір'я Анд. Оскільки передбачалося, що запаси нафти можуть продовжуватися на схід, на парагвайських територіях почалися дослідження британсько-голландської компанії Royal Dutch Shell.
Перший збройний та дипломатичний конфлікт між Болівією та Парагваєм стався в 1928 році, коли парагвайська кавалерія захопила болівійський форт Вангуардія, при цьому було вбито шістьох солдатів, а сам форт зруйновано. Болівійці відповіли досить швидко, захопивши парагвайський форт Бокерон. Ліга Націй одразу втрутилася у конфлікт та добилася припинення вогню. За умовами перемир'я 16 вересня 1929 року парагвайці зобов'язалися відновити болівійський форт в обмін на залишення Бокерону болівійцями. В травні 1930 року обидві країни розпочали переговори про відновлення дипломатичних відносин, що було здійснено 1 травня того ж року.
В липні 1932 року загін болівійської армії захопив парагвайський передовий пост, форт Карлос-Антоніо-Лопес, розташований біля озера Лагуна-Пітіантута (на парагвайських мапах) або Лагуна-Чукісака (на болівійських). Того ж місяця парагвайські війська відбили форт в ході невеликої битви, після чого 27-28 липня болівійські війська розпочали наступ на прикордонні парагвайські укріплення Корралес, Толедо і Бокерон, які зайняли майже без бою в результаті втечі парагвайців. Після захоплення Бокерону прикордонні сутички майже одразу переросли у повномасштабну війну. Формально війна була проголошена значно пізніше, 10 травня 1933 року.
На початку 1935 року болівійська армія відступила з більшої частини території Чако і сконцентрувалася біля головної болівійської бази Вілья-Монтес. На цей час логістична ситуація склалася на користь Болівії, і вже парагвайці були змушені перевозити припаси вантажівками через всю територію Чако. На цей час авіація обох армій практично вийшла з ладу. Естіґаррібії вдалося зберегти кілька працюючих літаків для стратегічних цілей, ці літаки забезпечували підтримку військ протягом перших місяців 1935 року.
Парагвайці продовжували тиснути на болівійські війська та в березні 1935 року пересікли річку Парапеті, на основній території Болівії. Проте, в результаті серії успішних контратак, болівійцям вдалося змусити парагвайців відступити за цю річку. На цей час обидві армії були виснажені та не мали можливості до активних дій.
За посередництва Аргентини розпочалися переговори про перемир'я, яке було прийняте 12 червня 1935 року та фактично поклало кінець війні. В результаті мирного договору Парагвай отримав більшу частину спірної території Чако, близько 3/4 його території, по новій лінії розділу проходить сучасний кордон між двома країнами. Болівія отримала значно меншу територію, у тому числі вихід до річки Парагвай (де зараз знаходиться місто Пуерто-Буш), та можливість транспортних перевезень цією річкою через території Парагваю та Аргентини. Нафта, передбачувані запаси якої на території Чако стали однією з причин війни, так і не була знайдена в центральній частині Чако, хоча невеликі її запаси були знайдені в тій частині, що відійшла до Болівії. Проте, за іронією долі, порт на річці Парагвай, за який так боролася Болівія, виявився непотрібним — весь експорт нафти в результаті здійснювався нафтопроводом через бразильську територію.
У лютому 1936 року в країні стався переворот, який розпочали ветерани та бійці Чакської війни до яких приєдналися студенти. Ліберальний уряд був повалений, а на чолі держави став полковник Рафаель Франко. Протягом 18 місяців свого керування уряд Франко займався відновленням соціальної справедливості шляхом експропріації більш ніж 200 000 гектарів землі та розподілу його на 10 000 селянських родин. Крім того, новий уряд гарантував робітникам право на страйки і встановив восьмигодинний робочий день. Але не маючи чіткої програми та фінансового інвестування у серпні 1937 року його скинули і повернули лібералів до влади. Мирний договір, підписаний 21 липня 1938 року з Болівією, зафіксував остаточні кордони поміж державами.
4 серпня 1940 р. на референдумі було схвалено нову Конституцію. Значно розширивши владу виконавчої влади, це дозволило узаконити відкриту диктатуру, що значно збільшило повноваження Президента, скасувало віце-президентство, створило однопалатний парламент і збільшило управління держави над індивідуальними та майновими правами. 7 вересня 1940 року в авіакатастрофі загинув президент Естігаррібія. Після недовгих суперечок і за згодою армії переможцем став Іхініо Морініго, якого було обрано тимчасовим президентом наступного дня. На початку керування Морініго зіткнувся з певними труднощами такі як проблема профспілок, які вимагали поліпшення умов праці. Члени профспілок почали проводити систематичні загальні страйки, які швидко переросли в політичні, тобто спрямовані на відставку уряду Морініго. Морініго спочатку реагував на страйки м'яко і прагнув припинити демонстрації без репресивних заходів. Однак уже в жовтні 1940 року він видав указ, згідно якого супротивників уряду відправляли до військової в'язниці на острові Пенья-Ермоза. Такі дії не знизили напруженості в країні, і Морініго видав Указ № 4545 від 8 січня 1941 року, згідно якого надалися повноваження Національному департаменту праці розпустити профспілки. Протягом одного року профспілки повинні були або припинити страйки, або бути готовими до репресій з боку держави. В кінцевому рахунку ці заходи привели до закінчення страйків і стабілізації в країні. У лютому 1945 року відбувся загальний страйк, «спрямований проти декрету Морініґо про суворий контроль уряду над профспілками і про відрахування 3 % від заробітної плати робітників у державний фонд соціального забезпечення». Страйк було жорстоко придушено, профспілки розігнані, а близько 700 страйкарів кинуті в концентраційні табори.
У 1946 році президент Морініґо був змушений піти на деякі поступки. Була дозволена легальна діяльність заборонених партій — Ліберальної (ісп. Partido Liberal Radical Auténtico) та Фебрерістичної (ісп. Partido Revolucionario Febrerista). Під тиском опозиційних партій і Руху молодих офіцерів, що виник у тому ж році в армії та ставив своєю метою відновлення демократичних свобод, у країні було створено коаліційний уряд з представників армії, лідерів «Колорадо» і Фебрерістичної партії (Ліберальна партія не була допущена до керівництва країною).
Однак до кінця 1946 року Морініґо порушив дані ним зобов'язання. У грудні того року Морініґо й партія «Колорадо» за підтримки своїх партійних воєнізованих угруповань «Гіон Рохо» спробували вчинити державний переворот, який не увінчався успіхом. Фебрерістична партія заявила протест і 11 лютого 1947 року вийшла з уряду, після чого до супротивників режиму поновилися репресії та терор.
На початку 1947 року в країні було введено воєнний стан і заборонені всі опозиційні партії. Це призвело до вибуху обурення, масових збройних виступів, які переросли потім 7 березня у громадянську війну. Перемогу 11 вересня 1949 р. здобули праві сили, яким допомагали США та Аргентина. Встановився режим Ф.Чавеса (1949—1954).
1954—1989 роки — диктатура Альфредо Стресснера. 8 липня 1957 р. Парагвай встановив дипломатичні відносини з Тайванем, і досі (2018) є лише однією з держав Південної Америки, що має відносини не з комуністичним Китаєм. Військовий путч 3 лютого 1989 р. на чолі з генералом А.Родрігесом поклав край правлінню Стреснера. Диктатор утік до Бразилії. За результатами травневих 1989 р. виборів Родрігес став президентом країни. Він розпочав економічні реформи та вжив заходів у напрямку демократизації країни. Нову конституцію Парагваю було прийнято 20 червня 1992 р. Вона передбачає посаду віце-президента.
У 1993 році на вільних багатопартійних виборах переміг Хуан Карлос Васмосі, який 15 серпня 1993 став першим невійськовим президентом за всю історію країни. 15 серпня 1998 його заступив Рауль Альберто Кубас Грау, але 28 березня наступного, 1999 р. його усунули за причетність до вбивства віце-президента країни Луїса Маріо Аркаса. Новим президентом став Луїс Анхель Гонсалес Маккі — колишній голова сенату.
XXI століття
У 2004 році в столиці раптово спалахнув супермаркет, під час пожежі загинуло бл. 400 осіб, бл. 100 чол. поранені.
У липні 2005 року 400 американських військових прибули до міста Маріскаль-Естігаррібія після того, як сенат Парагваю дарував їм право дипломатичної недоторканності з ціллю військових навчань. В свою чергу аргентинське та бразильське ЗМІ пишуть про те, що на території розміщено військову базу США, яка для них є стратегічно важливим об'єктом поблизу Потрійної Межі, що пролягає між Парагваєм, Бразилією і Аргентиною. Уряд Парагваю та США заперечує, що в даному місті розташовується військова база.
З 15 серпня 2018 року чинним президентом Парагваю обрано Маріо Абдо Бенітес.
Джерела
- http://memory.loc.gov/frd/cs/pytoc.html [ 10 січня 2009 у Wayback Machine.]
- І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -608с. с.387-388.
Примітки
- Frederick Matin(1870). The Statesman's Year Book. p. 546. [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- Warren, H.G.; Warren, K.F. (2014). Paraguay and the Triple Alliance: The Postwar Decade, 1869—1878. University of Texas Press. ISBN 9781477306994. [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- «La Revolucion Paraguaya de 1904» [ 27 листопада 2018 у Wayback Machine.](ісп.)
- La Guerra Civil Parguaya 1922—1923 [ 1 серпня 2020 у Wayback Machine.](ісп.)
Посилання
- Міжнародне радіо Тайваню ().
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Paragvaj vidnositsya do tih krayin Pivdennoyi Ameriki v yakih do prihodu yevropejciv ne vinikla vlasna rozvinena civilizaciya Tomu velikij vidbitok na naselennya Paragvayu naklalo kolonialne pravlinnya Ispaniyi Dokolumbovij periodDo vidkrittya Pivdennoyi Ameriki yevropejcyami zemli Paragvayu buli zaseleni indiancyami guarani Kolonialnij periodPislya vidkrittya Ameriki v 1492 roci ispanci z odnogo boku a portugalci z inshogo dedali bilshe prosuvalis v osvoyenni materika ispanci z Vice korolivstva Rio de la Plata a portugalci z Rio de Zhanejro organizovuvali ekspediciyi dlya vivchennya i pidkorennya susidnih zemel U 1515 roci Huan Dias de Solis vidkriv girlo richki Parani U 1524 portugalec Aleiho Garsiya doslidzhuye richku Paragvaj U 1528 ispanec Sebastyan Kabot proplivaye richki Paragvaj i Parana 15 serpnya 1537 Huanom de Salasarom i Espinosoyu bulo zakladeno Asunsjon pershe misto yevropejciv na teritoriyi Paragvayu U 1609 Filip III Ispanskij zvernuvsya do ordenu yezuyitiv z prohannyam vislati otciv svyashenikiv na zemli indianciv guarani dlya hristiyanizaciyi miscevih zhiteliv a takozh yih zahistu vid napadiv portugalciv z San Paulu Yezuyiti organizuvali dlya indianciv tak zvani redukciyi na pivdennomu shodi krayini z cillyu mizh inshim yih zahistu Ci hristiyanski koloniyi dosyagli znachnogo rozvitku U 1767 yezuyiti buli vignani z Kolonialna vlada vidchuvala zagrozu z boku yezuyitiv z poglyadu na znachnij riven rozvitku redukcij ta yih pogliblyuvanu avtonomiyu tomu Karl III zaboroniv yezuyitam vesti svoyu diyalnist v Pivdennij Americi Gubernatorstvo Paragvaj uvijshlo 8 serpnya 1776 r do skladu vice korolivstva Rio de la Plata a z 1782 r malo status intedansiyi Asunsjon XIX stolittyaNezalezhnist vid Ispaniyi progoloshena 14 travnya 1811 1814 1840 diktatura Hose Gaspara de Fransiya yakij vede zhorstku vnutrishno i zovnishnoekonomichnu politiku U 1842 r bulo skasovane rabstvo 4 serpnya 1844 r prijnyato novu konstituciyu a 1848 r progolosheno povnu rivnopravnist indianciv 1844 1862 diktatura Karlosa Antonio Lopesa za vladi kotrogo Paragvaj staye odniyeyu z najbagatshih i najbilsh modernizovanih krayin Pivdennoyi Ameriki Rozvitok osviti pershi shkoli persha gazeta Nezalezhnij Paragvaj zaborona prodazhu zemli dlya inozemciv persha zaliznicya u Pivdennij Americi persha regulyarna armiya z obov yazkovoyu vijskovoyu sluzhboyu dlya cholovichogo naselennya Velika chastina teritoriyi bula vtrachena v rezultati vijni Potrijnogo alyansu z Argentinoyu Braziliyeyu j Urugvayem u 1865 1870 rokah Krayina pislya 5 richnoyi vijni bula praktichno spustoshena i vtratila poperednyu mogutnist Z 1 3 mln meshkanciv Paragvayu v zhivih zalishilos 200 tis v tim chisli tilki 20 tis cholovikiv U 1870 roci zrujnovanij vijnoyu morskoyu hvoroboyu golodom Paragvaj opinivsya na mezhi rozpadu Vlasnist paragvajskoyi ekonomiki shvidko perejshla do inozemnih spekulyantiv ta avantyuristiv yaki skoristalisya haotichnim stanovishem krayini Paragvajska ekonomika yaka do cogo chasu bula perevazhno derzhavnoyu opinilasya v rukah argentinskih ta britanskih kompanij Vryatuvalo derzhavu rodyuchi grunti ta vminnya vizhivannya v skladnih umovah paragvajciv 15 serpnya 1870 roku bulo stvoreno timchasovij uryad yakij faktichno stav korisnim dlya okupacijnih sil U grudni 1871 roku Kirilo Antonio Rivarola buv zmushenij piti u vidstavku do vladi prijshov Salvador Dzhovelyanos za pidtrimki generala Benigno Ferrejra ale v 1875 roci vtik z krayini seredini lita 1876 roku pid chas prezidentstva Huana Bautista Gilla 1874 77 ta pislya pidpisannya Mahajn Irigojenskogo dogovoru okupacijni brazilski vijska nareshti pokinuli krayinu v seredini lita 1876 roku eredini Pid chas prezidentstva Huana Bautista Gill 1874 77 pislya pidpisannya Mahajn Irigojenskogo dogovoru okupacijni brazilski vijska nareshti pokinuli krayinu Tim ne menshe zvilnennya Paragvayu inozemnimi silami daleko ne oznachalo kinec zovnishnogo vplivu Politichne supernictvo mizh majbutnimi liberalami ta zemlevlasnikami rozpochalosya vzhe v 1869 roci persh nizh vijna zakinchilasya U 1887 roci oficijno buli zasnovani partiyi prihilnikiv liberalnih reform ta partiya zemlevlasnikiv Kolorado Nacionalna respublikanska asociaciya Kolorado isp Asociacion Nacional Republicana Partido Colorado dominuvala v politichnomu zhitti Paragvayu z seredini 1880 h rokiv doki liberali ne skinuli yih v 1904 roci Nastupnij pidjom Liberalnoyi partiyi oznamenuvavsya znizhennyam vplivu Braziliyi na Paragvaj ta zrostannya argentinskogo vplivu XX stolittya4 serpnya 1904 v Buenos Ajresi paragvajski vignanci pid kerivnictvom Manuelya Dyuarte na paragvajskomu torgovelnomu korabli Sajonia povstali proti tak zvanih sivikos isp sivicos rozpochavshi takim chinom Serpnevu revolyuciyu v Paragvayi Na bortu korablya znahodilisya tisyachi gvintivok kulemetiv ta rizna artilerijska zbroya Oznajomivshis z vimogami povstanciv prezident Paragvayu Huan Antonio Eskura ogolosiv shturm na 8 serpnya Paragvajska armiya na toj chas mala 1500 i ne mala silnogo VMF tomu nadislala liberalam na zustrich tezh torgove sudno Villa Rica 11 serpnya pomizh sudnami vidbuvsya bitva pid chas yakoyi uryadove torgove sudno bulo rozbito 28 moryakiv zaginulo Povstanci zijshli z korablya i protyagom nastupnih p yati misyaciv prodovzhuvali nazemnu vijnu z uryadom Bojovi diyi zakinchilisya 12 grudnya 1904 roku koli Eskura pishov u vidstavku a 19 grudnya timchasovim prezidentom stav Huan Bautista Gaona vid liberaliv 25 listopada 1906 r bulo obrano prezidentom liberala Benigno Ferrejra Period pravlinnya liberalnogo prezidenta E Sherera 1912 1916 buv spriyatlivim dlya Paragvayu Do krayini potekli inozemni investiciyi yiyi ekonomika vidznachalas stabilnistyu Anglo amerikanske supernictvo za naftovi rodovisha shtovhnulo Paragvaj na vijnu z Boliviyeyu U period vid Serpnevoyi revolyuciyi 1904 roku do gromadyanskoyi vijni 1922 roku v Paragvayi zminilosya 15 prezidentiv i 21 kabinet ministriv Politichna stabilnist faktichno protrimalasya do pochatku 1920 h rokiv azh doki ne zagostrilasya borotba pomizh prihilnikami Sherera ta Gondri U 1920 roci Manuel Gondra otrimav peremogu na viborah ale 29 zhovtnya 1921 roku buv usunutij prihilnikom Eduardo Sherera vijskovim ministrom polkovnik Adolfo Shirife Prote parlament krayini pidtrimav gondristiv i vice prezident Feliks Pajva sho vstupiv u vikonannya obov yazkiv prezidenta krayini zmistiv Shirife z posadi i pereviv u viddalenij okrug Pri comu vinik rozkol i v armiyi velika chastina oficeriv v osnovnomu z inozemciv pidtrimuvali Shirife mensha zh parlament Novim prezidentom stav odin z vidnih gondristiv Eusebio Ayala U travni 1922 roku Shirife vidkrito pidnyav zakolot i nakazav vijskovim chastinam sho pidtrimuvali jogo zajnyati stolicyu krayini misto Asunsjon Buntivniki stali nazivati sebe konstitucionalistami oskilki odniyeyu z yih vimog bula zmina konstituciyi krayini Pershe ozbroyene zitknennya vidbulosya 8 chervnya 1922 roku koli sili buntivnikiv pidijshli do okolic Asunsjona V rezultati gromadyanskoyi vijni 1922 1923 rokiv ekonomika Paragvayu bula znachno pidirvana Prote razom z tim Paragvaj otrimav krashe ozbroyenu i silnishu armiyu Takozh u yiyi skladi z yavivsya novij dlya ciyeyi krayini rid vijsk vijskovo povitryani sili Ci chinniki neabiyakoyu miroyu spriyali tomu sho cherez 10 rokiv Paragvaj zdobuv peremogu nad nabagato silnishoyu Boliviyeyu v Chakskij vijni Pivdennoamerikanskij region Gran Chako podilyayetsya na tri chastini Pivnichnij Chako isp Chaco Boreal na pivnich vid richki Pilkomajo Centralnij Chako isp Chaco Central mizh richkami Pilkomajo i Bermeho i Pivdennij Chako isp Chaco Austral Spirnij rajon mizh Boliviyeyu ta Paragvayem nalezhit vinyatkovo do Pivnichnogo Chako Mizh 1927 i 1928 rokami doslidniki kompaniyi Standard Oil Company of New Jersey zi shtab kvartiroyu v Nyu Dzhersi vidkrili pokladi nafti u shidnomu rajoni Chako bilya peredgir ya And Oskilki peredbachalosya sho zapasi nafti mozhut prodovzhuvatisya na shid na paragvajskih teritoriyah pochalisya doslidzhennya britansko gollandskoyi kompaniyi Royal Dutch Shell Pershij zbrojnij ta diplomatichnij konflikt mizh Boliviyeyu ta Paragvayem stavsya v 1928 roci koli paragvajska kavaleriya zahopila bolivijskij fort Vanguardiya pri comu bulo vbito shistoh soldativ a sam fort zrujnovano Bolivijci vidpovili dosit shvidko zahopivshi paragvajskij fort Bokeron Liga Nacij odrazu vtrutilasya u konflikt ta dobilasya pripinennya vognyu Za umovami peremir ya 16 veresnya 1929 roku paragvajci zobov yazalisya vidnoviti bolivijskij fort v obmin na zalishennya Bokeronu bolivijcyami V travni 1930 roku obidvi krayini rozpochali peregovori pro vidnovlennya diplomatichnih vidnosin sho bulo zdijsneno 1 travnya togo zh roku V lipni 1932 roku zagin bolivijskoyi armiyi zahopiv paragvajskij peredovij post fort Karlos Antonio Lopes roztashovanij bilya ozera Laguna Pitiantuta na paragvajskih mapah abo Laguna Chukisaka na bolivijskih Togo zh misyacya paragvajski vijska vidbili fort v hodi nevelikoyi bitvi pislya chogo 27 28 lipnya bolivijski vijska rozpochali nastup na prikordonni paragvajski ukriplennya Korrales Toledo i Bokeron yaki zajnyali majzhe bez boyu v rezultati vtechi paragvajciv Pislya zahoplennya Bokeronu prikordonni sutichki majzhe odrazu pererosli u povnomasshtabnu vijnu Formalno vijna bula progoloshena znachno piznishe 10 travnya 1933 roku Na pochatku 1935 roku bolivijska armiya vidstupila z bilshoyi chastini teritoriyi Chako i skoncentruvalasya bilya golovnoyi bolivijskoyi bazi Vilya Montes Na cej chas logistichna situaciya sklalasya na korist Boliviyi i vzhe paragvajci buli zmusheni perevoziti pripasi vantazhivkami cherez vsyu teritoriyu Chako Na cej chas aviaciya oboh armij praktichno vijshla z ladu Estigarribiyi vdalosya zberegti kilka pracyuyuchih litakiv dlya strategichnih cilej ci litaki zabezpechuvali pidtrimku vijsk protyagom pershih misyaciv 1935 roku Paragvajci prodovzhuvali tisnuti na bolivijski vijska ta v berezni 1935 roku peresikli richku Parapeti na osnovnij teritoriyi Boliviyi Prote v rezultati seriyi uspishnih kontratak bolivijcyam vdalosya zmusiti paragvajciv vidstupiti za cyu richku Na cej chas obidvi armiyi buli visnazheni ta ne mali mozhlivosti do aktivnih dij Za poserednictva Argentini rozpochalisya peregovori pro peremir ya yake bulo prijnyate 12 chervnya 1935 roku ta faktichno poklalo kinec vijni V rezultati mirnogo dogovoru Paragvaj otrimav bilshu chastinu spirnoyi teritoriyi Chako blizko 3 4 jogo teritoriyi po novij liniyi rozdilu prohodit suchasnij kordon mizh dvoma krayinami Boliviya otrimala znachno menshu teritoriyu u tomu chisli vihid do richki Paragvaj de zaraz znahoditsya misto Puerto Bush ta mozhlivist transportnih perevezen ciyeyu richkoyu cherez teritoriyi Paragvayu ta Argentini Nafta peredbachuvani zapasi yakoyi na teritoriyi Chako stali odniyeyu z prichin vijni tak i ne bula znajdena v centralnij chastini Chako hocha neveliki yiyi zapasi buli znajdeni v tij chastini sho vidijshla do Boliviyi Prote za ironiyeyu doli port na richci Paragvaj za yakij tak borolasya Boliviya viyavivsya nepotribnim ves eksport nafti v rezultati zdijsnyuvavsya naftoprovodom cherez brazilsku teritoriyu U lyutomu 1936 roku v krayini stavsya perevorot yakij rozpochali veterani ta bijci Chakskoyi vijni do yakih priyednalisya studenti Liberalnij uryad buv povalenij a na choli derzhavi stav polkovnik Rafael Franko Protyagom 18 misyaciv svogo keruvannya uryad Franko zajmavsya vidnovlennyam socialnoyi spravedlivosti shlyahom ekspropriaciyi bilsh nizh 200 000 gektariv zemli ta rozpodilu jogo na 10 000 selyanskih rodin Krim togo novij uryad garantuvav robitnikam pravo na strajki i vstanoviv vosmigodinnij robochij den Ale ne mayuchi chitkoyi programi ta finansovogo investuvannya u serpni 1937 roku jogo skinuli i povernuli liberaliv do vladi Mirnij dogovir pidpisanij 21 lipnya 1938 roku z Boliviyeyu zafiksuvav ostatochni kordoni pomizh derzhavami 4 serpnya 1940 r na referendumi bulo shvaleno novu Konstituciyu Znachno rozshirivshi vladu vikonavchoyi vladi ce dozvolilo uzakoniti vidkritu diktaturu sho znachno zbilshilo povnovazhennya Prezidenta skasuvalo vice prezidentstvo stvorilo odnopalatnij parlament i zbilshilo upravlinnya derzhavi nad individualnimi ta majnovimi pravami 7 veresnya 1940 roku v aviakatastrofi zaginuv prezident Estigarribiya Pislya nedovgih superechok i za zgodoyu armiyi peremozhcem stav Ihinio Morinigo yakogo bulo obrano timchasovim prezidentom nastupnogo dnya Na pochatku keruvannya Morinigo zitknuvsya z pevnimi trudnoshami taki yak problema profspilok yaki vimagali polipshennya umov praci Chleni profspilok pochali provoditi sistematichni zagalni strajki yaki shvidko pererosli v politichni tobto spryamovani na vidstavku uryadu Morinigo Morinigo spochatku reaguvav na strajki m yako i pragnuv pripiniti demonstraciyi bez represivnih zahodiv Odnak uzhe v zhovtni 1940 roku vin vidav ukaz zgidno yakogo suprotivnikiv uryadu vidpravlyali do vijskovoyi v yaznici na ostrovi Penya Ermoza Taki diyi ne znizili napruzhenosti v krayini i Morinigo vidav Ukaz 4545 vid 8 sichnya 1941 roku zgidno yakogo nadalisya povnovazhennya Nacionalnomu departamentu praci rozpustiti profspilki Protyagom odnogo roku profspilki povinni buli abo pripiniti strajki abo buti gotovimi do represij z boku derzhavi V kincevomu rahunku ci zahodi priveli do zakinchennya strajkiv i stabilizaciyi v krayini U lyutomu 1945 roku vidbuvsya zagalnij strajk spryamovanij proti dekretu Morinigo pro suvorij kontrol uryadu nad profspilkami i pro vidrahuvannya 3 vid zarobitnoyi plati robitnikiv u derzhavnij fond socialnogo zabezpechennya Strajk bulo zhorstoko pridusheno profspilki rozignani a blizko 700 strajkariv kinuti v koncentracijni tabori U 1946 roci prezident Morinigo buv zmushenij piti na deyaki postupki Bula dozvolena legalna diyalnist zaboronenih partij Liberalnoyi isp Partido Liberal Radical Autentico ta Febreristichnoyi isp Partido Revolucionario Febrerista Pid tiskom opozicijnih partij i Ruhu molodih oficeriv sho vinik u tomu zh roci v armiyi ta staviv svoyeyu metoyu vidnovlennya demokratichnih svobod u krayini bulo stvoreno koalicijnij uryad z predstavnikiv armiyi lideriv Kolorado i Febreristichnoyi partiyi Liberalna partiya ne bula dopushena do kerivnictva krayinoyu Odnak do kincya 1946 roku Morinigo porushiv dani nim zobov yazannya U grudni togo roku Morinigo j partiya Kolorado za pidtrimki svoyih partijnih voyenizovanih ugrupovan Gion Roho sprobuvali vchiniti derzhavnij perevorot yakij ne uvinchavsya uspihom Febreristichna partiya zayavila protest i 11 lyutogo 1947 roku vijshla z uryadu pislya chogo do suprotivnikiv rezhimu ponovilisya represiyi ta teror Na pochatku 1947 roku v krayini bulo vvedeno voyennij stan i zaboroneni vsi opozicijni partiyi Ce prizvelo do vibuhu oburennya masovih zbrojnih vistupiv yaki pererosli potim 7 bereznya u gromadyansku vijnu Peremogu 11 veresnya 1949 r zdobuli pravi sili yakim dopomagali SShA ta Argentina Vstanovivsya rezhim F Chavesa 1949 1954 1954 1989 roki diktatura Alfredo Stressnera 8 lipnya 1957 r Paragvaj vstanoviv diplomatichni vidnosini z Tajvanem i dosi 2018 ye lishe odniyeyu z derzhav Pivdennoyi Ameriki sho maye vidnosini ne z komunistichnim Kitayem Vijskovij putch 3 lyutogo 1989 r na choli z generalom A Rodrigesom poklav kraj pravlinnyu Stresnera Diktator utik do Braziliyi Za rezultatami travnevih 1989 r viboriv Rodriges stav prezidentom krayini Vin rozpochav ekonomichni reformi ta vzhiv zahodiv u napryamku demokratizaciyi krayini Novu konstituciyu Paragvayu bulo prijnyato 20 chervnya 1992 r Vona peredbachaye posadu vice prezidenta U 1993 roci na vilnih bagatopartijnih viborah peremig Huan Karlos Vasmosi yakij 15 serpnya 1993 stav pershim nevijskovim prezidentom za vsyu istoriyu krayini 15 serpnya 1998 jogo zastupiv Raul Alberto Kubas Grau ale 28 bereznya nastupnogo 1999 r jogo usunuli za prichetnist do vbivstva vice prezidenta krayini Luyisa Mario Arkasa Novim prezidentom stav Luyis Anhel Gonsales Makki kolishnij golova senatu XXI stolittyaU 2004 roci v stolici raptovo spalahnuv supermarket pid chas pozhezhi zaginulo bl 400 osib bl 100 chol poraneni U lipni 2005 roku 400 amerikanskih vijskovih pribuli do mista Mariskal Estigarribiya pislya togo yak senat Paragvayu daruvav yim pravo diplomatichnoyi nedotorkannosti z cillyu vijskovih navchan V svoyu chergu argentinske ta brazilske ZMI pishut pro te sho na teritoriyi rozmisheno vijskovu bazu SShA yaka dlya nih ye strategichno vazhlivim ob yektom poblizu Potrijnoyi Mezhi sho prolyagaye mizh Paragvayem Braziliyeyu i Argentinoyu Uryad Paragvayu ta SShA zaperechuye sho v danomu misti roztashovuyetsya vijskova baza Z 15 serpnya 2018 roku chinnim prezidentom Paragvayu obrano Mario Abdo Benites Dzherelahttp memory loc gov frd cs pytoc html 10 sichnya 2009 u Wayback Machine I I Dahno Krayini svitu enciklopedichnij dovidnik Kiyiv MAPA 2004 608s s 387 388 PrimitkiFrederick Matin 1870 The Statesman s Year Book p 546 4 grudnya 2018 u Wayback Machine angl Warren H G Warren K F 2014 Paraguay and the Triple Alliance The Postwar Decade 1869 1878 University of Texas Press ISBN 9781477306994 4 grudnya 2018 u Wayback Machine angl La Revolucion Paraguaya de 1904 27 listopada 2018 u Wayback Machine isp La Guerra Civil Parguaya 1922 1923 1 serpnya 2020 u Wayback Machine isp PosilannyaMizhnarodne radio Tajvanyu