Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Сатирикон» (лат. Satiricon, варіанти: Satyricon; Saturae; Satyrae; Satirae; Satirarum libri) — твір давньоримської літератури, сатира на популярні грецькі романи, автор якої у всіх рукописах називає себе «Петроній Арбітр». За жанром, починаючи з XVII століття, прийнято відносити до романів; давніших романів до нашого часу не збереглося. Час написання остаточно не встановлений, але найвірогідніше це I століття н. е., епоха Нерона. За традицією Меніпп Петроній прикрасив свій твір віршованими вставками. У них він відтворює стиль і манеру метрів — латинських поетів-класиків — Вергілія, Овідія, Горація, Гая Луцилія.
| Сатирикон | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Satyricon | ||||
 | ||||
| Жанр | меніппова сатира і еротика | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Петроній Арбітр | |||
| Мова | латина[1] | |||
| Країна |  Римська імперія | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
| Ця стаття може містити . |
Вцілілі уривки «Сатирикону» містять ряд мало пов'язаних епізодів, які розповідають про поневіряння і пригоди компанії трьох молодих людей без певних занять і з сумнівним минулим: чоловіків Енкольпія, Аскільта, та юнака Гітона. Ці люди, отримавши освіту, але не маючи ні грошей, ні твердих моральних устоїв, ведуть паразитичний спосіб життя. Гнані випадком, вони поневіряються по світу, видивляючись, де можна поживитися за чужий рахунок. Поневіряльне життя, сварки і примирення, зустрічі і розлуки складають сюжетну канву твору, що оголює виворіт побуту нижчих верств римського суспільства. Місце дії часто змінюється; у збережених уривках пригоди героїв відбуваються на півдні Італії, в Кампанії.
Рукописи та видання
До наших днів збереглися фрагменти з 15-ї, 16-ї і, можливо, 14-ї книги (20-й розділ). Скільки всього було книжок, невідомо. Ці фрагменти дійшли до нас разом з уривками з інших авторів в рукописах, що відносяться не раніше, ніж до IX—X століть н. е.. Перше видання фрагментів з Петронія (Codex Bernensis) побачило світ в Мілані в кінці XV століття. Більш повний текст, так звана скалігерівська копія (Codex Leidensis), був виданий в Лейдені в 1575 році. Найповніший рукопис Петронія (Codex Trauguriensis), що містить значну частину «Бенкету» (гл. 37-78), було знайдено в 1650 році в Трогурії (Tragurium, італ. Trau) в Далмації і видано в Падуї в 1664. Повна назва — «Petronii Arbitri Satyri fragmenta ex libro quinto decimo et sexto decimo» («Фрагменти сатир Петронія Арбітра з книг п'ятнадцятої та шістнадцятої»). У 1692 (або в 1693) француз Франсуа Нодо, доповнивши «Сатирикон» власними вставками, опублікував у Парижі нібито повний текст роману з французьким перекладом, пославшись на рукопис, знайдений у Белграді в 1656 році. Підробку незабаром виявили, адже вона мало допомагала з'ясуванню різних важких місць і протиріч в збереженому тексті, містила досить багато безглуздостей і анахронізмів. Однак вставки Нодо і понині зберігаються в деяких виданнях та перекладах, оскільки вони до певної міри допомагають зв'язати в одне ціле уривки, що дійшли до нас у фрагментарному вигляді.
Жанр
Попри прийняте позначення, питання про жанр «Сатирикону» залишається дискусійним, оскільки застосування до «Сатирикона» терміна «роман» умовне навіть в його античному розумінні. За формою — це суміш віршів і прози (характерна для Меніппової сатири), за сюжетом — своєрідний авантюрно-сатиричний роман, який пародіює грецький любовний роман.
Зміст
Незбережені глави
За збереженими главами «Сатирикону» розкидані натяки на ті факти і події, які відбувалися в попередніх 14 книгах. Це перш за все натяки на злочини Енкольпія. Крім того, з різних місць «Сатирикону» випливає, що у втрачених частинах роману повинна була бути ціла серія любовних пригод Енкольпія — з Аскільтом, з Ліхасом і Геділою, з Дорідою; потім знайомство з Гітоном, з Агамемноном, зустрічі з Трифеном, його пристрасть до Гітона. В одному з фрагментів, збережених пізнішими граматиками і схоліастами (їх близько 30), дія відбувається в Массилії. В іншому фрагменті фігурує адвокат Евскіон, який, мабуть, грав якусь значну роль.
Перша частина
Тут описано події, що сталися з головними героями до того, як вони потрапили на бенкет до Трімальхіона.
Глава починається з промови Енкольпія, яку той вимовляє в школі ритора-софіста Агамемнона. Він критикує поганий, на його думку, тутешній смак у архітектурі та письменстві, а також висловлює своє невдоволення освітою. Агамемнон вступає з ним у суперечку та перекладає вину за погану освіту з учителів на батьків учнів. Енкольпій потім іде шукати свого друга Аскільта.
Енкольпій губиться та просить стару жінку показати йому дорогу додому. Вона приводить Енкольпія в бордель, кажучи, що це його дім. Там Енкольпій зустрічає Аскільта та свого юного улюбленця Гітона. Гітон жаліється, що Аскільт намагався схилити його до гомосексуального сексу. Енкольпій свариться з Аскільтом, але все закінчується жартами і примиренням. Пізніше Енкольпій намагається зайнятися сексом з Гітоном, але його перериває Аскільт.
Пізніше Енкольпій з Аскільтом на ринку намагаються продати багатий плащ, який невідомо звідки в них взявся, і повернути свою стару туніку, в якій зашитий гаманець із золотом. Завершує першу частину сцена оргії в борделі за участю жриці Пріапа Квартілли, її покоївки, старої повії та семирічної незайманої дівчинки. Врешті всі засинають.
Друга частина
Глави, присвячені опису «Бенкету Трімальхіона» (лат. Cena Trimalchionis). «Бенкет Трімальхіона» має самостійну цінність: порівняно з іншими частинами «Сатирикону» він добре зберігся і відрізняється композиційною завершеністю, внаслідок чого не раз видавався окремо. Тим не менше для розвитку сюжету весь цей епізод не має значення: Енкольпій і Аскільт є тільки свідками того, що відбувається там.
Мова цієї частини являє собою єдиний в римській літературі зразок вульгарної латини. «Бенкет» відтворює рамку і деякі інші композиційні деталі, типові для «Сімпосію», сократично-платонівського діалогу. «Бенкет» близький також жанру міма: дві з трьох віршованих вставок імітують, а можливо, і прямо цитують мімографа Публія Сіра, ім'я якого тут згадується. У цю частину вставлена розповідь одного з гостей про вовка-перевертня (LXI-LXII), перший у світовій літературі опис цього персонажа.
Раб софіста Агамемнона запрошує Енкольпія з його друзями на бенкет багатого чванливого вільновідпущеника Гая Трімальхіона. Спершу гості збираються в лазні, потім вирушають у бенкетну залу. Услужливі раби миють руки гостям і зрізають їм нігті, приносять наїдки. На велетенських подушках вносять помпезно одягненого Трімальхіона, котрий не може відволіктися від гри в шахи. Щоб вразити гостей, Трімальхіон наказує роздати столітнє вино, що коментує віршем, командує внести вигадливо приготовані страви. Сусід розповідає Енкольпію наскільки багатий хазяїн бенкету і те, що насправді всім майном розпоряджається його дружина Фортуната. Від інших гостей він чує про їхні буденні турботи від погоди до виховання дітей. Агамемнон таємно зневажає Трімальхіона та розповідає нібито сам бачив пророчицю Кумську сивілу. За столом розповідаються чутки про відьом і перевертня.
До столу подають засмаженого вепра в шапці раба-вільновідпущеника, що Енкольпій просить свого сусіда пояснити та довідується про своєрідний гумор Трімальхіона. Бенкет продовжується виступом акробатів. Прибуває улесливий каменяр Габіннас зі своєю дружиною Сцинтіллою, яка порівнює прикраси із вродою Фортунати. Трімальхіон оголошує свій заповіт і свариться з Фортунатою. Він розбазікує як нажив свої перші статки принизливою службою — він був коханцем свого патрона і його дружини. Але всі свої ганебні вчинки та махінації Трімальхіон виправдовує тим, що богиня Фортуна прихильна до нього за його наполегливість. Наостанок Трімальхіон розігрує як повинен відбуватися його похорон.
Енкольпію та іншим гостям набридає бенкет, вони хочуть піти, але брамник їх не відпускає. Проте вігіли сприймають звук рогу за сигнал про пожежу та вриваються до маєтку Трімальхіона гасити полум'я. Скориставшись цим, Енкольпій з друзями нарешті тікають.
Третя частина
Події, що сталися з героями після бенкету. Епізоди цієї частини носять типово романний характер.
Енкольпій зі своїми супутниками вирушає до корчми, де п'яніє та непритомніє. Аскільт спокушає Гітона, про що наранок дізнається Енкольпій. Відбувається чергова сварка Енкольпія з Аскільтом через Гітона — вона виглядає пародією на суд царя Соломона. Супротивники, взявшись за меч, вирішують «поділити» юнака. Однак, зворушені благанням Гітона, вони погоджуються закінчити справу миром, і Аскільт пропонує Гітону самому вибрати собі «брата». Гітон обирає Аскільта. Обурений і розчарований Енкольпій кілька днів планує помсту Аскільту та вирішує заколоти його мечем. Але його роззброює солдат на вулиці.
Засмучений Енкольпій забрідає в місцеву пінакотеку (цю сцену зіставляють зазвичай з початком роману Ахілла Татія «Левкіппа і Клітофонт»), де зустрічає старого поета Евмолпа. Той ділиться свої сумним досвідом про те, як мав юного коханця, вихователем якого він був. Зупинившись перед картиною про загибель Трої, Евмолп декламує поему на цей сюжет. Навколишня публіка проганяє поета камінням. Взявши з Евмолпа слово більше не декламувати, Енкольпій йде з ним обідати. Далі слідує повернення Гітона, фарсові сцени зі спробою до самогубства — спочатку Енкольпія, потім і Гітона, в яких знаряддям слугує зумисне тупа бритва, скандал і бійка на заїжджому дворі, прихід Аскільта, що розшукує Гітона.
Щоб позбавитися від переслідувань Аскільта, Енкольпій приймає пропозицію Евмолпа і разом з Гітоном і його слугою Кораксом вирушити на кораблі в Тарент. На кораблі ж з'ясовується, що він належить багатим тарентінцям — Ліхасу і Трифену, з якими у Енкольпія з Гітоном давня ворожнеча. Перебравши всі способи порятунку, втікачі вирішують змінити зовнішність — поголити голови і брови і поставити на своїх лобах знаки таврованих рабів. Однак Трифену з'являться уві сні Пріап і викриває обман. Ліхас спрямовує свій гнів на обманщиків, починається бійка, в якій беруть участь всі, хто пливли на кораблі. Бійка кінчається перемир'ям з ініціативи Трифена. Евмолп укладає мирний договір і розважає присутніх історією про вдову, яка врятувала свого коханця-легіонера від ганьби.
Стається шторм і корабельна аварія. Енкольпія, Гітона і Евмолпа рятують рибалки, що встигли доплисти на човнах. Ліхас опиняється за бортом і тоне. Вцілілі опиняються поблизу міста Кротон.
Місцевий хуторянин говорить про Кротон, що «це найдавніше, колись перше місто Італії». Він пояснює, що головне заняття жителів міста — гонитва за спадок. Зрозумівши з такої мови, яким способом можна поживитися в цьому місті, Евмолп вирішує видати себе за багатія з Африки, потерпілого аварію корабля, і котрий втратив єдиного сина — спадкоємця, а Енкольпія з Гітоном видає за своїх слуг. Бродягам блискуче вдається задумана Евмолпом містифікація — їх оточує натовп шукачів спадщини. Евмолп впивається удачею, а Енкольпій побоюється викриття і весь час чекає, що «знову доведеться тікати і знову впасти в жебрацтво». Центральний епізод цієї частини роману — любовна пригода Енкольпія, який прийняв ім'я Поліен, з кротонською красунею Кіркеєю. У самий розпал їхніх любовних відносин бог Пріап позбавляє Енкольпія чоловічої сили. Сподіваючись вилікуватися, він вдається до послуг старої чаклунки Проселени та жриці Пріапа Енотеї. Потім він випадково вбиває священну гуску Енотеї та відкупляється від жриці грошима. Енотея ворожить на печінці гуски, щоб передбачити долю Енкольпія та разом з Проселеною збирається зґвалтувати його фалоімітатором. Зрештою Енкольпій тікає від них, так і не вилікувавшись.
В останніх епізодах роману розказано про спробу однієї з перших дам міста, Філомели, нав'язати Евмолпу, якого вона вважає багачем, своїх дітей — сина і доньку в учні, і про чергову оргію, цього разу вже за участю дітей Філомели, під час якої Енкольпій зцілюється.
Рукопис обривається на тому, що Евмолп вирішує востаннє перед тим, як покинути Кротону, познущатися над кротонцями. Він складає заповіт, де говориться, що його спадок отримає той, хто погодиться публічно з'їсти його труп.
Вставні новели
У третю частину вставлені дві новели, які отримали умовні назви «Новела про поступливість хлопчика» і «Ефеська матрона»; обидві звучать з вуст Евмолпа. Першу він розповідає в пінакотеці в розраду Енкольпію, засмученого зрадою Гітонія. Другу — матросам на кораблі під час трапези на честь укладеного перемир'я. Згодом (починаючи з Середніх віків) вона неодноразово перероблялася.
Переклади українською
Українською мовою роман видавався лише частково:
- Ю. Мушак, Д. Малякевич (перший уривок), Б. Зданевич (другий уривок). Антична література: Хрестоматія. Упорядник О. І. Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. (С. 551—560).
Примітки
- Musisque Deoque. Un archivio digitale di poesia latina, dalle origini al Rinascimento italiano — 2005.
Посилання
- Фрагменти роману латинською мовою
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Satirikon lat Satiricon varianti Satyricon Saturae Satyrae Satirae Satirarum libri tvir davnorimskoyi literaturi satira na populyarni grecki romani avtor yakoyi u vsih rukopisah nazivaye sebe Petronij Arbitr Za zhanrom pochinayuchi z XVII stolittya prijnyato vidnositi do romaniv davnishih romaniv do nashogo chasu ne zbereglosya Chas napisannya ostatochno ne vstanovlenij ale najvirogidnishe ce I stolittya n e epoha Nerona Za tradiciyeyu Menipp Petronij prikrasiv svij tvir virshovanimi vstavkami U nih vin vidtvoryuye stil i maneru metriv latinskih poetiv klasikiv Vergiliya Ovidiya Goraciya Gaya Luciliya Satirikonlat SatyriconZhanrmenippova satira i erotikaFormaromanAvtorPetronij ArbitrMovalatina 1 Krayina Rimska imperiya Cej tvir u VikishovishiCya stattya mozhe mistiti originalne doslidzhennya Bud laska udoskonalte yiyi perevirivshi sumnivni tverdzhennya j dodavshi posilannya na dzherela Tverdzhennya yaki mistyat lishe originalne doslidzhennya mayut buti vilucheni U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Satirikon znachennya Vcilili urivki Satirikonu mistyat ryad malo pov yazanih epizodiv yaki rozpovidayut pro poneviryannya i prigodi kompaniyi troh molodih lyudej bez pevnih zanyat i z sumnivnim minulim cholovikiv Enkolpiya Askilta ta yunaka Gitona Ci lyudi otrimavshi osvitu ale ne mayuchi ni groshej ni tverdih moralnih ustoyiv vedut parazitichnij sposib zhittya Gnani vipadkom voni poneviryayutsya po svitu vidivlyayuchis de mozhna pozhivitisya za chuzhij rahunok Poneviryalne zhittya svarki i primirennya zustrichi i rozluki skladayut syuzhetnu kanvu tvoru sho ogolyuye vivorit pobutu nizhchih verstv rimskogo suspilstva Misce diyi chasto zminyuyetsya u zberezhenih urivkah prigodi geroyiv vidbuvayutsya na pivdni Italiyi v Kampaniyi Rukopisi ta vidannyaChastina rukopisu Satirikona XV st Do nashih dniv zbereglisya fragmenti z 15 yi 16 yi i mozhlivo 14 yi knigi 20 j rozdil Skilki vsogo bulo knizhok nevidomo Ci fragmenti dijshli do nas razom z urivkami z inshih avtoriv v rukopisah sho vidnosyatsya ne ranishe nizh do IX X stolit n e Pershe vidannya fragmentiv z Petroniya Codex Bernensis pobachilo svit v Milani v kinci XV stolittya Bilsh povnij tekst tak zvana skaligerivska kopiya Codex Leidensis buv vidanij v Lejdeni v 1575 roci Najpovnishij rukopis Petroniya Codex Trauguriensis sho mistit znachnu chastinu Benketu gl 37 78 bulo znajdeno v 1650 roci v Troguriyi Tragurium ital Trau v Dalmaciyi i vidano v Paduyi v 1664 Povna nazva Petronii Arbitri Satyri fragmenta ex libro quinto decimo et sexto decimo Fragmenti satir Petroniya Arbitra z knig p yatnadcyatoyi ta shistnadcyatoyi U 1692 abo v 1693 francuz Fransua Nodo dopovnivshi Satirikon vlasnimi vstavkami opublikuvav u Parizhi nibito povnij tekst romanu z francuzkim perekladom poslavshis na rukopis znajdenij u Belgradi v 1656 roci Pidrobku nezabarom viyavili adzhe vona malo dopomagala z yasuvannyu riznih vazhkih misc i protirich v zberezhenomu teksti mistila dosit bagato bezgluzdostej i anahronizmiv Odnak vstavki Nodo i ponini zberigayutsya v deyakih vidannyah ta perekladah oskilki voni do pevnoyi miri dopomagayut zv yazati v odne cile urivki sho dijshli do nas u fragmentarnomu viglyadi ZhanrPopri prijnyate poznachennya pitannya pro zhanr Satirikonu zalishayetsya diskusijnim oskilki zastosuvannya do Satirikona termina roman umovne navit v jogo antichnomu rozuminni Za formoyu ce sumish virshiv i prozi harakterna dlya Menippovoyi satiri za syuzhetom svoyeridnij avantyurno satirichnij roman yakij parodiyuye greckij lyubovnij roman Zmistiz GitonomNezberezheni glavi Za zberezhenimi glavami Satirikonu rozkidani natyaki na ti fakti i podiyi yaki vidbuvalisya v poperednih 14 knigah Ce persh za vse natyaki na zlochini Enkolpiya Krim togo z riznih misc Satirikonu viplivaye sho u vtrachenih chastinah romanu povinna bula buti cila seriya lyubovnih prigod Enkolpiya z Askiltom z Lihasom i Gediloyu z Doridoyu potim znajomstvo z Gitonom z Agamemnonom zustrichi z Trifenom jogo pristrast do Gitona V odnomu z fragmentiv zberezhenih piznishimi gramatikami i sholiastami yih blizko 30 diya vidbuvayetsya v Massiliyi V inshomu fragmenti figuruye advokat Evskion yakij mabut grav yakus znachnu rol Persha chastina Tut opisano podiyi sho stalisya z golovnimi geroyami do togo yak voni potrapili na benket do Trimalhiona Glava pochinayetsya z promovi Enkolpiya yaku toj vimovlyaye v shkoli ritora sofista Agamemnona Vin kritikuye poganij na jogo dumku tuteshnij smak u arhitekturi ta pismenstvi a takozh vislovlyuye svoye nevdovolennya osvitoyu Agamemnon vstupaye z nim u superechku ta perekladaye vinu za poganu osvitu z uchiteliv na batkiv uchniv Enkolpij potim ide shukati svogo druga Askilta Enkolpij gubitsya ta prosit staru zhinku pokazati jomu dorogu dodomu Vona privodit Enkolpiya v bordel kazhuchi sho ce jogo dim Tam Enkolpij zustrichaye Askilta ta svogo yunogo ulyublencya Gitona Giton zhaliyetsya sho Askilt namagavsya shiliti jogo do gomoseksualnogo seksu Enkolpij svaritsya z Askiltom ale vse zakinchuyetsya zhartami i primirennyam Piznishe Enkolpij namagayetsya zajnyatisya seksom z Gitonom ale jogo pererivaye Askilt Piznishe Enkolpij z Askiltom na rinku namagayutsya prodati bagatij plash yakij nevidomo zvidki v nih vzyavsya i povernuti svoyu staru tuniku v yakij zashitij gamanec iz zolotom Zavershuye pershu chastinu scena orgiyi v bordeli za uchastyu zhrici Priapa Kvartilli yiyi pokoyivki staroyi poviyi ta semirichnoyi nezajmanoyi divchinki Vreshti vsi zasinayut Druga chastina Benket Trimalhiona Glavi prisvyacheni opisu Benketu Trimalhiona lat Cena Trimalchionis Benket Trimalhiona maye samostijnu cinnist porivnyano z inshimi chastinami Satirikonu vin dobre zberigsya i vidriznyayetsya kompozicijnoyu zavershenistyu vnaslidok chogo ne raz vidavavsya okremo Tim ne menshe dlya rozvitku syuzhetu ves cej epizod ne maye znachennya Enkolpij i Askilt ye tilki svidkami togo sho vidbuvayetsya tam Mova ciyeyi chastini yavlyaye soboyu yedinij v rimskij literaturi zrazok vulgarnoyi latini Benket vidtvoryuye ramku i deyaki inshi kompozicijni detali tipovi dlya Simposiyu sokratichno platonivskogo dialogu Benket blizkij takozh zhanru mima dvi z troh virshovanih vstavok imituyut a mozhlivo i pryamo cituyut mimografa Publiya Sira im ya yakogo tut zgaduyetsya U cyu chastinu vstavlena rozpovid odnogo z gostej pro vovka perevertnya LXI LXII pershij u svitovij literaturi opis cogo personazha Rab sofista Agamemnona zaproshuye Enkolpiya z jogo druzyami na benket bagatogo chvanlivogo vilnovidpushenika Gaya Trimalhiona Spershu gosti zbirayutsya v lazni potim virushayut u benketnu zalu Usluzhlivi rabi miyut ruki gostyam i zrizayut yim nigti prinosyat nayidki Na veletenskih podushkah vnosyat pompezno odyagnenogo Trimalhiona kotrij ne mozhe vidvoliktisya vid gri v shahi Shob vraziti gostej Trimalhion nakazuye rozdati stolitnye vino sho komentuye virshem komanduye vnesti vigadlivo prigotovani stravi Susid rozpovidaye Enkolpiyu naskilki bagatij hazyayin benketu i te sho naspravdi vsim majnom rozporyadzhayetsya jogo druzhina Fortunata Vid inshih gostej vin chuye pro yihni budenni turboti vid pogodi do vihovannya ditej Agamemnon tayemno znevazhaye Trimalhiona ta rozpovidaye nibito sam bachiv prorochicyu Kumsku sivilu Za stolom rozpovidayutsya chutki pro vidom i perevertnya Do stolu podayut zasmazhenogo vepra v shapci raba vilnovidpushenika sho Enkolpij prosit svogo susida poyasniti ta doviduyetsya pro svoyeridnij gumor Trimalhiona Benket prodovzhuyetsya vistupom akrobativ Pribuvaye uleslivij kamenyar Gabinnas zi svoyeyu druzhinoyu Scintilloyu yaka porivnyuye prikrasi iz vrodoyu Fortunati Trimalhion ogoloshuye svij zapovit i svaritsya z Fortunatoyu Vin rozbazikuye yak nazhiv svoyi pershi statki prinizlivoyu sluzhboyu vin buv kohancem svogo patrona i jogo druzhini Ale vsi svoyi ganebni vchinki ta mahinaciyi Trimalhion vipravdovuye tim sho boginya Fortuna prihilna do nogo za jogo napoleglivist Naostanok Trimalhion rozigruye yak povinen vidbuvatisya jogo pohoron Enkolpiyu ta inshim gostyam nabridaye benket voni hochut piti ale bramnik yih ne vidpuskaye Prote vigili sprijmayut zvuk rogu za signal pro pozhezhu ta vrivayutsya do mayetku Trimalhiona gasiti polum ya Skoristavshis cim Enkolpij z druzyami nareshti tikayut Tretya chastina Podiyi sho stalisya z geroyami pislya benketu Epizodi ciyeyi chastini nosyat tipovo romannij harakter Enkolpij zi svoyimi suputnikami virushaye do korchmi de p yaniye ta nepritomniye Askilt spokushaye Gitona pro sho naranok diznayetsya Enkolpij Vidbuvayetsya chergova svarka Enkolpiya z Askiltom cherez Gitona vona viglyadaye parodiyeyu na sud carya Solomona Suprotivniki vzyavshis za mech virishuyut podiliti yunaka Odnak zvorusheni blagannyam Gitona voni pogodzhuyutsya zakinchiti spravu mirom i Askilt proponuye Gitonu samomu vibrati sobi brata Giton obiraye Askilta Oburenij i rozcharovanij Enkolpij kilka dniv planuye pomstu Askiltu ta virishuye zakoloti jogo mechem Ale jogo rozzbroyuye soldat na vulici Zasmuchenij Enkolpij zabridaye v miscevu pinakoteku cyu scenu zistavlyayut zazvichaj z pochatkom romanu Ahilla Tatiya Levkippa i Klitofont de zustrichaye starogo poeta Evmolpa Toj dilitsya svoyi sumnim dosvidom pro te yak mav yunogo kohancya vihovatelem yakogo vin buv Zupinivshis pered kartinoyu pro zagibel Troyi Evmolp deklamuye poemu na cej syuzhet Navkolishnya publika proganyaye poeta kaminnyam Vzyavshi z Evmolpa slovo bilshe ne deklamuvati Enkolpij jde z nim obidati Dali sliduye povernennya Gitona farsovi sceni zi sproboyu do samogubstva spochatku Enkolpiya potim i Gitona v yakih znaryaddyam sluguye zumisne tupa britva skandal i bijka na zayizhdzhomu dvori prihid Askilta sho rozshukuye Gitona Shob pozbavitisya vid peresliduvan Askilta Enkolpij prijmaye propoziciyu Evmolpa i razom z Gitonom i jogo slugoyu Koraksom virushiti na korabli v Tarent Na korabli zh z yasovuyetsya sho vin nalezhit bagatim tarentincyam Lihasu i Trifenu z yakimi u Enkolpiya z Gitonom davnya vorozhnecha Perebravshi vsi sposobi poryatunku vtikachi virishuyut zminiti zovnishnist pogoliti golovi i brovi i postaviti na svoyih lobah znaki tavrovanih rabiv Odnak Trifenu z yavlyatsya uvi sni Priap i vikrivaye obman Lihas spryamovuye svij gniv na obmanshikiv pochinayetsya bijka v yakij berut uchast vsi hto plivli na korabli Bijka kinchayetsya peremir yam z iniciativi Trifena Evmolp ukladaye mirnij dogovir i rozvazhaye prisutnih istoriyeyu pro vdovu yaka vryatuvala svogo kohancya legionera vid ganbi Stayetsya shtorm i korabelna avariya Enkolpiya Gitona i Evmolpa ryatuyut ribalki sho vstigli doplisti na chovnah Lihas opinyayetsya za bortom i tone Vcilili opinyayutsya poblizu mista Kroton Miscevij hutoryanin govorit pro Kroton sho ce najdavnishe kolis pershe misto Italiyi Vin poyasnyuye sho golovne zanyattya zhiteliv mista gonitva za spadok Zrozumivshi z takoyi movi yakim sposobom mozhna pozhivitisya v comu misti Evmolp virishuye vidati sebe za bagatiya z Afriki poterpilogo avariyu korablya i kotrij vtrativ yedinogo sina spadkoyemcya a Enkolpiya z Gitonom vidaye za svoyih slug Brodyagam bliskuche vdayetsya zadumana Evmolpom mistifikaciya yih otochuye natovp shukachiv spadshini Evmolp vpivayetsya udacheyu a Enkolpij poboyuyetsya vikrittya i ves chas chekaye sho znovu dovedetsya tikati i znovu vpasti v zhebractvo Centralnij epizod ciyeyi chastini romanu lyubovna prigoda Enkolpiya yakij prijnyav im ya Polien z krotonskoyu krasuneyu Kirkeyeyu U samij rozpal yihnih lyubovnih vidnosin bog Priap pozbavlyaye Enkolpiya cholovichoyi sili Spodivayuchis vilikuvatisya vin vdayetsya do poslug staroyi chaklunki Proseleni ta zhrici Priapa Enoteyi Potim vin vipadkovo vbivaye svyashennu gusku Enoteyi ta vidkuplyayetsya vid zhrici groshima Enoteya vorozhit na pechinci guski shob peredbachiti dolyu Enkolpiya ta razom z Proselenoyu zbirayetsya zgvaltuvati jogo faloimitatorom Zreshtoyu Enkolpij tikaye vid nih tak i ne vilikuvavshis V ostannih epizodah romanu rozkazano pro sprobu odniyeyi z pershih dam mista Filomeli nav yazati Evmolpu yakogo vona vvazhaye bagachem svoyih ditej sina i donku v uchni i pro chergovu orgiyu cogo razu vzhe za uchastyu ditej Filomeli pid chas yakoyi Enkolpij zcilyuyetsya Rukopis obrivayetsya na tomu sho Evmolp virishuye vostannye pered tim yak pokinuti Krotonu poznushatisya nad krotoncyami Vin skladaye zapovit de govoritsya sho jogo spadok otrimaye toj hto pogoditsya publichno z yisti jogo trup Vstavni noveli U tretyu chastinu vstavleni dvi noveli yaki otrimali umovni nazvi Novela pro postuplivist hlopchika i Efeska matrona obidvi zvuchat z vust Evmolpa Pershu vin rozpovidaye v pinakoteci v rozradu Enkolpiyu zasmuchenogo zradoyu Gitoniya Drugu matrosam na korabli pid chas trapezi na chest ukladenogo peremir ya Zgodom pochinayuchi z Serednih vikiv vona neodnorazovo pereroblyalasya Perekladi ukrayinskoyuUkrayinskoyu movoyu roman vidavavsya lishe chastkovo Yu Mushak D Malyakevich pershij urivok B Zdanevich drugij urivok Antichna literatura Hrestomatiya Uporyadnik O I Bileckij K Radyanska shkola 1968 2 ge vidannya 612 s S 551 560 PrimitkiMusisque Deoque Un archivio digitale di poesia latina dalle origini al Rinascimento italiano 2005 d Track Q65028987PosilannyaFragmenti romanu latinskoyu movoyu