✢

Хрест, або криж — геометрична фігура з двох ліній або смуг, що перетинаються під прямим кутом. Має сакральне значення в багатьох релігіях. У християнстві — символ Розп'яття Господа Ісуса Христа та спасіння, яке він приніс людству; також намогильний знак як прохання до Бога помилувати померлого і дарувати йому життя вічне. У язичництві — уособлення сонця, місяця, зорі, вогню, початку тощо. Може вказувати на місцеперебування речі, бути позначкою власності, табу або оберегом.

Християнський і лицарський хрести

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хрест (значення).

Хрест на могилі героїв Крут в Києві, Україна.

Походження

Вважають, що вже первісна людина, поклавши поліно на поліно, щоб видобути вогонь, почала асоціювати форму хреста з тим земним вогнем, а пізніше поширила цю асоціацію й на небесний — сонце. В усякому разі можна твердити, що знак хреста, як символ вогню і сонця, поширений з найдавніших часів у всьому світі. Знаходять його на монолітах Ніневії, що зберігаються у Британському музеї, у Китаї, у Персії, у Тибеті, в Ассирії, у Фінікії, Єгипті, на Криті у Кноському палаці, у Трої, Греції, Скандинавії, у руїнах давнього Мехіко та Перу.

Різновиди

Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)

Знак хреста несе багато значень. Зокрема це знак тривимірного Всесвіту, життя. Він зображає Трійцю з підкресленням значимості синівської енергії (третьої сили) — Любові. Це зроблено шляхом поєднання символу чоловічої енергії — вогню (зображуваної у віруваннях всіх народів вертикальною площиною або вертикальним стовпом) з символом вологої жіночої енергії (зображуваної горизонтальною площиною), при якому обидва батьківські символи немов би зникають, зливаючись в один знак хреста — символ тривимірного простору, любові, дитяти. Це знак найпершої триєдності: мінус, плюс, єдність: мати, батько, дитя.

Найуживаніші форми

Не всі ці хрести однакової форми: в геральдиці нараховуються понад 400 відмін хреста, а етнологи та історики культури з тих Форм особливо виділяють свастику, чи санскритський, або ґамматський хрест, потім Ключ Ніла, єгипетський хрест, у якому верхня частина від поперечини роздута в ручку з діркою, чи дужку; хрест ТАУ або наложений, без верхньої частини, трикінцевий, який дуже часто трапляється в скандинавських орнаментах, як згадка про молот Тора Мйольнір, а також у браманських та буддійських орнаментах Індії. Називають його також Хрест св. Антонія. На такому хресті намальовано карикатуру Христа у відомому графіті, знайденому на Палатинському горбі у Римі — першій пам'ятці цього роду, до того ж зробленій руками поганина, бо християни почали малювати хрест лише після того, як Костянтин Великий урочисто освятив хрест як славну емблему Христової перемоги в 312 р. Далі треба згадати окремо Хрест св. Андрія — скісний хрест, знаряддя мук і смерті св. Андрія, сформований з двох рівних палиць з однаковим нахилом до землі, так що він торкається землі не одним, а двома кінцями, формуючи ніби літеру X. І нарешті — звичайний чотирикінцевий християнський хрест, що був знаряддям мук Христа і став тому головним символом християнства. Християнський хрест теж має багато відмін. Головні з них Грецький хрест — чотирикінцевий з однаковими (рівними) всіма чотирма раменами і Латинський хрест — з видовженою нижньою (від поперечки) частиною.

Свастика

Обертовий хрест — свастика — символізує розвиток Всесвіту. При цьому обертання хреста за годинниковою стрілкою символізує рух вгору, сходження (наприклад, схід Сонця), рух від матеріального до духовного — еволюцію, а обертання проти годинникової стрілки — рух униз, захід, рух від духовного до матеріального — інволюцію.

Свастикою зображується не тільки рух Всесвіту, а й сонячний рух у релігійній традиції аріїв. При цьому Сонце, що сходить, зображується прямою (правосторонньою) сваргою, а Сонце, що заходить — оберненою (лівосторонньою). Таку сваргу можна сьогодні побачити на вівтарі Софії Київської.

Хрест у християнстві

Докладніше:

Найуживаніші форми в християнстві

Крім того, християнські хрести відрізняються кількістю поперечок: бувають і дві, і три поперечки. Частини поперечки, що відходять в одну сторону від стійки, звуться РАМЕНАМИ. В залежності від кількості рамен є хрести ДВОРАМЕННІ, ЧОТИРИРАМЕННІ, ШЕСТИРАМЕННІ. Чотирираменні хрести постали з огляду на вказівку Св. Письма, що над головою Христа було прибито напис: «Ісус Назарянин цар Юдейський» (Мт. 27:37). Це так званий Патріарший або Кардинальський хрест. Шестираменні хрести постали з того, що у зображеннях розп'яття під ноги Розп'ятого почали прибивати дощечку, на яку могли б спиратися Його ноги. Проте, про цей підніжок у давніх документах немає жодної згадки і він археологічно непідтверджений, та і не зміг би підтримувати тіло. Натомість відомий клин (лат. sedile) вбитий десь на половині стовпа, що підтримував тіло і на якому розп'ятий міг наче сидіти .

Трираменний хрест у Росії

Трираменний хрест з нижнім скісним раменом був відомий ще у Візантії (мозаїка XI ст.). Він поширився у Росії з XVI ст. — з розвитком ідеї «Третього Риму». Трапляється такий хрест і на українських храмах (у тому числі в Канаді).

На думку Єпископа Перемиського Юліана (Пелеша) та деяких галицьких істориків, а також митрополит Іларіона (Огієнка), трираменний хрест зі скісним підніжжям є українським. Вадим Щербаківський доводив, що в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. За його твердженням, у росіян він з'явився вже у XV ст. і увінчує в них усі церкви, а в Україні почав з'являтися тільки у XVII — XVIII ст., (на дереворитах і ніколи на церквах).

Московський історик Шмурло, який видав італійською мовою «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлений однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. У Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97).

Найнижче рамено мало бути обов'язково скісне, що пояснювалося такою символікою:

	Косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо цього хреста.
— В. Щербаківський, «Шлях», Філадельфія, 13.VIII.1950.

Пишучи в лондонській «Українській Думці» рецензію на книжку «Українське Мистецтво», що вийшла в 1952 р. в Нью-Йорку англійською мовою В. Щербаківський писав:

З дрібних орнаментів показаних авторкою на маргінесах скажу, що більшість їх правильна, один тільки трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам'ям на ст. 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений в Москві ще в XV віці умисне з політичною ціллю. В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варто було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народньому орнаменті.

Функціональний розподіл хрестів

функціональний розподіл хрестів:

• пам'ятні
• намогильні
• поклінні
• Обітні
• Геральдичні

Уже з X ст. в нас, як і в греків, які принесли нам християнство, він був у загальному вжитку: його носили на тілі, клали на межах, ставили на роздоріжжях, прикрашали ним церкви та інші будинки, більш-менш пов'язані з Церквою. Десь у X—XII ст. почали класти хрест на домовину, яку ховали в землю, і на плиту, що вкривала землю над гробом. Поки надгробний хрест вийшов з-над домовини на поверхню землі, проминуло чимало часу, і тільки в XIV ст. бачимо його вже завжди на гробках. На Московщині надгробний хрест з'явився ще пізніше — десь у XVI ст. До того часу надгробний хрест був тісно пов'язаний з плитою.

Значення надгробного хреста ясне: з одного боку, він нагадує про хрест, на якому Спаситель приніс себе за нас в жертву, а з другого боку — він засвідчує нашу надію на небесну радість і воскресіння для майбутнього життя. Прикраси з рослинних орнаментів на надгробних хрестах символізують небесний рай, що його давні християни малювали на гробницях. Рослина на хресті — теж символ вічного життя, яке в рослинах усе відроджується. Таке значення вона мала в нас уже в перших християн і в такому значенні збереглася до наших часів (К. Широцький в ЗНТШШ т 82, ст. 12-14, 28 — 29).

Хрест зустрічається в багатьох шляхетських гербах: Яструбець, Лада, Любич, Побог, Тупа Підкова та інших.

Вживання хреста на могилах

З огляду на вживання хреста над гробками, він зробився і символом смерті в приповідках: «Вже йому лиш хрест та лопата поможуть» — кажуть про людину, безнадійно хвору. Таке ж значення має й вислів: «Вже нас тільки хрест та мотика розлучать». (І. Франко. III, 282).

Оберіг

Як символ вічного життя (Вічного Дерева Життя, Сущого, Христа, Христової віри і т. д.) хрест має силу відганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й в усілякі моменти його щоденного й святкового життя: саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як амулети, вимальовують їх на дверях хлівів, на вікнах та стінах хат. Злякавшись, люди теж кладуть на себе знак хреста, себто , вірячи, що сам цей знак хреста має прогнати ту нечисту силу, яка той страх викликала. Таке ж оберегове значення має й благословення хрестом.

Від злих речей відхараскуються (відхрещуються) або їх «херять» (тобто малюють знак хреста, букву «хер»).

Віра в силу хреста проти нечистої сили виявляється й у проклятті: «Хрест би тебе Божий побив». На хресті, як і на Євангелії звичайно присягали. Звідти й вираз: «Коли б ти і хрест гриз, то я тобі не вірю». ГРИЗТИ ХРЕСТ — рід найтвердішої присяги (Ів. Франко. III, 282).

На Йордан ставили звичайно величезний хрест із льоду, на пекли спеціальні печива в формі хреста, що так і звалися ХРЕСТИ, і т. д. «Він випровадить тебе поза хрест» — себто, він одурить тебе, казали в нас, остерігаючи людину. (Франко, І. 183). Тут маємо натяк на придорожній хрест, що взимку в степу був єдиним орієнтиром, з допомогою якого можна було знайти дорогу. Тому ВИПРОВАДИТИ ЗА ХРЕСТ — збити з шляху, вивести на манівці.

У північно-новгородському обряді, пов'язаному з пошуком зниклої корови (або інших тварин, також він застосовується і для пошуку зниклої в лісі людини). Для його вчинення з гілочок, відламаних від березового віника, робляться «хрестики».

Кам'яні хрести часто окачують водою, після чого, за народними уявленнями, остання набуває цілющих властивостей: нею вмиваються, її п'ють. У кам'яних хрестів набував цілющі властивості і ялин (дерев'яна або оливкова олія), який в церковній практиці вживається для помазання немічних в таїнстві Єлеєпомазання: за повідомленням початку XX в., Шановані хрести з д. Сельці (Гдовський р-н, Псковська обл.) були «прикрашені різними тканинами», а у їхніх підніжжях стояли «пляшки з дерев'яною олією, якою селяни і, головним чином, селянки, мажуть хворих»

Придорожні хрести

• Кальварія (скульптура)

Типи

Див. також

• Хрестик (шаховий маневр)

Примітки

1. Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 646—647.
2. . ism.yale.edu. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 3 липня 2021.
3. Гнідець Р. Св. Хрест, його форма та різновиди в Україні [ 14 червня 2018 у Wayback Machine.] // Греко-Католицька Традиція № 9 (193), вересень 2013 р.
4. . journals.lib.unb.ca. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
5. «Визвольний шлях», ч. II/62, ст. 33 — 34.
6. . Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 5 вересня 2014.

Джерела

• Marucchi, Orazio. Archæology of the Cross and Crucifix [ 26 вересня 2010 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 4. New York: Robert Appleton Company, 1908.
• Онацький Є. Українська мала енциклопедія: у 4 т. Т. 1. : А—І / Євген Онацький ; упоряд., наук. ред., передм. С. Білокінь. — Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2016. — 576 с. — Накл. 1000 прим. — , (том 1).

• Щироцький Кость. Надгробні хрести на Україні // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том 082 [ 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]. — Львів, 1908. — С. 10—29.

Посилання

• Хрест // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Хрест // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2018-2020. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хрест