Translatio imperii (лат. «Передача правління») — історіографічне поняття, що виникло в Середньовіччі, коли історія розглядалась як лінійна спадкоємність імперій що наділяє вищою владою єдиного правителя — «імператора» (або іноді навіть кілька імператорів, наприклад, Східна Римська імперія та Західна Священна Римська імперія).
Вважається, що термін походить з другого розділу (вірші 39–40) Книги Даниїла в Біблії: «Але після тебе постане інше царство, нижче від твого, а тоді ще одне, третє, з міді, і воно правитиме над цілою землею. Четверте ж царство буде міцне, мов залізо. Бо як залізо нищить усе, розбиває і трощить, так само й воно розтрощить і розіб'є всі ті царства.»
А також від сюжету «Енеїди» Вергілія про перенесення Троянського царства в Італію (Рим — нова Троя).
Жак Ле Гофф описує концепцію translatio imperii як «типову» для середньовіччя з кількох причин:
- ідея лінійності часу та історії була типовою для середньовіччя;
- ідея translatio imperii, як правило, нехтує одночасними подіями в інших частинах світу («неважливими» для середньовічних європейців);
- ідея translatio imperii не відокремила «божественну» історію від історії «мирської влади»: середньовічні європейці вважали божественні (надприродні) та матеріальні речі частиною того ж континууму, який був їх реальністю. Також причинність одного царювання, що обов'язково призводить до його наступника, часто деталізувалася середньовічними літописцями й розглядається як типовий середньовічний підхід.
Кожен середньовічний автор описував translatio imperii як спадкоємність верховної влади в руках монарха, що керував регіоном походження автора:
- Адсо Монтьє-ен-Дер (Французька область, X століття): Римська імперія → франки Каролінга → сакси
- Отто Фрайзінгський (проживає в німецькому регіоні): Рим → Візантія → франки → Лангобарди → німці (= Священна Римська імперія);
- Кретьєн де Труа (проживав в середньовічній Франції): Греція → Рим → Франція
- Річард де Бері (Англія, 14 століття): «Афіни>» (Греція) → Рим → «Париж» (Франція) → Англія
Пізніше продовжуються та переосмислюються сучасними рухами та авторами. Деякі відомі приклади:
- П'яті монархісти (Англія, 17 століття): халдеї (вавилоняни) → перси → Македонська імперія → Рим → Англія (і Британська імперія пізніше)
- Антоніо Віейра (Португалія, 17 століття): Ассирія — халдеї (вавилоняни) → перси → греки → римляни → Португальська імперія
- Фернандо Пессоа (Португалія, 20 століття): Греція → Рим → християнство → Європа → Португалія
Автори Середньовіччя та епохи Відродження часто пов'язували цю передачу влади, генеалогічно з'єднуючи правлячу родину з давньогрецьким або троянським героєм; ця схема була змодельована Вергілієм на Енея (троянського героя) як прародителя міста Риму в його Енеїді . Продовжуючи цю традицію, англо-норманські автори дванадцятого століття Джеффрі з Монмута (у його Historia Regum Britanniae) та Уейс (у своєму Бруті) пов'язували заснування Британії з приходом Брута Троїянського, сина Енея.
Аналогічним чином французький автор епохи Відродження Жан Лемер де Бельж (у своїх «Les Illustrations de Gaule et Singularités de Troie») пов'язував заснування кельтської Галії з приходом троянського царя Francus (тобто Астіанакт), син Гектора; і з кельтської Німеччини до приїзду Баво, двоюрідного брата Пріама; таким чином, він створив прославлений родовід для Піпіна та Карла Великого (легенда Francus буде також служити основою для епічної поеми П'єра де Ронсара «La Franciade»).
Від Римської імперії / Візантійської імперії до Священної Римської імперії
Основним моментом в ідеї Translatio imperii є зв'язок між Римською імперією / Візантійською імперією та Священною Римською імперією.
- Імператор Костянтин I встановив Константинополь, Новий Рим, як другу столицю Римської імперії в 330 році.
- Після смерті імператора Феодосія І (347—395) Римська імперія була назавжди поділена на Західну та Східну Римську імперію (Візантійська імперія).
- З занепадом Західної імперії в 476 р. Візантійська імперія залишалася єдиною Римською імперією.
- 17 грудня 768 р. Візантійський імператор Костянтин V одружив сина Льва IV на Ірині Афінській, яку батько привіз до Константинополя 1 листопада 768 року. 14 січня 771 року Ірина народила сина Костянтина. Після смерті Костянтина V у 775 р. та Льва IV у 780 р. Ірина стала регентом для їх дев'ятирічного сина Костянтина VI.
- Вже в 781 році Ірина почала шукати тісніших стосунків з династією Каролінгів та Папством. Вона домовлялася про шлюб між сином Костянтином та Ротрудою, дочкою правлячого франкського короля Карла Великого. Ірина пішла навіть на те, щоб послати чиновника для навчання франкської принцеси грецькою мовою; однак сама Ірина розірвала заручини в 787 році, проти бажання сина.
- Коли Костянтин VI наближався до зрілості, відносини між матір'ю / регентом і сином / імператором все більше напружувалися. У 797 році Ірен скинула з трону свого сина, який незабаром помер.
- Деякі західні органи влади вважали візантійський престол, який зараз займає жінка, вакантним, і натомість визнали, що Карл Великий, який контролював Італію та багато міст Західної Римської імперії, має вагомі претензії на імператорське ім'я. Папа Лев III короновав Карла Великого римським імператором у 800 році, акт, не визнаний Візантійською імперією.
- Кажуть, що Ірина намагалася домовитися про шлюб між собою та Карлом Великим, але, за словами Феофана Сповідника, який один згадав про це, схему зірвав Етіос, один із її фаворитів.
- У 802 році імператриця Ірен була скинута змовою і замінена Никифором І. Вона була заслана і померла наступного року.
- Pax Nicephori, мирний договір 803 р. між «священним римським імператором» Карлом Великим та візантійським імператором Никифором I, Базилевсом Східної Римської імперії .
- Визнання Карла Великого імператором (Базилевсом) у 812 р. Імператором Михаїлом І Рангаве Візантійської імперії (коронований 2 жовтня 811 р. Константинопольським патріархом) після відновлення переговорів з франками. В обмін на це визнання Венецію повернули Візантійській імперії.
- 2 лютого 962 року Оттон І був урочисто коронований Святим Римським Імператором Папою Іваном XII. Через десять днів на римському синоді папа Іоанн XII за бажанням Оттона заснував архієпископію Магдебурзького та Мерсебургське єпископство, дарував паллій архієпископу Зальцбурзькому та архієпископу Трірському і підтвердив призначення Ратерія єпископом Веронським. Наступного дня імператор видав указ, знамениту Грамоту Ottonianum, в якій він підтвердив Римську церкву у своїх володіннях, зокрема тих, що були надані Пожертвою Піпіна.
Див. також
Список літератури
- Le Goff, Jacques. La civilisation de l'Occident médieval. Paris. 1964; English translation (1988): Medieval Civilization, — «translatio imperii» is discussed in Part II, Chapter VI, section on «Time, eternity and history».
- Latowsky, Anne A. (2013). Emperor of the World: Charlemagne and the Construction of Imperial Authority, 800–1229. Cornell UP. с. 71. ISBN .
- De Troyes, Chrétien. . Circa 1176.
- Bratu, Cristian. «Translatio, autorité et affirmation de soi chez Gaimar, Wace et Benoît de Sainte-Maure.» The Medieval Chronicle 8 (2013): 135—164.
- See Garland, p. 89, who explains that Aetios was attempting to usurp power on behalf of his brother Leo.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Translatio imperii lat Peredacha pravlinnya istoriografichne ponyattya sho viniklo v Serednovichchi koli istoriya rozglyadalas yak linijna spadkoyemnist imperij sho nadilyaye vishoyu vladoyu yedinogo pravitelya imperatora abo inodi navit kilka imperatoriv napriklad Shidna Rimska imperiya ta Zahidna Svyashenna Rimska imperiya Vvazhayetsya sho termin pohodit z drugogo rozdilu virshi 39 40 Knigi Daniyila v Bibliyi Ale pislya tebe postane inshe carstvo nizhche vid tvogo a todi she odne tretye z midi i vono pravitime nad ciloyu zemleyu Chetverte zh carstvo bude micne mov zalizo Bo yak zalizo nishit use rozbivaye i troshit tak samo j vono roztroshit i rozib ye vsi ti carstva A takozh vid syuzhetu Eneyidi Vergiliya pro perenesennya Troyanskogo carstva v Italiyu Rim nova Troya Zhak Le Goff opisuye koncepciyu translatio imperii yak tipovu dlya serednovichchya z kilkoh prichin ideya linijnosti chasu ta istoriyi bula tipovoyu dlya serednovichchya ideya translatio imperii yak pravilo nehtuye odnochasnimi podiyami v inshih chastinah svitu nevazhlivimi dlya serednovichnih yevropejciv ideya translatio imperii ne vidokremila bozhestvennu istoriyu vid istoriyi mirskoyi vladi serednovichni yevropejci vvazhali bozhestvenni nadprirodni ta materialni rechi chastinoyu togo zh kontinuumu yakij buv yih realnistyu Takozh prichinnist odnogo caryuvannya sho obov yazkovo prizvodit do jogo nastupnika chasto detalizuvalasya serednovichnimi litopiscyami j rozglyadayetsya yak tipovij serednovichnij pidhid Kozhen serednovichnij avtor opisuvav translatio imperii yak spadkoyemnist verhovnoyi vladi v rukah monarha sho keruvav regionom pohodzhennya avtora Adso Montye en Der Francuzka oblast X stolittya Rimska imperiya franki Karolinga saksi Otto Frajzingskij prozhivaye v nimeckomu regioni Rim Vizantiya franki Langobardi nimci Svyashenna Rimska imperiya Kretyen de Trua prozhivav v serednovichnij Franciyi Greciya Rim Franciya Richard de Beri Angliya 14 stolittya Afini gt Greciya Rim Parizh Franciya Angliya Piznishe prodovzhuyutsya ta pereosmislyuyutsya suchasnimi ruhami ta avtorami Deyaki vidomi prikladi P yati monarhisti Angliya 17 stolittya haldeyi vavilonyani persi Makedonska imperiya Rim Angliya i Britanska imperiya piznishe Antonio Viejra Portugaliya 17 stolittya Assiriya haldeyi vavilonyani persi greki rimlyani Portugalska imperiya Fernando Pessoa Portugaliya 20 stolittya Greciya Rim hristiyanstvo Yevropa Portugaliya Avtori Serednovichchya ta epohi Vidrodzhennya chasto pov yazuvali cyu peredachu vladi genealogichno z yednuyuchi pravlyachu rodinu z davnogreckim abo troyanskim geroyem cya shema bula zmodelovana Vergiliyem na Eneya troyanskogo geroya yak praroditelya mista Rimu v jogo Eneyidi Prodovzhuyuchi cyu tradiciyu anglo normanski avtori dvanadcyatogo stolittya Dzheffri z Monmuta u jogo Historia Regum Britanniae ta Uejs u svoyemu Bruti pov yazuvali zasnuvannya Britaniyi z prihodom Bruta Troyiyanskogo sina Eneya Analogichnim chinom francuzkij avtor epohi Vidrodzhennya Zhan Lemer de Belzh u svoyih Les Illustrations de Gaule et Singularites de Troie pov yazuvav zasnuvannya keltskoyi Galiyi z prihodom troyanskogo carya Francus tobto Astianakt sin Gektora i z keltskoyi Nimechchini do priyizdu Bavo dvoyuridnogo brata Priama takim chinom vin stvoriv proslavlenij rodovid dlya Pipina ta Karla Velikogo legenda Francus bude takozh sluzhiti osnovoyu dlya epichnoyi poemi P yera de Ronsara La Franciade Vid Rimskoyi imperiyi Vizantijskoyi imperiyi do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyiOsnovnim momentom v ideyi Translatio imperii ye zv yazok mizh Rimskoyu imperiyeyu Vizantijskoyu imperiyeyu ta Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu Imperator Kostyantin I vstanoviv Konstantinopol Novij Rim yak drugu stolicyu Rimskoyi imperiyi v 330 roci Pislya smerti imperatora Feodosiya I 347 395 Rimska imperiya bula nazavzhdi podilena na Zahidnu ta Shidnu Rimsku imperiyu Vizantijska imperiya Z zanepadom Zahidnoyi imperiyi v 476 r Vizantijska imperiya zalishalasya yedinoyu Rimskoyu imperiyeyu 17 grudnya 768 r Vizantijskij imperator Kostyantin V odruzhiv sina Lva IV na Irini Afinskij yaku batko priviz do Konstantinopolya 1 listopada 768 roku 14 sichnya 771 roku Irina narodila sina Kostyantina Pislya smerti Kostyantina V u 775 r ta Lva IV u 780 r Irina stala regentom dlya yih dev yatirichnogo sina Kostyantina VI Vzhe v 781 roci Irina pochala shukati tisnishih stosunkiv z dinastiyeyu Karolingiv ta Papstvom Vona domovlyalasya pro shlyub mizh sinom Kostyantinom ta Rotrudoyu dochkoyu pravlyachogo frankskogo korolya Karla Velikogo Irina pishla navit na te shob poslati chinovnika dlya navchannya frankskoyi princesi greckoyu movoyu odnak sama Irina rozirvala zaruchini v 787 roci proti bazhannya sina Koli Kostyantin VI nablizhavsya do zrilosti vidnosini mizh matir yu regentom i sinom imperatorom vse bilshe napruzhuvalisya U 797 roci Iren skinula z tronu svogo sina yakij nezabarom pomer Deyaki zahidni organi vladi vvazhali vizantijskij prestol yakij zaraz zajmaye zhinka vakantnim i natomist viznali sho Karl Velikij yakij kontrolyuvav Italiyu ta bagato mist Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi maye vagomi pretenziyi na imperatorske im ya Papa Lev III koronovav Karla Velikogo rimskim imperatorom u 800 roci akt ne viznanij Vizantijskoyu imperiyeyu Kazhut sho Irina namagalasya domovitisya pro shlyub mizh soboyu ta Karlom Velikim ale za slovami Feofana Spovidnika yakij odin zgadav pro ce shemu zirvav Etios odin iz yiyi favoritiv U 802 roci imperatricya Iren bula skinuta zmovoyu i zaminena Nikiforom I Vona bula zaslana i pomerla nastupnogo roku Pax Nicephori mirnij dogovir 803 r mizh svyashennim rimskim imperatorom Karlom Velikim ta vizantijskim imperatorom Nikiforom I Bazilevsom Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Viznannya Karla Velikogo imperatorom Bazilevsom u 812 r Imperatorom Mihayilom I Rangave Vizantijskoyi imperiyi koronovanij 2 zhovtnya 811 r Konstantinopolskim patriarhom pislya vidnovlennya peregovoriv z frankami V obmin na ce viznannya Veneciyu povernuli Vizantijskij imperiyi 2 lyutogo 962 roku Otton I buv urochisto koronovanij Svyatim Rimskim Imperatorom Papoyu Ivanom XII Cherez desyat dniv na rimskomu sinodi papa Ioann XII za bazhannyam Ottona zasnuvav arhiyepiskopiyu Magdeburzkogo ta Merseburgske yepiskopstvo daruvav pallij arhiyepiskopu Zalcburzkomu ta arhiyepiskopu Trirskomu i pidtverdiv priznachennya Rateriya yepiskopom Veronskim Nastupnogo dnya imperator vidav ukaz znamenitu Gramotu Ottonianum v yakij vin pidtverdiv Rimsku cerkvu u svoyih volodinnyah zokrema tih sho buli nadani Pozhertvoyu Pipina Div takozhMoskva Tretij Rim Rum Sultanat Rum Rumeliya Sura ar Rum P yata imperiya Halifat Imperator Kitayu Mandat nebesnijSpisok literaturiLe Goff Jacques La civilisation de l Occident medieval Paris 1964 English translation 1988 Medieval Civilization ISBN 0 631 17566 0 translatio imperii is discussed in Part II Chapter VI section on Time eternity and history Latowsky Anne A 2013 Emperor of the World Charlemagne and the Construction of Imperial Authority 800 1229 Cornell UP s 71 ISBN 9780801451485 De Troyes Chretien Circa 1176 Bratu Cristian Translatio autorite et affirmation de soi chez Gaimar Wace et Benoit de Sainte Maure The Medieval Chronicle 8 2013 135 164 See Garland p 89 who explains that Aetios was attempting to usurp power on behalf of his brother Leo