стиль картки Національна компанія залізничного транспортуالشركة الوطنية للن قل بالس كك الحديدية Société Nationale des Tr

~~|стиль_картки=~~

Національна компанія залізничного транспорту
الشركة الوطنية للنّقل بالسّكك الحديدية Société Nationale des Transports Ferroviaires SNTF


Тип	Державна компанія
Правова форма	державне підприємство
Галузь	Транспорт (залізничний транспорт, пасажирський транспорт)
Спеціалізація	Транспорт
Гасло	French: SNTF – votre partenaire idéal, English: : SNTF – your ideal partner.
Засновано	31 березня 1976, (з 1990 статус ^[fr])
Засновник(и)	держава
Штаб-квартира	Алжир, місто Алжир.
Територія діяльності	Алжир, Туніс
Попередні назви	Société Nationale des Chemins de Fer Algériens (^[fr])
Продукція	залізничний транспорт
Послуги	пасажирські перевезення та вантажні перевезення), Сервіс, тощо…
Власник(и)	держава (100 %)
Співробітники	11'116
Клієнти	▲ 31 мільйон пасажирів, ▼ 1,25 млрд ^[en] вантажних перевезень.
Дочірні компанії	Rail Express, Setirail, Rail Transit, Infrarail, Rail Electr, Restaurail, Estel Rail, Rail Télecom, STIM
www.sntf.dz

Національна компанія залізничного транспорту у Вікісховищі

Національна компанія залізничного транспорту (фр. Société Nationale des Transports Ferroviaires, абревіатура SNTF; араб. الشركة الوطنية للنّقل بالسّكك الحديدية; англ. National Company for Rail Transport) — національний оператор залізниць Алжиру.

SNTF — державна компанія, на сьогодні має монополію на залізничну мережу Алжиром довжиною 3'973 км (2'469 mi), незважаючи на те, що наразі експлуатує тільки 3'572 км (2'220 mi).

Мапа мережі залізниць Алжиру, станом на 2014 р.

Із загальної мережі залізниць, 2'888 км (1'795 mi) є 1,435 мм (4 ft 8 1⁄2 in) стандартною колією (283 км або 176 миль з них електрифіковані) та 1'085 км (674 mi) є 1'055 мм (3 ft 5 1⁄2 in) вузької колії (станом на 2008 р.).

Історія

Початок

Люди збираються перед вокзалом у Гельмі (поштівка 19-го сторіччя)

Станція ^[fr] на лінії Мостаганем—Тіарет, перед 1962 р.

Історія залізниці в Алжирі починається з колонізації країни Францією. 8 квітня 1857 року декрет наказує створити 1'357 км (843 mi) залізниці. Почали будувати стандартною калією від міста Алжир до міста Бліда — 12 грудня 1859 року. Приватна ^[fr] почала роботи на цій лінії за допомогою французької армії від 11 липня 1860 року. У той же час, компанія отримала дозвіл на створення лінії Оран—^[fr] та лінії Константіна—Скікда, однак, через економічну скруту, тільки лінія Алжир—Бліда була закінчена, і відкрита для публіки 8 вересня 1862 року. Після цього 5-ть інших компаній починають створення нових ліній, це:

^[fr] des chemins de fer Bône–Guelma (BG)
La ^[fr] (EA) (Східний Алжир)
La Compagnie Paris–Lyon–Méditerranée (^[fr])
La ^[fr] (OA) (Західний Алжир)
La ^[fr] (FA)

сортувальна станція Скікда (20те сторіччя)

У 1857—1878 роках такі гілки (або їх частини) були закінчені, в підсумку 1'365 км (848 mi), що більше, ніж первинні очікування:

Annaba — ^[fr]
Annaba — ^[fr] — Guelma
El Khroub — ^[fr]
Constantine — Skikda
Constantine — Sétif
Algiers — Thénia
Algiers — Oran
^[fr] — La ^[fr] — ^[fr]
^[fr] — ^[fr]
^[fr] — Sidi Bel Abbès

Націоналізація

залізнична станція Mohammedia, (20-те сторіччя)

Вокзал міста Аннаба, до 1962 р. відомий як Бон (Bône)

Після 1879 року Франція розділила залізничні гілки що будуються на гілки місцевого інтересу та гілки загального інтересу, і тільки останні мали право на отримання державного фінансування. 18 липня 1879 декрет визначає рівень деяких гілок як «загального інтересу» для подальшіх замовлень на 1'747 км (1'086 mi) залізниць для подовження існуючої мережі.

У 1879—1906 роках, такі гілки (або їх частини) були закінчені, в підсумку 2'035 км (1'264 mi), яки знову перевищили первинні очікування:

Souk Ahras — Tébessa — ^[fr] — туніський кордон
^[fr] — ^[fr]
^[fr] — Khenchela
^[fr] — Biskra
Sétif — Thénia з додатковими гілками, що включають Tizi Ouzou, Béjaia та ^[fr]
Blida — ^[fr]
Mostaganem — Relizane — Tiaret
Oran — ^[fr]
^[en] — Aïn Témouchent
Sidi Bel Abbès — Tlemcen — мороканський кордон
^[fr] — Crampel
^[fr] — Béchar
^[fr] — Mascara

У 1946 році загальна мережа залізниць Алжиру простягається у загальній складності на 5'014 км (3'116 mi) гілок що експлуатуються, включно з гірчичними гілками; що в цілому набагато більше, ніж в поточної мережі. Через деякий час, приватні компанії були не в змозі підтримувати економічну стабільність, що привело Французький Уряд, до придбання Franco–Algérienne, l'Est Algérien, Bône–Guelma та l'Ouest Algérien у 1900, 1908, 1905 та 1920 роках відповідно. 27 вересня 1912 року державна ^[fr] (CFAE) бере в управління всі лінії, за винятком тих, які належать до Compagnie Paris–Lyon–Méditerranée (PLM). З 1 липня 1921 року CFAE і PLM погоджуються спільно керувати алжирською залізничною мережою, разом з PLM експлуатуються гілки Algiers—Oran, Oran—Aïn Témouchent, Sidi Bel Abbès—Tlemcen—Oujda—Crampel, Blida—Hassi Bahbah (іншими словами Західний Алжир), в той час як CFAE отримує все інше. 30 травня 1938 року обидві компанії були включені в недавно засновану компанію SNCF, яка обслуговує всі мережі залізниць Франції, а алжирська мережа стає регіональною. 1 січня 1939 року створюється ^[fr] (OCFA) щоб спеціалізуватися на алжирській мережі. 30 червня 1959 року підписано угоду між Французьким Урядом і OCFA. 1 січня 1960 року створюється ^[fr] в результаті вищезгаданої конвенції, яка управляє залізницею до зміни на ^[fr] (SNCFA) 16 червня 1963 року, через рік після незалежності Алжиру.

Після Незалежності

Конвенція підтримується і після незалежності країни до 30 березня 1976 року, коли SNCFA ділиться на компанії:

SNTF, для експлуатації та технічного обслуговування ліній;
SNERIF, для оновлення та розширення мережі;
SIF, для проектування і модернізації інфраструктури.

Ця реорганізація повинна була покращити залізничну мережу та послуги в Алжирі, але, так як це не спрацювало, дві останні компанії ре-інтегруються в SNTF. У 1980 році була підписана конвенція для відносин між Алжирською державою та SNTF, офіційно зветься Закон N° 88-128 від 28 червня 1988 року, він все ще використовується, і регулює, між іншим, заробітну плату робітників і підтримку інфраструктури, він має кілька спільних рис з конвенцією червня 1959 року. Від грудня 1990 року SNTF стає ^[fr] компанією.

Сучасність

Великі інвестиційні програми для поліпшення алжирської залізничної мережі були розпочаті після 1980 року, наприклад створення гілки Jijel—^[fr] (140 км або 87 mi), залізниця в місцевості ^[en], особливо для цементного заводу (23 км або 14 mi), а також до районів міст Saïda (23 км) та ^[fr] (15 км або 9,3 mi).

На додаток до цього, близько 1400 км (870 mi) магістралі було відновлено, як баластна призма, так і шпали, а також подвоєні рейкової колії на Rocade Nord в Алжирі (близько 200 км або 120 mi). На багатьох залізничних станціях по всій країні була проведена модернізація, або навіть реконструкція, було також багато покращень залізничної колії, особливо в безпосередній близькості від Алжиру та Аннаби.

Нова, окрема організація, ^[fr], була створена для управління інвестиціями в залізничну інфраструктуру, в той час як SNTF концентрується на операціях «день-в-день» (day-to-day). Anesrif було нагороджено низкою контрактів на будівництво нової інфраструктури і модернізації існуючих гілок, в тому числі на будівництво одноколійної гілки від Релізан до Тіарет та Тіссемсілт, що є складовою частиною магістралі ^[en].

Рухомий склад

SNTF має:

Типи локомотивів що використовуються

Дизельавтомотриса ZZ 2202 компанії SNTF на станції м. Сіді-Бель-Аббес

дизельні

600DA-LEW 346
600DB-LEW 349
Тепловози Classe 060 DD — General Motors EMD GT 26 W
Тепловози Classe 060 DF — General Motors EMD GT 26 CW
Тепловози Classe 060 DG — General Motors Canada GT 26 W
Тепловози Classe 060 DH — General Motors Canada GT 22 CWP
Тепловози Classe 060 DL — General Motors EMD GT 26 W
Тепловози Classe 060 WDK
Тепловози Classe 060 DJ — General Electric U 18
Тепловози Classe 060 DM — General Motors EMD GT 26 HCW
Тепловози Classe 040 DH
Тепловози Classe 060 DP — General Motors EMD GT 26 HCW
Автомотриси ZZN 200 — Fiat з подвійною кабиною

вузькоколійні

Тепловози Classe 040 YDA — General Motors EMD GL 18 M
Тепловози Classe 060 YDD — General Motors Canada GT 18 LC
Тепловози Classe 060 WDK — General Motors EMD GL 18 M

електричні

Електровози Classe 6CE до 3kV постійного струму
Електровози Classe 9CE — LEW 171

Залізничні лінки до сусідніх країн

Колії стандартного «калібру» 1,435 мм (4 ft 8 1⁄2 in) були побудовані до обох сусідніх країн Марокко і Тунісу. Проте, кордон з Марокко був невдовзі закритий.

Встановленні зв'язки

SNTF є членом наступних організацій:

Union Internationale des Chemins de fer (UIC)
^[en]
l'Union arabe des chemins de fer (UACF) (Arab Union of Railways)
Comité du Transport Ferroviaire Maghrebin (CTFM) (засідання цієї організації відбуваються в Алжирі)

Див. також

Посилання

Офіційний сайт SNTF
Railfaneurope.net

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна компанія залізничного транспорту (Алжир)

Примітки

Transport in Algeria. CIA. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 1 листопада 2010.
SNTF website. SNTF. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 23 лютого 2008.
High Plateau railway construction contract. Railway Gazette. 2010. Архів оригіналу за 14 травня 2010. Процитовано 10 травня 2010.

Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Алжир.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Transport in Algeria. CIA. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 1 листопада 2010.

[2] SNTF website. SNTF. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 23 лютого 2008.

[3] High Plateau railway construction contract. Railway Gazette. 2010. Архів оригіналу за 14 травня 2010. Процитовано 10 травня 2010.