Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Сайгак значення Сайгак Час існування плейстоцен наш час Охоронний с

Saiga

Saiga
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сайгак (значення).
Сайгак
Час існування: плейстоцен — наш час
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Унгуляти (Ungulata)
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Антилопові (Antilopinae)
Рід: Сайгак (Saiga)
Gray, 1843
Вид: Сайгак
Біноміальна назва
Saiga tatarica
(Linnaeus, 1766)
image
Посилання
image Вікісховище: Saiga tatarica
image Віківиди: Saiga tatarica
image EOL: 1038782
image ITIS: 625120
image МСОП: 19832
image NCBI: 34875
Fossilworks: 51379

Сайга́к степовий, або сайга́ татарська, або суга́к (Saiga tatarica) — рід і вид ссавців з родини бикових (Bovidae) ряду оленеподібних, або парнопалих (Cerviformes, seu Artiodactyla). Належить до групи родів «антилоп». Мешканець степів, який раніше широко заселяв Європу й Азію, а нині зберігся лише в Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, в РФ (Калмикія) та на заході Монголії. У 2002 р. Міжнародним союзом охорони природи віднесено до видів, що перебувають на межі зникнення. 2023-го статус змінено на «Близький до загрозливого».

Таксономія, філогенетика, еволюція

Вперше цей вид був описаний шведським зоологом Карлом Ліннеєм у 12-му виданні Systema Naturae (1766) під назвою Capra tatarica.

Філогенетичні взаємозв'язки сайги з найближчими антилопами показані на кладограмі:

 
 
 
 
 
 

Gazella

 
 

Antilope

 
 
 
 

Nanger

 
 

Eudorcas

 
 
 
 
 

Antidorcas

 
 

Litocranius

 
 
 
 
 

Saiga

 
 


Скам'янілості сайги, зосереджені в основному в центральній і північній Євразії, датуються ще пізнім плейстоценом (майже 0,1 млн. р. т.). Вимерлий вид або підвид сайга північна або Saiga tatarica borealis, ідентифікований із плейстоцену північної Євразії. Морфологія сайги, схоже, істотно не змінилася з доісторичних часів. Судячи з порівняльної морфології черепів і рогів Спостережні відмінності між S. borealis та S. tatarica, найімовірніше, відповідають рівню підвидів і можуть бути результатом біогеографічної диференціації популяцій сайги в плейстоцені. Необхідні додаткові морфометричні дослідження, засновані на більш повному матеріалі та необхідні аналізи ДНК задля повного опису цієї диференціації та еволюційної історії. До голоцену сайги жили як на захід (сучасні Англія й Франція), так і на схід (північний Сибір, Аляска, Канада). Дослідження вказують на різке зниження генетичної мінливості з часів пізнього плейстоцен — голоцену, ймовірно через ефект пляшкового горла.

Опис

Тіло завдовжки до 140 см, хвіст — до 12,5 см, самці у холці заввишки до 79 см, самиці — до 73 см; вага самців до 51 кг, самиць — до 41 кг. У самців — широко розставлені роги, самиці — безрогі. Має надзвичайний вигляд зі збільшеним носом, що висить над ротом. Ці унгуляти вважаються проміжними між антилопами та вівцями. У літній період шерсть рідка й коричнева, але стає білою й на 70 відсотків щільнішою взимку. Живіт світлого забарвлення впродовж усього року, а на нижній частині шиї — невелика грива.

Поведінка

Сайги є кочовими тваринами та здійснюють сезонні переселення з літніх пасовищ у степах до зимових пасовищ у пустельних районах. Тічка починається наприкінці листопада й самці збирають групи з близько 30 самиць у «гарем», який вони агресивно захищають. Самці не їдять багато в цей період, коли вони беруть участь у насильницьких боях, які часто закінчуються смертю. За цей час рівень смертності самців може сягати 90 відсотків через виснаження. Самці, що вижили, починають мігрувати на північ наприкінці квітня. Самиці народжують зазвичай до двох дитинчат, які спочатку приховані в рослинності.

Сайги пасуться на ряді трав і чагарників. Як видається, надзвичайний опухлий ніс відфільтровує пил з повітря під час сухих літніх міграцій і дозволяє прогріти холодне зимове повітря, перш ніж він досягне легенів.

Поширення і чисельність

У XVII—XVIII століттях сайгак населяв усі степи та напівпустелі Європи та Азії: від передгір'я Карпат на заході до Монголії і Західного Китаю на сході. На півночі у ті часи доходив до Києва, Барабинського степу в Сибіру. Однак у другій половині століття внаслідок освоєння людиною степових просторів сайгак майже зник у Європі. Різко скоротилася чисельність виду і в Азії. У результаті на початку XX століття він зберігся в Європі тільки в найбільш недосяжних районах нижньої течії Волги, а в Азії — по Устюрту, в Бетпак-Дале, в міжріччі Ілі — Каратал (піски Сариесик-Атирау), у котловинах західних озер Монголії і деяких інших місцях.

У минулому сайгак заселяв степи України на захід до самих Карпат (степ Пантелиха). Вид зник на теренах України (на всій ділянці на захід від Дону) у XIX столітті внаслідок прямого переслідування людиною, чому сприяло поширення вогнепальної зброї. Останню тварину було забито у 1898 р. біля с. Преображенка за 43 км від Асканії-Нова. Сьогодні відновлення популяцій в Україні неможливе через відсутність необхідного обсягу степових ділянок і високий рівень браконьєрства[].

Суттєве скорочення чисельності виду та майже повне знищення сайгака відбулося в 1920-х роках. Однак завдяки прийнятим заходам охорони і високій плодючості сайгака популяції відновилися і в 1950-х роках чисельність виду становила понад 2 млн особин, що мешкали в степах і напівпустелях СРСР.

До 2008 року існувало, за попередніми даними, близько 50 000 особин сайгака, що належали до підвиду Saiga tatarica tatarica. Вони мешкали в Росії (Північно-Західний Прикаспій) і трьох областях Казахстану (Волзько-Уральські піски, Устюрт і Бетпак-Дала).

image
Сагайки на заході Казахстану. 2017 р.

Популяція, що мешкає в двох ізольованих областях Монголії (Шаргін Гобі і район сомону Манхан) належить до іншого підвиду — Saiga tatarica mongolica і нараховував станом на січень 2004 року близько 750 особин.

Загальна кількість особин сайгаків у Казахстані до травня 2015 року перевищувала 300 тис. голів. У травні 2015 року в Казахстані на території Костанайської, Акмолинської, Актюбинської областей загинуло понад 120 тис. сайгаків. За попередніми даними, причиною масової загибела тварин стала епізоотія. Фахівці Россільгоспнагляду в ході дослідження загиблих сайгаків 1-2 червня 2015 року виключили такі особливо небезпечні хвороби як ящур, чума МРС, і та . У всіх досліджених пробах виявлено Pasteurella multocida типу В — збудник геморагічної септицемії — гострої септичної хвороби, яка характеризується високим рівнем смертності хворих тварин. У квітні 2016 року було остаточно підтверджено, що масова загибель сайгаків була зумовлена саме цим збудником. Науковці пояснили це тим, що в результаті складних погодних умов, що припали на період народження потомства, тварини були сильно ослаблені і не змогли протистояти бактерії.

Утримання в неволі та напіввільних умовах

Сьогодні в умовах зоопарків або напіввільних умовах сайгаків утримують тільки в Україні в Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Досліди з реакліматизації сайгака на півдні України розпочалися наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. в маєтку колоністів Ф. Е. Фальц-Фейна «Асканія-Нова». Перший етап реакліматизації сайгака охоплює період 1887—1921 рр. Проте перша група цих антилоп, будучи випущеною на волю, невдовзі зникла. Другий етап реакліматизації антилопи сайгак охоплює період з 1925 по 1941 р. Проте чисельність тварин внаслідок загибелі через різні хвороби була низькою. На початку 1931 року у зоопарку «Асканія-Нова» проживав 21 сайгак. Попри завезення нових тварин та зусилля, спрямовані на збереження наявного поголів'я, впродовж 1951—1956 рр. всі сайгаки поступово загинули. Протягом 1957—1962 рр. та 1971—1979 рр. до Асканії були завезені нові групи тварин, проте вони також прожили недовго. У серпні 1979 р. у Калмикії було відловлено 72 молодих сайгаків. Ця група утворила ядро майбутньої субпопуляції, приріст поголів'я якої упродовж наступного десятиліття відбувався поступово, але стабільно. У серпні 2009 року ця популяція нараховувала 302 особини.

Станом на 2015 рік стадо нараховує до 600 голів.

Примітки

  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 237.
  2. Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
  3. IUCN SSC Antelope Specialist Group (2021). Saiga tatarica. IUCN Red List of Threatened Species. 2021. doi:10.2305/IUCN.UK.2023-1.RLTS.T19832A233712210.en. Процитовано 25 квітня 2024.
  4. von Linné, C. Systema naturae per regna tria naturae secundum classes, ordines, genera, species cum characteribus differentiis synonymis, locis. — Impensis direct. Laurentii Salvii, 1766. — Т. 1. — С. 97. (лат.)
  5. Bärmann, E. V.; Rössner, G. E.; Wörheide, G. A revised phylogeny of Antilopini (Bovidae, Artiodactyla) using combined mitochondrial and nuclear genes // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2013. — Вип. 67. — № 2. — С. 484–493. — DOI:10.1016/j.ympev.2013.02.015. (англ.)
  6. Currant, A. P. Late Pleistocene saiga antelope Saiga tatarica on Mendip // Proceedings of the University of Bristol Spelaeological Society. — 1987. — Вип. 18. — № 1. — С. 74–80. (англ.)
  7. Baryshnikov, G.; Tikhonov, A. Notes on skulls of Pleistocene saiga of northern Eurasia // Historical Biology. — 1994. — Вип. 8. — № 1–4. — С. 209–223. (англ.)
  8. Sokolov, V. E. Saiga tatarica // Mammalian Species. — 1974. — № 38. — С. 1–4. — DOI:10.2307/3503906. (англ.)
  9. Ratajczak, U.; Shpansky, A. V.; Malikov, D. G.; Stefaniak, K.; Nadachowski, A.; Wojtal, P.; ... Mackiewicz, P. Quaternary skulls of the saiga antelope from Eastern Europe and Siberia: Saiga borealis versus Saiga tatarica e One species or two? // Quaternary International. — 2016. — Вип. 420. — С. 329–347. — DOI:10.1016/j.quaint.2015.09.040. (англ.)
  10. Campos, P. F.; Kristensen, T.; Orlando, L.; Sher, A.; Kholodova, M. V.; Götherström, A.; ... & Gilbert, M. T. P. Ancient DNA sequences point to a large loss of mitochondrial genetic diversity in the saiga antelope (Saiga tatarica) since the Pleistocene // Molecular Ecology. — 2010. — Вип. 19. — № 22. — С. 4863–4875. — DOI:10.1111/j.1365-294X.2010.04826.x. (англ.)
  11. Saiga tatarica | Arkive [ 19 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. Стекленьов Є. П., Смаголь В. О. Формування субпопуляції сайги (Saiga tatarica l.) в заповіднику «Асканія-Нова»[недоступне посилання з липня 2019]
  13. Mallon, D.P. 2008. Saiga tatarica. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2015.1. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 07 June 2015.(англ.)
  14. Mallon, D.P. 2008. Saiga tatarica ssp. mongolica. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2015.1. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 07 June 2015.(англ.)
  15. Катастрофический падеж сайгаков в Центральной Азии // UNEP. — 28.05.2015. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 червня 2015.
  16. Kazakhstan's ecological mystery: Why have over 100,000 saiga antelopes died in just a few weeks? // The Washington Post. — 29.05.2015(англ.)
  17. У Росії озвучили причину масової загибелі сайгаків в Казахстані // УНІАН. — 08.06.2015
  18. Scientists Have Finally Figured Out Why Hundreds Of Thousands Of Antelope Dropped Dead Last Year. IFLScience. Процитовано 17 квітня 2016.
  19. Western saiga (Russian saiga) Saiga tatarica // Zootierliste(англ.)
  20. В заповеднике «Аскания-Нова» ждут пополнение сайгаков // khersonline.net. — 3.03.2015

Література

Посилання

  • Сугак // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1857. — 1000 екз.
  • Антилопа сайга на грані вимирання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sajgak znachennya Sajgak Chas isnuvannya plejstocen nash chas Ohoronnij status Blizkij do zagrozlivogo MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Nadryad Ungulyati Ungulata Ryad Olenepodibni Cerviformes Pidryad Zhujni Ruminantia Rodina Bikovi Bovidae Pidrodina Antilopovi Antilopinae Rid Sajgak Saiga Gray 1843 Vid Sajgak Binomialna nazva Saiga tatarica Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Saiga tatarica Vikividi Saiga tatarica EOL 1038782 ITIS 625120 MSOP 19832 NCBI 34875 Fossilworks 51379 Sajga k stepovij abo sajga tatarska abo suga k Saiga tatarica rid i vid ssavciv z rodini bikovih Bovidae ryadu olenepodibnih abo parnopalih Cerviformes seu Artiodactyla Nalezhit do grupi rodiv antilop Meshkanec stepiv yakij ranishe shiroko zaselyav Yevropu j Aziyu a nini zberigsya lishe v Kazahstani Uzbekistani Kirgizstani v RF Kalmikiya ta na zahodi Mongoliyi U 2002 r Mizhnarodnim soyuzom ohoroni prirodi vidneseno do vidiv sho perebuvayut na mezhi zniknennya 2023 go status zmineno na Blizkij do zagrozlivogo Taksonomiya filogenetika evolyuciyaVpershe cej vid buv opisanij shvedskim zoologom Karlom Linneyem u 12 mu vidanni Systema Naturae 1766 pid nazvoyu Capra tatarica Filogenetichni vzayemozv yazki sajgi z najblizhchimi antilopami pokazani na kladogrami Gazella Antilope Nanger Eudorcas Antidorcas Litocranius Saiga Skam yanilosti sajgi zoseredzheni v osnovnomu v centralnij i pivnichnij Yevraziyi datuyutsya she piznim plejstocenom majzhe 0 1 mln r t Vimerlij vid abo pidvid sajga pivnichna abo Saiga tatarica borealis identifikovanij iz plejstocenu pivnichnoyi Yevraziyi Morfologiya sajgi shozhe istotno ne zminilasya z doistorichnih chasiv Sudyachi z porivnyalnoyi morfologiyi cherepiv i rogiv Sposterezhni vidminnosti mizh S borealis ta S tatarica najimovirnishe vidpovidayut rivnyu pidvidiv i mozhut buti rezultatom biogeografichnoyi diferenciaciyi populyacij sajgi v plejstoceni Neobhidni dodatkovi morfometrichni doslidzhennya zasnovani na bilsh povnomu materiali ta neobhidni analizi DNK zadlya povnogo opisu ciyeyi diferenciaciyi ta evolyucijnoyi istoriyi Do golocenu sajgi zhili yak na zahid suchasni Angliya j Franciya tak i na shid pivnichnij Sibir Alyaska Kanada Doslidzhennya vkazuyut na rizke znizhennya genetichnoyi minlivosti z chasiv piznogo plejstocen golocenu jmovirno cherez efekt plyashkovogo gorla OpisTilo zavdovzhki do 140 sm hvist do 12 5 sm samci u holci zavvishki do 79 sm samici do 73 sm vaga samciv do 51 kg samic do 41 kg U samciv shiroko rozstavleni rogi samici bezrogi Maye nadzvichajnij viglyad zi zbilshenim nosom sho visit nad rotom Ci ungulyati vvazhayutsya promizhnimi mizh antilopami ta vivcyami U litnij period sherst ridka j korichneva ale staye biloyu j na 70 vidsotkiv shilnishoyu vzimku Zhivit svitlogo zabarvlennya vprodovzh usogo roku a na nizhnij chastini shiyi nevelika griva PovedinkaSajgi ye kochovimi tvarinami ta zdijsnyuyut sezonni pereselennya z litnih pasovish u stepah do zimovih pasovish u pustelnih rajonah Tichka pochinayetsya naprikinci listopada j samci zbirayut grupi z blizko 30 samic u garem yakij voni agresivno zahishayut Samci ne yidyat bagato v cej period koli voni berut uchast u nasilnickih boyah yaki chasto zakinchuyutsya smertyu Za cej chas riven smertnosti samciv mozhe syagati 90 vidsotkiv cherez visnazhennya Samci sho vizhili pochinayut migruvati na pivnich naprikinci kvitnya Samici narodzhuyut zazvichaj do dvoh ditinchat yaki spochatku prihovani v roslinnosti Sajgi pasutsya na ryadi trav i chagarnikiv Yak vidayetsya nadzvichajnij opuhlij nis vidfiltrovuye pil z povitrya pid chas suhih litnih migracij i dozvolyaye progriti holodne zimove povitrya persh nizh vin dosyagne legeniv Poshirennya i chiselnistU XVII XVIII stolittyah sajgak naselyav usi stepi ta napivpusteli Yevropi ta Aziyi vid peredgir ya Karpat na zahodi do Mongoliyi i Zahidnogo Kitayu na shodi Na pivnochi u ti chasi dohodiv do Kiyeva Barabinskogo stepu v Sibiru Odnak u drugij polovini stolittya vnaslidok osvoyennya lyudinoyu stepovih prostoriv sajgak majzhe znik u Yevropi Rizko skorotilasya chiselnist vidu i v Aziyi U rezultati na pochatku XX stolittya vin zberigsya v Yevropi tilki v najbilsh nedosyazhnih rajonah nizhnoyi techiyi Volgi a v Aziyi po Ustyurtu v Betpak Dale v mizhrichchi Ili Karatal piski Sariesik Atirau u kotlovinah zahidnih ozer Mongoliyi i deyakih inshih miscyah U minulomu sajgak zaselyav stepi Ukrayini na zahid do samih Karpat step Panteliha Vid znik na terenah Ukrayini na vsij dilyanci na zahid vid Donu u XIX stolitti vnaslidok pryamogo peresliduvannya lyudinoyu chomu spriyalo poshirennya vognepalnoyi zbroyi Ostannyu tvarinu bulo zabito u 1898 r bilya s Preobrazhenka za 43 km vid Askaniyi Nova Sogodni vidnovlennya populyacij v Ukrayini nemozhlive cherez vidsutnist neobhidnogo obsyagu stepovih dilyanok i visokij riven brakonyerstva dzherelo Suttyeve skorochennya chiselnosti vidu ta majzhe povne znishennya sajgaka vidbulosya v 1920 h rokah Odnak zavdyaki prijnyatim zahodam ohoroni i visokij plodyuchosti sajgaka populyaciyi vidnovilisya i v 1950 h rokah chiselnist vidu stanovila ponad 2 mln osobin sho meshkali v stepah i napivpustelyah SRSR Do 2008 roku isnuvalo za poperednimi danimi blizko 50 000 osobin sajgaka sho nalezhali do pidvidu Saiga tatarica tatarica Voni meshkali v Rosiyi Pivnichno Zahidnij Prikaspij i troh oblastyah Kazahstanu Volzko Uralski piski Ustyurt i Betpak Dala Sagajki na zahodi Kazahstanu 2017 r Populyaciya sho meshkaye v dvoh izolovanih oblastyah Mongoliyi Shargin Gobi i rajon somonu Manhan nalezhit do inshogo pidvidu Saiga tatarica mongolica i narahovuvav stanom na sichen 2004 roku blizko 750 osobin Zagalna kilkist osobin sajgakiv u Kazahstani do travnya 2015 roku perevishuvala 300 tis goliv U travni 2015 roku v Kazahstani na teritoriyi Kostanajskoyi Akmolinskoyi Aktyubinskoyi oblastej zaginulo ponad 120 tis sajgakiv Za poperednimi danimi prichinoyu masovoyi zagibela tvarin stala epizootiya Fahivci Rossilgospnaglyadu v hodi doslidzhennya zagiblih sajgakiv 1 2 chervnya 2015 roku viklyuchili taki osoblivo nebezpechni hvorobi yak yashur chuma MRS i ta U vsih doslidzhenih probah viyavleno Pasteurella multocida tipu V zbudnik gemoragichnoyi septicemiyi gostroyi septichnoyi hvorobi yaka harakterizuyetsya visokim rivnem smertnosti hvorih tvarin U kvitni 2016 roku bulo ostatochno pidtverdzheno sho masova zagibel sajgakiv bula zumovlena same cim zbudnikom Naukovci poyasnili ce tim sho v rezultati skladnih pogodnih umov sho pripali na period narodzhennya potomstva tvarini buli silno oslableni i ne zmogli protistoyati bakteriyi Utrimannya v nevoli ta napivvilnih umovahSogodni v umovah zooparkiv abo napivvilnih umovah sajgakiv utrimuyut tilki v Ukrayini v Biosfernomu zapovidniku Askaniya Nova Doslidi z reaklimatizaciyi sajgaka na pivdni Ukrayini rozpochalisya naprikinci 80 h rr HIH st v mayetku kolonistiv F E Falc Fejna Askaniya Nova Pershij etap reaklimatizaciyi sajgaka ohoplyuye period 1887 1921 rr Prote persha grupa cih antilop buduchi vipushenoyu na volyu nevdovzi znikla Drugij etap reaklimatizaciyi antilopi sajgak ohoplyuye period z 1925 po 1941 r Prote chiselnist tvarin vnaslidok zagibeli cherez rizni hvorobi bula nizkoyu Na pochatku 1931 roku u zooparku Askaniya Nova prozhivav 21 sajgak Popri zavezennya novih tvarin ta zusillya spryamovani na zberezhennya nayavnogo pogoliv ya vprodovzh 1951 1956 rr vsi sajgaki postupovo zaginuli Protyagom 1957 1962 rr ta 1971 1979 rr do Askaniyi buli zavezeni novi grupi tvarin prote voni takozh prozhili nedovgo U serpni 1979 r u Kalmikiyi bulo vidlovleno 72 molodih sajgakiv Cya grupa utvorila yadro majbutnoyi subpopulyaciyi pririst pogoliv ya yakoyi uprodovzh nastupnogo desyatilittya vidbuvavsya postupovo ale stabilno U serpni 2009 roku cya populyaciya narahovuvala 302 osobini Stanom na 2015 rik stado narahovuye do 600 goliv PrimitkiMarkevich O P Nomenklatura Markevich O P Tatarko K I Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Kiyiv Nauk dumka 1983 S 237 Zagorodnyuk I V amp Yemelyanov I G Taksonomiya i nomenklatura ssavciv Ukrayini Visnik Nacionalnogo naukovo prirodnichogo muzeyu 2012 Vip 10 S 5 30 IUCN SSC Antelope Specialist Group 2021 Saiga tatarica IUCN Red List of Threatened Species 2021 doi 10 2305 IUCN UK 2023 1 RLTS T19832A233712210 en Procitovano 25 kvitnya 2024 date doi mismatch von Linne C Systema naturae per regna tria naturae secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Impensis direct Laurentii Salvii 1766 T 1 S 97 lat Barmann E V Rossner G E Worheide G A revised phylogeny of Antilopini Bovidae Artiodactyla using combined mitochondrial and nuclear genes Molecular Phylogenetics and Evolution 2013 Vip 67 2 S 484 493 DOI 10 1016 j ympev 2013 02 015 angl Currant A P Late Pleistocene saiga antelope Saiga tatarica on Mendip Proceedings of the University of Bristol Spelaeological Society 1987 Vip 18 1 S 74 80 angl Baryshnikov G Tikhonov A Notes on skulls of Pleistocene saiga of northern Eurasia Historical Biology 1994 Vip 8 1 4 S 209 223 angl Sokolov V E Saiga tatarica Mammalian Species 1974 38 S 1 4 DOI 10 2307 3503906 angl Ratajczak U Shpansky A V Malikov D G Stefaniak K Nadachowski A Wojtal P Mackiewicz P Quaternary skulls of the saiga antelope from Eastern Europe and Siberia Saiga borealis versus Saiga tatarica e One species or two Quaternary International 2016 Vip 420 S 329 347 DOI 10 1016 j quaint 2015 09 040 angl Campos P F Kristensen T Orlando L Sher A Kholodova M V Gotherstrom A amp Gilbert M T P Ancient DNA sequences point to a large loss of mitochondrial genetic diversity in the saiga antelope Saiga tatarica since the Pleistocene Molecular Ecology 2010 Vip 19 22 S 4863 4875 DOI 10 1111 j 1365 294X 2010 04826 x angl Saiga tatarica Arkive 19 listopada 2017 u Wayback Machine angl Steklenov Ye P Smagol V O Formuvannya subpopulyaciyi sajgi Saiga tatarica l v zapovidniku Askaniya Nova nedostupne posilannya z lipnya 2019 Mallon D P 2008 Saiga tatarica The IUCN Red List of Threatened Species Version 2015 1 lt www iucnredlist org gt Downloaded on 07 June 2015 angl Mallon D P 2008 Saiga tatarica ssp mongolica The IUCN Red List of Threatened Species Version 2015 1 lt www iucnredlist org gt Downloaded on 07 June 2015 angl Katastroficheskij padezh sajgakov v Centralnoj Azii UNEP 28 05 2015 Arhiv originalu za 30 travnya 2015 Procitovano 7 chervnya 2015 Kazakhstan s ecological mystery Why have over 100 000 saiga antelopes died in just a few weeks The Washington Post 29 05 2015 angl U Rosiyi ozvuchili prichinu masovoyi zagibeli sajgakiv v Kazahstani UNIAN 08 06 2015 Scientists Have Finally Figured Out Why Hundreds Of Thousands Of Antelope Dropped Dead Last Year IFLScience Procitovano 17 kvitnya 2016 Western saiga Russian saiga Saiga tatarica Zootierliste angl V zapovednike Askaniya Nova zhdut popolnenie sajgakov khersonline net 3 03 2015LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Fiziologichni osoblivosti rozmnozhennya sajgi Saiga tatarica pri napivvilnomu utrimanni na pivdni Ukrayini Ye P Steklenov Vestn zoologii 2002 36 3 S 55 60 Rezhim dostupu http dspace nbuv gov ua handle 123456789 64871PosilannyaSugak Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1857 1000 ekz Antilopa sajga na grani vimirannya

Дата публікації:
Топ