Ґрауденц нім SMS Graudenz військовий корабель легкий крейсер головний Імперського флоту Німеччини Перший корабель назван

«Ґрауденц» (нім. SMS Graudenz) — військовий корабель, легкий крейсер, головний , Імперського флоту Німеччини. Перший корабель, названий на честь прусського міста Грауденц. Брав участь у боях Першої світової війни. Після війни за репараціями передано Італії та перейменовано на «Анкона».

«Ґрауденц»
SMS Graudenz

Німецький легкий крейсер «Ґрауденц». Перша світова війна
Служба
Тип/клас	легкий крейсер
Держава прапора	Німецька імперія Королівство Італія
Належність	Імператорські військово-морські сили Німеччини Королівські військово-морські сили Італії
На честь	міста Ґрауденц
Корабельня	, Кіль
Замовлено	1911
Закладено	1912
Спущено на воду	25 жовтня 1913
Введено в експлуатацію	10 серпня 1914
На службі	1914–1920
Статус	1938 року списаний на брухт
Бойовий досвід	Перша світова війна Бій при Доггер-банці Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	4 912 тонн (стандартна), 6 382 тонни (повна)
Довжина	142,7 м (загальна)
Ширина	13,8 м
Осадка	5,75 м
Бронювання	Палуба: 80 мм Бойова рубка: 75 мм
Технічні дані
Рухова установка	2 парових турбіни 12 парових котлів
Гвинти	2 гвинти
Потужність	26 000 к.с.
Швидкість	27,5 вузлів (50,9 км/год)
Дальність плавання	5 500 миль (10 200 км) (на 12 вузлах)
Екіпаж	385 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	12 × 105-мм гармат (SK L/45)
Торпедно-мінне озброєння	2 × 500-мм торпедних апарати

«Ґрауденц» був закладений 1912 року на верфі німецької компанії у Кілі. 25 жовтня 1913 року він був спущений на воду, а 10 серпня 1914 року увійшов до складу Імперського флоту Німеччини.

Історія

Першою бойовою операцією за участю «Ґрауденца» став 3 листопада 1914 року. Разом з крейсерами і він був частиною передової групи прикриття лінійних крейсерів I розвідувальної групи контрадмірала Франца фон Гіппера. Бомбардування пройшло без інцидентів, але на зворотному шляху броненосний крейсер підірвався на німецькій міні біля Вільгельмсгафена і затонув. 15—16 грудня 1914 року крейсер також брав участь у . Після завершення бомбардування англійських міст німці почали відступати, хоча британські сили рушили на перехоплення. «Грауденц», , і дві флотилії міноносців пройшли між двома британськими ескадрами. У густому тумані, який зменшив видимість до менш ніж 4000 ярдів (3700 м), був помічений лише «Штральзунд», хоча й лише на мить. Німці змогли використати погану погоду для прикриття свого відступу. «Грауденц» знову став прикриттям I розвідувальної групи в ході бойового виходу до Доггер-банки 24 січня 1915. У подальшій битві при Доггер-банці був потоплений великий панцерний крейсер .

Докладніше: Битва на Балтійському морі (1914—1918) та Бій у Ризькій затоці

У липні 1915 року німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала , що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 . Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблів.

26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки.

3 (18) серпня, провівши перегрупування сил, німецькі тральщики під прикриттям лінійних кораблів, крейсерів і ескадрених міноносців розпочали другу спробу тралення фарватеру. Російські кораблі здійснювали артилерійське прикриття мінних загороджень. До 19 серпня кайзерівському флоту силами «Нассау» і «Позен», чотирьох легких крейсерів під прикриттям 31 міноносця вдалося, подолавши усі перешкоди, увійти до Ризької затоки. Російським кораблям під прикриттям мінних загороджень і берегових батарей довелося відступити в Моонзунд. Між кораблями сталися швидкоплинні сутички, в яких був потоплений канонерський човен , а викинувся на берег і наступного дня був підірваний своїм особовим складом.

Незважаючи на досягнутий успіх, німецькому командуванню не вдалося виконати завдання належним чином. Продовжувала існувати мінна небезпека, зріс ризик нападу підводних човнів противника, до того ж вранці 19 серпня торпедою атаки англійського підводного човна був пошкоджений новітній лінійний крейсер . Усі ці фактори вплинули на рішення адмірала Шмідта залишити Ризьку затоку 21 серпня і повернутися у вихідне положення.

Див. також

Примітки

Виноски

Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів (, «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», , «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів (, , , , і ), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач , 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 .
8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», , , 3 лінійні крейсери «Зейдліц», і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», і

Джерела

Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.
Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.
Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.
Halpern, 1995, с. 197.
. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37

Посилання

GRAUDENZ(рос.)
Bari Esploratore(італ.)
S.M.S. Graudenz (1913)(англ.)
Graudenz Class Light Cruisers
SMS Graudenz
Graudenz class light cruisers

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Graudenz

Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regia Marina 1930—1945. Barnsley: Seaforth. .
Gerhard Koop/Klaus-Peter Schmolke, Kleine Kreuzer 1903—1918, Bremen- bis Cöln-Klasse, Band 12 Schiffsklassen und Schiffstypen der deutschen Marine, Bernard & Graefe Verlag München, 2004,

[1] Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів (, «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», , «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів (, , , , і ), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач , 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 .

[3] 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», , , 3 лінійні крейсери «Зейдліц», і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», і

[encyclopedia.mil.ru-2] Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.

[История._1915-4] Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.

[5] Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.

[FOOTNOTEHalpern1995197-6] Halpern, 1995, с. 197.

[wunderwafe-7] . Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.

[8] . Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.

[9] Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37