Оватоскутум Час існування 575 545 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Біологічна класифікація Царство Тварини Тип Проарти

† Оватоскутум
Час існування: 575–545 млн р. т.

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини
Тип:	Проартикуляти
Рід:	Оватоскутум
Вид:	Ovatoscutum concentricum

Біноміальна назва

Ovatoscutum concentricum
Glaessner & Wade, 1966

Посилання

Вікісховище:	Ovatoscutum
Віківиди:	Ovatoscutum
Fossilworks:	4671

Оватоскутум (лат. Ovatoscutum від лат. scutum ovatum «яйцеподібний щит») — рід тварин едіакарской біоти. За формою нагадують округлий щит з концентричними борознами, що сходяться до трикутної задньої лінії тіла. Борозни стають ширшими біля країв.

Найчисленніші скам'янілості виявлені в районі хребта Фліндерс (Австралія) і на узбережжі Білого моря (Росія, Архангельська область). Всі знахідки належать до одного виду Ovatoscutum concentricum.

Перші знахідки оватоскутума зроблені в 1966 році Мартіном Глесснером (Martin Glaessner) і Мері Уейд і з деякою невизначеністю інтерпретовані як наповнені повітрям вільноплаваючі хондрофори (гідроїдні з родини ^[en]). Аргументом на користь цієї інтерпретації була подібність відбитків оватоскутума до девонського плектодиска (лат. ) і до сучасних плаваючих хондрофорів Velella. Глесснер і Уейд зазначили, однак, що у оватоскутума не спостерігається ніяких ознак «вітрила», характерного для цих організмів. Потім з'явилося припущення, що оватоскутум був пелагіальним хондрофором, хоча ніяких істотних підтверджень цієї інтерпретації не було знайдено.

Схематична реконструкція *Ovatoscutum concentricum*

Скам'янілості оватоскутума являють собою негативні відбитки на підошві з пісковика і супроводжуються текстурами типу «слонова шкіра» і бульбочковими структурами, характерними для ціанобактеріальних матів. В аналогічному оточенні виявляються скам'янілості інших бентосних едіакарських копалин: йоргії, , дикінсонії, трибрахідія, кімберелли, парванкорини та інших. Як і у інших бентосних тварин, скам'янілості оватоскутума часто несуть сліди поховання in situ. Це суперечить інтерпретації оватоскутума як пелагіального або плаваючого на поверхні організму. відніс оватоскутума до вимерлого білатерального типу Proarticulata.

Див. також

Примітки

Glaessner M.F., Wade M. The late Precambrian fossils from Ediacara, South Australia // Palaeontology. – 1966. – Vol. 9, issue 4. - P. 599. [1]^{[недоступне посилання]}/Vol% 209/Pages% 20599-628.pdf]
Fedonkin M.A. Systematic Description of Vendian Metazoa // Vendian System: Historical-Geological and Paleontological Foundation, Vol. 1: Paleontology / Eds: Sokolov B.S., Iwanowski A.B. - Moscow : Nauka, 1985. – P. 70-106
Waggoner B.M. Ediacaran Lichens: A Critique // Paleobiology. – 1995. – Vol. 21, issue = 3. – Р. 393-397
Waggoner B., Collins A.G. Reductio Ad Absurdum: Testing The Evolutionary Relationships Of Ediacaran And Paleozoic Problematic Fossils Using Molecular Divergence Dates // Journal of Paleontology. – 2004. - Vol. 78, Issue 1. – P. 51-61.
Jenkins R. J. F. Functional and ecological aspects of Ediacarian assemblages // Origin and early evolution of the Metazoa / Eds. Lipps J., Signor P. W. - New York : Springer, 1992. – P. 131-176.
Jensen S., Gehling J.G., Droser M.L., Grant S.W.F. A scratch circle origin for the medusoid fossil Kullingia // Lethaia. – 2002. – Vol. 35, Issue 4. – P. 291-299
Droser M., Gehling J., Jensen S. Assemblage palaeoecology of the Ediacara biota: The unabridged edition? // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. – 2006. - Volume = 232 | Pages = 131-147 [2]^{[недоступне посилання]}
Fedonkin, M.A. Andiva ivantsovi gen. et sp. n. and related carapace-bearing Ediacaran fossils from the Vendian of the Winter Coast, White Sea, Russia // Italian Journal of Zoology. - 2002. - Vol. 69, issue 2. - Р. 175-181
Fedonkin M.A. The origin of the Metazoa in the light of the Proterozoic fossil record // [3] Paleontological Research. – 2003. – Vol. 7, issue 1. – P. 35.

[Glaessner1966-1] Glaessner M.F., Wade M. The late Precambrian fossils from Ediacara, South Australia // Palaeontology. – 1966. – Vol. 9, issue 4. - P. 599. [1]^{[недоступне посилання]}/Vol% 209/Pages% 20599-628.pdf]

[Fedonkin1985-2] Fedonkin M.A. Systematic Description of Vendian Metazoa // Vendian System: Historical-Geological and Paleontological Foundation, Vol. 1: Paleontology / Eds: Sokolov B.S., Iwanowski A.B. - Moscow : Nauka, 1985. – P. 70-106

[Waggoner1995-3] Waggoner B.M. Ediacaran Lichens: A Critique // Paleobiology. – 1995. – Vol. 21, issue = 3. – Р. 393-397

[Waggoner2004-4] Waggoner B., Collins A.G. Reductio Ad Absurdum: Testing The Evolutionary Relationships Of Ediacaran And Paleozoic Problematic Fossils Using Molecular Divergence Dates // Journal of Paleontology. – 2004. - Vol. 78, Issue 1. – P. 51-61.

[Jenkins1992-5] Jenkins R. J. F. Functional and ecological aspects of Ediacarian assemblages // Origin and early evolution of the Metazoa / Eds. Lipps J., Signor P. W. - New York : Springer, 1992. – P. 131-176.

[Jensen2002-6] Jensen S., Gehling J.G., Droser M.L., Grant S.W.F. A scratch circle origin for the medusoid fossil Kullingia // Lethaia. – 2002. – Vol. 35, Issue 4. – P. 291-299

[Droser_et_al._2006-7] Droser M., Gehling J., Jensen S. Assemblage palaeoecology of the Ediacara biota: The unabridged edition? // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. – 2006. - Volume = 232 | Pages = 131-147 [2]^{[недоступне посилання]}

[Fedonkin2002-8] Fedonkin, M.A. Andiva ivantsovi gen. et sp. n. and related carapace-bearing Ediacaran fossils from the Vendian of the Winter Coast, White Sea, Russia // Italian Journal of Zoology. - 2002. - Vol. 69, issue 2. - Р. 175-181

[Fedonkin2003-9] Fedonkin M.A. The origin of the Metazoa in the light of the Proterozoic fossil record // [3] Paleontological Research. – 2003. – Vol. 7, issue 1. – P. 35.