Maximus Maximus subfuscus Faust 1883 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Підцарст

Maximus

Maximus subfuscus Faust, 1883

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Cleonini
Рід:	Maximus Alonso-Zarazaga & Lyal, 2009

Синоніми

Stephanophorus Chevrolat, 1872

Посилання

Вікісховище:	Maximus
Віківиди:	Maximus
NCBI:	1620929

Maximus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae). Вид названо на честь Массімо (лат. Maximus) Мерегаллі, відомого італійського ентомолога, дослідника Cleonini.

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні й крупні розміри, довжина їх тіла сягає 9.5-20 мм. Основні ознаки:

Головотрубка товста й коротка, з серединним кілем та борозенками або вдавленнями з обох його боків; волоски та лусочки, що вкривають головотрубку, спрямовані до її середини;
1-й членик джутика вусиків довший за 2-й;
передньоспинка трохи звужена допереду, з перетяжкою перед переднім краєм і кутовидно витягнутою серединою заднього краю; вкрита бугорцями-зернятками або крапками з потовщеним краєм;
надкрилля трохи опуклі, з крапковими рядами, основа надкриллів вкрита бугорцями;
тіло щільно вкрите видовженими лусочками і має світло-брунатний колір;
1-й та 2-й членик лапок видовжені, конічні, 3-й дволопатевий, густо вкриті товстими волосками, а ззаду — шипами, кігтики зближені біля своєї основи.

Фотографії видів цього роду дивись на.

Спосіб життя

У видів, що більш або менш вивчені у цьому відношенні, спосіб життя типовий для Cleonini. Види цього роду є мешканцями посушливих регіонів — степів, напівпустель та пустель. Життєвий цикл їх пов'язаний із лободовими, а також амарантовими. Зокрема, у Туркменістані жуки Maximus subfuscus виходять з зимівлі ранньою весною, живляться в основному на рослинах вказаних родин. Парування та відкладання яєць відбуваються у травні. Яйця самиця відкладає на коріння. Личинки живляться поверхневими тканинами. Для заляльковування вони будують ґрунтові камери поблизу коренів, у цих камерах імаго нового покоління і зимують.

Географічне поширення

Ареал роду тяжіє до центральної частини півдня Палеарктики. У більшості видів ареали не виходить за межі Азії (див. нижче). Один вид цього роду — Maximus strabus мешкає в Україні .

Класифікація

У цьому роді описано щонайменше 15 видів:

Maximus absolutus (Faust, 1904) — Сирія, Іран
Maximus aemulus (Faust, 1894) — Казахстан
Maximus armeniacus (Faust. 1884) — Вірменія
Maximus crispicollis (Ballion, 1878) — Казахстан, Середня Азія, Китай
Maximus gebleri (Fåhraeus, 1842) — південь Європейської частини Росії, Казахстан, Іран, Середня Азія
Maximus granulatus (Fischer von Waldheim, 1821) — південь Європейської частини Росії, Казахстан, Афганістан, Іран, Середня Азія, Західний Сибір, Китай
Maximus leucophaeus (Menetries, 1849) — Середня Азія, Західний Сибір, Китай
Maximus melancholicus (Menetries, 1849) — Іран, Середня Азія
Maximus mimosae (Olivier, 1807) — Близький Схід, Іран
Maximus obnoxius (Fåhraeus, 1842) — Іран, Середня Азія
Maximus ostentatus (Faust. 1904) — Іран, Казахстан, Туркменістан
Maximus pilipes (Fåhraeus, 1842) — південь Європейської частини Росії
Maximus strabus (Gyllenhal, 1834) — Молдова, Україна, південь та центр Європейської частини Росії, Казахстан, Іран, Середня Азія, Західний Сибір, Китай
Maximus subfuscus (Faust, 1883) — Казахстан, Іран, Середня Азія
Maximus vagus (Bedel, 1909) — Північна Африка, Іран

Практичне значення

Maximus subfuscus та декілька інших видів називалися у числі шкідників буряку (див., наприклад,), але даних про реальні економічні збитки, як правило, не наводилось.

Примітки

Alonso-Zarazaga M. A. & Lyal C. H. C. On the nomenclature of some genera in the Cleonini (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) //Graellsia, 2009, v. 65 (2), p. 241–242
Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. — Л.: Наука, 1967, с. 199–209
Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 22 липня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43
Алеева М. Н. Материалы к биологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae), вредящие сахарной свёкле в Казахстане // Энтомол. обозрение, 1956, т. 35, вып. 3, с. 680–692
Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm

[1] Alonso-Zarazaga M. A. & Lyal C. H. C. On the nomenclature of some genera in the Cleonini (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) //Graellsia, 2009, v. 65 (2), p. 241–242

[ter-minasyan-2] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. — Л.: Наука, 1967, с. 199–209

[3] Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 22 липня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[aleeva-4] Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43

[5] Алеева М. Н. Материалы к биологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae), вредящие сахарной свёкле в Казахстане // Энтомол. обозрение, 1956, т. 35, вып. 3, с. 680–692

[meregalli-6] Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.

[7] Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm