Macroeuphractus рід вимерлих броненосців з пізнього міоцену до пізнього пліоцену Південної Америки Рід відомий своїми ве

Macroeuphractus — рід вимерлих броненосців з пізнього міоцену до пізнього пліоцену Південної Америки. Рід відомий своїми великими розмірами, причому Macroeuphractus outesi є найбільшим виявленим гліптодонтовим броненосцім, а також його спеціалізацією на м'ясоїдності, унікальною серед усіх ксенартранів.

Macroeuphractus Період існування: пізній міоцен — пізній пліоцен ~9–3 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N

Череп
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Броненосці (Cingulata)
Родина:	Щитоносцеві (Chlamyphoridae)
Підродина:	Euphractinae
Рід:	†Macroeuphractus Ameghino 1908
Типовий вид
†Macroeuphractus outesi Ameghino, 1908
Інші види
†M. retusus Ameghino, 1887 †M. moreni Rovereto, 1914

Опис

Наразі є три визнані види Macroeuphractus: M. outesi, M. retusus і M. moreni. Перший, типовий вид, відомий з одного зразка з пізнього пліоцену в Буенос-Айресі, Аргентина. Цей зразок складається з досить добре збереженого черепа, а також численних посткраніальних елементів. Це був досить великий вид — приблизно 100 кілограмів, хоча можливо, що насправді він був ближчим до 30 кілограмів, при довжині трохи більше 1 метра він все одно був би хижаком пристойних розмірів. M. retusus відомий з однієї нижньої щелепи з формації Серро Азуль, центральна Аргентина. M. moreni відомий з різних місць пізнього міоцену та пліоцену в формаціях Ріо-Квінто, Ітузаїнго, Епекуен і Салдунгарай, Аргентина та у формаціях Умала і Ла-Пас, Болівія.

Палеоекологія

Macroeuphractus moreni був досить широко поширеним видом і грав роль у різних фауністичних угрупованнях у міоцені та пліоцені Південної Америки, тоді як інші два види мали більш обмежений ареал в Аргентині. Рід виникає був серед різних груп ссавців, які використовували цю екологічну вакантність до прибуття північноамериканських хижих тварин у плейстоцені, поряд із гігантськими опосумами, такими як Thylophorops.

Примітки

Darin A. Croft, Horned Armadillos and Rafting Monkeys: The Fascinating Fossil Mammals of South America, Indiana University Press, 29/08/2016
Naiash, Darren (11 September 2020). Predation and Corpse Eating in Armadillos. Tetzoo. Процитовано 22 September 2020.
Sergio F. Vizcaíno and Gerardo De Iuliis, Evidence for Advanced Carnivory in Fossil Armadillos (Mammalia: Xenarthra: Dasypodidae), Paleobiology Vol. 29, No. 1 (Winter, 2003)
Darin A. Croft, Horned Armadillos and Rafting Monkeys: The Fascinating Fossil Mammals of South America, Indiana University Press, 29/08/2016
Macroeuphractus at Fossilworks.org
Prevosti, Francisco J.; Analía Forasiepi; Natalia Zimicz (2013). "The Evolution of the Cenozoic Terrestrial Mammalian Predator Guild in South America: Competition or Replacement?". Journal of Mammalian Evolution. 20: 3–21. doi:10.1007/s10914-011-9175-9.

[1] Darin A. Croft, Horned Armadillos and Rafting Monkeys: The Fascinating Fossil Mammals of South America, Indiana University Press, 29/08/2016

[2] Naiash, Darren (11 September 2020). Predation and Corpse Eating in Armadillos. Tetzoo. Процитовано 22 September 2020.

[3] Sergio F. Vizcaíno and Gerardo De Iuliis, Evidence for Advanced Carnivory in Fossil Armadillos (Mammalia: Xenarthra: Dasypodidae), Paleobiology Vol. 29, No. 1 (Winter, 2003)

[4] Darin A. Croft, Horned Armadillos and Rafting Monkeys: The Fascinating Fossil Mammals of South America, Indiana University Press, 29/08/2016

[FWMacroeuphractus-5] Macroeuphractus at Fossilworks.org

[6] Prevosti, Francisco J.; Analía Forasiepi; Natalia Zimicz (2013). "The Evolution of the Cenozoic Terrestrial Mammalian Predator Guild in South America: Competition or Replacement?". Journal of Mammalian Evolution. 20: 3–21. doi:10.1007/s10914-011-9175-9.