Hawker Typhoon

Го́укер Тайфун (англ. Hawker Typhoon) — британський одномісний винищувач-бомбардувальник часів Другої світової війни. Вироблявся фірмою з 1941 до листопада 1945 року. Залишався на озброєнні до 1947 року. Спочатку розроблявся як перехоплювач для заміни винищувача Hawker Hurricane. Один з найуспішніших штурмовиків Королівських ВПС Великої Британії в роки Другої світової війни.

Typhoon
Тайфун Mk.IB.
Тип	винищувач-бомбардувальник
Розробник
Виробник	Hawker Aircraft Ltd. (^[en])
Головний конструктор	^[en]
Перший політ	24 лютого 1940
Початок експлуатації	1941
Кінець експлуатації
Статус	знятий з озброєння
Основні експлуатанти	Королівські ВПС Королівські ВПС Канади
Роки виробництва	1941-
Виготовлено	3317
Варіанти	(Hawker Tornado) Hawker Tempest Hawker Sea Fury
Hawker Typhoon у Вікісховищі

Історія створення

Ще до початку виробництва нового винищувача «Гаррікейна», конструктор Сідні Кем почав з власної ініціативи розробляти заміну для нього. І вже в березні 1938 року Hawker отримали від Міністерства ВПС Великої Британії специфікацію F.18/37, яка вимагала створення нового винищувача зі швидкістю 400 миль на годину (644 км/год) на висоті 15000 футів (4600 м) і з британським двигуном з двошвидкісним нагнітачем. Міністерству був потрібен винищувач-перехоплювач для боротьби з бомбардувальниками противника. Передбачалося, що йому нечасто доведеться битися з винищувачами, або це будуть важкі двомоторні винищувачі супроводу, тому дизайн передбачав важкий літак, оснащений не менш важким двигуном чи Rolls-Royce Vulture. Обидва двигуни мали 24 циліндра і розвивали потужність більш ніж 2000 к.с. (1491 кВт). Основна різниця між ними полягала в розташуванні циліндрів — Н-подібний в Sabre і X-подібний в Vulture. Для кожного з цих двигунів почали розробляти окремі варіанти літаків: «Тайфун» з Sabre, і («Торнадо») з Vulture. Спочатку Кем збирався встановити 12 кулеметів калібру 7,69 мм, але військові наполягали на гарматах, що були значно ефективніші проти бомбардувальників. Тому готувалося відразу два варіанти озброєння: «А» — з 12 кулеметами і «В» — з чотирма гарматами.

Випробування

Другий прототип «Тайфуну» P5216 в стандартному камуфляжі RAF 1941 р.

«Тайфун» 175-ї ескадрильї під час ремонту. На передньому плані навчальні макети бомб.

Політ першого прототипу «Тайфуна» P5212, був відкладений через проблеми з розробки двигуна Sabre, і відбувся 24 лютого 1940 з пілотом-випробувачем Ф. Люкесом за кермом. Літак мав фюзеляж типу напів-монокок, широко розставлені основні стійки шасі і двері кабіни замість зсувного або відкидного ліхтаря. Хоча перші польоти здійснювалися без зброї, P5212 пізніше оснастили типовими британськими браунінгами, розташовані групами по шість, у кожному крилі. Це озброєння було встановлено на перших 110 Тайфунах, відомих, як «Тайфун Mk.IA».

9 травня 1940 року перший прототип під час польоту зазнав руйнування конструкції, на з'єднанні між носовою частиною фюзеляжу і хвостовою частиною фюзеляжу, позаду місця пілота. Філіп Лукас, виконав успішну посадку літака, хоч ризикував загинути і пізніше був нагороджений медаллю. В кінці 1940 р. на літак поставили стулки, що прикривали колесо в прибраному положенні повністю (до цього закривалося лише пів колеса).

5 травня 1940 піднявся в небо другий «Тайфун» який розраховувалася під гарматне озброєння. Цей «Тайфун» ще відрізнявся і тим, що щитки коліс на ньому розділили навпіл — половина залишилася на стійці, а друга, яка раніше відгиналась на петлях вбік від колеса, перемістилася на фюзеляж. На цьому літаку також випробували три типи кінцівок крила — звичайні, укорочені і подовжені (такі як мав («Спітфайр»)), але в результаті зупинилися на звичайних, закруглених.

Виробництво

Чистка гармат «Тайфуну» 245-ї ескадрильї. 18 січня 1944 року.

Навесні 1941 р невелику серію «Тайфунів» ІА випустив завод Hawker у Ленглі. Ці машини призначалися, в основному, для різного роду випробувань. У вересні 1941 р. для проведення військових випробувань по два винищувачі передали до (Air Fighting Development Unit) — частини, що займалася розробкою тактики бойового застосування) і 56 — у ескадрилью в Даксфорді. Перший досвід експлуатації виявив цілий ряд недоліків. За розрахунками, конструктори фірми Hawker збиралися отримати максимальну швидкість близько 750 км/год, у міністерстві авіації розраховували хоча б на 645 км/год, але на практиці виявилося ще менше. Лише в кінці виробництва «Тайфунів», після низки удосконалень, була досягнута швидкість до 663 км/год. Швидкопідйомність теж була значно гірше ніж очікувалося, і явно недостатньою для винищувача-перехоплювача.

У процесі інтенсивної експлуатації знову зіткнулися з недостатньою міцністю хвостової частини фюзеляжу. У двох машин відвалилися хвости при виході з пікірування (пілот Кеннет Сет-Сміт навіть загинув за таких обставин). В міністерстві авіації навіть почали пропонувати зняти літак з озброєння, але потреба в літаках була висока, тому розробка продовжилась. Для запобігання цього стали надягати на стик кільцевий бандаж, а пізніше наклепували поздовжні пластини навколо всього стику, що відокремлював хвіст від фюзеляжу. Згодом з'ясували, що причиною є флаттер керма висоти, що виникав на порівняно невеликій швидкості. Флаттер міг призвести і до поламки лонжерона стабілізатора, який також довелося терміново посилювати.

Протягом 1943 року багато уваги було приділено розробці некерованих ракет для наземних атак. 2 серпня 1943 року першу таку атаку здійснив Hurricane, а вже того ж місяця перші ракети поставили і на «Тайфун». Це був останній вагомий пункт розвитку літака, після цього «Тайфун» просто отримував новішу версію двигуна. Спочатку Sabre I було замінено на Sabre IIA, ще пізніше Sabre IIB (2200 к.с.), а остання версія отримала Sabre IIC (2260 к.с.). Також пропелер з трьохлопастного став чотирьохлопастним.

Тайфун став вузькоспеціалізованим літаком і мав мінімальну кількість модифікацій, в незначних кількостях випускались тільки варіант нічного винищувача і розвідника. Виробництво літака було завершене в 1944 році, і до того часу було виготовлено більше 3200 «Тайфунів», з них тільки 20 компанією , а решта була виготовлена на заводах .

Модифікації

• Typhoon Mk.IA — перша серійна модифікація озброєна 12 7,7-мм кулеметами.
• Typhoon Mk.IB — друга серійна модифікація озброєна чотирма 20-мм гарматами.
  • Typhoon NF Mk.IB — варіант нічного винищувача з радаром AI Mk.VI
  • Typhoon FR Mk.IB — варіант фото-розвідника з камерами в фюзеляжі. (деколи дві гармати ближче до фюзеляжу знімались)
• Typhoon Mk.II — проєкт перехоплювача з тонким крилом, майбутній Hawker Tempest.

Бойове застосування

Пілот 175-ї ескадрильї поспішає до свого «Тайфуна». Ле-Френ-Камії, Франція, 24 липня 1944 року

Запуск некерованих ракет по залізничній станції в Нордгорні. Знято камерою «Тайфуна» 181-ї ескадрильї. 30 березня 1945 року.

Перші серійні «Тайфуни» почали надходити на службу в серпні 1941 року, починаючи з 56-ї ескадрильї. Хоча літак мав б бути перехоплювачем, але мав низьку швидкість підйому, а двигун найкраще проявляв себе на малих висотах. Тому його швидко перекваліфікували для протидії німецькими Focke-Wulf Fw 190, які штурмували цілі на південному узбережжі Британії і завдяки своїй швидкості було надзвичайно складно перехопити. В цій ролі «Тайфун» проявив себе найкраще, зокрема в листопаді 1941 року 609-а ескадрилья змогла збити чотири Fw 190 за тиждень.

Після усвідомлення, що «Тайфун» краще проявляє себе в атаках на низьких висотах його було вирішено використовувати як винищувач-бомбардувальник. Для цього винищувач пристосували до перенесення двох бомб під крилами. З початку він використовувався тільки для нічних нальотів на німецькі комунікації в Франції і країнах Бенілюксу, але з кінця 1942 року почалися і денні місії. Німецькі винищувачі і засоби ППО були не ефективні проти тактики бомбардувальних місій на низьких висотах і з високою швидкістю.

На початку 1944 року, в рамках підготовки до Нормандської операції, «Тайфуни» використовували ракети, бомби і гармати для знищення німецьких ліній постачань і зв'язку. Атаки проводились не тільки проти поїздів чи інших транспортних засобів, а також проти мостів, тунелей і залізничних вузлів. В перші декілька місяців операції 609-та ескадрилья знищила 100 локомотивів втративши тільки два «Тайфуни», а загалом всіма ескадрильями щомісяця знищувалось до 150 локомотивів і безліч інших цілей.

Нормандська операції стала піком використання Тайфунів — ними було оснащено не менше 26 ескадрилей в складі 2-ї Тактичної авіаційної групи. З відомих прикладів використання також можна згадати прорив з Кан, де Тайфуни зіграли важливу роль по знищенню німецьких сил в Фалезькому коридорі. В цей час Тайфуни використовувались в ролі швидкого бомбардувальника не тільки Повітряними силами Великої Британії, а також і Канадськими і Новозеландськими ескадрильями.

Тайфун залишався на озброєння Британії ще і після закінчення Другої світової, поступово заміняючись на новіший Hawker Tempest.

Тактико-технічні характеристики

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II

Технічні характеристики

• Екіпаж: 1 особа
• Довжина: 9,74 м
• Висота: 4,67 м
• Розмах крила: 12,67 м
• Площа крила: 25,77 м²
• Маса порожнього: 3992 кг
• Максимальна злітна маса: 5176 кг
• Двигун: IIB
• Потужність: 2180 к. с. (1626 кВт.)

Льотні характеристики

• Максимальна швидкість:
  • на висоті 1675 м. — 602 км/год
  • на висоті 5485 м. — 652 км/год
• Крейсерська швидкість: 409 км/год
• Практична стеля: 10 365 м
• Дальність польоту: 821 км (з максимальним бойовим завантаженням)

Озброєння

Встановлення некерованих ракет на «Тайфун» 609-ї ескадрильї 2-ї Тактичної групи.

• Гарматне:
  • 4 × 20 мм гармати в крилах
• Підвісне:
  • 8 × 27 кг некерованих ракет (деколи 12 ракет)
  • 2 × бомби (454 кг, 227 кг або 113 кг.)

Примітки

1. Monday, 1984, с. 155.
2. Monday, 1984, с. 156.
3. Monday, 1984, с. 158.
4. Monday, 1984, с. 159.
5. Monday, 1984, с. 160.

Джерела

• Mason, Francis K. The Hawker Typhoon. — London : Profile Publications, 1966. — 12 p.
• Typhoon [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — . (англ.)

Посилання

• 197 Typhoon Squadron Homepage [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• The Unofficial Homepage of 439 Tiger Squadron [ 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• «The Hawker Typhoon» [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] a 1944 Flight article
• Flying the Typhoon Flight 13 April 1944 [ 3 травня 2014 у Wayback Machine.]
• The Hawker Typhoon Poulsen, C. M., 20 January 1944 Flight [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.]