Dysithamnus mentalis

Батарито лісовий
Самець лісового батарито (Жакутінга, штат Мінас-Жерайс, Бразилія) Самиця лісового батарито (Кордильєра-дель-Кондор, Еквадор)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Підряд: Тиранни (Tyranni) Родина: Сорокушові (Thamnophilidae) Рід: Батарито (Dysithamnus) Вид: Батарито лісовий
Біноміальна назва
Dysithamnus mentalis (Temminck, 1823)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Myothera mentalis
Посилання
Вікісховище: Dysithamnus mentalis Віківиди: Dysithamnus mentalis ITIS: 559838 МСОП: 22701378 NCBI: 288068

Батари́то лісовий (Dysithamnus mentalis) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 10—13 см, вага 12,5—16 г. Голова і верхня частина тіла у самця номінативного підвиду сірі, щоки чорні, на крилах по три білі смужки, нижня частина тіла світло-сіра. Верхня частина тіла у самиці оливково-коричнева, тім'я рудувате, навколо очей біле кільце, нижня частина тіла жовтувато-охриста, крила рудуваті, на крилах жовтувато-коричневі смужки.

У представників різних підвидів забарвлення нижньої частини тіла різниться від білого до жовтого, різняться також відтінки чорного на обличчі, оливкового на спинах самців і рудого на спинах самиць.

Таксономія

Вид був описаний Конрадом Якобом Темінком в 1823 році. Він отримав назву Myothera mentalis. В 1847 році Жан Луї Кабаніс перевів птаха до роду Батарито (Dysithamnus).

Підвиди

Виділяють вісімнадцять підвидів:

• H. m. septentrionalis Ridgway, 1908 — південний схід Мексики (південь штату Кампече, схід Табаско, північний схід Чіапаса), південний Беліз, північна Гватемала, північний Гондурас, крайній південний схід Нікарагуа, Коста-Рика, західна Панама;
• H. m. suffusus Nelson, 1912 — східна Панама, крайній північний захід Колумбії (північ Чоко, північний захід Антіокії);
• H. m. extremus Todd, 1916 — західна Колумбія (Західний хребет і західні схили Центрального хребта на південь від Антіокії, на захід від Кальдаса і Рисаральди, на південь до Кауки);
• H. m. semicinereus Sclater, PL, 1855 — захід центральної Колумбії (східні схили Центрального хребтаЮ, центр і південь Східного хребта і гірський хребет Макарена, від південного Сантандера до західної Какети);
• H. m. viridis Aveledo & Pons, 1952 — північна Колумбія (від Гуахіри на півночі до Сантандера на півдні) і західна Венесуела (Сьєрра-де-Періха, штати Сулія, Мерида і Тачира);
• H. m. cumbreanus Hellmayr & Seilern, 1915 — північна Венесуела (Прибережний хребет від Фалькона і Лари до Сукре);
• H. m. andrei Hellmayr, 1906 — північно-східна Венесуела (від півдня Сукре до північного сходу Болівару), острів Тринідад, західна і південна Гаяна;
• H. m. oberi Ridgway, 1908 — острів Тобаго;
• H. m. ptaritepui Zimmer, JT & Phelps, 1946 — південно-східна Венесуела (тепуї Птарі і Сороропан на південному сході штату Болівар);
• H. m. spodionotus Salvin & Godman, 1883 — південна Венесуела (південь Болівару і Амасонасу), крайня північ Бразилії (північ штату Рорайма);
• H. m. aequatorialis Todd, 1916 — західні схили Анд в Еквадорі та на крайньому північному заході Перу в регіоні Тумбес;
• H. m. napensis Chapman, 1925 — крайній південь Колумбії (східні схили Анд на заході Путумайо), центральний Еквадор, крайня північ Перу (північ регіону Амазонас);
• H. m. tambillanus Taczanowski, 1884 — східні схили Анд на півночі і в центрі Перу;
• H. m. olivaceus (Tschudi, 1844) — східні схили Анд в центрі Перу;
• H. m. tavarae Zimmer, JT, 1932 — південний схід Перу, північ і центр Болівії;
• H. m. emiliae Hellmayr, 1912 — північний схід Бразилії;
• H. m. affinis Pelzeln, 1868 — крайній північний схід Болівії, центральна Бразилія;
• H. m. mentalis (Temminck, 1823) — схід і південний схід Бразилії, схід Парагваю, північний схід Аргентини.

Поширення і екологія

Лісові батарито поширені в Центральній і Південній Америці від Мексики на півночі до Аргентини на півдні. Вони живуть в тропічних і субтропічних вологих гірських лісах, рідше в рівнинних тропічних лісах на висоті від 600 до 2500 м над рівнем моря.

Поведінка

Лісові батарито харчуються комахами та іншими безхребетними, яких ловлять серед листя на нижніх гілках дерев. Живе парами або невеличкими зграйками. Впродовж сезону розмноження проявляють територіальну поведінку. Площа, яку займає пара птахів, маже досягати 7000 м², хоча зазвичай вона вдвічі менша. В кладці 2 білих яйця, поцяткованих темними плямками. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покриваються пір'ям на 9-й день.

Примітки

1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
3. Peters, James Lee, ред. (1951). . Т. Volume 7. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 184. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
4. Temminck, Coenraad Jacob (1838) [1823]. (фр.). Т. Volume 2. Paris: F.G. Levrault. Plate 179, Fig. 3. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
5. Cabanis, Jean (1847). . Archiv für Naturgeschichte (нім.). 13: 186–256 [223]. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). . World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 22 липня 2021.

Посилання

• Skutch, Alexander F. (1969). Plain antvireo (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 201—208. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 31 липня 2021.
• Duca, Charles; Guerra, Tadeu J. & Marini, Miguel Â. (2006): Territory size of three Antbirds (Aves, Passeriformes) in an Atlantic Forest fragment in southeastern Brazil. [English with Portuguese abstract] Revista Brasileira de Zoologia 23 (3): 692–698. DOI:10.1590/S0101-81752006000300011 PDF fulltext [ 1 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Machado, C. G. (1999): A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil]. Revista Brasileira de Biologia 59 (1): 75–85 [Portuguese with English abstract]. DOI:10.1590/S0034-71081999000100010 PDF fulltext [ 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Múnera-Roldán, Claudia; Cody, Martin L.; Schiele-Zavala, Robin H.; Sigel, Bryan J.; Woltmann, Stefan & Kjeldsen, Jørgen Peter (2007): New and noteworthy records of birds from south-eastern Nicaragua. Bulletin of the British Ornithologists' Club 127 (2): 152–161. PDF fulltext [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• O'Shea, B.J.; Milensky, Christopher M.; Claramunt, Santiago; Schmidt, Brian K.; Gebhard, Christina A.; Schmitt, C. Gregory & Erskine, Kristine T. (2007): New records for Guyana, with description of the voice of Roraiman Nightjar Caprimulgus whitelyi. Bulletin of the British Ornithologists' Club 127 (2): 118–128. PDF fulltext [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]