Воро на сі ра або ґа ва Corvus cornix L вид або підвид птахів роду крук Corvus Часто чорну і сіру ворон розглядають як п

Воро́на сі́ра, або ґа́ва, (Corvus cornix L.) — вид або підвид птахів роду крук (Corvus). Часто чорну і сіру ворон розглядають як підвиди одного виду — в цьому випадку чорну ворону називають Corvus corone corone, а сіру — Corvus corone cornix. Сіра ворона була одним з багатьох видів, початково описаних Ліннеєм у його роботі 18-го століття Система природи.

Ворона сіра

Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Во́ронові (Corvidae)
Рід:	Крук (Corvus)
Вид:	*Ворона сіра (C. cornix)*
Біноміальна назва
*Corvus cornix* Linnaeus, 1758

Ареал сірої ворони
Синоніми
Corvus corone cornix

Опис

Зовнішній вигляд

Спина, черево та боки забарвлені у сірий колір, голова, крила, хвіст та маніжка — у чорний. Крила сильні, загострені, тілобудова міцна. Тонкі довгі ноги оперені до цівки, три довгих пальці звернені вперед, один — назад. Рульові пера хвоста досить довгі. Потужний та гострий дзьоб біля основи чорний, а на кінці — сірий; на відміну від граків та галок дзьоб ворони майже на половину покритий пір'ям. Довжина тіла близько 50 см. маса тіла 460—735 грамів, розмах крил — до 1 метра, тривалість життя 35-50 років.

Відмінності між воронами сірою і чорною

Міжнародна група вчених вирішила загадку видоутворення у сірих і чорних ворон. Практично всі генетичні відмінності виявилися сконцентровані в невеликій частині однієї з хромосом, яка свого часу зазнала , тому при схрещуванні вона не рекомбінує з гомологічними ділянками близькоспоріднених видів. На інвертованій ділянці зібрані гени забарвлення оперення тулуба, гени зорового сприйняття і гени гормональної регуляції поведінки — цього виявилося достатньо для формування та підтримки видової індивідуальності.

Голос

Каркання сірої ворони

Голос — різні модифікації каркання, найчастіше хрипле «карр» з закритим звуком у кінці. Ворони також співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання. Деякі птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули. По землі пересувається широкими кроками, у випадку небезпеки починає стрибати. Поза гніздовим сезоном сірі ворони живуть у великих зграях, нерідко в компанії з іншими пернатими — найчастіше з граками або галками.

Розповсюдження

Широко розповсюджена в Центральній і Східній Європі, Азії і Єгипті, Західному Сибіру, та на Близькому Сході. У Європі ареал її проживання простягається із заходу на схід від Данії, Східної Німеччини, Чехії та Австрії. Сірі ворони водяться також в Ірландії, Шотландії, на Скандинавському півострові, а також на південь від Альп. Типове життєве середовище — це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони. Сіра ворона звичайна на всій території України.

Гніздування

Яйця *Clamator glandarius* та *Corvus cornix* — Тулузький музей

У гніздовий сезон, птахи знаходять собі пару та займають домашні ділянки. Гніздо сіра ворона будує на початку квітня. Вороняче гніздо є чашоподібною побудовою, зазвичай розташоване в розвилці товстих гілок у кроні високих дерев, складене з дрібних гілочок і прутиків, стебел очерету, скріплених глиною та дерном. З середини гніздо ґава вистилає пір'ям, травою або вовною. Біля гнізда поводиться обережно і непомітно. Після обов'язкового ритуалу залицяння та парування, самиця відкладає 4-6 яєць блідо-зеленого або блакитнуватого забарвлення з бурими або сірими крапинками. Кладку насиджує тільки самиця, самець годує її в період насиджування. Через 30 днів вилуплюються пташенята, годують їх обоє батьків. Пташенята весь перший місяць сидять у гнізді, харчуючись тим, що принесуть батьки. Залишивши гніздо у віці 4-5 тижнів, молодь ще деякий час тримається біля батьків, вимагаючи їжу. Як правило, молоді птахи починають розмножуватись тільки у віці 4 років, хоча статево зрілими стають уже в 2 роки.

Живлення

Їжа ворон дуже різноманітна: це рослинність (як насіння, так й самі рослини), комахи, пташенята інших птахів та їхні яйця, ящірки, дрібні гризуни, інші дрібні тварини; також ґава не гребує харчовими рештками, залишеними людьми.

Галерея

Примітки

Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Ґава // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 30 жовтня 2012.
http://elementy.ru/news/432277 [ 5 липня 2014 у Wayback Machine.] Наймарк Е. Генетические различия между серой и черной вороной записаны на «островках видообразования»
Poelstra J.W. et al. The genomic landscape underlying phenotypic integrity in the face of gene flow in crows // Science. — 2014. — V. 344. — P. 1410—1414.

Посилання

Ворона, ґава [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 212-213. — 1000 екз.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[2] Ґава // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[3] . Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 30 жовтня 2012.

[4] ttp://elementy.ru/news/432277 [ 5 липня 2014 у Wayback Machine.] Наймарк Е. Генетические различия между серой и черной вороной записаны на «островках видообразования»

[5] Poelstra J.W. et al. The genomic landscape underlying phenotypic integrity in the face of gene flow in crows // Science. — 2014. — V. 344. — P. 1410—1414.