Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ове́с (Avena) — рід із 25 видів злаків родини тонконогові (Poaceae). Види вівса мають аборигенне поширення в Євразії, північній і північно-східній Африці.
| Овес | |
|---|---|
 | |
| Avena fatua | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Надтриба: | Poodae |
| Триба: | Poeae |
| Підтриба: | |
| Рід: | Овес (Avena) L., 1753 |
| Види | |
| Див. текст | |
 Вікісховище: Avena | |
Ботанічна характеристика
Рід овес об'єднує диплоїдні (2n-14), тетраплоїдні (2n-28) та гексаплоїдні форми (2n-42), однорічні й багаторічні. До однорічних видів вівса, яких нараховують 14, належать три культурні види: посівний (A. sativa L.) (2n-42), візантійський, або середземноморський (A. byzantina C. Koch) (2n-42) та піщаний (A. strigosa Schreb.) (2n-14), а також поширені у нашій країні як засмічувачі дикорослі бур'янисто-польові види, зокрема вівсюг звичайний (A. fatua L.) (2n-42) та вівсюг південний (A. ludoviciana Dur.) (2n-42).
Дикі форми вівса, на відміну від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку із запушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного). У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання. З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес відоміший в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.
Історичні відомості
Вирощування вівса як зернової культури почалося близько 2500 років до нашої ери. Точне місце окультурювання невідоме, але в основному археологи вважають, що це сталося у Східній Європі. За часів бронзової доби, коли коні вперше почали використовуватись як тяглова сила, овес почав широко культивуватись в північній та східній Європі, але в той же час його посіви були практично відсутні в регіоні Середземномор'я. Як раніше, так і тепер близько 95% вівса вирощується для годівлі тварин або як технічна культура, і лише 5% для людського споживання.
Зерно вівса має занадто мало клейковини, тому для виготовлення хліба воно ніколи не використовувалось.
Види
Види рослин, які культивуються:
- Avena sativa — Овес посівний. Зернова культура, що має глобальне значення і вид як правило, називають «овес»
- — Ефіопський овес, напів-бур'ян, наполовину культурний, обмежується високогір'ями Ефіопії
- — в незначних кількостях вирощується на Близькому і Середньому Сході
- — зернова культура, відіграє в Європі подібну роль до А.abyssinica в Ефіопії.
- Avena strigosa — ін. назва «чорний овес», вирощують на фураж в деяких районах Західної Європи і Бразилії.
Вівсюги
Так званий «дикий овес», або «вівсяні трави».
- Avena barbata — Овес бородатий
- — * Avena fatua — Вівсюг
- — * Avena occidentalis — * — * — * — * Avena sterilis -
Овес посівний
У виробництві поширений ярий і озимий овес. В Україні вирощують сорти ярого вівса.
Коренева система мичкувата, проникає у ґрунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), ніж у інших зернових хлібів, але має велику кількість кореневих волосків та високу засвоювальну здатність.
Стебло — порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, поділена на 4-7 міжвузлів. Стеблові вузли голі або опушені, на нижніх помітне антоціанове забарвлення.
Листки ланцетно-загострені, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком (у деяких форм вівса він відсутній), нерідко покриті восковим нальотом.
Суцвіття — різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз). Гілки розміщуються на осі півкільцями. На кінцях гілок першого і наступних порядків утворюється по одному дво-, триквітковому або багатоквітковому (у голозерного вівса) колоску.
Колоскові луски бувають довгі (до 30 мм завдовжки), короткі (близько 20 мм), широкі (6-7 мм), вузькі (менше 5 мм); тонкі, перетинчасті, з поздовжнім жилкуванням. Квіткові луски у плівчастих форм вівса шкірясті, щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею; за забарвленням — білі, жовті, сірі, коричневі; у голозерних — тонкі, перетинчасті (подібні до колоскових), жовтуваті, між якими вільно лежить зернівка. Зовнішні квіткові луски покриті опушенням або голі, на верхівці закінчуються двома зубцями. В остистих форм вівса на спинці зовнішньої квіткової луски утворюється остюк.
Плід — плівчаста або гола зернівка.
Маса 1000 зерен у посівного вівса становить 20-40 г, середня — 30-35 г; плівчастість — 22-34%. Зернівки у голозерного вівса та звільнені від квіткових лусок — у плівчастого мають веретеноподібну форму, жовтувате забарвлення, покриті волосками, які до верхівки зерна густішають і утворюють чубок.
Різновидності посівного вівса визначають за такими морфологічними ознаками: формою волоті (розлога чи одногрива), забарвленням зерна (біле, червоне, сіре або чорне), остистістю волоті (остиста або безоста), плівчастістю зерна (плівчасте, голе).
Агротехніка
| Десять найбільших країн за вирощуванням вівса 2005 (млн т) | |
|---|---|
 Європейський Союз | 8.7* |
 Росія | 5.1 |
 Канада | 3.3 |
 США | 1.7 |
 Польща | 1.3 |
 Фінляндія | 1.2 |
 Австралія | 1.1 |
 Німеччина | 1.0 |
 Білорусь | 0.8 |
 КНР | 0.8 |
 Україна | 0.8 |
| Світ загалом | 24.6 |
| Дані Європейського Союзу включають Польщу, Фінляндію та Німеччину. | |
Овес — культура помірного клімату, невибаглива до тепла, в Україні поширена більше на Поліссі і в Лісостепу. Насіння починає проростати при температурі 2-3 °C. Сходи в польових умовах можна одержати при 6-7 °C. Оптимальні для одержання сходів і процесу кущення температури — 15-18 °C. Сходи витримують заморозки до мінус 4-5 °C. У фазі цвітіння і молочної стиглості терпить від заморозків мінус 2 °C. Оптимальні температури під час цвітіння і достигання — 20-25 °C.
Овес є найбільш вологолюбним серед хлібних злаків. При проростанні насіння вбирає 60-65% води від власної маси.
Овес засвоює фосфор із важкорозчинних сполук, тому мало вибагливий до родючості ґрунтів. Добре росте на піщаних, суглинкових, глинистих, торфових ґрунтах. Погано росте на засолених ґрунтах. Період достигання зернівок у волоті розтягнутий. Рослина самозапильна, довгого світлового дня. Вегетаційний період — 95-120 днів.
З усіх сортів вівса найціннішими вважаються ті, в яких зерно має біле забарвлення, менш цінними — чорне, найменш цінними (фуражними) — червоне та сіре.
Основне світове виробництво вівса зараз зосереджено у середніх широтах Північної півкулі — в Німеччині, Польщі, Росії, Україні, північному Казахстані, а також в південних районах Канади та в США.
Для вирощування в Україні районовані такі сорти як Абель, Буг, Грамена, Комес, Синельниківський 68, Чернігівський 27 та інші.
Див. також
Примітки
- Watson L, Dallwitz MJ. «The grass genera of the world: descriptions, illustrations, identification, and information retrieval; including synonyms, morphology, anatomy, physiology, phytochemistry, cytology, classification, pathogens, world and local distribution, and references [ 20 серпня 2009 у Wayback Machine.]». The Grass Genera of the World
- . Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 19.08.2021. (англ.)
- Zohary & Hopf (2000): p.78
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Джерела
- [[https://web.archive.org/web/20171222052547/https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomygenus.aspx?id=1190 Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.] Avena на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США] (англ.)
| Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (листопад 2014) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ove s Avena rid iz 25 vidiv zlakiv rodini tonkonogovi Poaceae Vidi vivsa mayut aborigenne poshirennya v Yevraziyi pivnichnij i pivnichno shidnij Africi Oves Avena fatua Biologichna klasifikaciya Carstvo Roslini Plantae Klada Sudinni roslini Tracheophyta Klada Pokritonasinni Angiosperms Klada Odnodolni Monocotyledon Klada Komelinidi Commelinids Poryadok Tonkonogocviti Poales Rodina Zlakovi Poaceae Pidrodina Mitlicevidni Pooideae Nadtriba Poodae Triba Poeae Pidtriba Rid Oves Avena L 1753 Vidi Div tekst Vikishovishe AvenaBotanichna harakteristikaVivsyug pivdennij Avena ludoviciana Rid oves ob yednuye diployidni 2n 14 tetraployidni 2n 28 ta geksaployidni formi 2n 42 odnorichni j bagatorichni Do odnorichnih vidiv vivsa yakih narahovuyut 14 nalezhat tri kulturni vidi posivnij A sativa L 2n 42 vizantijskij abo seredzemnomorskij A byzantina C Koch 2n 42 ta pishanij A strigosa Schreb 2n 14 a takozh poshireni u nashij krayini yak zasmichuvachi dikorosli bur yanisto polovi vidi zokrema vivsyug zvichajnij A fatua L 2n 42 ta vivsyug pivdennij A ludoviciana Dur 2n 42 Diki formi vivsa na vidminu vid kulturnih mayut bilya osnovi vsih zeren A fatua abo tilki nizhnogo zerna A ludoviciana tak zvanu pidkivku iz zapushenimi krayami utvorenu potovshennyam nizhnoyi chastini kvitkovoyi luski Pri nayavnosti pidkivok zernivki vivsyugiv legko vidokremlyuyutsya vid koloskiv i pri dostiganni intensivno obsipayutsya poodinci u zvichajnogo vivsyuga abo po dvi tri zernini razom u vivsyuga pivdennogo U kulturnih vidiv pidkivki nemaye i osnova zernivki maye viglyad rivnoyi abo zlegka skoshenoyi ploshinki Pri dostiganni kulturnij oves stijkishij proti obsipannya Z kulturnih vidiv vivsa v Ukrayini poshirenij lishe oves posivnij Vizantijskij oves maye deyake poshirennya u Serednij Aziyi Pishanij oves vidomishij v Ukrayini yak zasmichuvach posivnogo vivsa virobnichogo znachennya ne maye i traplyayetsya ridko Istorichni vidomostiZbirannya vivsa v Jolster Norvegiya 1890 rik Foto Axel Lindahl Norvezkij Muzej istoriyi kulturi Viroshuvannya vivsa yak zernovoyi kulturi pochalosya blizko 2500 rokiv do nashoyi eri Tochne misce okulturyuvannya nevidome ale v osnovnomu arheologi vvazhayut sho ce stalosya u Shidnij Yevropi Za chasiv bronzovoyi dobi koli koni vpershe pochali vikoristovuvatis yak tyaglova sila oves pochav shiroko kultivuvatis v pivnichnij ta shidnij Yevropi ale v toj zhe chas jogo posivi buli praktichno vidsutni v regioni Seredzemnomor ya Yak ranishe tak i teper blizko 95 vivsa viroshuyetsya dlya godivli tvarin abo yak tehnichna kultura i lishe 5 dlya lyudskogo spozhivannya Zerno vivsa maye zanadto malo klejkovini tomu dlya vigotovlennya hliba vono nikoli ne vikoristovuvalos VidiVidi roslin yaki kultivuyutsya Avena sativa Oves posivnij Zernova kultura sho maye globalne znachennya i vid yak pravilo nazivayut oves Efiopskij oves napiv bur yan napolovinu kulturnij obmezhuyetsya visokogir yami Efiopiyi v neznachnih kilkostyah viroshuyetsya na Blizkomu i Serednomu Shodi zernova kultura vidigraye v Yevropi podibnu rol do A abyssinica v Efiopiyi Avena strigosa in nazva chornij oves viroshuyut na furazh v deyakih rajonah Zahidnoyi Yevropi i Braziliyi Vivsyugi Tak zvanij dikij oves abo vivsyani travi Avena barbata Oves borodatij Avena fatua Vivsyug Avena occidentalis Avena sterilis Oves posivnijU virobnictvi poshirenij yarij i ozimij oves V Ukrayini viroshuyut sorti yarogo vivsa Koreneva sistema michkuvata pronikaye u grunt na trohi menshu glibinu do 1 1 5m nizh u inshih zernovih hlibiv ale maye veliku kilkist korenevih voloskiv ta visoku zasvoyuvalnu zdatnist Steblo porozhnista solomina zavvishki 80 140 sm zavtovshki 4 4 5 mm podilena na 4 7 mizhvuzliv Steblovi vuzli goli abo opusheni na nizhnih pomitne antocianove zabarvlennya Listki lancetno zagostreni zeleni abo sizi chasto z vijchastimi krayami bez vushok ale z dobre rozvinenim yazichkom u deyakih form vivsa vin vidsutnij neridko pokriti voskovim nalotom Oves pishanij Avena strigosa Sucvittya riznogo tipu volot stisnuta abo odnogriva gilki pritisnuti do osi j spryamovani v odin bik napivstisnuta gilki vidhodyat ugoru pid kutom do osi 30 40 rozloga gilki spryamovani ugoru pid kutom 60 70 gorizontalna gilki vidhodyat pid pryamim kutom ta ponikla gilki zvisayut uniz Gilki rozmishuyutsya na osi pivkilcyami Na kincyah gilok pershogo i nastupnih poryadkiv utvoryuyetsya po odnomu dvo trikvitkovomu abo bagatokvitkovomu u golozernogo vivsa kolosku Koloskovi luski buvayut dovgi do 30 mm zavdovzhki korotki blizko 20 mm shiroki 6 7 mm vuzki menshe 5 mm tonki peretinchasti z pozdovzhnim zhilkuvannyam Kvitkovi luski u plivchastih form vivsa shkiryasti shilno ohoplyuyut zernivku ale ne zrostayutsya z neyu za zabarvlennyam bili zhovti siri korichnevi u golozernih tonki peretinchasti podibni do koloskovih zhovtuvati mizh yakimi vilno lezhit zernivka Zovnishni kvitkovi luski pokriti opushennyam abo goli na verhivci zakinchuyutsya dvoma zubcyami V ostistih form vivsa na spinci zovnishnoyi kvitkovoyi luski utvoryuyetsya ostyuk Plid plivchasta abo gola zernivka Masa 1000 zeren u posivnogo vivsa stanovit 20 40 g serednya 30 35 g plivchastist 22 34 Zernivki u golozernogo vivsa ta zvilneni vid kvitkovih lusok u plivchastogo mayut veretenopodibnu formu zhovtuvate zabarvlennya pokriti voloskami yaki do verhivki zerna gustishayut i utvoryuyut chubok Riznovidnosti posivnogo vivsa viznachayut za takimi morfologichnimi oznakami formoyu voloti rozloga chi odnogriva zabarvlennyam zerna bile chervone sire abo chorne ostististyu voloti ostista abo bezosta plivchastistyu zerna plivchaste gole AgrotehnikaDesyat najbilshih krayin za viroshuvannyam vivsa 2005 mln t Yevropejskij Soyuz 8 7 Rosiya 5 1 Kanada 3 3 SShA 1 7 Polsha 1 3 Finlyandiya 1 2 Avstraliya 1 1 Nimechchina 1 0 Bilorus 0 8 KNR 0 8 Ukrayina 0 8 Svit zagalom 24 6 Dani Yevropejskogo Soyuzu vklyuchayut Polshu Finlyandiyu ta Nimechchinu Osnovni suchasni rajoni viroshuvannya vivsa Oves kultura pomirnogo klimatu nevibagliva do tepla v Ukrayini poshirena bilshe na Polissi i v Lisostepu Nasinnya pochinaye prorostati pri temperaturi 2 3 C Shodi v polovih umovah mozhna oderzhati pri 6 7 C Optimalni dlya oderzhannya shodiv i procesu kushennya temperaturi 15 18 C Shodi vitrimuyut zamorozki do minus 4 5 C U fazi cvitinnya i molochnoyi stiglosti terpit vid zamorozkiv minus 2 C Optimalni temperaturi pid chas cvitinnya i dostigannya 20 25 C Oves ye najbilsh vologolyubnim sered hlibnih zlakiv Pri prorostanni nasinnya vbiraye 60 65 vodi vid vlasnoyi masi Oves zasvoyuye fosfor iz vazhkorozchinnih spoluk tomu malo vibaglivij do rodyuchosti gruntiv Dobre roste na pishanih suglinkovih glinistih torfovih gruntah Pogano roste na zasolenih gruntah Period dostigannya zernivok u voloti roztyagnutij Roslina samozapilna dovgogo svitlovogo dnya Vegetacijnij period 95 120 dniv Z usih sortiv vivsa najcinnishimi vvazhayutsya ti v yakih zerno maye bile zabarvlennya mensh cinnimi chorne najmensh cinnimi furazhnimi chervone ta sire Osnovne svitove virobnictvo vivsa zaraz zoseredzheno u serednih shirotah Pivnichnoyi pivkuli v Nimechchini Polshi Rosiyi Ukrayini pivnichnomu Kazahstani a takozh v pivdennih rajonah Kanadi ta v SShA Dlya viroshuvannya v Ukrayini rajonovani taki sorti yak Abel Bug Gramena Komes Sinelnikivskij 68 Chernigivskij 27 ta inshi Div takozhSpisok rodiv rodini tonkonogovih Vivsyana kasha MyusliPrimitkiWatson L Dallwitz MJ The grass genera of the world descriptions illustrations identification and information retrieval including synonyms morphology anatomy physiology phytochemistry cytology classification pathogens world and local distribution and references 20 serpnya 2009 u Wayback Machine The Grass Genera of the World Plants of the World Online Kew Science Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 19 08 2021 angl Zohary amp Hopf 2000 p 78 Arhiv originalu za 27 veresnya 2011 Procitovano 20 zhovtnya 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Dzherela https web archive org web 20171222052547 https npgsweb ars grin gov gringlobal taxonomygenus aspx id 1190 Arhivovano22 grudnya 2017 u Wayback Machine Avena na sajti Germplasm Resources Information Network GRIN Ministerstva silskogo gospodarstva SShA angl Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2014