Attilio Regolo

«Аттіліо Реголо» (італ. Attilio Regolo) - італійський легкий крейсер типу «Капітані Романі» часів Другої світової війни.

«Аттіліо Реголо»
Attilio Regolo
«Аттіліо Реголо»
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Капітані Романі»
Держава прапора	•Regia Marina •Marina Militare •Marine nationale française
На честь	Марк Атілій Регул
Закладено	28 вересня 1939 року
Спущено на воду	24 серпня 1941 року
Введено в експлуатацію	14 травня 1942 року
Виведений зі складу флоту	2 червня 1969 року
Бойовий досвід	Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	стандартна 3.745 т максимальна 5.334 т
Довжина	138,7 м/142,2 м
Ширина	14,4 м
Осадка	4,9 м
Технічні дані
Рухова установка	4×водотрубні котли Торнкрофт 2×турбіни Belluzzo/Parsons
Гвинти	2×трилопатеві, бронзові Ø 4,2 м
Потужність	110.000 к.с.
Швидкість	43 вузлів (80 )
Дальність плавання	4.352 м миля при 18 вузлах 8.060 км при 33,3 )
Екіпаж	418
Озброєння
Артилерія	4×2-135-мм/L45 8×1-37-мм/L54 4×20-мм/L70
Торпедно-мінне озброєння	2×4 ТА 533-мм

Історія створення

Крейсер «Аттіліо Реголо» був закладений 28 вересня 1939 року на верфі «OTO» в Ліворно. Спущений на воду 24 серпня 1941 року, 14 травня 1942 року увійшов до складу флоту. Свою назву отримав на честь Марка Атілія Регула.

Історія служби

Друга світова війна

Після вступу у стрій крейсер пройшов курс бойової підготовки, і 8 вересня 1942 року став флагманом з'єднання есмінців. Його першою великою операцією був вихід в море 7 листопада для постановки мінного загородження «S 8». Разом з крейсером в море вийшло 5 есмінців. На крейсері був піднятий прапор контр-адмірала (Лоренцо Гаспаррі). З'єднання поставило 241 міну. На зворотному шляху, для відбиття ймовірних ворожих авіанальотів з'єднання було вишикуване у дві паралельні кільватерні колони. 8 листопада о 10:25 з'єднання було атаковане британським підводним човном в точці з координатами 39°14′ пн. ш. 12°41′ сх. д. / 39.233° пн. ш. 12.683° сх. д. / 39.233; 12.683. Одна з торпед влучила у носову частину крейсера, яка зразу ж, аж до першої башти головного калібру, відірвалась та затонула. Але водонепроникні переборки не постраждали, і затоплення корабля вдалось уникнути.

Контр-адмірал Гаспаррі вирішив буксирувати пошкоджений крейсер в Палермо. Назустріч вирушили буксири та бойові кораблі для посилення ескорту. О 15:49 з'єднання було атаковане підводним човном , але на цей раз безрезультатно. Вранці 9 листопада крейсер був доставлений в Палермо та відправлений на ремонт. Для усунення пошкоджень була використана носова частина крейсера («Кайо Маріо»). Після завершення ремонту «Аттіліо Реголо» був перебазований в Геную, де разом з крейсерами («Джузеппе Гарібальді»), «Дука дельї Абруцці» та («Емануеле Філіберто») увійшов до складу 8-го дивізіону крейсерів. В цей час крейсер практично не виходив у море.

9 вересня 1943 року Італія капітулювала і адмірал (Бергаміні) наказав усім кораблям вийти в море та йти на Мальту. Того ж дня о 16:11 німецька авіація потопила лінкор («Рома»). «Аттіліо Реголо» разом з есмінцями («Фучільєре»), («Карабіньєре»), («Мітральєре») та міноносцями «Пегассо», «Орса», «Імпетуозо» був залишений на місці його загибелі для рятувальних робіт. Всього було врятовано 622 чоловіка, з них 26 згодом померли від ран.

Командування з'єднанням прийняв капітан (Джузеппе Маріні), командир «Мітральєре». Він опинився у складній ситуації, оскільки не знав умов капітуляції, тому вирішив інтернуватись. По дорозі з'єднання розділилось. Есмінці повернулись до Італії, 2 з них згодом були затоплені екіпажами. Решта кораблів прибули в порт Маон на Балеарських островах. Іспанський уряд інтернував кораблі на 18 місяців. Лише у січні 1945 року, коли результат війни не викликав сумнівів, кораблі були звільнені. «Аттіліо Реголо» здійснив перехід в Алжир, далі в Таранто. Корабель був зарахований до складу 7-ї дивізії крейсерів та перебазований в Ла-Спецію.

Післявоєнна служба

Після війни, за умовами Паризьких мирних договорів 1947 року «Аттіліо Реголо» був переданий Франції. 1 серпня 1948 року в Тулоні на борт корабля піднявся французький екіпаж. Корабель був перейменований у «Шаторено» (фр. Châteaurenault (D 606)) та переведений у клас есмінців. Він декілька разів модернізувався.

1 жовтня 1962 року корабель був переобладнаний на плавучу казарму. 2 червня 1969 року він був виключений зі складу флоту і у 1970 році він був розібраний.

Див. також

• Легкі крейсери типу «Капітані Романі»

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Attilio Regolo

Джерела

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — (англ.)
• С.Б. Трубицын. Сверхлёгкие крейсера. 1930-1975. С.-Пб.: Издатель Р.Р. Муниров, 2008 - 64 с.:илл. (рос.)