Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карло Бергаміні (італ. Carlo Bergamini; 24 жовтня 1888, Сан-Феліче-суль-Панаро, Емілія-Романья — 9 вересня 1943, на борту лінкора «Рома») — італійський військово-морський діяч, адмірал Королівських ВМС Італії (посмертно), учасник Першої та Другої світових воєн. Командував різними формуваннями італійського флоту в Битві на Середземному морі. З 1943 року головнокомандувач Королівських військово-морських сил Італії. 9 вересня 1943 року загинув через бомбардування німецькою авіацією італійського лінкора «Рома» під час його спроби прорватися на Мальту.
| Карло Бергаміні Carlo Bergamini | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження | 24 жовтня 1888 Сан-Феліче-суль-Панаро, Емілія-Романья | |||||||||
| Смерть | 9 вересня 1943 (54 роки) на борту лінкора «Рома» | |||||||||
| Поховання | поблизу острову , Сардинія | |||||||||
| Країна |  Королівство Італія | |||||||||
| Приналежність |  Королівські ВМС Італії | |||||||||
| Рід військ | військово-морські сили | |||||||||
| Освіта | Королівська Військово-морська академія, Ліворно | |||||||||
| Роки служби | 1908–1943 | |||||||||
| Звання |  Адмірал | |||||||||
| Війни / битви | Італійсько-турецька війна Перша світова війна * Середземноморський ТВД Друга світова війна * Середземномор'я ** Мальтійські конвої | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Карло Бергаміні у Вікісховищі | ||||||||||
Біографія
Карло Бергаміні народився в Сан-Феліче-суль-Панаро, Модена, в родині карбонарія, колишнього члена добровольчих загонів «гарібальдіні», що билися разом з Джузеппе Гарібальді. 1908 року закінчив Королівську Військово-морську академію Італії в Ліворно з отриманням звання гардемарина (італ. Guardiamarina). Військову службу розпочав на броненосці «Реджина Елена». Молодим офіцером брав участь у італійсько-турецькій війні на броненосному крейсері «Веттор Пізані».
За часів Першої світової війни начальник артилерійської частини на крейсері «Піза». У 1918 році за проявлену мужність та сміливість у боях поблизу узбережжя Албанії отримав срібну медаль «За військову доблесть».
У міжвоєнний час пройшов усі ступені командування військовими кораблями та формуваннями, а також служив у Головному штабі ВМС Італії. Командував ескадреним міноносцем «Джачінто Каріні», дивізіоном міноносців, проходив службу на лінкорі «Андреа Доріа». З листопада 1934 року до березня 1936 року — начальник штабу 2-ї ескадри ВМС у . Надалі командував легкими крейсерами «Джованні делле Банде Нере», «Емануеле Дюка д'Аоста». У серпні 1937 року він був призначений головою Генерального директорату морської зброї Військово-морського міністерства.
У 1938 році отримав звання контр-адмірала, через рік дивізійного адмірала. Командував 5-ю дивізією надводних кораблів Італійського флоту, згодом був командиром лінійних кораблів «Кавур» та «Джуліо Чезаре». Пізніше очолив 4-ту дивізію надводних сил флоту.
7 травня 1940 року призначений командиром 9-ї дивізії надводних сил і через певний час начальником штабу 1-ї бойової ескадри. З 1940 року одночасно був помічником головнокомандувача флотом. З 24 липня 1941 року — командир 9-ї дивізії ВМФ і 2-ї ескадри. На борту лінкора «Вітторіо Венето» Брав участь у битві біля мису Спартівенто. Одночасно в 1940—1942 роках командував 9-ю (флагман «Вітторіо Венето»), в 1942—1944 роках — 5-ю дивізією надводних сил (флагман «Кайо Дуйліо»). У вересні 1943 року командир 1-ї ескадри.
5 квітня 1943 року призначений головнокомандувачем усіма військово-морськими силами Італії, змінивши на цій посаді адмірала Анджело Якіно.
Загибель адмірала
У ранкові години 8 вересня 1943 року італійський флот готувався до виходу у море для протидії висадки союзного десанту в Салерно. Однак, пізніше ввечері адмірал Бергаміні отримав повідомлення про підписання перемир'я та вихід Італії з війни й наказ прибути основним силам флоту до контрольованого союзниками туніського узбережжя або до Мальти.
О 3:00 9 вересня 1943 року італійський флот вийшов з Ла-Спеції в напрямку на сардинський порт Ла-Маддалена та вже о 05:10 флот у складі трьох лінкорів, шести крейсерів, 14 есмінців і міноносців знаходився поблизу протоки Боніфачьо між островами Корсика та Сардинія, що з'єднує Тірренське й Середземне море.
Невдовзі, о 09:41 німецький літак-розвідник Ju 88, виявив італійську ескадру в Тірренському морі на схід від Сардинії і командир 2-ї авіадивізії 2-го повітряного флоту генерал-лейтенант наказав атакувати колишніх союзників.
Спочатку, близько 10:00, удар по італійських кораблях поблизу Порто Торрес завдали звичайні бомбардувальники, які, проте, не заподіяли їм ушкоджень. Флагман флоту, лінійний корабель «Рома» на якому перебував головнокомандувач адмірал К. Бергаміні спочатку вогню по літаках німців не відкривав, зважаючи на наказ головнокомандувача Збройних сил Італії маршала П'єтро Бадольйо не вступати у протиборство з німецькими військами. Але кораблі флоту змушені були відкрити вогонь по німецьких бомбардувальників, проте, зенітна артилерія не могла дістати цілей на такій відстані.
О 14:00 друга ударна хвиля із 17 літаків Do-217K-2 зі складу III./KG 100 з аеродрому Істр-Марсель піднялася в повітря. Перша керована бомба Fritz X була скинута з «Дорньє» оберлейтенанта Генріха Шметца та влучила у корму о 15:30. О 15:46 літак командира групи майора Б. Йопе атакував і отримав друге пряме влучення в корму лінкора «Рома», що істотно знизило його хід. Важка бронебійна бомба прошила корабель наскрізь і вибухнула у воді в районі котельних відділень № 7 і 8. Однотипний з «Ромою» лінкор «Італія» теж отримав пряме ураження авіабомбою; бомба, пробив дві броньові палуби, також вибухнула у воді.
О 15:52 лінкор отримав ще одне влучення, вже у середню частину корпусу «Роми». У результаті дій екіпажу бомбардувальника оберфельдфебеля Курта Штайнборна, здетонував боєзапас 6-дюймових снарядів, який, своєю чергою, викликав вибух і детонацію артилерійських льохів носових башт головного калібру. Корабель остаточно втратив хід і став стрімко наповнюватися водою. Зусилля екіпажу у боротьбі за живучість не дали результатів. Корпус «Роми» переломився й о 16:12 лінкор затонув.
Разом з кораблем загинув адмірал Бергаміні, начальник штабу з'єднання адмірал Станіслао Карачотті, командир корабля Адоне Дель Чіма, разом з іншими 1 254 членами екіпажу (66 з 71 офіцера та 1188 матросів). Лінкор «Італія», незважаючи на забір 1246 тонн води (830 після вибуху та ще 416 з метою компенсувати остійність судна), згодом зміг своїм ходом дійти до Мальти.
Спадщина
Тіло адмірала було знайдене та поховане у морі поблизу острову північніше Сардинії. У 1960 році до строю італійських ВМС увійшов фрегат названий на честь адмірала — . У 2011 році італійські військово-морські сили отримали на озброєння найсучасніший багатоцільовий фрегат нового типу , що будувався за програмою FREMM.
Нагороди
- Медаль «За військову доблесть» (Італія)
- Срібна (2 жовтня 1918)
- Срібна (1942)
- Золота (20 грудня 1943; посмертно)
- Кавалер ордена Святих Маврикія та Лазаря (1 червня 1930)
- Лицар Савойського військового ордена (3 березня 1942)
- 3
- Залізний хрест 2-го класу (Третій Рейх)
Див. також
Література
- Pier Luigi Villari, Il tragico settembre, La reazione italiana contro l'aggressione tedesca, IBN Editore, Roma, 2007
- Gianni Rocca, «Fucilate gli ammiragli, la tragedia della marina italiana nella seconda guerra mondiale», Oscar Storia Mondadori, Cles (TN), 2009
- Gianbattista Lombi, articolo «Carlo Bergamini», in Candido del 3 febbraio 1972, Milano, anno V n°5 pp. 26-27
- Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003
Посилання
- Carlo BERGAMINI Ammiraglio d'Armata [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](італ.)
- AMMIRAGLIO CARLO BERGAMINI [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](італ.)
Примітки
- посмертно
- «Рома», «Вітторіо Венето» і «Італія»
- «Еудженіо ді Савойя», «Раймондо Монтекукколі», «Емануеле Філіберто Дюка д'Аоста», «Дюк дельї Абруцці», «Джузеппе Гарібальді» і
- . Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 20 березня 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karlo Bergamini ital Carlo Bergamini 24 zhovtnya 1888 San Feliche sul Panaro Emiliya Romanya 9 veresnya 1943 na bortu linkora Roma italijskij vijskovo morskij diyach admiral Korolivskih VMS Italiyi posmertno uchasnik Pershoyi ta Drugoyi svitovih voyen Komanduvav riznimi formuvannyami italijskogo flotu v Bitvi na Seredzemnomu mori Z 1943 roku golovnokomanduvach Korolivskih vijskovo morskih sil Italiyi 9 veresnya 1943 roku zaginuv cherez bombarduvannya nimeckoyu aviaciyeyu italijskogo linkora Roma pid chas jogo sprobi prorvatisya na Maltu Karlo Bergamini Carlo BergaminiNarodzhennya24 zhovtnya 1888 1888 10 24 San Feliche sul Panaro Emiliya RomanyaSmert9 veresnya 1943 1943 09 09 54 roki na bortu linkora Roma Pohovannyapoblizu ostrovu SardiniyaKrayinaKorolivstvo ItaliyaPrinalezhnistKorolivski VMS ItaliyiRid vijskvijskovo morski siliOsvitaKorolivska Vijskovo morska akademiya LivornoRoki sluzhbi1908 1943ZvannyaAdmiralVijni bitviItalijsko turecka vijna Persha svitova vijna Seredzemnomorskij TVD Druga svitova vijna Seredzemnomor ya Maltijski konvoyiNagorodiKavaler ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler Savojskogo vijskovogo ordenaKavaler zolotoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Hrest Za vijskovu doblest Italiya Hrest Za vijskovu doblest Italiya Hrest Za vijskovu doblest Italiya Karlo Bergamini u VikishovishiBiografiyaKarlo Bergamini narodivsya v San Feliche sul Panaro Modena v rodini karbonariya kolishnogo chlena dobrovolchih zagoniv garibaldini sho bilisya razom z Dzhuzeppe Garibaldi 1908 roku zakinchiv Korolivsku Vijskovo morsku akademiyu Italiyi v Livorno z otrimannyam zvannya gardemarina ital Guardiamarina Vijskovu sluzhbu rozpochav na bronenosci Redzhina Elena Molodim oficerom brav uchast u italijsko tureckij vijni na bronenosnomu krejseri Vettor Pizani Za chasiv Pershoyi svitovoyi vijni nachalnik artilerijskoyi chastini na krejseri Piza U 1918 roci za proyavlenu muzhnist ta smilivist u boyah poblizu uzberezhzhya Albaniyi otrimav sribnu medal Za vijskovu doblest U mizhvoyennij chas projshov usi stupeni komanduvannya vijskovimi korablyami ta formuvannyami a takozh sluzhiv u Golovnomu shtabi VMS Italiyi Komanduvav eskadrenim minonoscem Dzhachinto Karini divizionom minonosciv prohodiv sluzhbu na linkori Andrea Doria Z listopada 1934 roku do bereznya 1936 roku nachalnik shtabu 2 yi eskadri VMS u Nadali komanduvav legkimi krejserami Dzhovanni delle Bande Nere Emanuele Dyuka d Aosta U serpni 1937 roku vin buv priznachenij golovoyu Generalnogo direktoratu morskoyi zbroyi Vijskovo morskogo ministerstva U 1938 roci otrimav zvannya kontr admirala cherez rik divizijnogo admirala Komanduvav 5 yu diviziyeyu nadvodnih korabliv Italijskogo flotu zgodom buv komandirom linijnih korabliv Kavur ta Dzhulio Chezare Piznishe ocholiv 4 tu diviziyu nadvodnih sil flotu 7 travnya 1940 roku priznachenij komandirom 9 yi diviziyi nadvodnih sil i cherez pevnij chas nachalnikom shtabu 1 yi bojovoyi eskadri Z 1940 roku odnochasno buv pomichnikom golovnokomanduvacha flotom Z 24 lipnya 1941 roku komandir 9 yi diviziyi VMF i 2 yi eskadri Na bortu linkora Vittorio Veneto Brav uchast u bitvi bilya misu Spartivento Odnochasno v 1940 1942 rokah komanduvav 9 yu flagman Vittorio Veneto v 1942 1944 rokah 5 yu diviziyeyu nadvodnih sil flagman Kajo Dujlio U veresni 1943 roku komandir 1 yi eskadri 5 kvitnya 1943 roku priznachenij golovnokomanduvachem usima vijskovo morskimi silami Italiyi zminivshi na cij posadi admirala Andzhelo Yakino Zagibel admirala U rankovi godini 8 veresnya 1943 roku italijskij flot gotuvavsya do vihodu u more dlya protidiyi visadki soyuznogo desantu v Salerno Odnak piznishe vvecheri admiral Bergamini otrimav povidomlennya pro pidpisannya peremir ya ta vihid Italiyi z vijni j nakaz pributi osnovnim silam flotu do kontrolovanogo soyuznikami tuniskogo uzberezhzhya abo do Malti O 3 00 9 veresnya 1943 roku italijskij flot vijshov z La Speciyi v napryamku na sardinskij port La Maddalena ta vzhe o 05 10 flot u skladi troh linkoriv shesti krejseriv 14 esminciv i minonosciv znahodivsya poblizu protoki Bonifacho mizh ostrovami Korsika ta Sardiniya sho z yednuye Tirrenske j Seredzemne more Nevdovzi o 09 41 nimeckij litak rozvidnik Ju 88 viyaviv italijsku eskadru v Tirrenskomu mori na shid vid Sardiniyi i komandir 2 yi aviadiviziyi 2 go povitryanogo flotu general lejtenant nakazav atakuvati kolishnih soyuznikiv Shema perehodu italijskih korabliv i zagibeli linkoru Roma 9 veresnya 1943 Spochatku blizko 10 00 udar po italijskih korablyah poblizu Porto Torres zavdali zvichajni bombarduvalniki yaki prote ne zapodiyali yim ushkodzhen Flagman flotu linijnij korabel Roma na yakomu perebuvav golovnokomanduvach admiral K Bergamini spochatku vognyu po litakah nimciv ne vidkrivav zvazhayuchi na nakaz golovnokomanduvacha Zbrojnih sil Italiyi marshala P yetro Badoljo ne vstupati u protiborstvo z nimeckimi vijskami Ale korabli flotu zmusheni buli vidkriti vogon po nimeckih bombarduvalnikiv prote zenitna artileriya ne mogla distati cilej na takij vidstani O 14 00 druga udarna hvilya iz 17 litakiv Do 217K 2 zi skladu III KG 100 z aerodromu Istr Marsel pidnyalasya v povitrya Persha kerovana bomba Fritz X bula skinuta z Dornye oberlejtenanta Genriha Shmetca ta vluchila u kormu o 15 30 O 15 46 litak komandira grupi majora B Jope atakuvav i otrimav druge pryame vluchennya v kormu linkora Roma sho istotno znizilo jogo hid Vazhka bronebijna bomba proshila korabel naskriz i vibuhnula u vodi v rajoni kotelnih viddilen 7 i 8 Odnotipnij z Romoyu linkor Italiya tezh otrimav pryame urazhennya aviabomboyu bomba probiv dvi bronovi palubi takozh vibuhnula u vodi O 15 52 linkor otrimav she odne vluchennya vzhe u serednyu chastinu korpusu Romi U rezultati dij ekipazhu bombarduvalnika oberfeldfebelya Kurta Shtajnborna zdetonuvav boyezapas 6 dyujmovih snaryadiv yakij svoyeyu chergoyu viklikav vibuh i detonaciyu artilerijskih lohiv nosovih basht golovnogo kalibru Korabel ostatochno vtrativ hid i stav strimko napovnyuvatisya vodoyu Zusillya ekipazhu u borotbi za zhivuchist ne dali rezultativ Korpus Romi perelomivsya j o 16 12 linkor zatonuv Razom z korablem zaginuv admiral Bergamini nachalnik shtabu z yednannya admiral Stanislao Karachotti komandir korablya Adone Del Chima razom z inshimi 1 254 chlenami ekipazhu 66 z 71 oficera ta 1188 matrosiv Linkor Italiya nezvazhayuchi na zabir 1246 tonn vodi 830 pislya vibuhu ta she 416 z metoyu kompensuvati ostijnist sudna zgodom zmig svoyim hodom dijti do Malti Suchasnij italijskij bagatocilovij fregat 2011SpadshinaTilo admirala bulo znajdene ta pohovane u mori poblizu ostrovu pivnichnishe Sardiniyi U 1960 roci do stroyu italijskih VMS uvijshov fregat nazvanij na chest admirala U 2011 roci italijski vijskovo morski sili otrimali na ozbroyennya najsuchasnishij bagatocilovij fregat novogo tipu sho buduvavsya za programoyu FREMM NagorodiMedal Za vijskovu doblest Italiya Sribna 2 zhovtnya 1918 Sribna 1942 Zolota 20 grudnya 1943 posmertno Kavaler ordena Svyatih Mavrikiya ta Lazarya 1 chervnya 1930 Licar Savojskogo vijskovogo ordena 3 bereznya 1942 3 Zaliznij hrest 2 go klasu Tretij Rejh Div takozhDzhejms Somervill Inigo Kampioni Luyidzhi B yankeri Alberto da Zara P yetro Badoljo Andzhelo YakinoLiteraturaPier Luigi Villari Il tragico settembre La reazione italiana contro l aggressione tedesca IBN Editore Roma 2007 Gianni Rocca Fucilate gli ammiragli la tragedia della marina italiana nella seconda guerra mondiale Oscar Storia Mondadori Cles TN 2009 Gianbattista Lombi articolo Carlo Bergamini in Candido del 3 febbraio 1972 Milano anno V n 5 pp 26 27 Zalesskij K A Kto byl kto vo vtoroj mirovoj vojne Soyuzniki Germanii Moskva 2003PosilannyaCarlo BERGAMINI Ammiraglio d Armata 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine ital AMMIRAGLIO CARLO BERGAMINI 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine ital Primitkiposmertno Roma Vittorio Veneto i Italiya Eudzhenio di Savojya Rajmondo Montekukkoli Emanuele Filiberto Dyuka d Aosta Dyuk delyi Abrucci Dzhuzeppe Garibaldi i Arhiv originalu za 13 serpnya 2013 Procitovano 20 bereznya 2015