A priori

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апріорі (значення).

Апріорі (лат. a priori — первісно) — філософський термін, який означає те, що передує досвіду. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.

Апріорне знання — поняття ідеалістичної філософії, яке означає знання, що ґрунтуються на абстрактних міркуваннях, не спираючись на досвід і практику. Апріоризм — специфічна риса філософії Іммануїла Канта. Матеріалізм відкидає ідеалістичні твердження про апріорне знання. Протилежне — апостеріорне знання.

Поняття апріорі й апостеріорі є важливими термінами у філософії Канта. Кант доходить висновку, що в пізнанні світу людина опирається на певні поняття, які не можна вивести з досвіду, тож вони неодмінно закладені в людську свідомість. До таких понять Кант зачисляє поняття часу й простору.

Вже Арістотель розрізняв пізнання речей з їхніх причин — з тих, які складають їхню передумову (цільова, формальна причина) — це пізнання апріорі, пізнання причини з її дії — апостеріорне пізнання. Лейбніц змінив зміст терміна «апріорне», припустивши, що пізнання речей з їхніх причин повне лише тоді, коли воно сягає останніх і вищих причин, які він називав «вічними істинами», і прирівнював пізнання апріорі до умоглядних, безпідставних, самоочевидних для розуму знань. Завдяки Вольфу, поняття «апріорі» увійшло в німецьку філософію і було прийняте Кантом. Так, уже у вступі до «Критики чистого розуму», говорячи про сутнісне походження людських знань, Кант писав: «…хоча все наше пізнання і починається з досвіду, разом з досвідом, звідси не випливає, що воно цілком походить з досвіду».

Кант вважав, що через нашу чуттєвість речі спонукають водночас і якусь внутрішню активність людського пізнання, тому навіть досвідне знання «складається з того, що ми сприймаємо за допомогою вражень, і з того, що наша пізнавальна здатність (тільки спонукана чуттєвими враженнями) дає від себе самої…». Проявом цієї активності пізнання і є людська здатність здійснювати не тільки досвідне, а й позадосвідне пізнання. Таке пізнання Кант і називає апріорним. Згодом Кант буде вважати апріорними тільки ті знання, які безумовно не залежать від будь-якого досвіду, а не від того чи іншого конкретного досвіду. І, нарешті, з усіх апріорних знань Кант виділить «чисті апріорні» — ті, до яких абсолютно не домішується ніщо емпіричне, більше того — ті, які мають загальний і необхідний характер. Кант відносив до них порівняно велику сукупність головним чином наукових знань, отримання яких стало вищою метою і завданням людського пізнання загалом: закони, принципи тощо. Найчастіше, за Кантом, вони починаються зі слів: «все», «вся» тощо, стверджуючи деякі положення та принципи щодо певних цілісних класів речей. Ці апріорні, загальні і необхідні знання, згідно з Кантом, не можна отримати емпіричним шляхом, вони формулюються якимось іншим шляхом — додосвідним або позадосвідним. Але апріорні ці знання лише за своєю формою, їхній же зміст виникає з досвіду. Суть кантівського апріоризму полягала отож в акцентуванні того факту, що кожна людина, починаючи процес пізнання, як би заздалегідь володіє якимись формами, що існували вже до нього, які і надають її знанню характер шуканого ідеалу — необхідності та загальності. Кант розрізняв апріорні форми чуттєвості — простір і час — і апріорні форми розуму — чисті розумове поняття чи категорії, розділені ним на 4 класи: кількості, якості, модальності, відношення. Апріорні форми чуттєвості і розуму організують, надають зв'язності та впорядкованості хаотичному знанню, одержаному з досвіду за допомогою відчуттів. У сучасній методології науки до апріорних форм знання зачисляють вихідні постулати науки, хоча й визнається в їхньому виборі момент умовності і конвенціональності.

Апріорна інформація

Апрі́орна інформ́ація - інформація, отримана до проведення експерименту (вимірювань, випробувань тощо). Її отримують через попередні теоретичні чи експериментальні дослідження. Рідко який експеримент планується без апріорної інформації про властивості величини яка спостерігається.

Апріорна інформація, необхідна для постановки діагнозу або прогнозу, являє собою ті або інші дані про технічний стан одного конкретно досліджуваного екземпляра об'єкта, або групи об'єктів. Ці дані отримують або в результаті одноразового або багаторазового діагностування конкретних об'єктів.

Примітки

1. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. — Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. — 896 с. ISBN 985-6235-17-0 [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
2. Бондаренко, Я. С.; Кравченко, С.В.; Сологуб, К.М. (2018). Посібник до вивчення дисципліни “Байєсівський аналіз даних”. Дніпро: Ліра.

Див. також

• Апріорна ймовірність
• Апріорна мова
• Список латинських висловів

Література

• М. Булатов. Апостеріорі і апріорі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Baehr, Jason. (2006). "A Priori and A Posteriori [ 23 січня 2012 у Wayback Machine.], " Internet Encyclopedia of Philosophy.
• Boghossian, Paul. (1996). "Analyticity Reconsidered [ 28 січня 2012 у Wayback Machine.], " Nous, vol. 30, no. 3, pp. 360-391.
• Fodor, Jerry. (1998). Concepts: Where Cognitive Science Went Wrong, New York: Oxford University Press.
• Kant, Immanuel. (1787). Critique of Pure Reason, trans. N.K. Smith (London: Macmillan, 1929). Online text [ 27 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Sommers, Tamler: «The buck stops—where? Living without ultimate responsibility [ 25 лютого 2012 у Wayback Machine.]» (The Believer, March 2003).
• Quine, W. V. O. (1951). «Two Dogmas of Empiricism [ 13 листопада 2017 у Wayback Machine.]», The Philosophical Review, Vol. 60, pp. 20-43. (Reprinted in Quine's From a Logical Point of View, Harvard University Press, 1953.)
• Великий тлумачний словник сучасної _української мови (з дод. і допов.) / Уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел.— К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.— 1728 с.
• Загальні принципи діагностування електронних систем керування автомобіля: навч. посіб. / О.Ф. Дащенко, В.Г. Максимов, О.Д. Ніцевич [та ін.]; за ред.М.Б.Копитчука.-О.:Наука і техніка,2012.-16 с.