5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»

5-й батальйо́н територіальної оборони «Прикарпа́ття» — підрозділ територіальної оборони, сформований з мешканців Івано-Франківська та області. З початку липня 2014 року 51 день ніс службу у секторі «Д», поблизу кордону з Росією. 23 серпня батальйон майже в повному складі самовільно покинув свої позиції і 29 серпня 2014 року повернувся в Івано-Франківську область. 4 вересня командир батальйону був арештований за підозрою у дезертирстві (стаття 408 КПК України). Батальйон був розформований у січні 2015 року.

5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»
Нарукавний знак батальйону
На службі	11 травня 2014 — 16 січня 2015
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Тип	Механізовані війська
Чисельність	Батальйон
Походження	Івано-Франківська область
Війни/битви	Війна на сході України
Командування
Командувач

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прикарпаття.

У серпні 2015 року почався судовий розгляд. Комбатові висунули звинувачення за статтями 402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність).

Створення

Офіційною датою заснування батальйону є 11 травня 2014 року, коли перший командир батальйону підполковник Тарас Шевчук приступив до виконання своїх функцій. До складу батальйону, окрім призовників, увійшли добровольці, колишні активісти Самооборони Майдану з намету «Коломия». За інформацією Івано-Франківського обласного військового комісаріату: «Перевага при формуванні батальйону віддавалася особам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України під час кризового періоду. Разом з тим, відповідно до вказівки вищого командування усіх військовозобов'язаних було призвано до батальйону на підставі мобілізації». Батальйон було вирішено дислокувати на території 136-го ЦЗРБ, смт Делятин, Надвірнянського району.

Матеріальну та фінансову допомогу батальйону надала Ради оборони Івано-Франківської області, трудові колективи ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», виробничого об'єднання «Карпати» та багатьох інших. Також населення Прикарпаття зібрало 300 тисяч гривень для придбання бронежилетів.

Бойове злагодження новоствореного військового формування розпочалося 20 травня i проходило на полігоні «Прибан», що у містечку Сторожинець Чернівецької області. Були проведені «стрільби із штатної стрілецької зброї, в тому числі із ручних протитанкових гранатометів та автоматичних станкових гранатометів, метання бойових гранат, заняття з тактики, інженерної підготовки, ротні тактичні навчання».

Озброєння і склад

Батальйон мав у складі 400 бійців. Озброєння:

• 1 одиниця БРДМ
• 9 ручних протитанкових гранатометів
• стрілецька зброя.

Як транспорт батальйон мав автомобілі ЗІЛ-131, ГАЗ-66, КАМАЗ та шкільні автобуси.

У зоні АТО

У зону АТО до угрупування Сектору «Д» батальйон прибув на початку липня. Підрозділ мав вирушати ще в червні, проте через протестні настрої за відсутності спорядження лишився вдома. Основне завдання — надання допомоги ДПС України у забезпеченні охорони державного кордону^[] на території Донецької області. Батальйон дислокувався біля Амвросіївки поблизу україно-російського кордону. Вояки несли варту на КПП лінії Кутейникове — Глинка — Кумачове — Тельманове.

На 23 липня угрупування Сектору Д налічувало близько 4000 осіб особового складу і складалось з великого числа розрізнених підрозділів. Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в ізоляції району АТО, закритті ділянки державного кордону України з Російською Федерацією протяжністю близько 140 км на ділянці Ізварине — Кумачове. Але, за висновком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, з моменту втрати нашими військами 7 серпня контролю на ділянці державного кордону в районі Ізварине (див. «Ізваринський котел»), виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первісному вигляді, втратило сенс. 23 серпня 2014 року, напередодні оточення українських військ у «Іловайському котлі», особовий склад батальйону почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб. 25 серпня командний пункт командувача сектором «Д» Петра Литвина потрапив під артналіт, після чого генерал Литвин прибув на КП сектора «Б», сектор «Д» перестав існувати.

23 серпня батальйон майже в повному складі (окрім 20 чоловік) самовільно покинув ввірені йому КПП після рішення командира i вирушив в напрямку Тельманове, а потім — Розівки. Комар «в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив». Своє рішення він пізніше обґрунтував тим, що 23 серпня батальйон потрапив під щільний обстріл з артилерії, втратив єдиний БРДМ i опинився перед загрозою великих людських втрат:

Зовнішні зображення
	Комбат 5-го БТрО Віталій Комар

Ми вийшли з зони АТО тому що техніка батальйону була розбита. Ми просто не могли виконувати бойові завдання без техніки. Єдиний наш БРДМ був розбитий під час обстрілів.

При відступі до Запорізької області були вивезені поранені з 72-ї бригади. 27 серпня 2014 на території Кіровоградської області, біля Знам'янки колона «Прикарпаття» з декількох десятків військових автомобілів та шкільних автобусів була зупинена спецназівцями; на гелікоптері прибув командувач СВ ЗСУ Анатолій Пушняков з представниками військової прокуратури. Після перемовин, батальйон здав трофейну зброю, залишив штатне озброєння, після чого одержав дозвіл продовжити рухатися до місця постійної дислокації в смт Делятин.

Згідно з висновком військового керівництва АТО, залишення підрозділом бойових позицій призвело до того, що передові частини українських військ під Іловайськом залишились без прикритого тилу, на батальйон покладалася відповідальність за прорив на територію України РДГ росіян і створення «Іловайського котла». За цим фактом було розпочато розслідування. Решта батальйону, що відмовилась разом з усіма лишати зону АТО, повернулася на відпочинок 31 серпня; солдати заявили, що планують продовження служби.

Зазначається, що ще 25 серпня голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Андрій Троценко офіційно звертався до командування з проханням «вивести батальйон із зони АТО для переформатування та відновлення боєздатності». Прес-служба Івано-Франківської ОДА опублікувала відповідь РНБО України, датовану 28 серпня, в якій говорилося, що згідно з рішенням начальника Генерального штабу як Головнокомандувача Збройних Сил України, батальйон «Прикарпаття» виведено до місця відновлення боєздатності.

Розслідування

Кримінальне провадження за ч. 2 ст. 402 (непокора) і ч. 2 ст. 404 (опір начальникові) і ч. 3 ст. 409 (уникнення військової служби) Кримінального кодексу України було відкрито 27 серпня військовою прокуратурою Запорізького гарнізону. 4 вересня командир 5-го БТрО був взятий під варту. 5 вересня «Батьківщина» запропонувала внести за комбата 300 000 гривень застави для звільнення його з-під варти. 8 вересня комбат Комар був відпущений з Одеського СІЗО під заставу у 60 000 гривень.

7 жовтня головний військовий прокурор України — заступник генерального прокурора України Анатолій Матіос — назвав втечу батальйону злочином, що стала першопричиною Іловайської трагедії.

В свою чергу, у «Проміжному звіті ТСК Верховної Ради з розслідування трагічних подій під Іловайськом» було зазначено

Подальша спроба призначення винним в оточенні Іловайська батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» також не спроможна. Не виправдовуючи залишення батальйоном своїх позицій, необхідно сказати, що для оборони Сектору Д, на який припадало 140 км кордону з Російською Федерацією, проти чотирьох батальйонних тактичних груп регулярних військ Російської Федерації одного батальйону територіальної оборони зі стрілецькою зброєю і 300 військовослужбовців, які в основному складаються зі штабу, зв'язківців, тиловиків і ремонтників, що залишились в розпорядженні генерала Литвина П. М., явно не достатньо. Обстановка, що склалась, стала результатом командування військовими діями з боку керівника АТО — начальника Генерального штабу Муженка В. М., а також начальника штабу АТО генерала Назарова В. М..

Покарання виявилося надліберальним та «умовним»: кримінальні справи були відкриті проти п'яти вояків «Прикарпаття». Серед них командир батальйону Віталій Комар та командир роти Володимир Процький; останній одержав в зоні АТО контузію, вимагає госпіталізації і знаходиться під домашнім арештом. Кухар 5-го батальйону був засуджений за ст.  407 ч. 2 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) на два роки умовно. Солдат-кулеметник відділення охорони 2-ї роти охорони 5-го батальйону «Прикарпаття», по узгодженню з Надвірнянським районним судом, отримав по ст. 402 ч. 1 КК України (непокора) до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном.

Оцінки

Керівник Центру військово-політичних досліджень та групи «Інформаційний Опір» Дмитро Тимчук вважав, що операція по знищенню вогневих позицій і груп бойовиків в районі Іловайська та зачистці міста була зірвана не відступом 5-го БТрО, а наступом регулярних підрозділів армії РФ. Військовий експерт зазначає:

Ось з цього моменту неможливо зрозуміти, навіщо нас намагаються відволікти від головної теми міркуваннями про те, що операція в Іловайську була спланована правильно, а якби 5-й тербатальон НЕ дезертирував, то не було б трагедії. ... Суть в тому, що слідству необхідно відповісти на початкове питання: КОЛИ саме українське військове керівництво отримало інформацію про масове вторгнення військ РФ (а від кордону до Іловайська все ж танком валити не 5 хвилин), і які заходи вжило для того, щоб не сталося трагедії (прийнялося виводити війська або почало перекидати резерви). Якщо ж така розвідінформація не надійшла, якщо до появи російських вояків під Іловайськом їх ніхто не «побачив», — то з чиєї вини? Відповіді на ці питання будуть головними відповідями в цій історії.

Своєю чергою, цивільний журналіст і головний редактор інтернет-видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов у ході засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань розслідування обставин подій під Іловайськом заявив:

Вважаю несправедливим і необ'єктивним, що винуватцями поразки вчора військовий прокурор, пан Матіос, назвав батальйон «Прикарпаття», а ще раніше верховний головнокомандувач Порошенко заявив, що винна у всьому 51-ша механізована бригада. Це дуже необ'єктивна оцінка ситуації. 51-ша бригада і батальйон «Прикарпаття» воювали не гірше і не краще будь-якої іншої кадрової частини, де більшість становили малонавчені мобілізовані люди.

Розформування

16 січня 2015 року т.в.о. військового комісара Івано-франківського облвійськкомату полковник Олег Мороз на прес-конференції повідомив, що 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття» розформували:

Батальйон «Прикарпаття» розформований. Документи передаються в архів. Більша частина особового складу батальйону переміщена в інші військові частини.

На момент розформування в батальйоні залишалися 40 солдатів та офіцерів, які були задіяні в організаційних заходах по розформуванню; 19 військовослужбовців батальйону знаходяться у розшуку. Загалом у Збройних силах України продовжать службу 135 солдатів та офіцерів колишнього 5-го БТрО: у складі 128-ї бригади і в інженерних військових частинах.

Потрапили в полон

• Віталій Орлов, місто Коломия, старший лейтенант, начальник автомобільної служби батальйону. Потрапив у полон в середині серпня 2014 року. Звільнений в кінці серпня 2014 року за посередництва колишнього президента Інгушетії генерала Руслана Аушева.

Втрати

• Баран Юрій Миколайович, майор, начальник штабу, загинув 8 липня 2014 року.
• Данилюк Володимир Володимирович, солдат, стрілець-помічник гранатометника, загинув 12 серпня 2014 року.

Див. також

• Батальйони територіальної оборони України
• Спецпідрозділи охорони громадського порядку в Україні
• Національна гвардія України
• Добровольчий український корпус

Примітки

1. Батальйон Прикарпаття: «ми не дезертири» [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // В'ячеслав Шрамович ВВС Україна, 29 серпня 2014. з'явилась інформація про те, що військова прокуратура Південного регіону відкрила кримінальне провадження проти батальйону за статтею ухилення від військової служби
2. . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
3. . Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
4. . Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
5. Стаття 408. Дезертирство [ 17 січня 2017 у Wayback Machine.] // Кримінальний кодекс. Особлива частина. Розділ ХІХ (ст.401-435). Стаття 408. Дезертирство
6. Батальйон «Прикарпаття» розформували^{[недоступне посилання з серпня 2019]} // Укрінформ, 16.01.2015 18:23
7. Батальйон «Прикарпаття» розформували [ 4 травня 2015 у Wayback Machine.] // iPress.ua, 16 01 2015 19:25
8. «Нас не раз обманювали» [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.], — свідки на суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» Віталія Комара // kurs.if.ua, п'ятниця, 28 серпня, 2015 18:52
9. На суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» в Богородчанах заслухають 170 свідків [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // kurs.if.ua, понеділок, 24 серпня, 2015 Комбатові висунули звинувачення за ст.402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність)
10. Комбат Віталій Комар: «Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих» [ 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Вівторок, 6 Жовтня 2015, 16:46
11. . Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
12. Фейсбук Юрія Палійчука
13. Gazeta.ua (5 жовтня 2015). . Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 29 січня 2017.
14. Батальйон «Прикарпаття» не поїде до Слов'янська
15. . Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
16. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
17. . Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
18. Котел під Ізварине, — пам'ятати завжди [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Анна Новик, Агенція регіональної інформації та аналітики «Galinfo», 10 серпня 2015 11:55
19. О 14.20 23 серпня під час постановки задачі по телефону командир 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» заявив, що зняв усі ввірені йому блокпости і рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далі в напрямку Розівки … О 23.00 23 серпня командир в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив. в підсумку, чисельність угрупування склала не більше 700 осіб.
    Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом [ 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]
20. Аналіз бойових дій Генштабу [ 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «в Кутейниково стояли наши подразделения сектора „Д“ и подразделения БТрО „Прикарпатье“. Где-то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше…»
21. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.» [ 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «..відступ збірної роти 93-ї бригади панічно вплинув на 5-й батальйон територіальної оборони „Прикарпаття“. В обід 23-го серпня він знявся зі своїх опорних постів та поїхав на захід..»
    «.. 23-го серпня з фронту дезертував батальйон „Прикарпаття“, а згодом — і батальйон „Горинь“.»
22. Батальйон Прикарпаття: "ми не дезертири" [ 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.], ВВС Україна, 29 серпня 2014
23. . Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
24. 5-й батальйон територіальної оборони Прикарпаття проїхав Кіровоград (ФОТО) [ 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Інформаційний портал Кіровоградщини, 27 серпня 2014
25. Першопричиною трагедії під Іловайськом стали дії батальйону «Прикарпаття» — прокурор [ 11 листопада 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 7 жовтня 2014
26. Батальйон «Прикарпаття»: дезертири чи 300 спартанців?^{[недоступне посилання з червня 2019]}
27. . Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
28. . Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
29. . Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
30. . Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
31. ОДА: Батальйон «Прикарпаття» вивели для відновлення боєздатності. оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
32. . Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 3 вересня 2014.
33. . Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 17 січня 2015.
34. . Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
35. . Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
36. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.
37. . Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
38. . Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
39. . Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
40. . Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 17 січня 2015.
41. . Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
42. . Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015.
43. . Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015.
44. . Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
45. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.

Посилання

• Офіційні втрати [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Сторінка батальйону у ВК [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області [ 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]