Петро Григорович Юрченко | |
---|---|
Народився | 22 серпня 1900 село Медвин, нині Іванківського району Київської області |
Помер | 23 липня 1972 (71 рік) Київ |
Країна | УРСР |
Діяльність | архітектор |
Alma mater | Київський художній інститут |
Галузь | Архітектура Мистецтвознавство |
Заклад | Академія архітектури СРСР, Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування |
Вчене звання | Доцент |
Науковий ступінь | Кандидат архітектури |
Вчителі | Альошин Павло Федотович |
Відомий завдяки: | Дослідження української історичної архітектури, в тому числі дерев'яної архітектури, народного мистецтва |
Петро́ Григо́рович Ю́рченко (22 серпня 1900, село Медвин, нині Іванківського району Київської області — 23 червня 1972, Київ) — український архітектор і мистецтвознавець. Кандидат архітектури (1941). Доцент (1938).
Біографія
Після закінчення школи вступив в 1918 до Будівельно-технічного училища в місті Київ яке закінчив в 1922 році. Далі вступив і 1928 року закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Учень Павла Альошина.
Після отримання вищої освіти залишився викладати у Київському художньому інституті (1928—1941) та в Київському інженерно-будівельному інституті. (Згодом, через «малокультурні партійного ставленика і чистого адміністратора» Миколи Плехова був змушений піти з інституту.) П. Юрченко взяв участь у розробці конкурсних проєктів Будинку кооперації в Харкові (разом з Й. Каракісом і В. Заболотним). У 1930 році Юрченко спільно з , М. Г. Гречиною, братами Холостенками і В. Г. Заболотним створили товариство «Жовтень». Згодом, в 1930-х роках працював у майстерні разом з Й. Каракісом і М. Холостенком. У 1934 році брав участь в конкурсі на проєкт Урядового центру в Києві. У 1937 році входив до Правління Спілки радянських архітекторів України. З 1938 року — доцент. З 1941 року — кандидат архітектури.
Під час війни науково-викладацька діяльність була перервана, а сам Юрченко перебував на окупованій території, що згодом стало плямою в його біографії.
В 1944 році очолив Кабінет історії архітектури в Академії архітектури СРСР. 23 жовтня 1945 року був одним з членів правління Спілки радянських архітекторів УРСР, яке одноголосно висунуло Йосипа Каракіса на звання члена-кореспондента Академії архітектури УРСР. З 1946-го — в утвореному на його базі Інституту історії і теорії архітектури (ІІТА) в складі Академії архітектури УРСР. Тимчасово виконував обов'язки директора інституту (1948).
У 1952 році отримав від Михайла Цапенко, нового директора ІІТА, офіційну характеристику, що фактично звинувачувала його у державній зраді, і був звільнений з інституту:
Роботи Юрченка з історії української архітектури вирізняються аполітичністю і дилетантизмом, відсутністю марксистського аналізу; у цих роботах не міститься викриття буржуазно-націоналістичної фальсифікації історії українського мистецтва архітектури. Відомо також, що гр. Юрченко в роки Вітчизняної війни залишався в окупованому німцями Києві і співробітничав з фашистами. В силу цього гр. Юрченко не вселяє політичної довіри і не може бути залишений на роботі в інституті, який відає галуззю ідеології в архітектурі. |
До Академії зміг повернутися тільки після смерті Сталіна в 1955 році; до Інституту — в 1957.
Помер 23 червня 1972 року, був похований на Байковому кладовищі.
Творчий доробок
Юрченко разом із Григорієм Логвином і Юрієм Нельговським обстежував і вивчав пам'ятки архітектури (зокрема, в Кам'янці-Подільському). Виконав численні реконструкції, зокрема дерев'яних споруд у Києві (палац А. Кисіля, ратуша, дзвіниця Михайлівського-Золотоверхого монастиря за малюнком 1688 та ін.). Провів замальовки та обміри дерев'яного зодчества на Чернігівщині, Полтавщині, Поліссі, Поділлі, в Карпатах, дослідив приватні та музейні колекції з цього питання.
Найважливіші споруди та конкурсні проєкти:
- будинок уряду УРСР (1927) у Харкові — у співавторстві з Павлом Альошиним і Володимиром Заболотним;
- житловий масив «Промінь» (1929) у Харкові — у співпраці з Павлом Альошиним і Володимиром Заболотним;
- Курський вокзал (Москва) (1932) — у співпраці.
- надбудова ротонди на Аскольдовій могилі (1935) і проєкту відкритого театру біля неї в Києві (1936—1937)
- проєкт планування та забудови Хрещатика в традиціях української народної художньої культури, в формах українського бароко (з Володимиром Заболотним і ).
- У 1940 році проєктує будинок Кооперації в Харкові (в співавторстві з Й. Каракісом і В. Заболотним)
Праці
Автор наукових праць:
- «Народное жилище Украины» (1941)
- «Дерев'яне зодчество України» (1949)
- «Пластика в современной архитектуре» (1965)
- «Народне мистецтво» (1967)
- «Дерев'яна архітектура України» (1970).
Автор розділів у колективних працях:
- «Нариси історії архітектури Української РСР» (1957–1970)
- «Історія українського мистецтва» (томи 3 і 5, 1966–1968; гол. ред. 3 тому)
- «Українське народне мистецтво» (том 3, 1962).
Статті у збірниках і журналах. Серед них:
- Кам'янець-Подільський замок // Архітектурні пам'ятки. — К., 1950. — С. 105—120.
Примітки
- Юнаков, 2016, с. 55.
- Юнаков, 2016, с. 29.
- Юнаков, 2016, с. 275.
- Юнаков, 2016, с. 29, 392, 426.
- Юнаков, 2016, с. 29, 54.
- Юнаков, 2016, с. 56.
- Юнаков, 2016, с. 112.
- Юнаков, 2016, с. 81, 160.
- Юнаков, 2016, с. 209.
- Юнаков, 2016, с. 29, 30, 59, 392, 426.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .. Словникова частина. — Т. 10.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 482.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 670.
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 407.
- Лебедєв Георгій. Дослідник народної архітектури Петро Юрченко // Народна творчість та етнографія. — 1996. — № 4. — С. 69—74.
- На Аскольдовій могилі // Персонал Плюс. — 2006. — № 48 (1—7 грудня).
- [1]
- Видатний архітектор Юрченко Петро Григорович
- Юрченко Петро Григорович (1900—1972)
- Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — .
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Batko Posada Diti Druzhina Mati Petro Grigorovich YurchenkoNarodivsya22 serpnya 1900 1900 08 22 selo Medvin nini Ivankivskogo rajonu Kiyivskoyi oblastiPomer23 lipnya 1972 1972 07 23 71 rik KiyivKrayina URSRDiyalnistarhitektorAlma materKiyivskij hudozhnij institutGaluzArhitektura MistectvoznavstvoZakladAkademiya arhitekturi SRSR Naukovo doslidnickij institut teoriyi ta istoriyi arhitekturi i mistobuduvannyaVchene zvannyaDocentNaukovij stupinKandidat arhitekturiVchiteliAloshin Pavlo FedotovichVidomij zavdyaki Doslidzhennya ukrayinskoyi istorichnoyi arhitekturi v tomu chisli derev yanoyi arhitekturi narodnogo mistectva Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Yurchenko Petro Grigo rovich Yu rchenko 22 serpnya 1900 selo Medvin nini Ivankivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti 23 chervnya 1972 Kiyiv ukrayinskij arhitektor i mistectvoznavec Kandidat arhitekturi 1941 Docent 1938 BiografiyaPislya zakinchennya shkoli vstupiv v 1918 do Budivelno tehnichnogo uchilisha v misti Kiyiv yake zakinchiv v 1922 roci Dali vstupiv i 1928 roku zakinchiv Kiyivskij hudozhnij institut nini NAOMA Nacionalna akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi Uchen Pavla Aloshina Pislya otrimannya vishoyi osviti zalishivsya vikladati u Kiyivskomu hudozhnomu instituti 1928 1941 ta v Kiyivskomu inzhenerno budivelnomu instituti Zgodom cherez malokulturni partijnogo stavlenika i chistogo administratora Mikoli Plehova buv zmushenij piti z institutu P Yurchenko vzyav uchast u rozrobci konkursnih proyektiv Budinku kooperaciyi v Harkovi razom z J Karakisom i V Zabolotnim U 1930 roci Yurchenko spilno z M G Grechinoyu bratami Holostenkami i V G Zabolotnim stvorili tovaristvo Zhovten Zgodom v 1930 h rokah pracyuvav u majsterni razom z J Karakisom i M Holostenkom U 1934 roci brav uchast v konkursi na proyekt Uryadovogo centru v Kiyevi U 1937 roci vhodiv do Pravlinnya Spilki radyanskih arhitektoriv Ukrayini Z 1938 roku docent Z 1941 roku kandidat arhitekturi Pid chas vijni naukovo vikladacka diyalnist bula perervana a sam Yurchenko perebuvav na okupovanij teritoriyi sho zgodom stalo plyamoyu v jogo biografiyi V 1944 roci ocholiv Kabinet istoriyi arhitekturi v Akademiyi arhitekturi SRSR 23 zhovtnya 1945 roku buv odnim z chleniv pravlinnya Spilki radyanskih arhitektoriv URSR yake odnogolosno visunulo Josipa Karakisa na zvannya chlena korespondenta Akademiyi arhitekturi URSR Z 1946 go v utvorenomu na jogo bazi Institutu istoriyi i teoriyi arhitekturi IITA v skladi Akademiyi arhitekturi URSR Timchasovo vikonuvav obov yazki direktora institutu 1948 U 1952 roci otrimav vid Mihajla Capenko novogo direktora IITA oficijnu harakteristiku sho faktichno zvinuvachuvala jogo u derzhavnij zradi i buv zvilnenij z institutu Roboti Yurchenka z istoriyi ukrayinskoyi arhitekturi viriznyayutsya apolitichnistyu i diletantizmom vidsutnistyu marksistskogo analizu u cih robotah ne mistitsya vikrittya burzhuazno nacionalistichnoyi falsifikaciyi istoriyi ukrayinskogo mistectva arhitekturi Vidomo takozh sho gr Yurchenko v roki Vitchiznyanoyi vijni zalishavsya v okupovanomu nimcyami Kiyevi i spivrobitnichav z fashistami V silu cogo gr Yurchenko ne vselyaye politichnoyi doviri i ne mozhe buti zalishenij na roboti v instituti yakij vidaye galuzzyu ideologiyi v arhitekturi Do Akademiyi zmig povernutisya tilki pislya smerti Stalina v 1955 roci do Institutu v 1957 Pomer 23 chervnya 1972 roku buv pohovanij na Bajkovomu kladovishi Tvorchij dorobokYurchenko razom iz Grigoriyem Logvinom i Yuriyem Nelgovskim obstezhuvav i vivchav pam yatki arhitekturi zokrema v Kam yanci Podilskomu Vikonav chislenni rekonstrukciyi zokrema derev yanih sporud u Kiyevi palac A Kisilya ratusha dzvinicya Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya za malyunkom 1688 ta in Proviv zamalovki ta obmiri derev yanogo zodchestva na Chernigivshini Poltavshini Polissi Podilli v Karpatah doslidiv privatni ta muzejni kolekciyi z cogo pitannya Najvazhlivishi sporudi ta konkursni proyekti budinok uryadu URSR 1927 u Harkovi u spivavtorstvi z Pavlom Aloshinim i Volodimirom Zabolotnim zhitlovij masiv Promin 1929 u Harkovi u spivpraci z Pavlom Aloshinim i Volodimirom Zabolotnim Kurskij vokzal Moskva 1932 u spivpraci nadbudova rotondi na Askoldovij mogili 1935 i proyektu vidkritogo teatru bilya neyi v Kiyevi 1936 1937 proyekt planuvannya ta zabudovi Hreshatika v tradiciyah ukrayinskoyi narodnoyi hudozhnoyi kulturi v formah ukrayinskogo baroko z Volodimirom Zabolotnim i U 1940 roci proyektuye budinok Kooperaciyi v Harkovi v spivavtorstvi z J Karakisom i V Zabolotnim PraciAvtor naukovih prac Narodnoe zhilishe Ukrainy 1941 Derev yane zodchestvo Ukrayini 1949 Plastika v sovremennoj arhitekture 1965 Narodne mistectvo 1967 Derev yana arhitektura Ukrayini 1970 Avtor rozdiliv u kolektivnih pracyah Narisi istoriyi arhitekturi Ukrayinskoyi RSR 1957 1970 Istoriya ukrayinskogo mistectva tomi 3 i 5 1966 1968 gol red 3 tomu Ukrayinske narodne mistectvo tom 3 1962 Statti u zbirnikah i zhurnalah Sered nih Kam yanec Podilskij zamok Arhitekturni pam yatki K 1950 S 105 120 PrimitkiYunakov 2016 s 55 Yunakov 2016 s 29 Yunakov 2016 s 275 Yunakov 2016 s 29 392 426 Yunakov 2016 s 29 54 Yunakov 2016 s 56 Yunakov 2016 s 112 Yunakov 2016 s 81 160 Yunakov 2016 s 209 Yunakov 2016 s 29 30 59 392 426 DzherelaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Slovnikova chastina T 10 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1985 T 12 Fitogormoni 568 4 s 26 ark il il portr karti 1 ark s S 482 Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 700 s ISBN 5 88500 071 9 S 670 Bazhenov L V Podillya v pracyah doslidnikiv i krayeznavciv XIX XX st Istoriografiya Biobibliografiya Materiali Kam yanec Podilskij 1993 S 407 Lebedyev Georgij Doslidnik narodnoyi arhitekturi Petro Yurchenko Narodna tvorchist ta etnografiya 1996 4 S 69 74 Na Askoldovij mogili Personal Plyus 2006 48 1 7 grudnya 1 Vidatnij arhitektor Yurchenko Petro Grigorovich Yurchenko Petro Grigorovich 1900 1972 Yunakov O Arhitektor Josip Karakis Nyu Jork Almaz 2016 544 s ISBN 978 1 68082 000 3 Ce nezavershena stattya pro arhitektora chi arhitektorku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi