Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Юлія Хуньяді де Кетей (угор. Hunyady Júlia), також Юлія Обренович (серб. Јулија Обреновић) та Юлія Аренберзька (фр. Julie d'Arenberg), (нар. 26 серпня 1831 — пом. 19 лютого 1919) — угорська шляхтянка з династії Хуньяді, донька графа Ференца Хуньяді де Кетей та графині Юлії Зіче де Зіч е Вашонкеу, дружина князя Сербії Михайла Обреновича, згодом — бельгійського принца Карла Аренберзького.
| Юлія Хуньяді де Кетей | |
|---|---|
| Hunyady Júlia | |
 Юлія Хуньяді, портрет 1855 року | |
| 3-а княгиня Сербії | |
| Початок правління: | 26 вересня 1842 |
| Кінець правління: | 10 червня 1868 |
| Попередник: | Персіда Ненадович |
| Наступник: | Наталія Обренович |
| Дата народження: | 26 серпня 1831 |
| Місце народження: | Відень, Австрійська імперія |
| Дата смерті: | 19 лютого 1919 (87 років) |
| Місце смерті: | Відень, Німецька Австрія |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Чоловік: | 1) Михайло Обренович 2) Карл Аренберзький |
| Діти: | не було |
| Династія: | Хуньяді, Обреновичі, Аренберги |
| Батько: | Ференц Хуньяді де Кетей |
| Мати: | Юлія Зіче де Зіч е Вашонкеу |
Юлія Хуньяді де Кетей у Вікісховищі | |
Значну частину життя провела у своєму маєтку Іванка-при-Дунаї на території сучасної Словаччини.
Біографія
Ранні роки
Юлія народилась у 26 серпня 1831 року у Відні. Вона була єдиною донькою та четвертою дитиною в родині графа Ференца Хуньяді де Кетей та його дружини Юлії Зіче де Зіч е Вашонкеу. Дівчинка мала старших братів Ласло, Кальмана та Вілмоша.
Була фрейліною імператриці Австрії Єлизавети.
Княгиня Сербії
у віці 21 року взяла шлюб із 29-річним князем Сербії у вигнанні Михайлом Обреновичем. Вінчання відбулося 1 серпня 1853 року в руській каплиці у Відні. Укладений шлюбний контракт регламентував обов'язки подружжя та права наслідування у разі смерті одного з них. Шлюб виявився бездітним. Однак від початку сімейне життя було щасливим та ідилічним.
Пара мешкала у віденському палаці та мала заміський будинок у селищі Іванка-при-Дунаї. у 1856 році там трапилася пожежа, однак Михайло відбудував згоріле селище та переобладнав замок.
Залишились відомості щодо зустрічі Юлією в цій резиденції свого дня народження у 1858 році. Тоді Михайло подарував їй сербське вбрання з білого шовку та білого оксамиту, розшите срібною та золотою ниткою й оздоблене діамантами. Матір піднесла три рукописні композиції Ференца Ліста з присвятою, старший брат — перше видання «Фауста» Гете, а молодший — хутряний плащ для верхової їзди в зимовий час. Перший сербський фотограф Анастас Йованович презентував великий альбом із фотографіями.
У 1859 році Мілош Обренович, свекор Юлії, повернув собі сербський престол. Маючи місію до європейських держав, подружжя відвідало Відень, Париж, Лондон та Берлін. Наступного року трон перейшов до Михайла. Пара оселилася у Белграді. Юлія вивчала сербську мову із розмов зі свекром та на заняттях із Джуро Даничичем. Також вивчала сербські танці.
Разом із чоловіком брала участь у суспільному житті, організовувала бали, благодійні вечори та лотереї для двору. Брала активну участь у культурному житті столиці, часто відвідувала громадські установи.
Однак Юлія, яка була католицької віри, відмовилася переходити у православ'я. Вихована єзуїтами, вона часто відвідувала костел. Це, як і її угорське походження, викликало недовіру двору та сприяло непопулярності серед населення. Народ вважав її зарозумілою.
У січні 1863 року Михайло послав дружину та державного радника Філіпа Христича із дипломатичним завданням до Лондону. Про сербську місію із симпатією писали кілька британських газет.
Також виконувала завдання у Парижі. Після повернення виявилося, що князь Михайло завів собі коханку, Катарину Константинович, яка доводилася йому кузиною. Сподіваючись отримати розлучення, він звинуватив Юлію в невірності.
У 1865 році подружжя уклало письмову угоду про відокремлення «ліжка та столу», яка була підписана 18 листопада. Юлія після цього переїхала до Відня. Михайло потурбувався про матеріальне становище дружини у вигнанні. Вона жила в його віденському палаці та отримувала ануїтет у розмірі 5500 дукатів. На відміну від більшості міністрів Обреновича та сербського народу, ідею офіційного розлучення вона не підтримувала.
У 1868 році Михайло був застрелений на прогулянці у парку. Юлія прибула до Белграду на його похорон. За її дорученням над місцем останнього спочинку чоловіка у Соборній церкві було споруджено надгробок, який складався з підстави, саркофагу та бронзової статуя Святого Архангела Михаїла.
Заміська резиденція у Іванка-при-Дунаї після його смерті відійшла Юлії.
Тамтешні жителі описували графиню як дуже красиву, розумну та добру жінку.
Другий шлюб
У віці 44 років Юлія взяла другий шлюб із принцом Карлом Аренберзьким. Шлюб було укладено в костелі Іванки-при-Дунаї 16 січня 1876 року. Церковні хроніки зафіксували пам'ятний опис весілля. Вінчання проводив місцевий священик Йожеф Ференці. Після церемонії пара щедро винагородила пастора, органіста та церковних служок. Принцеса та священик пожертвували також милостиню для бідних, яка був розділена між 141 особою.
На першу річницю весілля принцеса створила грошовий фонд, з якого священик щороку жертвував гроші бідноті.
Подружжя проживало у місцевому маєтку, який в той час чергового разу зазнав структурних змін. Всі приміщення замку були заново пофарбовані та прикрашені бароковою різьбою.
У 1886 році одну з будівель замку, під назвою «Дім музикантів», було капітально відремонтовано, і Юлія створила там дитячий будинок, назвавши його «Дім Святого Карла». Інколи в ньому проживало до ста дітей. Принцеса забезпечувала їм, окрім догляду, їжу та одяг. Будинок знаходився в експлуатації до початку Першої світової війни, коли був перетворений на імпровізований військовий шпиталь.
Також Юлія турбувалася про потреби церкви та дбала аби костел був забезпечений гідним обладнанням. У 1879 році на її гроші було відремонтовано один старий дзвін та придбано новий. У вересні їх урочисто привезли з Відня, прикрасили квітами та, у супроводі співаючого дівочого хору й місцевого населення, провезли селищем до церкви, де встановили на дзвіницю.У 1885 році вона купила у Брюсселі дві дерев'яні скульптури роботи відомого майстра Мальфаіта, які зображували святого Антонія та святого Михайла, та принесла їх у дар костелу. Скульптури були розміщені по обидва боки вівтаря та прикрашають церкву й досьогодні. Крипта під костелом ще у 1871 році була перероблена під родинну усипальницю сімейства Хуньяді де Кетей.
Карл Аренберзький помер у червні 1896-го. Юлія у 1909 році переїхала до Брюсселя.
Її не стало 19 лютого 1919 року у Відні. Маєток у Іванки-при-Дунаї після її смерті успадкував небіж Кароль.
Генеалогія
| Анталь Хуньяді де Кетей | Барбара Маттязовська | Янош VIII Пальфе де Ердод | Марія Габріела фон Коллоредо | Кароль Йожеф Зіче де Зіч е Вашонкеу | Анна Марія фон Кевенхюллер-Меч | Георгій де Тольна | Юдіт Шалєр де Якобхаза | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Янош Непомук Хуньяді де Кетей | Марія Франциска Пальфе де Ердод | Кароль Анталь Зіче де Зіч е Вашонкеу | Юлія фон Тольна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ференц Хуньяді де Кетей | Юлія Зіче де Зіч е Вашонкеу | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юлія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Національна бібліотека Сербії представила копію шлюбного контракту князя Михайла та княгині Юлії Хуньяді [1] [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] (босн.)
- Кохання княгині Юлії [2] (босн.)
- На території сучасної Словаччини.
- У цей день народився князь Михайло Обренович [3] (серб.)
- Два листа князя Михайла [4] [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] (серб.)
- Графиня Юлія Хеньяді де Кетей, сербська княгиня [5] (угор.)
- Любов князя Михайла [6] [ 2016-04-16 у Wayback Machine.] (хор.)
- Aleksandar Rastovic. Велика Британија и Србија (1878-1889). Istorijski institut, 16 июн. 2000 г. — стор. 29, 48, 70, 99 [7] (серб.)
- Соборна церква у Белграді [8] [ 2016-03-23 у Wayback Machine.] (серб.)
- Іванка-при-Дунаї. Із загальної історії [9] [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (словац.)
- Косцьол Іванки-при-Дунаї. Історія фарності [10] [ 2016-04-16 у Wayback Machine.] (словац.)
Література
- Antić, Radmila. «Anastas Jovanović, talbotipije i fotografije» Beograd: Muzej grada Beograda, 1986.
- Aleksandar Rastovic. Велика Британија и Србија (1878-1889). Istorijski institut, 16 июн. 2000.
- Коста Н. Христић: «Записи старог Београђанина», Нолит, Београд 1989, [11] (серб.)
- Симо Ц. Ћирковић. «Књаз Михаило Обреновић живот и политика», Дерета, Београд, 2011.
Посилання
- Історія родини Хуньяді на офіційному сайті (угор.) (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Генеалогія Юлії Хуньяді де Кетей (англ.)
- Генеалогія Михайла Обреновича (англ.)
- Генеалогія Карла Аренберзького (англ.)
- Фрагменти минулого (серб.)
- Сім жінок сербських правителів (босн.)
- Михайло Обренович та Юлія Хуньяді (босн.)
- Шлюбний договір князя Михійла та княгині Юлії (босн.)
- (серб.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yuliya Hunyadi de Ketej ugor Hunyady Julia takozh Yuliya Obrenovich serb Јuliјa Obrenoviћ ta Yuliya Arenberzka fr Julie d Arenberg nar 26 serpnya 1831 pom 19 lyutogo 1919 ugorska shlyahtyanka z dinastiyi Hunyadi donka grafa Ferenca Hunyadi de Ketej ta grafini Yuliyi Ziche de Zich e Vashonkeu druzhina knyazya Serbiyi Mihajla Obrenovicha zgodom belgijskogo princa Karla Arenberzkogo Yuliya Hunyadi de KetejHunyady JuliaYuliya Hunyadi de KetejYuliya Hunyadi portret 1855 roku3 a knyaginya SerbiyiPochatok pravlinnya 26 veresnya 1842Kinec pravlinnya 10 chervnya 1868Poperednik Persida NenadovichNastupnik Nataliya ObrenovichData narodzhennya 26 serpnya 1831 1831 08 26 Misce narodzhennya Viden Avstrijska imperiyaData smerti 19 lyutogo 1919 1919 02 19 87 rokiv Misce smerti Viden Nimecka AvstriyaPohovannyaVidenskij centralnij cvintarCholovik 1 Mihajlo Obrenovich 2 Karl ArenberzkijDiti ne buloDinastiya Hunyadi Obrenovichi ArenbergiBatko Ferenc Hunyadi de KetejMati Yuliya Ziche de Zich e VashonkeuYuliya Hunyadi de Ketej u Vikishovishi Znachnu chastinu zhittya provela u svoyemu mayetku Ivanka pri Dunayi na teritoriyi suchasnoyi Slovachchini BiografiyaRanni roki Yuliya narodilas u 26 serpnya 1831 roku u Vidni Vona bula yedinoyu donkoyu ta chetvertoyu ditinoyu v rodini grafa Ferenca Hunyadi de Ketej ta jogo druzhini Yuliyi Ziche de Zich e Vashonkeu Divchinka mala starshih brativ Laslo Kalmana ta Vilmosha Bula frejlinoyu imperatrici Avstriyi Yelizaveti Knyaginya Serbiyi u vici 21 roku vzyala shlyub iz 29 richnim knyazem Serbiyi u vignanni Mihajlom Obrenovichem Vinchannya vidbulosya 1 serpnya 1853 roku v ruskij kaplici u Vidni Ukladenij shlyubnij kontrakt reglamentuvav obov yazki podruzhzhya ta prava nasliduvannya u razi smerti odnogo z nih Shlyub viyavivsya bezditnim Odnak vid pochatku simejne zhittya bulo shaslivim ta idilichnim Para meshkala u videnskomu palaci ta mala zamiskij budinok u selishi Ivanka pri Dunayi u 1856 roci tam trapilasya pozhezha odnak Mihajlo vidbuduvav zgorile selishe ta pereobladnav zamok Zalishilis vidomosti shodo zustrichi Yuliyeyu v cij rezidenciyi svogo dnya narodzhennya u 1858 roci Todi Mihajlo podaruvav yij serbske vbrannya z bilogo shovku ta bilogo oksamitu rozshite sribnoyu ta zolotoyu nitkoyu j ozdoblene diamantami Matir pidnesla tri rukopisni kompoziciyi Ferenca Lista z prisvyatoyu starshij brat pershe vidannya Fausta Gete a molodshij hutryanij plash dlya verhovoyi yizdi v zimovij chas Pershij serbskij fotograf Anastas Jovanovich prezentuvav velikij albom iz fotografiyami U 1859 roci Milosh Obrenovich svekor Yuliyi povernuv sobi serbskij prestol Mayuchi misiyu do yevropejskih derzhav podruzhzhya vidvidalo Viden Parizh London ta Berlin Nastupnogo roku tron perejshov do Mihajla Para oselilasya u Belgradi Yuliya vivchala serbsku movu iz rozmov zi svekrom ta na zanyattyah iz Dzhuro Danichichem Takozh vivchala serbski tanci Knyaginya Yuliya Razom iz cholovikom brala uchast u suspilnomu zhitti organizovuvala bali blagodijni vechori ta lotereyi dlya dvoru Brala aktivnu uchast u kulturnomu zhitti stolici chasto vidviduvala gromadski ustanovi Odnak Yuliya yaka bula katolickoyi viri vidmovilasya perehoditi u pravoslav ya Vihovana yezuyitami vona chasto vidviduvala kostel Ce yak i yiyi ugorske pohodzhennya viklikalo nedoviru dvoru ta spriyalo nepopulyarnosti sered naselennya Narod vvazhav yiyi zarozumiloyu U sichni 1863 roku Mihajlo poslav druzhinu ta derzhavnogo radnika Filipa Hristicha iz diplomatichnim zavdannyam do Londonu Pro serbsku misiyu iz simpatiyeyu pisali kilka britanskih gazet Takozh vikonuvala zavdannya u Parizhi Pislya povernennya viyavilosya sho knyaz Mihajlo zaviv sobi kohanku Katarinu Konstantinovich yaka dovodilasya jomu kuzinoyu Spodivayuchis otrimati rozluchennya vin zvinuvativ Yuliyu v nevirnosti U 1865 roci podruzhzhya uklalo pismovu ugodu pro vidokremlennya lizhka ta stolu yaka bula pidpisana 18 listopada Yuliya pislya cogo pereyihala do Vidnya Mihajlo poturbuvavsya pro materialne stanovishe druzhini u vignanni Vona zhila v jogo videnskomu palaci ta otrimuvala anuyitet u rozmiri 5500 dukativ Na vidminu vid bilshosti ministriv Obrenovicha ta serbskogo narodu ideyu oficijnogo rozluchennya vona ne pidtrimuvala U 1868 roci Mihajlo buv zastrelenij na progulyanci u parku Yuliya pribula do Belgradu na jogo pohoron Za yiyi doruchennyam nad miscem ostannogo spochinku cholovika u Sobornij cerkvi bulo sporudzheno nadgrobok yakij skladavsya z pidstavi sarkofagu ta bronzovoyi statuya Svyatogo Arhangela Mihayila Zamiska rezidenciya u Ivanka pri Dunayi pislya jogo smerti vidijshla Yuliyi Tamteshni zhiteli opisuvali grafinyu yak duzhe krasivu rozumnu ta dobru zhinku Drugij shlyub U vici 44 rokiv Yuliya vzyala drugij shlyub iz princom Karlom Arenberzkim Shlyub bulo ukladeno v kosteli Ivanki pri Dunayi 16 sichnya 1876 roku Cerkovni hroniki zafiksuvali pam yatnij opis vesillya Vinchannya provodiv miscevij svyashenik Jozhef Ferenci Pislya ceremoniyi para shedro vinagorodila pastora organista ta cerkovnih sluzhok Princesa ta svyashenik pozhertvuvali takozh milostinyu dlya bidnih yaka buv rozdilena mizh 141 osoboyu Na pershu richnicyu vesillya princesa stvorila groshovij fond z yakogo svyashenik shoroku zhertvuvav groshi bidnoti Podruzhzhya prozhivalo u miscevomu mayetku yakij v toj chas chergovogo razu zaznav strukturnih zmin Vsi primishennya zamku buli zanovo pofarbovani ta prikrasheni barokovoyu rizboyu U 1886 roci odnu z budivel zamku pid nazvoyu Dim muzikantiv bulo kapitalno vidremontovano i Yuliya stvorila tam dityachij budinok nazvavshi jogo Dim Svyatogo Karla Inkoli v nomu prozhivalo do sta ditej Princesa zabezpechuvala yim okrim doglyadu yizhu ta odyag Budinok znahodivsya v ekspluataciyi do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni koli buv peretvorenij na improvizovanij vijskovij shpital Koscol Ivanki pri Dunayi Takozh Yuliya turbuvalasya pro potrebi cerkvi ta dbala abi kostel buv zabezpechenij gidnim obladnannyam U 1879 roci na yiyi groshi bulo vidremontovano odin starij dzvin ta pridbano novij U veresni yih urochisto privezli z Vidnya prikrasili kvitami ta u suprovodi spivayuchogo divochogo horu j miscevogo naselennya provezli selishem do cerkvi de vstanovili na dzvinicyu U 1885 roci vona kupila u Bryusseli dvi derev yani skulpturi roboti vidomogo majstra Malfaita yaki zobrazhuvali svyatogo Antoniya ta svyatogo Mihajla ta prinesla yih u dar kostelu Skulpturi buli rozmisheni po obidva boki vivtarya ta prikrashayut cerkvu j dosogodni Kripta pid kostelom she u 1871 roci bula pereroblena pid rodinnu usipalnicyu simejstva Hunyadi de Ketej Karl Arenberzkij pomer u chervni 1896 go Yuliya u 1909 roci pereyihala do Bryusselya Yiyi ne stalo 19 lyutogo 1919 roku u Vidni Mayetok u Ivanki pri Dunayi pislya yiyi smerti uspadkuvav nebizh Karol GenealogiyaAntal Hunyadi de Ketej Barbara Mattyazovska Yanosh VIII Palfe de Erdod Mariya Gabriela fon Kolloredo Karol Jozhef Ziche de Zich e Vashonkeu Anna Mariya fon Kevenhyuller Mech Georgij de Tolna Yudit Shalyer de Yakobhaza Yanosh Nepomuk Hunyadi de Ketej Mariya Franciska Palfe de Erdod Karol Antal Ziche de Zich e Vashonkeu Yuliya fon Tolna Ferenc Hunyadi de Ketej Yuliya Ziche de Zich e Vashonkeu Yuliya PrimitkiNacionalna biblioteka Serbiyi predstavila kopiyu shlyubnogo kontraktu knyazya Mihajla ta knyagini Yuliyi Hunyadi 1 24 veresnya 2016 u Wayback Machine bosn Kohannya knyagini Yuliyi 2 bosn Na teritoriyi suchasnoyi Slovachchini U cej den narodivsya knyaz Mihajlo Obrenovich 3 serb Dva lista knyazya Mihajla 4 8 kvitnya 2016 u Wayback Machine serb Grafinya Yuliya Henyadi de Ketej serbska knyaginya 5 ugor Lyubov knyazya Mihajla 6 2016 04 16 u Wayback Machine hor Aleksandar Rastovic Velika Britaniјa i Srbiјa 1878 1889 Istorijski institut 16 iyun 2000 g stor 29 48 70 99 7 serb Soborna cerkva u Belgradi 8 2016 03 23 u Wayback Machine serb Ivanka pri Dunayi Iz zagalnoyi istoriyi 9 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine slovac Koscol Ivanki pri Dunayi Istoriya farnosti 10 2016 04 16 u Wayback Machine slovac LiteraturaAntic Radmila Anastas Jovanovic talbotipije i fotografije Beograd Muzej grada Beograda 1986 Aleksandar Rastovic Velika Britaniјa i Srbiјa 1878 1889 Istorijski institut 16 iyun 2000 Kosta N Hristiћ Zapisi starog Beograђanina Nolit Beograd 1989 ISBN 86 19 01637 7 11 serb Simo C Ћirkoviћ Kњaz Mihailo Obrenoviћ zhivot i politika Dereta Beograd 2011 PosilannyaIstoriya rodini Hunyadi na oficijnomu sajti ugor angl Profil na Geni com angl Profil na Geneall net nim Genealogiya Yuliyi Hunyadi de Ketej angl Genealogiya Mihajla Obrenovicha angl Genealogiya Karla Arenberzkogo angl Fragmenti minulogo serb Sim zhinok serbskih praviteliv bosn Mihajlo Obrenovich ta Yuliya Hunyadi bosn Shlyubnij dogovir knyazya Mihijla ta knyagini Yuliyi bosn serb