Чотириста ударів фр Les Quatre cent coups дебютна повнометражна стрічка режисера Франсуа Трюффо Багато в чому біографічн

«Чотириста ударів» (фр. Les Quatre cent coups) — дебютна повнометражна стрічка режисера Франсуа Трюффо. Багато в чому біографічна. Призер Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру (1959). На 1 березня 2024 року фільм займав 249-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Чотириста ударів
фр. Les quatre cents coups

Жанр	кримінальний фільм драма
Режисер	Франсуа Трюффо
Продюсер	Франсуа Трюффо
Сценарист	Франсуа Трюффо
У головних ролях	Жан-П'єр Лео Клер Мор'є
Оператор	Анрі Декае
Композитор
Кінокомпанія	Les Films du Carrosse
Дистриб'ютор	^d і Netflix
Тривалість	99 хв.
Мова	французька, англійська
Країна	Франція
Рік	1959
Дата виходу	4 травня 1959 (Прем'єра на Каннському МКФ) 3 червня 1959 (Франція)
IMDb	ID 0053198
Рейтинг	IMDb:
Наступний	Вкрадені поцілунки
Чотириста ударів у Вікісховищі

Сюжет

13-річний Антуан Дуанель (Жан-П'єр Лео) живе з матір'ю і вітчимом у скромному будинку на півночі Парижу. Він зовсім не любить школу і мучить учителя. Він часто прогулює уроки з найкращим другом Рене; одного разу, тиняючись по Парижу, він бачить матір з коханцем. Антуан краще ладнає з вітчимом, ніж з рідною матір'ю, яка ставиться до нього без турботи й ніжності. Щоб якось виправдати прогул уроків, він, анітрохи не вагаючись, говорить учителеві, що його мати померла. Але того ж дня його мати приходить за Антуаном до школи.

Антуан більше не хоче жити з батьками. Він ночує в старій друкарні, що належить дядькові Рене. Мати намагається його задобрити й обіцяє дати йому 1000 франків, якщо він увійде до першої п'ятірки за результатами твору з літератури. У вигляді твору він здає сторінку з бальзаківських «Пошуків абсолюту», і вчитель звинувачує його в плагіаті. Рене запрошує Антуана пожити у себе: це будинок, що наскрізь продувається, де Рене живе з батьком, пристрасним прихильником кінських перегонів, і матір'ю-алкоголічкою. Антуан краде друкарську машинку з кабінету на Єлисейських Полях, де працює його батько. Йому не вдається її продати, і він повертається на роботу до батька, але тут його застає сторож. Вітчим відводить Антуана в комісаріат, звідки він, провівши ніч у дільниці та ще одну у в'язниці, потрапляє до Центру нагляду за неповнолітніми злочинцями. Одного разу він втече звідти на море, якого ніколи раніше не бачив.

В ролях

Актор	Роль
Жан-П'єр Лео	Антуан Дуанель Антуан Дуанель
	вітчим Антуана вітчим Антуана
Клер Мор'є	мати Антуана мати Антуана
	слідчий слідчий
	директор школи директор школи
	мадам Біжей мадам Біжей
	мосьє Біжей мосьє Біжей
	класний керівник класний керівник
	викладач гімнастики викладач гімнастики
	інспектор Канабель інспектор Канабель
Жак Моно	комісар поліції комісар поліції
Жанна Моро	жінка з собачкою жінка з собачкою
Жан-Клод Бріалі	перехожий перехожий

Історія створення

На автобіографічному матеріалі колишній кінокритик воскресив вільний дух кінематографа Жана Віго (1905-34); в одній зі сцен прямо цитується його короткометражка . Режисер не вимагав від своїх юних акторів завча́ти ролі напам'ять і заохочував до імпровізації. Світове визнання отримала акторська робота 14-річного Жана-П'єра Лео, якого було відібрано серед інших дітей, що претендували на участь у фільмуванні, завдяки зовнішній подібності з режисером.

Свого часу кінодебют Трюффо сприймався як маніфест техніки , що мала на увазі серед іншого свободу від обмежень, що накладаються студійними павільйонами та статичною кінокамерою. Камера Трюффо так і намагається вирватися за межі кадру, вона злітає на рівень даху і виписує немислимі раніше піруети. Масу наслідувань викликав революційний для свого часу фінал, коли головний герой дивиться прямо в камеру і на цьому кадр застигає.

Визнання

Прем'єра фільму в Каннах несподівано обернулася справжнім тріумфом. Захоплені відгуки про роботу молодого режисера залишили такі майстри світового кіно, як Карл Теодор Дреєр, Луїс Бунюель, Акіра Куросава, Жан Кокто, Анрі-Жорж Клузо, Сатьяджит Рай. Галас навколо фільму обернувся значними касовими зборами. «Нова хвиля» і її новаторська кіномова опинилися в центрі уваги світової громадськості. Серед інших нагород фільм «400 ударів» номінувався на премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій.

Через півстоліття після прем'єри в Каннах фільм «Чотириста ударів» як і раніше вивчається в усіх кіношколах і належить до найвизначніших фільмів про дитинство.

Продовження

Лінія життя Антуана Дуанеля була продовжена Трюффо в кінострічках:

«Антуан і Колетт» (новела кіноальманаху , 1962);
«Вкрадені поцілунки» (1968);
(1970);
(1979).

Примітки

Кінознавці знаходили також паралелі з фільмами про дітей авторства Росселліні («Німеччина, рік нульовий») і Бунюеля ().
. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 15 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.
Результати найбільшого опитування кінопрофесіоналів [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] від часипису

Посилання

«Чотириста ударів» на сайті IMDb (англ.) (23.08.2022)
Кінопроби до фільму Франсуа Трюффо «400 ударів», 1958 рік [ 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)(фр.)

[1] Кінознавці знаходили також паралелі з фільмами про дітей авторства Росселліні («Німеччина, рік нульовий») і Бунюеля ().

[crit-2] . Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 15 грудня 2014.

[3] . Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.

[4] Результати найбільшого опитування кінопрофесіоналів [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] від часипису