Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Чезаре Марія де Веккі, 1-й граф ді Валь Чісмон (італ. Cesare Maria De Vecchi, Conte di Val Cismon; 14 листопада 1884, Казале-Монферрато, Королівство Італія — 23 червня 1959, Рим, Італія) — італійський військовий та політичний діяч, фашистський політик, один із лідерів чорносорочечників, міністр освіти Італії, генерал-губернатор Італійського Сомалі та Італійських островів Егейського моря, член Великої фашистської ради. У 1922 році був одним із Квадрумвірів, які особисто очолили Марш на Рим.
| Чезаре Марія де Веккі італ. Cesare Maria De Vecchi | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 грудня 1936 — 9 грудня 1940 | ||||||||||||||||||||
| Попередник: | Маріо Лаго | |||||||||||||||||||
| Наступник: | Етторе Бастіко | |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 24 січня 1935 — 15 листопада 1936 | ||||||||||||||||||||
| Попередник: | ||||||||||||||||||||
| Наступник: | Джузеппе Боттай | |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 7 червня 1929 — 23 січня 1935 | ||||||||||||||||||||
| Попередник: | посада заснована | |||||||||||||||||||
| Наступник: | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 20 березня 1924 — 21 січня 1929 | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 8 грудня 1923 — 1 червня 1928 | ||||||||||||||||||||
| Попередник: | Карло Річчі | |||||||||||||||||||
| Наступник: | Гвідо Корні | |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 1 лютого 1923 — 10 липня 1925 | ||||||||||||||||||||
| Попередник: | посада заснована | |||||||||||||||||||
| Наступник: | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 15 грудня 1922 — 5 серпня 1943 | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| 11 червня 1921 — 25 січня 1924 | ||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні: | італ. Cesare Maria De Vecchi | |||||||||||||||||||
| Народження: | 14 листопада 1884 Казале-Монферрато, Алессандрія, П'ємонт, Королівство Італія | |||||||||||||||||||
| Смерть: | 23 червня 1959 (74 роки) Рим, Італія | |||||||||||||||||||
| Національність: | італієць | |||||||||||||||||||
| Країна: | Королівство Італія Італія | |||||||||||||||||||
| Освіта: | Туринський університет | |||||||||||||||||||
| Ступінь: | лауреат | |||||||||||||||||||
| Партія: | Національна фашистська партія | |||||||||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||||||||
| Роки служби: | 1915–1943 | |||||||||||||||||||
| Приналежність: | Королівство Італія | |||||||||||||||||||
| Рід військ: | піхота артилерія чорносорочечники | |||||||||||||||||||
| Звання: |  Корпусний генерал | |||||||||||||||||||
| Битви: | Перша світова війна Друга світова війна | |||||||||||||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||||||||||||
| | ||||||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||||||
Ранні роки
Чезаре Марія де Веккі народився 14 листопада 1884 року в сім'ї нотаріуса. Після закінчення школи він вступив до Туринського університету, де успішно вивчав юриспруденцію, літературу та філософію. Після закінчення університету в 1908 році почав працювати адвокатом у Турині. Також Чезаре був активним діячем у культурному житті міста (двічі його обирали керівником Туринського товариства сприяння образотворчому мистецтву).
У 1915 році, коли Італія вступила в Першу світову війну, де Веккі пішов добровольцем на фронт, почавши службу у званні молодшого лейтенанта. По закінченню війни він отримав звання капітана артилерії, а 1919 року був демобілізований. Тоді ж приєднався до Національної фашистської партії, ідея якої повністю підтримував та поділяв. Брав участь у виборах до законодавчого органу Турина, проте не набрав достатньої кількості голосів.
Перебування при владі
15 травня 1921 року де Веккі було обрано до парламенту Італії від виборчого округу Турину. На той час він уже займав доволі високе становище в Національній фашистській партії, будучи заступником її очільника та командиром туринського загону сквадристів.
У жовтні 1922 року де Веккі став одним з очільників Маршу на Рим, завдяки якому фашисти змогли сформувати власний уряд. У грудні того ж року обійняв посаду заступника воєнного міністра з питань призначення військової допомоги та військових пенсій, а вже в березні 1923 року був переведений до Міністерства фінансів. У цей час загострився його конфлікт із Муссоліні, адже сам Чезаре залишався переконаним монархістом та виступав проти безмежної влади дуче. Через це його призначили генерал-губернатором Італійського Сомалі, що відділило де Веккі від центру політичного життя в Римі. Перебуваючи на цій посаді, Чезаре зумів відновити контроль Італії над бунтівними районами Сомалі та консолідував управління в колонії.
У 1925 році де Веккі отримав від короля титул графа ді Валь Чісмон.
У 1923—1925 роках разом із Еміліо Де Боно та Італо Бальбо був командир-генералом сквадристів.
У червні 1929 року де Веккі став першим в історії послом Італії у Ватикані, обіймаючи цю посаду до січня 1935 року.
Перебуваючи на посаді міністра освіти Італії у період із 24 січня 1935 року до 15 листопада 1936 року, де Веккі активно здійснював фашизацію освітньої системи, насаджуючи в школах фашистські наративи та придушуючи спротив Вищої ради народної освіти Італії, члени якої хотіли запобігти політизації системи освіти. Крім того, саме де Веккі запропонував законопроєкт, який передбачав перехід усіх середніх шкіл під фінансування центрального уряду, що позбавило органи місцевого самоврядування можливості впливати на освітній процес.
1936 року де Веккі відвідав Родос з офіційним візитом, а пізніше, повернувшись до Риму, попросив Муссоліні призначити його генерал-губернатором островів у Егейському морі. Останній із радістю погодився на цю пропозицію. Відтак, де Веккі став намісником центральної влади на даних островах. Швидкість прийняття відповідного рішення в Римі пояснюється, перш за все, конфліктами графа з вищим керівництвом фашистів. Де Веккі доволі жорстоко ставився до місцевого населення. Він не цурався застосовувати расові закони, придушував релігійні автономії, повернув практику катувань та знущань із греків, виділявся своєю зарозумілістю. Він доволі часто сварився з військовим керівництвом, серед якого був і начальник Генерального штабу Бадольйо.
Друга світова війна
Після звільнення з посади генерал-губернатора в грудні 1940 року де Веккі більше не обіймав офіційних посад, залишаючись винятково постійним членом Великої фашистської ради, яким він був від самого моменту її заснування. На початку Другої світової війни де Веккі отримав звання бригадного генерала.
24 липня 1943 року де Веккі був викликаний на сесію Великої фашистської ради, на якій проголосував за порядок денний Ґранді, який усунув Беніто Муссоліні від посади голови уряду та командувача збройними силами. 1 серпня 1943 року де Веккі було надано звання дивізійного генерала та призначено командиром 215-ї дивізії в Тоскані. Після початку операції «Аксе» 8 вересня 1943 року він дозволив німецьким військам взяти під контроль порт Пйомбіно, попри заперечення командувача ВМС у Пйомбіно, і заборонив останньому здійснювати будь-який акт опору. Однак частини Королівського флоту та Королівської армії за підтримки місцевого населення, діючи з власної ініціативи, запобігли висадці німецького десанту, захопивши в полон понад 300 солдатів Вермахту. Наступного дня де Веккі наказав звільнити їх і повернути їм зброю, після чого підписав капітуляцію своєї дивізії перед німцями, таким чином передавши їм місто.
25 липня, після звільнення Беніто Муссоліні, де Веккі був заочно засуджений до смертної кари, але його сховали салезіани в церкві Турину.
Після війни
Де Веккі залишався в салезіан до грудня 1946 року, коли вони перевезли його до Риму. Отримавши в червні 1947 року фальшивого парагвайського паспорта, де Веккі переїхав до Аргентини.
Він повернувся до Італії лише в червні 1949 року, коли касаційна інстанція скасувала вирок апеляційного суду Риму, яким він був засуджений до 5 років ув'язнення за сприяння фашистам та керівництво Маршем на Рим. У грудні того ж року у де Веккі стався крововилив у мозок, через який у нього виникла афазія та геміплегія. Помер граф 23 червня 1959 року.
Література
- Enzo Santarelli, Cesare Maria De Vecchi in Treccani, Dizionario Biografico degli italiani.
- Ruggero Fanizza, De Vecchi, Bastico, Campioni, ultimi governatori dell'Egeo. Uomini, fatti e commenti negli anni di pace e durante la guerra, sino all'armistizio con gli anglo-americani, Stabilimento Tipografico Valbonesi, Forli' 1947.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chezare Mariya de Vekki 1 j graf di Val Chismon ital Cesare Maria De Vecchi Conte di Val Cismon 14 listopada 1884 Kazale Monferrato Korolivstvo Italiya 23 chervnya 1959 Rim Italiya italijskij vijskovij ta politichnij diyach fashistskij politik odin iz lideriv chornosorochechnikiv ministr osviti Italiyi general gubernator Italijskogo Somali ta Italijskih ostroviv Egejskogo morya chlen Velikoyi fashistskoyi radi U 1922 roci buv odnim iz Kvadrumviriv yaki osobisto ocholili Marsh na Rim Chezare Mariya de Vekki ital Cesare Maria De VecchiChezare Mariya de Vekki Prapor General gubernator Italijskih ostroviv Egejskogo morya Prapor 2 grudnya 1936 9 grudnya 1940 Poperednik Mario Lago Nastupnik Ettore Bastiko Prapor Ministr osviti Italiyi Prapor 24 sichnya 1935 15 listopada 1936 Poperednik Nastupnik Dzhuzeppe Bottaj Prapor Posol Italiyi u Vatikani Prapor 7 chervnya 1929 23 sichnya 1935 Poperednik posada zasnovana Nastupnik Prapor Chlen Senatu Italiyi Prapor 20 bereznya 1924 21 sichnya 1929 Prapor General gubernator Italijskogo Somali Prapor 8 grudnya 1923 1 chervnya 1928 Poperednik Karlo Richchi Nastupnik Gvido Korni Prapor Komandir general chornosorochechnikiv razom iz Italo Balbo ta E De Bono Prapor 1 lyutogo 1923 10 lipnya 1925 Poperednik posada zasnovana Nastupnik Prapor Chlen Velikoyi fashistskoyi radi Prapor 15 grudnya 1922 5 serpnya 1943 Prapor Chlen Palati deputativ Italiyi Prapor 11 chervnya 1921 25 sichnya 1924 Im ya pri narodzhenni ital Cesare Maria De VecchiNarodzhennya 14 listopada 1884 1884 11 14 Kazale Monferrato Alessandriya P yemont Korolivstvo ItaliyaSmert 23 chervnya 1959 1959 06 23 74 roki Rim ItaliyaNacionalnist italiyecKrayina Korolivstvo Italiya ItaliyaOsvita Turinskij universitetStupin laureatPartiya Nacionalna fashistska partiya Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1915 1943 Prinalezhnist Korolivstvo Italiya Rid vijsk pihota artileriya chornosorochechniki Zvannya Korpusnij general Bitvi Persha svitova vijna Druga svitova vijna Nagorodi Kavaler Velikogo Hresta ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler Velikogo Hresta ordena Koroni Italiyi Kavaler Velikogo hresta Kolonialnogo ordena Zirki Italiyi Kavaler Vijskovogo ordena Italiyi Kavaler Savojskogo civilnogo ordena Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler Velikogo hresta ordena Piya IX Hrest Za vijskovi zaslugi Italiya Medal Peremogi Velikobritaniya Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahRanni rokiChezare Mariya de Vekki narodivsya 14 listopada 1884 roku v sim yi notariusa Pislya zakinchennya shkoli vin vstupiv do Turinskogo universitetu de uspishno vivchav yurisprudenciyu literaturu ta filosofiyu Pislya zakinchennya universitetu v 1908 roci pochav pracyuvati advokatom u Turini Takozh Chezare buv aktivnim diyachem u kulturnomu zhitti mista dvichi jogo obirali kerivnikom Turinskogo tovaristva spriyannya obrazotvorchomu mistectvu U 1915 roci koli Italiya vstupila v Pershu svitovu vijnu de Vekki pishov dobrovolcem na front pochavshi sluzhbu u zvanni molodshogo lejtenanta Po zakinchennyu vijni vin otrimav zvannya kapitana artileriyi a 1919 roku buv demobilizovanij Todi zh priyednavsya do Nacionalnoyi fashistskoyi partiyi ideya yakoyi povnistyu pidtrimuvav ta podilyav Brav uchast u viborah do zakonodavchogo organu Turina prote ne nabrav dostatnoyi kilkosti golosiv Perebuvannya pri vladi15 travnya 1921 roku de Vekki bulo obrano do parlamentu Italiyi vid viborchogo okrugu Turinu Na toj chas vin uzhe zajmav dovoli visoke stanovishe v Nacionalnij fashistskij partiyi buduchi zastupnikom yiyi ochilnika ta komandirom turinskogo zagonu skvadristiv De Vekki drugij pravoruch Benito Mussolini ta inshi Kvadrumviri 1922 U zhovtni 1922 roku de Vekki stav odnim z ochilnikiv Marshu na Rim zavdyaki yakomu fashisti zmogli sformuvati vlasnij uryad U grudni togo zh roku obijnyav posadu zastupnika voyennogo ministra z pitan priznachennya vijskovoyi dopomogi ta vijskovih pensij a vzhe v berezni 1923 roku buv perevedenij do Ministerstva finansiv U cej chas zagostrivsya jogo konflikt iz Mussolini adzhe sam Chezare zalishavsya perekonanim monarhistom ta vistupav proti bezmezhnoyi vladi duche Cherez ce jogo priznachili general gubernatorom Italijskogo Somali sho viddililo de Vekki vid centru politichnogo zhittya v Rimi Perebuvayuchi na cij posadi Chezare zumiv vidnoviti kontrol Italiyi nad buntivnimi rajonami Somali ta konsoliduvav upravlinnya v koloniyi U 1925 roci de Vekki otrimav vid korolya titul grafa di Val Chismon U 1923 1925 rokah razom iz Emilio De Bono ta Italo Balbo buv komandir generalom skvadristiv U chervni 1929 roku de Vekki stav pershim v istoriyi poslom Italiyi u Vatikani obijmayuchi cyu posadu do sichnya 1935 roku Portret Chezare Mariyi de Vekki Perebuvayuchi na posadi ministra osviti Italiyi u period iz 24 sichnya 1935 roku do 15 listopada 1936 roku de Vekki aktivno zdijsnyuvav fashizaciyu osvitnoyi sistemi nasadzhuyuchi v shkolah fashistski narativi ta pridushuyuchi sprotiv Vishoyi radi narodnoyi osviti Italiyi chleni yakoyi hotili zapobigti politizaciyi sistemi osviti Krim togo same de Vekki zaproponuvav zakonoproyekt yakij peredbachav perehid usih serednih shkil pid finansuvannya centralnogo uryadu sho pozbavilo organi miscevogo samovryaduvannya mozhlivosti vplivati na osvitnij proces 1936 roku de Vekki vidvidav Rodos z oficijnim vizitom a piznishe povernuvshis do Rimu poprosiv Mussolini priznachiti jogo general gubernatorom ostroviv u Egejskomu mori Ostannij iz radistyu pogodivsya na cyu propoziciyu Vidtak de Vekki stav namisnikom centralnoyi vladi na danih ostrovah Shvidkist prijnyattya vidpovidnogo rishennya v Rimi poyasnyuyetsya persh za vse konfliktami grafa z vishim kerivnictvom fashistiv De Vekki dovoli zhorstoko stavivsya do miscevogo naselennya Vin ne curavsya zastosovuvati rasovi zakoni pridushuvav religijni avtonomiyi povernuv praktiku katuvan ta znushan iz grekiv vidilyavsya svoyeyu zarozumilistyu Vin dovoli chasto svarivsya z vijskovim kerivnictvom sered yakogo buv i nachalnik Generalnogo shtabu Badoljo Druga svitova vijnaPislya zvilnennya z posadi general gubernatora v grudni 1940 roku de Vekki bilshe ne obijmav oficijnih posad zalishayuchis vinyatkovo postijnim chlenom Velikoyi fashistskoyi radi yakim vin buv vid samogo momentu yiyi zasnuvannya Na pochatku Drugoyi svitovoyi vijni de Vekki otrimav zvannya brigadnogo generala 24 lipnya 1943 roku de Vekki buv viklikanij na sesiyu Velikoyi fashistskoyi radi na yakij progolosuvav za poryadok dennij Grandi yakij usunuv Benito Mussolini vid posadi golovi uryadu ta komanduvacha zbrojnimi silami 1 serpnya 1943 roku de Vekki bulo nadano zvannya divizijnogo generala ta priznacheno komandirom 215 yi diviziyi v Toskani Pislya pochatku operaciyi Akse 8 veresnya 1943 roku vin dozvoliv nimeckim vijskam vzyati pid kontrol port Pjombino popri zaperechennya komanduvacha VMS u Pjombino i zaboroniv ostannomu zdijsnyuvati bud yakij akt oporu Odnak chastini Korolivskogo flotu ta Korolivskoyi armiyi za pidtrimki miscevogo naselennya diyuchi z vlasnoyi iniciativi zapobigli visadci nimeckogo desantu zahopivshi v polon ponad 300 soldativ Vermahtu Nastupnogo dnya de Vekki nakazav zvilniti yih i povernuti yim zbroyu pislya chogo pidpisav kapitulyaciyu svoyeyi diviziyi pered nimcyami takim chinom peredavshi yim misto 25 lipnya pislya zvilnennya Benito Mussolini de Vekki buv zaochno zasudzhenij do smertnoyi kari ale jogo shovali saleziani v cerkvi Turinu Pislya vijniDe Vekki zalishavsya v salezian do grudnya 1946 roku koli voni perevezli jogo do Rimu Otrimavshi v chervni 1947 roku falshivogo paragvajskogo pasporta de Vekki pereyihav do Argentini Vin povernuvsya do Italiyi lishe v chervni 1949 roku koli kasacijna instanciya skasuvala virok apelyacijnogo sudu Rimu yakim vin buv zasudzhenij do 5 rokiv uv yaznennya za spriyannya fashistam ta kerivnictvo Marshem na Rim U grudni togo zh roku u de Vekki stavsya krovoviliv u mozok cherez yakij u nogo vinikla afaziya ta gemiplegiya Pomer graf 23 chervnya 1959 roku LiteraturaEnzo Santarelli Cesare Maria De Vecchi in Treccani Dizionario Biografico degli italiani Ruggero Fanizza De Vecchi Bastico Campioni ultimi governatori dell Egeo Uomini fatti e commenti negli anni di pace e durante la guerra sino all armistizio con gli anglo americani Stabilimento Tipografico Valbonesi Forli 1947