Центральний проспект головна магістраль Миколаєва Центральний проспект Миколаївпочаток Центрального проспектуРайон Центр

Центральний проспект — головна магістраль Миколаєва.

Центральний проспект Миколаїв
початок Центрального проспекту
Район	Центральний Заводський Інгульський
Колишні назви
вулиця Херсонська, проспект Леніна
Загальні відомості
Протяжність	8 км
Транспорт
Трамваї	№ 1
Тролейбуси	№2, №5
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	Центральний міський стадіон завод «Дормашина» готель «Миколаїв» Будинок художника Будівля колишньої Першої трамвайної підстанції
Навчальні заклади	Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Центральний проспект у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Центральний проспект.

Історія

Вулиця Херсонська до Жовтневого перевороту

Вперше назва Херсонська була запропонована поліцмейстером Миколаєва Павлом Федоровим. Це було пов'язано з тим що, якщо проїхати нею прямо на схід, можна потрапити в сучасний сусідній обласний центр — місто Херсон. Однак тоді ця назва не була затверджена, а офіційно отримала її у 1835 році і носила до 1921 року.

Вулиця починалася від . У 30-ті роки XIX століття на цій вулиці розташовувався Воловий двір Морського відомства і залишки земляної фортеці, що існувала ще до заснування Миколаєва, відомою під назвою Старий редут. На початку Херсонської в 1869 році була зведена Симеон-Агріпінська церква (народна назва — Семенівська церква). В кінці століття на цій вулиці була побудована фабрика сільськогосподарських знарядь братів Донських — одне з перших великих капіталістичних підприємств в місті. Після встановлення радянської влади підприємство було націоналізоване і дістало назву «Плуг і молот», а згодом на його базі було створено унікальне підприємство — завод «Дормашина». Херсонська була забудована одноповерховими будинками, вимощена бруківкою. Із утворення Радянського Союзу вулицю перейменували в честь Дня солідарності трудящих — в Першотравневу. Після Другої світової Війни почалася реконструкція вулиці. На відзначення 90-річчя з дня народження Леніна у 1960 її перейменували на проспект Леніна. Сучасну назву вулиця дістала у 2016 році у зв'язку з декомунізацією.

Нині це найширша магістраль міста. Протяжність проспекту близько восьми кілометрів, він перетинає майже все місто із заходу на схід. Проспект забудований сучасними житловими квартали, проте на деяких ділянках ще й досі залишаються одноповерхові будиночки, як наприклад на парній стороні проспекту між вулицею 6-ю Слобідською та Богоявленським проспектом.

Пам'ятки

Пам'ятник на честь співробітників міліції в Миколаєві, підірваний у 2022

Кафедральний собор Касперівської ікони Божої матері

Будівля колишньої Першої трамвайної підстанції

Ряд пам'яток на Центральному проспекті нагадує про події Німецько-радянської війни 1941—1945 років. У 1967 році на перетині з вулицею Декабристів відкрито меморіальний комплекс воїнам-визволителям Миколаєва. До 35-річчя визволення міста від фашистських загарбників монумент реставрували. Багатометровий обеліск увінчаний зображенням ордена Вітчизняної війни. На двох стелах золотом сяють назви з'єднань і частин, яким присвоєно почесне найменування — Миколаївські.

28 березня 1976 на перетині Центрального проспекту з вулицею 6-ю Слобідською споруджено пам'ятник воїнам-танкістам. На постаменті встановлена бойова машина — танк Т-34, що увічнив подвиг танкістів 2-го гвардійського механізованого корпусу, який 28 березня 1944 року під командуванням генерал-лейтенанта К. В. Свиридова прорвав оборону ворога, і в районі Слобідських вулиць вийшли на південно-східну околицю Миколаєва. Номер танку «283» символізує дату визволення Миколаєва 28 березня 1944 року.

На перетині Центрального проспекту і вулиці Садової стояв пам'ятник працівникам міліції Миколаївської області, «які загинули в боях за Батьківщину і при виконанні службового обов'язку». На чотиригранному постаменті було встановлено фігуру юнака в будьонівці і довгополій шинелі, з мечем і щитом в руках, що мало символізувати вірність Батьківщині, обов'язку. Пам'ятник було підірвано невідомими у 2022 році.

Навпроти цього пам'ятника, з іншої сторони проспекту знаходиться Кафедральний собор Касперівської ікони Божої матері УПЦ КП.

На розі проспекту та вулиці Соборної стоїть будівля колишньої першої трамвайної підстанції, збудована у стилі модерн в 1914 р.

На кутовому будинку проспекту і вулиці Декабристів, 23а, — меморіальна дошка з написом: «В будинку, що стояв на цьому місці, у 1918 році працював підпільний більшовицький штаб, який підготував збройне повстання проти австро-німецьких окупантів».

Магістраль добре озеленена. Із зовнішнього боку її обрамляють ряди струнких тополь, дві смуги газонів, посередині прогулянкова алея, яка у перетині з поперечним вулицями прикрашена квітниками і розарієм.

Будівлі

На самому початку проспекту Леніна знаходиться навчальний корпус Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова — одного з найбільших технічних вузів України).

Навпроти корпусу університету кораблебудування по Центральному проспекту — Центральний міський стадіон на 16,7 тисяч місць, споруджений в 1965 році. Неподалік — , відкритий в 1960 році, а навпроти — приміський автовокзал.

У кварталі між вулицями Малою Морською та Інженерною по Центральному проспекту розташований завод «Дормашина» — підприємство будівельного і дорожнього машинобудування.

На Центральному проспекті знаходяться два готелі: на розі з вулицею Соборною розташований — п'ятиповерховий будинок, збудований в стилі класичних форм і пропорцій; на розі з Садовою — готель «Миколаїв». Уранці 14 липня російські війська завдали ракетного удару по готелю, внаслідок чого центральна частина будівлі була зруйнована.

На проспекті розташовані Будинок художника, в залі якого постійно виставляють свої роботи миколаївські художники.

На перетині Центрального проспекту і вулиці 6-ї Слобідської розташований торговий центр — великий сучасний торговий комплекс, який працює з 1983 р. Навпроти готелю Миколаїв знаходиться «Сіті-Центр» — перший торгово-розважальний центр міста Миколаєва.

Мешканці

В будинку № 96 мешкали:

кв. № 1. — Дацко Яків Денисович — живописець;
кв. № 3. — Бебешко Марія Іванівна — художник декоративного мистецтва;
кв. № 4. — Коптєв Анатолій Андрійович — скульптор;
кв. № 5. — Ольшанський Володимир Архипович — графік;
кв. № 7. — Бондарчук Валентина Остапівна — художник декоративного мистецтва;
кв. № 16. — Юкляєвських Іван Іванович — майстер декоративного мистецтва;
кв. № 19. — Антонюк Андрій Данилович — живописець;
кв. № 21. — Лапін Віктор Іванович — живописець, графік;
кв. № 33. — Нечитайло Ігор Дорофійович — графік;
кв. № 25. — Сопєлкін Олександр Леонідович — художник монументально-декоративного

мистецтва;

кв. № 28. — Сенкевич Серафима Федорівна — живописець;

Транспорт

Проспект забезпечений трьома транспортними кільцями — на перехрестях вулиць Пушкінською і Садовою із Богоявленським проспектом, чим забезпечується безаварійний транспортний рух.

Примітки

ІРИНА БАЛАЧУК (14 липня 2022). Обстріл Миколаєва: 9 ракет, пошкоджені готель, ТРЦ, школи і будинки. Українська правда. Процитовано 14.07.2022.
Як Росія б’є по цивільних об’єктах: історія БЦ «Миколаїв», який встояв після ракетного удару РФ. The Village. 14 жовтня 2022. Архів оригіналу за 29 листопада 2022.
УРХ, 1972, с. 132.
УРХ, 1972, с. 563.
УРХ, 1972, с. 220.
УРХ, 1972, с. 341.
УРХ, 1972, с. 538.
УРХ, 1972, с. 552.
УРХ, 1972, с. 254.
УРХ, 1972, с. 561.

Джерела

Міста України у вулицях і особах. Місто Миколаїв. «Центральний район». Проспект Леніна [ 23 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Українські радянські художники. Довідник / Укл. Р. О. Даскалова, З. В. Кучеренко, В. Ф. Мальцева, З. К. Стрелова, Л. І. Турунова та ін.; І. І. Верба (відпов. редактор); Є. У. Нарубіна, Н. М. Чорна (редактори). — Київ : Мистецтво, 1972. — 564 с.

[1] ІРИНА БАЛАЧУК (14 липня 2022). Обстріл Миколаєва: 9 ракет, пошкоджені готель, ТРЦ, школи і будинки. Українська правда. Процитовано 14.07.2022.

[2] Як Росія б’є по цивільних об’єктах: історія БЦ «Миколаїв», який встояв після ракетного удару РФ. The Village. 14 жовтня 2022. Архів оригіналу за 29 листопада 2022.

[FOOTNOTEУРХ1972132-3] УРХ, 1972, с. 132.

[FOOTNOTEУРХ1972563-4] УРХ, 1972, с. 563.

[FOOTNOTEУРХ1972220-5] УРХ, 1972, с. 220.

[FOOTNOTEУРХ1972341-6] УРХ, 1972, с. 341.

[FOOTNOTEУРХ1972538-7] УРХ, 1972, с. 538.

[FOOTNOTEУРХ1972552-8] УРХ, 1972, с. 552.

[FOOTNOTEУРХ1972254-9] УРХ, 1972, с. 254.

[FOOTNOTEУРХ1972561-10] УРХ, 1972, с. 561.