Антонюк Андрій Данилович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Антонюк.

Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, Первомайськ — 16 квітня 2013, Миколаїв) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік; народний художник України з 2007 року (детальніше ^[⇨]). Батько художника (Данила Антонюка).

Антонюк Андрій Данилович
Народження	15 жовтня 1943(1943-10-15) Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	16 квітня 2013(2013-04-16) (69 років)
	Миколаїв, Україна
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1962)
Діяльність	художник
Вчитель	Ацманчук Олександр Павлович і (Єгорова Тамара Іванівна)
Член	Спілка радянських художників України
Діти	(Антонюк Данило Андрійович)
Нагороди	Премія імені Василя Стуса (1993)

Біографія

Народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, і як він сам говорив, 13 жовтня 1941 року) на Богополі, передмісті міста Первомайська Миколаївської області (нині Україна). Юнацькі роки пройшли в Богополі, навчався у (середній школі № 17). 1962 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, (Тамари Єгорової).

Після закінчення училища працював у Мукачеві; у 1965—1971 роках — в Одесі в Художньому фонді; з 1971 року — у Миколаєві, де мешкав у будинку на проспекті Леніна, № 96, квартира № 9. Помер у Миколаєві 16 квітня 2013 року. Похований у Миколаєві на міському цвинтарі.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису у різних техніках (олійні фарби, темпера, акварель). Ранні картини художника відзначаються м'яким, емоційним живописом; пізніше в його полотнах з'являються соціально-психологічні, філософські та в кінці 1980-х — на початку 1990-х язичницькі мотиви, православна тематика поєднується з мотивами дохристиянських вірувань. Серед робіт:

• «Карпатський мотив» (1966);
• «Рідна земля» (1969);
• «Вікно» (1970);
• диптих «Моя земля» (1971);
• «Весна» (1974);
• «Моя Венеція» (1980);
• «На Бузі» (1987);
• «На Голгофу. Екологія» (1987);
• «Хорали Максима Березовського» (1988);
• «Учителю, хто ми?» (1988);
• «Богопільська мадонна» (1989);
• «Свято моєї душі» (1990);
• «Ілларіон» (1991);
• «День мого народження» (1991—1992);
• «Прийдіть і поклоніться» (1992);
• «Підростай наш сину» (1992);
• «Бандурист» (1993);
• «Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша» (1994);
• «Благословення життя» (1994);
• «Атлантида-Україна» (1997);
• «Митрополит Іларіон»;
• «Журавлі»;
• «Біла брама»;
• «Біля джерела»;
• «Юрій Кондратюк»;
• «Через віки»;
• «На Синюсі»;
• «Вечірня молитва»;
• «Селянський Влас»;
• «Різдво на Богополі»;
• «Цар Колос»;
• «Радість весни»;
• «Наближення Різдва»;
• «Король Лір»;
• «Тривога»;
• «Селянська хата…»;
• «Воздвиження хреста (Олександр Мень)»;
• «Щедра осінь»;
• «Почута молитва»;
• «Святковий день»;
• «Коляда»;
• «Блакитний очіпок»;
• «Ранок на Богополі (тиха молитва)»;
• «Трійця на морі»;
• «Великдень на Лимані»;
• «Феофан Прокопович»;
• «В казематі (Тарас Шевченко)»;
• «Учителю, хто ми?»;
• «Поклоніння землі та водам»;
• «Квітковий Спас»;
• «Мамина весна»;
• «Мамині лампади»;
• «Розмова з Всесвітом»;
• «Сурми глас. Пересторога»;
• «Покрова»;
• «Щедрий жебрак»;
• «Дана»;
• «СвятоТрійці на морі»;
• «Ранок на Лимані»;
• «Ігор Тальков»;
• «Лелека»;
• «Музика Лиману»;
• «Україна-Русь непереможна»;
• «Сліпий музикант»;
• «Маковії»;
• «Франсуа Війон»;
• «Чумаки»;
• «Щедрий жебрак»;
• «Чиста вода»;
• «Щасливе літо»;
• «Благословення (мама)»;
• «Лель»;
• «Спасіння Ангелом (Ной)»;
• «На том берегу»;
• «Космічна фантазія»;
• «До місяця»;
• «Грай, бандуро»;
• «Золоті Колоски 47 року»;
• «Золота Покрова»;
• «Почута молитва»;
• «Бабусине світло»;
• «До царя Колоса»;
• «Пам'ять Мігії»;
• «Трійця»;
• «Пошли йому долю»;
• «Кам'яний міст»;
• «Руде телятко»;
• «Пам'ятаємо»;
• «Ой учора із Вечора…»;
• «Білобог»;
• «Спас»;
• «Свято»;
• «Ангел світла»;
• «Богопольські дзвони»;
• «Та, що запалює зорі»;
• «Пам'яті Валентина Алтанця»;
• «Мамина молитва»;
• «Тиха молитва»;
• «Зоряне молоко»;
• «Чорноморський Тартарен»;
• «Бабусине світло»;
• «Ой, в полі, там плужок оре…»;
• «Різдвяна читанка»;
• «Колядники»;
• «Ідіть до нас кутю їсти…»;
• «Дажбог»;
• «Три тополі»;
• «Благословенна земля»;
• «Біля журавля»;
• «Біля води-Дани»;
• «Бог у всьому»;
• «Великий плуг»;
• «У маминій хаті»;
• «Великдень»;
• «Гайдамаки»;
• «Вознесіння»;
• «Весілля поета»;
• «Гонило»;
• «Пливе човен…»;
• «Пієта»;
• «Моя бабуся»;
• «Золота корона»;
• «Козацьке море»;
• «Зачарований ліс»;
• «Данилко»;
• «Підростай, наш сину!»;
• «Жива вода»;
• «Селянський Христос»;
• «Прошу прощення»;
• «Зоряний хлопчик»;
• «Дві долі»;
• «Чекання»;
• «Освячення на морі»;
• «Діоген»;
• «Благословенні чисті серцем»;
• «Світло на воді».

Брав активну участь в численних республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки і окремі роботи художника експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі, зокрема:

• 1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
• 1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
• 1968 — Одеса, персональна виставка.
• 1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
• 1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
• 1969 — Одеса, персональна виставка.
• 1970 — Москва, Всесоюзна виставка.
• 1971 — Київ, виставка молодих художників України.
• 1972 — Херсон, персональна виставка.
• 1972 — Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
• 1972 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
• 1973 — Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
• 1973—1974 — Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
• 1975 — Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
• 1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
• 1975 — Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
• 1978 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
• 1980 — Одеса, персональна виставка.
• 1981 — Одеса, персональна виставка.
• 1983 — Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
• 1984 — Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
• 1985 — Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
• 1986 — Львів, персональна виставка.
• 1987 — Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
• 1989 — Вознесенськ, виставка.
• 1989 — Київ, персональна виставка.
• 1989 — Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
• 1991 — Варшава, виставка.
• 1992 — Миколаїв, «Різдвяна виставка».
• 1993 — Київ, персональна виставка.
• 1993 — Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
• 1994 — Торонто (Канада), персональна виставка.
• 1997 — Львів, персональна виставка до Дня міста.
• 1998 — Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
• 1999 — Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
• 2000 — Одеса, персональна виставка.
• 2001 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
• 2003 — Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
• 2003 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
• 2005 — Київ — виставка «Свіча роду».
• 2005 — Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
• 2005 — Київ. «Свіча роду».
• 2005 — Чикаго (США). Персональна виставка.
• 2006 — Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
• 2007 — Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
• 2007 — Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
• 2008 — Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
• 2009 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
• 2010 — Миколаїв, виставка.
• 2011 — Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
• 2011 — Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
• 2012 — Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
• 2012 — Чикаго (США), виставка.
• 2013 — Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».

15 жовтня 2013 року у Миколаївському художньому музеї імені Василя Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.

Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.

Відзнаки

• 1986 — Премія «Золотий Тризуб»;
• 1989 — Заслужений художник УРСР;
• 1993 — Премія імені Василя Стуса;
• 1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка (за серію картин останніх років: «Митрополит Іларіон», «Феофан Прокопович», «В казематі (Тарас Шевченко)», «Учителю, хто ми?», «Поклоніння землі та водам», «Богопільська мадонна», «Розмова з Всесвітом», «Сурми глас. Пересторога»);
• 1996, 1998 — Почесне звання «Городянин року»;
• 1997 — Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ»;
• 2000 — Срібна медаль Національної Академії мистецтв України;
• 2001 — Диплом «Золота фортуна»;
• 2002 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України;
• 2005 — Ювілейна медаль до 60-річчя ООН;
• 2006 — Почесне звання «Людина року»;
• 2006, 16 вересня — (Почесний громадянин міста Первомайська).
• 2007 — Народний художник України.

Вшанування

• На честь митця названі вулиці у та ;
• У Миколаєві створено сквер імені Андря Антонюка на Центральному проспекті, за 100 метрів від будинку де мешкав художник.
• Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив.
• Згідно рішення Миколаївської міської ради № 991 від 24 листопада 2017 року, на будинку № 96 по Центральному проспекту у Миколаєві, де мешкав художник, 16 квітня 2018 року встановлено меморіальну дошку. В ній використані мотиви творів Андрія Антонюка. Автори — художник (Володимир Бахтов) та дизайнер Віктор Покосенко.

Примітки

1. Тасинкевич, Марина. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
2. Меморіальна дошка народному художнику України Антонюку Андрію Даниловичу / Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради
3. Велика українська енциклопедія, 2016.
4. Антонюк Андрій Данилович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.
5. Антонюк Андрій Данилович / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.
6. Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.], 15 жовтня 2013
7. Антонюк Андрій Данилович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
8. . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.
9. Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 226/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
10. . www.mk.gov.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
11. В Николаеве появится сквер им. Андрея Антонюка — народного художника Украины / inshe.tv. 30 січня 2015 (рос.)

Бібліографія

Книги

• Антонюк Андрій Данилович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 28. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• . Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 70. — ISBN 5-88500-27-1.;
• Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 23. — .;
• Антонюк Андрій Данилович // Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 19. — .;
• Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — С. 24. — .;
• (В. В. Малина), О. О. Катюха. Антонюк Андрій Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 587. — .;
• ''Кремінь, Т. Золоті лампади українського степу / Т. Кремінь // Лампада над Синюхою: альбом-антологія / А. Антонюк, Д. Кремінь ; літ. ред. Т. Кремінь. — Миколаїв, 2007. — С. 3-7.;
• Шитюк М. М., (Горбуров Є. Г.), (Горбуров К. Є.)  — Миколаїв: (Видавець П. М. Шамрай), 2012. — 275с. — С. 11—14;
• Антонюк, Андрій Данилович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .

Бібліографічні покажчики

• Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.;
• Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.

Статті з періодичних видань

• Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.;
• Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.;
• Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.;
• Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.;
• Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.;
• Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.;
• Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.;
• Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.;
• Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.;
• Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.

Відео

•  художник Андрей Антонюк на YouTube