Цезаризм — форма політичного правління, яке імітує панування римського диктатора Юлія Цезаря (100—44 до н. е.), при якому авторитарна влада організується на псевдодемократичних принципах. Узурпатор, зосередивши в своїх руках верховну владу, зберігає при цьому про людське око демократичні установи та формально визнає, що влада делегована йому народом, який залишається єдиним сувереном. Одначе на практиці самопроголошений народний вождь при управлінні державою часто вдається до сили, залучає до уряду військових і ліквідує політичний плюралізм.
На думку італійського філософа-марксиста Антоніо Ґрамші (1891—1937), цезаризм є режимом одноосібної диктатури, покликаної розв'язати протистояння двох або кількох суспільних сил (суспільних кляс), що борються між собою за панівне становище в суспільстві, з метою уникнути «катастрофи» (революції, громадянської війни, розпаду держави). Цезаризм постає, зазвичай, як одноосібна диктатура, але не конче так: «... цезаризм, це — полєміко-ідеолоґічна формула, а не канон історичної інтерпретації. Можливим є „цезаристський“ вихід із ситуації без Цезаря, без великої „героїчної“ та представницької особистости. Парляментська система також створила механізм для таких компромісних рішень. „Лєйбористські“ уряди Макдоналда були до певної міри саме цими рішеннями, причому вміст цезаризму посилився, коли було сформовано уряд на чолі з Макдоналдом, підтриманий консервативною більшістю». За встановлення саме одноосібної диктатури постать диктатора у народному сприйнятті набуває «героїчних» рис. Хоча «цезар» може заявляти, що він незалежний від будь-яких суспільних сил, і його можуть бачити як такого, що він стоїть над всіма суспільними силами, практично завжди він представляє інтереси однієї суспільної сили. При цьому диктатура не конче означає перемогу реакційних сил: цезаризм може бути й «проґресивним»: «Цезаризм є проґресивним, коли його втручання сприяє перемозі проґресивної сили, нехай і з певними компромісами й умовами, що обмежують вагу цієї перемоги; він є реакційним, коли його втручання сприяє тріюмфові реакційної сили, так само почерез певні компроміси й обмеження, що вони проте мають инший зміст, иншу силу та инше значення, ніж у першому випадку. Цезар і Наполеон є прикладами проґресивного цезаризму. Наполеон III і Бісмарк — реакційного».
Історія використання терміна
Перше задокументоване використання цього слова датується 19 сторіччям, коли його використав німецький історик Йоганн Фрідріх Бемер у 1846 році для опису держави, яка підпорядкувала собі церкву. У 1850 році його знову використав , який визначив цезаризм як правління воєначальників. Соціолог пише «після виходу полемічної роботи Ром’є «Цезаризм». . . [Цезаризм] став модним». У 1857 році релігійний письменник використав це слово для позначення монархічного абсолютизму. У 1858 році написав «незграбні хвалебні слова цезаризму, втіленому в династії Бонапарта».
Найвідомішою людиною, яка підтримувала цезаризм, був Наполеон Бонапарт, який захоплювався Цезарем і наслідував його під час свого правління у Франції. Політику Наполеона III під час Другої Французької імперії, яка поєднувала авторитарний режим і проактивну соціальну політику, зокрема 1864 року, можна описати як форму «соціального цезаризму». За словами історика Луї Жирара, ця політика має на меті, зокрема, згуртувати робітників навколо режиму проти ворожих ліберальних босів.
Бенджамін Дізраелі був звинувачений у цезаризмі в березні 1878 року, коли в очікуванні війни з Росією мобілізував британські резерви та покликав індійські війська на Мальту. Г. К. Честертон у своїй праці «» зробив одне з найгучніших засуджень цезаризму, назвавши його «найгіршою формою рабства».
Соціолог Макс Вебер вважав, що будь-яка масова демократія йде в цезаристському напрямку. Професор права Ґерхард Каспер пише: «Вебер використав цей термін, щоб підкреслити, серед іншого, плебісцитарний характер виборів, зневагу до парламенту, недопустимість автономних повноважень всередині уряду та неспроможність залучати або допускати незалежних політичних мислителів».
20 століття
Так звану «демократичну» форму цезаризму обстоювали такі теоретики, як венесуельський у своїй книзі Cesarismo Democrático (1919). Італійський дуче Беніто Муссоліні та ідеологія італійського фашизму підтримували цезаризм. Іспанський каудильйо Франсіско Франко та ідеологія франкізму сповідували цезаризм.
Антоніо Ґрамші стверджував, що коріння цезаризму лежать на рівні «кризи влади», яка також є кризою представництва, і що він виникає, коли соціальні групи більше не ототожнюються з політичними партіями, які стають анахронізмом, дозволяючи з’явитися цезаристському рішенню. У випадку з Італією Ґрамші знаходить причини цієї соціально-політичної дезінтеграції в дестабілізувальному досвіді Першої світової війни, коли великі селянські маси були змушені воювати, хоча вони були пасивними під час Рісорджіменто . Цезаризм є макросоціальним явищем і не може бути обумовленим появою індивіда, — таким чином це явище виконує політичну функцію. Крім того, Ґрамші згадує про можливість «цезаризму без Цезаря», але впровадженого групою, як наприклад , що об’єднав консерваторів і лейбористів.
21 століття
За словами французького історика Крістіана Жоржа Швенцеля, у 21 столітті Володимир Путін і Реджеп Тайіп Ердоган частково перейняли цю цезаристську модель, адаптувавши її відповідно до прагнення до влади та величі, притаманного їх народам.
Примітки
- Антоніо Ґрамші. В’язничні зошити. Вибрані записи. — Київ: Вперед, 2017. — Стор. 176.
- Там само.
- Baehr, Peter (2009). Caesarism, Charisma and Fate: Historical Sources and Modern Resonances in the Work of Max Weber. . с. 32—35. ISBN .
- Baehr, 2009, с. 54.
- Ferraton, Cyrille (2007). Associations et coopératives, Une autre histoire économique [Associations and cooperatives, Another economic story] (фр.). ERES. с. 116.
- Girard, Louis (1960). Les élections de 1869 [The elections of 1869]. Revue d'Histoire du xixe siècle - 1848 (фр.). 21: X.
- Heretics.
- Caesarism in Democratic Politics: Reflections on Max Weber.
- von Vacano, Diego A. (2012). The Color of Citizenship: Race, Modernity and Latin American / Hispanic Political Thought. Oxford, UK: Oxford University Press. с. 83—111. ISBN .
- (2003). The Struggle for Modernity: Nationalism, Futurism, and Fascism. Westport, Connecticut: . с. 137—138.
- Hoare, George (2015). An Introduction to Antonio Gramsci: His Life, Thought and Legacy Paperback. Bloomsbury Academic. с. 58—59. ISBN .
- Schwentzel, Christian-Georges (24 січня 2017). [Trump, Putin, Erdogan, Caesars of the 21st century]. (фр.). Архів оригіналу за 26 January 2017. Процитовано 13 червня 2022.
- Schwentzel, Christian-Georges (2017). La Fabrique des Chefs, d'Akhenaton à Donald Trump [The Fabric of Leaders, from Akhenaten to Donald Trump] (фр.). Paris: Vendémiaire. с. 160—164. ISBN .
Див. також
Література
- Антоніо Ґрамші. В’язничні зошити. Вибрані записи. — Київ: Вперед, 2017. — 417 стор.
- В. Ткаченко. Цезаризм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.767
Посилання
- Антоніо Ґрамші. Цезаризм (1932)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cezarizm forma politichnogo pravlinnya yake imituye panuvannya rimskogo diktatora Yuliya Cezarya 100 44 do n e pri yakomu avtoritarna vlada organizuyetsya na psevdodemokratichnih principah Uzurpator zoseredivshi v svoyih rukah verhovnu vladu zberigaye pri comu pro lyudske oko demokratichni ustanovi ta formalno viznaye sho vlada delegovana jomu narodom yakij zalishayetsya yedinim suverenom Odnache na praktici samoprogoloshenij narodnij vozhd pri upravlinni derzhavoyu chasto vdayetsya do sili zaluchaye do uryadu vijskovih i likviduye politichnij plyuralizm Statuya Yuliya Cezarya v Rimini Italiya Na dumku italijskogo filosofa marksista Antonio Gramshi 1891 1937 cezarizm ye rezhimom odnoosibnoyi diktaturi poklikanoyi rozv yazati protistoyannya dvoh abo kilkoh suspilnih sil suspilnih klyas sho boryutsya mizh soboyu za panivne stanovishe v suspilstvi z metoyu uniknuti katastrofi revolyuciyi gromadyanskoyi vijni rozpadu derzhavi Cezarizm postaye zazvichaj yak odnoosibna diktatura ale ne konche tak cezarizm ce polyemiko ideologichna formula a ne kanon istorichnoyi interpretaciyi Mozhlivim ye cezaristskij vihid iz situaciyi bez Cezarya bez velikoyi geroyichnoyi ta predstavnickoyi osobistosti Parlyamentska sistema takozh stvorila mehanizm dlya takih kompromisnih rishen Lyejboristski uryadi Makdonalda buli do pevnoyi miri same cimi rishennyami prichomu vmist cezarizmu posilivsya koli bulo sformovano uryad na choli z Makdonaldom pidtrimanij konservativnoyu bilshistyu Za vstanovlennya same odnoosibnoyi diktaturi postat diktatora u narodnomu sprijnyatti nabuvaye geroyichnih ris Hocha cezar mozhe zayavlyati sho vin nezalezhnij vid bud yakih suspilnih sil i jogo mozhut bachiti yak takogo sho vin stoyit nad vsima suspilnimi silami praktichno zavzhdi vin predstavlyaye interesi odniyeyi suspilnoyi sili Pri comu diktatura ne konche oznachaye peremogu reakcijnih sil cezarizm mozhe buti j progresivnim Cezarizm ye progresivnim koli jogo vtruchannya spriyaye peremozi progresivnoyi sili nehaj i z pevnimi kompromisami j umovami sho obmezhuyut vagu ciyeyi peremogi vin ye reakcijnim koli jogo vtruchannya spriyaye triyumfovi reakcijnoyi sili tak samo pocherez pevni kompromisi j obmezhennya sho voni prote mayut inshij zmist inshu silu ta inshe znachennya nizh u pershomu vipadku Cezar i Napoleon ye prikladami progresivnogo cezarizmu Napoleon III i Bismark reakcijnogo Istoriya vikoristannya terminaPershe zadokumentovane vikoristannya cogo slova datuyetsya 19 storichchyam koli jogo vikoristav nimeckij istorik Jogann Fridrih Bemer u 1846 roci dlya opisu derzhavi yaka pidporyadkuvala sobi cerkvu U 1850 roci jogo znovu vikoristav yakij viznachiv cezarizm yak pravlinnya voyenachalnikiv Sociolog pishe pislya vihodu polemichnoyi roboti Rom ye Cezarizm Cezarizm stav modnim U 1857 roci religijnij pismennik vikoristav ce slovo dlya poznachennya monarhichnogo absolyutizmu U 1858 roci napisav nezgrabni hvalebni slova cezarizmu vtilenomu v dinastiyi Bonaparta Najvidomishoyu lyudinoyu yaka pidtrimuvala cezarizm buv Napoleon Bonapart yakij zahoplyuvavsya Cezarem i nasliduvav jogo pid chas svogo pravlinnya u Franciyi Politiku Napoleona III pid chas Drugoyi Francuzkoyi imperiyi yaka poyednuvala avtoritarnij rezhim i proaktivnu socialnu politiku zokrema 1864 roku mozhna opisati yak formu socialnogo cezarizmu Za slovami istorika Luyi Zhirara cya politika maye na meti zokrema zgurtuvati robitnikiv navkolo rezhimu proti vorozhih liberalnih bosiv Bendzhamin Dizraeli buv zvinuvachenij u cezarizmi v berezni 1878 roku koli v ochikuvanni vijni z Rosiyeyu mobilizuvav britanski rezervi ta poklikav indijski vijska na Maltu G K Chesterton u svoyij praci zrobiv odne z najguchnishih zasudzhen cezarizmu nazvavshi jogo najgirshoyu formoyu rabstva Sociolog Maks Veber vvazhav sho bud yaka masova demokratiya jde v cezaristskomu napryamku Profesor prava Gerhard Kasper pishe Veber vikoristav cej termin shob pidkresliti sered inshogo plebiscitarnij harakter viboriv znevagu do parlamentu nedopustimist avtonomnih povnovazhen vseredini uryadu ta nespromozhnist zaluchati abo dopuskati nezalezhnih politichnih misliteliv 20 stolittyaTak zvanu demokratichnu formu cezarizmu obstoyuvali taki teoretiki yak venesuelskij u svoyij knizi Cesarismo Democratico 1919 Italijskij duche Benito Mussolini ta ideologiya italijskogo fashizmu pidtrimuvali cezarizm Ispanskij kaudiljo Fransisko Franko ta ideologiya frankizmu spoviduvali cezarizm Antonio Gramshi stverdzhuvav sho korinnya cezarizmu lezhat na rivni krizi vladi yaka takozh ye krizoyu predstavnictva i sho vin vinikaye koli socialni grupi bilshe ne ototozhnyuyutsya z politichnimi partiyami yaki stayut anahronizmom dozvolyayuchi z yavitisya cezaristskomu rishennyu U vipadku z Italiyeyu Gramshi znahodit prichini ciyeyi socialno politichnoyi dezintegraciyi v destabilizuvalnomu dosvidi Pershoyi svitovoyi vijni koli veliki selyanski masi buli zmusheni voyuvati hocha voni buli pasivnimi pid chas Risordzhimento Cezarizm ye makrosocialnim yavishem i ne mozhe buti obumovlenim poyavoyu individa takim chinom ce yavishe vikonuye politichnu funkciyu Krim togo Gramshi zgaduye pro mozhlivist cezarizmu bez Cezarya ale vprovadzhenogo grupoyu yak napriklad sho ob yednav konservatoriv i lejboristiv 21 stolittyaZa slovami francuzkogo istorika Kristiana Zhorzha Shvencelya u 21 stolitti Volodimir Putin i Redzhep Tajip Erdogan chastkovo perejnyali cyu cezaristsku model adaptuvavshi yiyi vidpovidno do pragnennya do vladi ta velichi pritamannogo yih narodam PrimitkiAntonio Gramshi V yaznichni zoshiti Vibrani zapisi Kiyiv Vpered 2017 Stor 176 Tam samo Baehr Peter 2009 Caesarism Charisma and Fate Historical Sources and Modern Resonances in the Work of Max Weber s 32 35 ISBN 978 1 4128 0813 2 Baehr 2009 s 54 Ferraton Cyrille 2007 Associations et cooperatives Une autre histoire economique Associations and cooperatives Another economic story fr ERES s 116 Girard Louis 1960 Les elections de 1869 The elections of 1869 Revue d Histoire du xixe siecle 1848 fr 21 X Heretics Caesarism in Democratic Politics Reflections on Max Weber von Vacano Diego A 2012 The Color of Citizenship Race Modernity and Latin American Hispanic Political Thought Oxford UK Oxford University Press s 83 111 ISBN 9780199746668 2003 The Struggle for Modernity Nationalism Futurism and Fascism Westport Connecticut s 137 138 Hoare George 2015 An Introduction to Antonio Gramsci His Life Thought and Legacy Paperback Bloomsbury Academic s 58 59 ISBN 978 1472572769 Schwentzel Christian Georges 24 sichnya 2017 Trump Putin Erdogan Caesars of the 21st century fr Arhiv originalu za 26 January 2017 Procitovano 13 chervnya 2022 Schwentzel Christian Georges 2017 La Fabrique des Chefs d Akhenaton a Donald Trump The Fabric of Leaders from Akhenaten to Donald Trump fr Paris Vendemiaire s 160 164 ISBN 978 2 36358 252 2 Div takozhAvtoritarizm Bonapartizm Kaudiljo Cezarepapizm Demokratura Kult osobi Italijskij fashizm Stratokratiya Strongmen politika Tretij RimLiteraturaAntonio Gramshi V yaznichni zoshiti Vibrani zapisi Kiyiv Vpered 2017 417 stor ISBN 978 966 97690 0 8 V Tkachenko Cezarizm Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 767 ISBN 978 966 611 818 2PosilannyaAntonio Gramshi Cezarizm 1932