Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тьмяні рентгенівські швидкоплинні (англ. Very Faint X-ray Transients) — це рентгенівські подвійні, чия рентгенівська світність під час спалаху сягає величин між 1034 та 1036 Ерг/с, а у фазі спокою — принаймні в 10 разів менша. Інтенсивність рентгенівського випромінювання у фазі спалаху в середньому в 100 разів менша, ніж у класичних рентгенівських нових, які мають схожий рентгенівський спектр.
Механізм спалаху
На підставі рентгенівського спектру та кривих світності вважається, що йдеться про нейтронну зорю або чорну діру у подвійній системі, які мають дуже низький коефіцієнт акреції у розмірі 10−13 мас Сонця на рік. Рентгенівське випромінювання утворюється на внутрішній межі акреційного диску, яка внаслідок в'язкості нагрівається до декількох мільйонів Кельвінів. У нейтронних зір, рентгенівське випромінення також утворюється як гальмівне випромінювання, коли падаюча речовина зіштовхується з «завислою» над поверхнею речовиною й раптово гальмує. Крива світності тьмяних рентгенівських перехідних показує, що ці подвійні системи більшу частину часу перебувають у фазі мінімуму, та менше 5 % — у фазі спалаху. Механізм спалаху тьмяних рентгенівських перехідних відповідає механізму рентгенівської нової, коли внаслідок в'язкість в акреційному диску тимчасово збільшується і це веде до зростання коефіцієнту акреції на компактну зорю.
Раптові спалахи
Крім класичних спалахів, багато тьмяних рентгенівських швидкоплинних демонструють і раптові термоядерні спалахи, коли рентгенівська світність зростає за декілька секунд, а потім протягом хвилин повертається до стану спокою. Така поведінка пояснюється запаленням термоядерних реакцій на поверхні нейтронної зорі, коли акретована речовина починає перетворення шляхом ядерного горіння водню або гелію. Оскільки таке не може відбуватись із чорними дірами (бо вони не мають поверхні), вважається, що до складу більшості тьмяних рентгенівських швидкоплинних входить нейтронна зоря.
Утворення
З урахуванням низького коефіцієнту акреції припускається, що система є симбіотичною рентгенівською подвійною, в якій супутником компактної зорі є червоний гігант, а компактна зоря отримує речовину з його зоряного вітру. За іншою теорією, зоря-донор може бути масивною ранньою зорею, однак, через відсутність на місці рентгенівського джерела зір, видимих в оптичному діапазоні (принаймні, за сучасними спостережними даними), ця теорія видається малоймовірною. За ще однією теорією, зорями-донорами можуть бути червоні карлики — якщо такі подвійні зорі перебувають у гепі періоду (англ. period gap), червоний карлик не заповнить свою порожнину Роша і компактна зоря-акретор отримуватиме речовину лише з зоряного вітру супутника.
Тьмяні постійні нейтронні рентгенівські подвійні
Дуже мала група рентгенівських подвійних показує рентгенівський спектр, аналогічний тьмяним рентгенівським швидкоплинним, проте, на відміну від них, ці системи завжди показують рентгенівську світність у декілька 1034 ерг/с з максимальним зменшенням удесятеро. Оскільки ці джерела рентгенівського випромінювання не є тимчасовими (швидкоплинними), вони отримали назву «тьмяні постійні нейтронні рентгенівські подвійні» (англ. Very-faint Persistent Neutron Star X-ray Binaries). Як і в тьмяних рентгенівських тимчасових, їх світність становить 0,005 % до 0,05 % межі Едінгтона. Наразі невідомо, чи споріднені ці дві групи рентгенівських подвійних.
Примітки
- A. R. King, R. Wijnands: The faintest accretors. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2005 (arXiv:astro-ph/0511486).
- M. Del Santo, L. Sidoli, S. Mereghetti, A. Bazzano, A. Tarana and P. Ubertini: XMMU J174716.1–281048: a “quasi-persistent” very faint X–ray transient?. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2007 (arXiv:0704.2134).
- M. Armas Padilla, N. Degenaar, D. M. Russell and R. Wijnands: Multiwavelength spectral evolution during the 2011 outburst of the very faint X-ray transient Swift J1357.2–0933. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2012 (arXiv:1207.5805).
- M. Armas Padilla et al.: X-ray softening in the new X-ray transient XTE J1719–291 during its 2008 outburst decay. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2011 (arXiv:1104.3423).
- L. Sidoli, A. Paizis, S. Mereghetti, D. Götz M. Del Santo: XMM-Newton and INTEGRAL observations of the very faint X–ray transient IGRJ17285–2922/XTEJ1728–295 during the 2010 outburst. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2011 (arXiv:1104.1055).
- Thomas J. Maccarone, Alessandro Patruno: Are the very faint X-ray transients period gap systems?. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2012 (arXiv:1210.0434).
- Armas Padilla M., Degenaar N., Wijnands R.: The X-ray spectral properties of very-faint persistent neutron star X-ray binaries. In: Astrophysics. Solar and Stellar Astrophysics. 2013 (arXiv:1303.6640).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tmyani rentgenivski shvidkoplinni angl Very Faint X ray Transients ce rentgenivski podvijni chiya rentgenivska svitnist pid chas spalahu syagaye velichin mizh 1034 ta 1036 Erg s a u fazi spokoyu prinajmni v 10 raziv mensha Intensivnist rentgenivskogo viprominyuvannya u fazi spalahu v serednomu v 100 raziv mensha nizh u klasichnih rentgenivskih novih yaki mayut shozhij rentgenivskij spektr Mehanizm spalahuNa pidstavi rentgenivskogo spektru ta krivih svitnosti vvazhayetsya sho jdetsya pro nejtronnu zoryu abo chornu diru u podvijnij sistemi yaki mayut duzhe nizkij koeficiyent akreciyi u rozmiri 10 13 mas Soncya na rik Rentgenivske viprominyuvannya utvoryuyetsya na vnutrishnij mezhi akrecijnogo disku yaka vnaslidok v yazkosti nagrivayetsya do dekilkoh miljoniv Kelviniv U nejtronnih zir rentgenivske viprominennya takozh utvoryuyetsya yak galmivne viprominyuvannya koli padayucha rechovina zishtovhuyetsya z zavisloyu nad poverhneyu rechovinoyu j raptovo galmuye Kriva svitnosti tmyanih rentgenivskih perehidnih pokazuye sho ci podvijni sistemi bilshu chastinu chasu perebuvayut u fazi minimumu ta menshe 5 u fazi spalahu Mehanizm spalahu tmyanih rentgenivskih perehidnih vidpovidaye mehanizmu rentgenivskoyi novoyi koli vnaslidok v yazkist v akrecijnomu disku timchasovo zbilshuyetsya i ce vede do zrostannya koeficiyentu akreciyi na kompaktnu zoryu Raptovi spalahiKrim klasichnih spalahiv bagato tmyanih rentgenivskih shvidkoplinnih demonstruyut i raptovi termoyaderni spalahi koli rentgenivska svitnist zrostaye za dekilka sekund a potim protyagom hvilin povertayetsya do stanu spokoyu Taka povedinka poyasnyuyetsya zapalennyam termoyadernih reakcij na poverhni nejtronnoyi zori koli akretovana rechovina pochinaye peretvorennya shlyahom yadernogo gorinnya vodnyu abo geliyu Oskilki take ne mozhe vidbuvatis iz chornimi dirami bo voni ne mayut poverhni vvazhayetsya sho do skladu bilshosti tmyanih rentgenivskih shvidkoplinnih vhodit nejtronna zorya UtvorennyaZ urahuvannyam nizkogo koeficiyentu akreciyi pripuskayetsya sho sistema ye simbiotichnoyu rentgenivskoyu podvijnoyu v yakij suputnikom kompaktnoyi zori ye chervonij gigant a kompaktna zorya otrimuye rechovinu z jogo zoryanogo vitru Za inshoyu teoriyeyu zorya donor mozhe buti masivnoyu rannoyu zoreyu odnak cherez vidsutnist na misci rentgenivskogo dzherela zir vidimih v optichnomu diapazoni prinajmni za suchasnimi sposterezhnimi danimi cya teoriya vidayetsya malojmovirnoyu Za she odniyeyu teoriyeyu zoryami donorami mozhut buti chervoni karliki yaksho taki podvijni zori perebuvayut u gepi periodu angl period gap chervonij karlik ne zapovnit svoyu porozhninu Rosha i kompaktna zorya akretor otrimuvatime rechovinu lishe z zoryanogo vitru suputnika Tmyani postijni nejtronni rentgenivski podvijniDuzhe mala grupa rentgenivskih podvijnih pokazuye rentgenivskij spektr analogichnij tmyanim rentgenivskim shvidkoplinnim prote na vidminu vid nih ci sistemi zavzhdi pokazuyut rentgenivsku svitnist u dekilka 1034 erg s z maksimalnim zmenshennyam udesyatero Oskilki ci dzherela rentgenivskogo viprominyuvannya ne ye timchasovimi shvidkoplinnimi voni otrimali nazvu tmyani postijni nejtronni rentgenivski podvijni angl Very faint Persistent Neutron Star X ray Binaries Yak i v tmyanih rentgenivskih timchasovih yih svitnist stanovit 0 005 do 0 05 mezhi Edingtona Narazi nevidomo chi sporidneni ci dvi grupi rentgenivskih podvijnih PrimitkiA R King R Wijnands The faintest accretors In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2005 arXiv astro ph 0511486 M Del Santo L Sidoli S Mereghetti A Bazzano A Tarana and P Ubertini XMMU J174716 1 281048 a quasi persistent very faint X ray transient In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2007 arXiv 0704 2134 M Armas Padilla N Degenaar D M Russell and R Wijnands Multiwavelength spectral evolution during the 2011 outburst of the very faint X ray transient Swift J1357 2 0933 In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2012 arXiv 1207 5805 M Armas Padilla et al X ray softening in the new X ray transient XTE J1719 291 during its 2008 outburst decay In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2011 arXiv 1104 3423 L Sidoli A Paizis S Mereghetti D Gotz M Del Santo XMM Newton and INTEGRAL observations of the very faint X ray transient IGRJ17285 2922 XTEJ1728 295 during the 2010 outburst In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2011 arXiv 1104 1055 Thomas J Maccarone Alessandro Patruno Are the very faint X ray transients period gap systems In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2012 arXiv 1210 0434 Armas Padilla M Degenaar N Wijnands R The X ray spectral properties of very faint persistent neutron star X ray binaries In Astrophysics Solar and Stellar Astrophysics 2013 arXiv 1303 6640