Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Османський Туніс — період панування османських султанів у Тунісі. У 1574 році тут було створено Еялет (пашалик) Туніс, що існував до 1705 року. В часи послаблення Османської імперії утворилася напівнезалежна держава (бейлік) Туніс, що лише номінально визнавала зверхність Стамбула. У 1881 році окуповано Францією.
| Османський Туніс | |
| Прапор | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1574 |
|---|---|
| Офіційна мова | османська мова і арабська літературна мова |
| Континент | Африка |
| Країна |  Османська імперія |
| Столиця | Туніс |
| Адміністративна одиниця | Османська імперія |
| Мова комунікації | d і туніська арабська мова |
| Час/дата припинення існування | 1881 |
 | |
 Османський Туніс у Вікісховищі | |
Координати: 36°48′23″ пн. ш. 10°10′54″ сх. д. / 36.80638888891677851° пн. ш. 10.18166666669477749° сх. д.
Історія
Боротьба з Іспанією
У XVI столітті династія Хафсідів опинилася втягнутою у війну королівства Іспанії проти піратів на чолі з Хайр ад-Діном Барбаросою, яких підтримувала Османська імперія з території Алжиру. 1534 року турецько-піратські війська захопили Туніс й утримували його рік, внаслідок чого в 1535 році Абу Абдаллах аль-Хасан (відомий також як Мулай Хасан), халіф Іфрикії, визнав протекторат іспанського короля Карла I Габсбурга. Натомість отримав допомогу останнього проти алжирців та турків, що призвело до захоплення Туніса іспанцями в 1535 році.
1569 року османський флот на чолі з Улуч Алі-пашею вдруге захопив столицю й протрималися в ній 4 роки. 1573 року Хуан Австрійський ще раз захопив Туніс й повернув номінальну владу Хафсідам, але наступного 1574 року османські війська на чолі з Улуч Алі та Чікалазаде Сінан-пашею остаточно завоювали Туніс. Вони арештували останнього правителя династії, халіфа Абу Абдаллаха Мухаммада VI, й відправили до Стамбула, де стратили через співпрацю з іспанцями. Було скасовано титул халіфа Іфрикії, оскільки османські султани вже носили титул халіфа після захоплення Єгипту. 13 вересня 1574 році рішенням султана Селіма II було створено туніське бейлербейство, яке у 1590 році в рамках реформування стало еялетом.
Урядування пашів
Першим бейлербеєм Тунісу став Улуч Алі-паша, що також був бейлербеєм Алжиру та Триполітанії. Він керував фактично усією Османською північною Африкою до 1587 року. Після цього посади бейлербея (а згодом паші) Алжиру та Тунісу було розділено. Втім, османські намісники в Алжирі час від часу намагалися поєднати свої посади з керуванням Тунісом. В результаті протягом деякого часу Туніс перебував в адміністративній залежності від алжирських пашів. У самому Тунісі розташувалася яничарська залога у 4 тис. осіб на чолі з агою (очільники загонів яничар називалися деї).
У 1591 році аги яничарських загонів повалили пашу, призначеного султаном, замінивши його своїм власним ставлеником, званим «деєм». Втім, час від часу призначалися паші зі Стамбула, проте не мали жодної влади, виконуючи представницькі функції султанського дивану. Деї були військовими керівниками країни, а «беї» — очільниками цивільних адміністрацій і призначалися зі Стамбула. Між деями і беями йшла постійна боротьба. Найбільш потужними були та , що відновили внутрішню стабільність, приборкали повсталі берберські племена, сприяли піднесенню авторитету власної посади.
Правління беїв
У 1613 році бей Мурад захопив у свої руки всю владу й підпорядкував собі деїв. Але і він не хотів визнавати залежності від султанського уряду і домігся від останньої визнання своєї влади спадковою. Тоді ж перестали призначати пашів до Тунісу. Його син Хамуда-бей поєднав посади бея та паші, завершивши об'єднання під владою Мурадидів усього Тунісу.
У 1673 році Мурад-бею II вдалося придушити заколот яничар, що намагалися повернути свій вплив та посаду дея. З цього моменту влада беїв Тунісу вже не оскаржувалася жодними кланами чи військовими групами. Разом з тим розуміючи складність ситуації з огляду на розшарованість національну та соціальну правителі Тунісу остаточно не переривали зв'язків з османським центральним урядом, надаючи тому у допомогу власний флот під час війн з європейськими державами.
У 1675 році розпочалася тривала боротьба владу між представниками роду Мурадидів, що зрештою призвела до економічного занепаду та втрати влади самою династією та посиленням впливу алжирських деїв. У 1702 році беїм стає військовик Ібрагім Шаріф, який 1705 року зазнав поразки від алжирців. Того ж року беями стають представники роду Хусейнидів.
Беї з династії Хусейнидів лише номінально вважалися васалами султана, але поводилися як незалежні правителі і, зокрема, укладали угоди про торгівлю з європейськими державами. У 1813 році вдалося домогтися повної незалежності від алжирського дея.
У 1811 році бей ліквідовано місцевий яничарський корпус. Перед початком франко-алжирського конфлікту намагався дотримуватися нейтралітету, проте невдало. Вимушено підтримавши французьку експедицію 1830 року до Алжиру, в результаті чого того було захоплено, бей туніс вимушений був підписати перший нерівноправний договір з Францією, що впровадив режив капітуляцій.
Бейлік Туніс в 1830—1840-х роках спробував було за допомогою Франції провести в країні реформи, зокрема створити замість яничарського корпусу регулярне військо. Було розпочато карбування власної монети: ріалу, що дорівнювався 16 харубам.
Ахмед-бей відхилив принципи Танзимату, проте почав швидкими темпами розвивати військову промисловість і впроваджувати систему європейської освіти. Все це лягло важким фінансовим тягарем на країну і призвело до кризи. Наступники Ахмед-бея змінили його політику, підтримали ідеї Танзимату і почали перебудовувати адміністрацію і господарство за європейськими стандартами.
У 1861 році в Тунісі була утверджена перша в арабо-ісламському світі конституція, яка встановила систему обмеженої монархії з відповідальним перед Верховною радою урядом. Ці нововведення сприймалися народом з недовірою і народжували внутрішній опір, неприйняття. Очолювані релігійними вождями-марабутами селяни піднімали повстання. Найбільш сильним з них був виступ 1864 року, учасники якого вимагали скасування конституції і зниження податків, відновлення традиційного ісламського шаріатського суду. Для придушення повстання уряду довелося вдатися до допомоги іноземців та іноземних позик.
Зростання заборгованості призвело у 1869 році до банкрутства Тунісу і створення Міжнародної фінансової комісії, що сильно обмежило суверенітет країни, поставило її на межу перетворення в напівколонію. Криза, непосильні податки, повстання — все це ввело ще порівняно недавно квітучу країну в стан глибокого занепаду, населення скоротилося майже втричі, до 900 тис. осіб.
Реформи початку 1870-х років дещо покращили ситуацію. Водночас беї намагалися відвернути вторгнення французьких військ. Для цього знову номінально визнали владу османських султанів, на чому скрізь наголошували. Втім, у 1878 році на Берлінському конгресі Туніс було визнано сферою інтересів Франції, яка у 1881 році окупувала Туніський бейлік, встановивши тут свій протекторат.
Адміністрація
На чолі стояв паша, що здійснював військову, цивільну та вищу судову владу в Тунісі. На нього мали скаржитися лише дивану султана. У підпорядкуванні паші перебував бей, який відповідав за збір податків. Незважаючи на значні повноваження паші, його влада обмежувалася диваном, що складався з турецьких чиновників (булук-баши) та місцевих шейхів. Державною була виключно турецька мова. Саме місто Туніс перетворилося на одну з найважливіших фортець імперії, що також була важливим портом.
Національний склад
Основним населенням залишалися бербери. Втім, привілейовані верхи належали до арабів, а незабаром до яничар та їхніх нащадків, морисків, які залишили Іспанію. Саме нащадки морисків та яничар протягом XVII—XVIII ст. стали основою знаті. У містах (20 % населення) переважали яничари з албанців, влахів, слов'ян, араби, арабизовані бербери, нащадки захоплених рабів з Європи, різні ренегати (християни, що перейшли в іслам). В сільські місцевості, які до османського завоювання, переважали бербери.
Економіка
Оскільки порти Тунісу тривалий час були базою піратів-корсарів, то він швидко перетворився на один із центрів работоргівлі. Також дохід приносило пограбування суден з крамом, узбережжя південної Європи. Разом з тим зв'язки з європейцями, активна торгівля, міграція морисків (привнесли нові технології, гроші) — все це сприяло розвитку країни. Наприкінці XVIII ст. скасовано монополію на зовнішню торгівлю, що ще більше сприяло розвитку Тунісу.
В Європу тунісці вивозили оливкову олію, ароматичні есенції, особливо високо цінувалися в Парижі трояндова олія, а також шерсть, хліб. У 1810-х роках Туніс опинився перед серйозними фінансовими труднощами, чому сприяло припинення доходів від піратства і работоргівлі.
Джерела
- Abdallah Laroui, The History of the Maghrib (Paris 1970, Princeton 1977) at 252—253.
- François Arnoulet, " Les rapports tuniso-ottomans de 1848 à 1881 d'après les documents diplomatiques ", Revue de l'Occident musulman et de la Méditerranée, vol. 47, n°1, 1988, pp. 143—152
- M. H. Cherif, «Algeria, Tunisia, and Libya: the Ottomans and their heirs» 120—133, at 124, in General History of Africa, volume V (UNESCO 1992, 1999), edited by B. A. Ogot.
- Roger Crowley. Empires of the Sea: The Siege of Malta, the Battle of Lepanto, and the Contest for the Center of the World. Random House, 2009. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Osmanskij Tunis period panuvannya osmanskih sultaniv u Tunisi U 1574 roci tut bulo stvoreno Eyalet pashalik Tunis sho isnuvav do 1705 roku V chasi poslablennya Osmanskoyi imperiyi utvorilasya napivnezalezhna derzhava bejlik Tunis sho lishe nominalno viznavala zverhnist Stambula U 1881 roci okupovano Franciyeyu Osmanskij Tunis Prapor Data stvorennya zasnuvannya1574 Oficijna movaosmanska mova i arabska literaturna mova KontinentAfrika Krayina Osmanska imperiya StolicyaTunis Administrativna odinicyaOsmanska imperiya Mova komunikaciyid i tuniska arabska mova Chas data pripinennya isnuvannya1881 Osmanskij Tunis u Vikishovishi Koordinati 36 48 23 pn sh 10 10 54 sh d 36 80638888891677851 pn sh 10 18166666669477749 sh d 36 80638888891677851 10 18166666669477749IstoriyaBorotba z Ispaniyeyu U XVI stolitti dinastiya Hafsidiv opinilasya vtyagnutoyu u vijnu korolivstva Ispaniyi proti pirativ na choli z Hajr ad Dinom Barbarosoyu yakih pidtrimuvala Osmanska imperiya z teritoriyi Alzhiru 1534 roku turecko piratski vijska zahopili Tunis j utrimuvali jogo rik vnaslidok chogo v 1535 roci Abu Abdallah al Hasan vidomij takozh yak Mulaj Hasan halif Ifrikiyi viznav protektorat ispanskogo korolya Karla I Gabsburga Natomist otrimav dopomogu ostannogo proti alzhirciv ta turkiv sho prizvelo do zahoplennya Tunisa ispancyami v 1535 roci 1569 roku osmanskij flot na choli z Uluch Ali pasheyu vdruge zahopiv stolicyu j protrimalisya v nij 4 roki 1573 roku Huan Avstrijskij she raz zahopiv Tunis j povernuv nominalnu vladu Hafsidam ale nastupnogo 1574 roku osmanski vijska na choli z Uluch Ali ta Chikalazade Sinan pasheyu ostatochno zavoyuvali Tunis Voni areshtuvali ostannogo pravitelya dinastiyi halifa Abu Abdallaha Muhammada VI j vidpravili do Stambula de stratili cherez spivpracyu z ispancyami Bulo skasovano titul halifa Ifrikiyi oskilki osmanski sultani vzhe nosili titul halifa pislya zahoplennya Yegiptu 13 veresnya 1574 roci rishennyam sultana Selima II bulo stvoreno tuniske bejlerbejstvo yake u 1590 roci v ramkah reformuvannya stalo eyaletom Uryaduvannya pashiv Pershim bejlerbeyem Tunisu stav Uluch Ali pasha sho takozh buv bejlerbeyem Alzhiru ta Tripolitaniyi Vin keruvav faktichno usiyeyu Osmanskoyu pivnichnoyu Afrikoyu do 1587 roku Pislya cogo posadi bejlerbeya a zgodom pashi Alzhiru ta Tunisu bulo rozdileno Vtim osmanski namisniki v Alzhiri chas vid chasu namagalisya poyednati svoyi posadi z keruvannyam Tunisom V rezultati protyagom deyakogo chasu Tunis perebuvav v administrativnij zalezhnosti vid alzhirskih pashiv U samomu Tunisi roztashuvalasya yanicharska zaloga u 4 tis osib na choli z agoyu ochilniki zagoniv yanichar nazivalisya deyi U 1591 roci agi yanicharskih zagoniv povalili pashu priznachenogo sultanom zaminivshi jogo svoyim vlasnim stavlenikom zvanim deyem Vtim chas vid chasu priznachalisya pashi zi Stambula prote ne mali zhodnoyi vladi vikonuyuchi predstavnicki funkciyi sultanskogo divanu Deyi buli vijskovimi kerivnikami krayini a beyi ochilnikami civilnih administracij i priznachalisya zi Stambula Mizh deyami i beyami jshla postijna borotba Najbilsh potuzhnimi buli ta sho vidnovili vnutrishnyu stabilnist priborkali povstali berberski plemena spriyali pidnesennyu avtoritetu vlasnoyi posadi Pravlinnya beyiv U 1613 roci bej Murad zahopiv u svoyi ruki vsyu vladu j pidporyadkuvav sobi deyiv Ale i vin ne hotiv viznavati zalezhnosti vid sultanskogo uryadu i domigsya vid ostannoyi viznannya svoyeyi vladi spadkovoyu Todi zh perestali priznachati pashiv do Tunisu Jogo sin Hamuda bej poyednav posadi beya ta pashi zavershivshi ob yednannya pid vladoyu Muradidiv usogo Tunisu U 1673 roci Murad beyu II vdalosya pridushiti zakolot yanichar sho namagalisya povernuti svij vpliv ta posadu deya Z cogo momentu vlada beyiv Tunisu vzhe ne oskarzhuvalasya zhodnimi klanami chi vijskovimi grupami Razom z tim rozumiyuchi skladnist situaciyi z oglyadu na rozsharovanist nacionalnu ta socialnu praviteli Tunisu ostatochno ne pererivali zv yazkiv z osmanskim centralnim uryadom nadayuchi tomu u dopomogu vlasnij flot pid chas vijn z yevropejskimi derzhavami U 1675 roci rozpochalasya trivala borotba vladu mizh predstavnikami rodu Muradidiv sho zreshtoyu prizvela do ekonomichnogo zanepadu ta vtrati vladi samoyu dinastiyeyu ta posilennyam vplivu alzhirskih deyiv U 1702 roci beyim staye vijskovik Ibragim Sharif yakij 1705 roku zaznav porazki vid alzhirciv Togo zh roku beyami stayut predstavniki rodu Husejnidiv Bejlik Tunis Beyi z dinastiyi Husejnidiv lishe nominalno vvazhalisya vasalami sultana ale povodilisya yak nezalezhni praviteli i zokrema ukladali ugodi pro torgivlyu z yevropejskimi derzhavami U 1813 roci vdalosya domogtisya povnoyi nezalezhnosti vid alzhirskogo deya U 1811 roci bej likvidovano miscevij yanicharskij korpus Pered pochatkom franko alzhirskogo konfliktu namagavsya dotrimuvatisya nejtralitetu prote nevdalo Vimusheno pidtrimavshi francuzku ekspediciyu 1830 roku do Alzhiru v rezultati chogo togo bulo zahopleno bej tunis vimushenij buv pidpisati pershij nerivnopravnij dogovir z Franciyeyu sho vprovadiv rezhiv kapitulyacij Bejlik Tunis v 1830 1840 h rokah sprobuvav bulo za dopomogoyu Franciyi provesti v krayini reformi zokrema stvoriti zamist yanicharskogo korpusu regulyarne vijsko Bulo rozpochato karbuvannya vlasnoyi moneti rialu sho dorivnyuvavsya 16 harubam Ahmed bej vidhiliv principi Tanzimatu prote pochav shvidkimi tempami rozvivati vijskovu promislovist i vprovadzhuvati sistemu yevropejskoyi osviti Vse ce lyaglo vazhkim finansovim tyagarem na krayinu i prizvelo do krizi Nastupniki Ahmed beya zminili jogo politiku pidtrimali ideyi Tanzimatu i pochali perebudovuvati administraciyu i gospodarstvo za yevropejskimi standartami U 1861 roci v Tunisi bula utverdzhena persha v arabo islamskomu sviti konstituciya yaka vstanovila sistemu obmezhenoyi monarhiyi z vidpovidalnim pered Verhovnoyu radoyu uryadom Ci novovvedennya sprijmalisya narodom z nedoviroyu i narodzhuvali vnutrishnij opir neprijnyattya Ocholyuvani religijnimi vozhdyami marabutami selyani pidnimali povstannya Najbilsh silnim z nih buv vistup 1864 roku uchasniki yakogo vimagali skasuvannya konstituciyi i znizhennya podatkiv vidnovlennya tradicijnogo islamskogo shariatskogo sudu Dlya pridushennya povstannya uryadu dovelosya vdatisya do dopomogi inozemciv ta inozemnih pozik Zrostannya zaborgovanosti prizvelo u 1869 roci do bankrutstva Tunisu i stvorennya Mizhnarodnoyi finansovoyi komisiyi sho silno obmezhilo suverenitet krayini postavilo yiyi na mezhu peretvorennya v napivkoloniyu Kriza neposilni podatki povstannya vse ce vvelo she porivnyano nedavno kvituchu krayinu v stan glibokogo zanepadu naselennya skorotilosya majzhe vtrichi do 900 tis osib Reformi pochatku 1870 h rokiv desho pokrashili situaciyu Vodnochas beyi namagalisya vidvernuti vtorgnennya francuzkih vijsk Dlya cogo znovu nominalno viznali vladu osmanskih sultaniv na chomu skriz nagoloshuvali Vtim u 1878 roci na Berlinskomu kongresi Tunis bulo viznano sferoyu interesiv Franciyi yaka u 1881 roci okupuvala Tuniskij bejlik vstanovivshi tut svij protektorat AdministraciyaNa choli stoyav pasha sho zdijsnyuvav vijskovu civilnu ta vishu sudovu vladu v Tunisi Na nogo mali skarzhitisya lishe divanu sultana U pidporyadkuvanni pashi perebuvav bej yakij vidpovidav za zbir podatkiv Nezvazhayuchi na znachni povnovazhennya pashi jogo vlada obmezhuvalasya divanom sho skladavsya z tureckih chinovnikiv buluk bashi ta miscevih shejhiv Derzhavnoyu bula viklyuchno turecka mova Same misto Tunis peretvorilosya na odnu z najvazhlivishih fortec imperiyi sho takozh bula vazhlivim portom Nacionalnij skladOsnovnim naselennyam zalishalisya berberi Vtim privilejovani verhi nalezhali do arabiv a nezabarom do yanichar ta yihnih nashadkiv moriskiv yaki zalishili Ispaniyu Same nashadki moriskiv ta yanichar protyagom XVII XVIII st stali osnovoyu znati U mistah 20 naselennya perevazhali yanichari z albanciv vlahiv slov yan arabi arabizovani berberi nashadki zahoplenih rabiv z Yevropi rizni renegati hristiyani sho perejshli v islam V silski miscevosti yaki do osmanskogo zavoyuvannya perevazhali berberi EkonomikaOskilki porti Tunisu trivalij chas buli bazoyu pirativ korsariv to vin shvidko peretvorivsya na odin iz centriv rabotorgivli Takozh dohid prinosilo pograbuvannya suden z kramom uzberezhzhya pivdennoyi Yevropi Razom z tim zv yazki z yevropejcyami aktivna torgivlya migraciya moriskiv privnesli novi tehnologiyi groshi vse ce spriyalo rozvitku krayini Naprikinci XVIII st skasovano monopoliyu na zovnishnyu torgivlyu sho she bilshe spriyalo rozvitku Tunisu V Yevropu tunisci vivozili olivkovu oliyu aromatichni esenciyi osoblivo visoko cinuvalisya v Parizhi troyandova oliya a takozh sherst hlib U 1810 h rokah Tunis opinivsya pered serjoznimi finansovimi trudnoshami chomu spriyalo pripinennya dohodiv vid piratstva i rabotorgivli DzherelaAbdallah Laroui The History of the Maghrib Paris 1970 Princeton 1977 at 252 253 Francois Arnoulet Les rapports tuniso ottomans de 1848 a 1881 d apres les documents diplomatiques Revue de l Occident musulman et de la Mediterranee vol 47 n 1 1988 pp 143 152 M H Cherif Algeria Tunisia and Libya the Ottomans and their heirs 120 133 at 124 in General History of Africa volume V UNESCO 1992 1999 edited by B A Ogot Roger Crowley Empires of the Sea The Siege of Malta the Battle of Lepanto and the Contest for the Center of the World Random House 2009 ISBN 0 8129 7764 5