Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Туніс (1705—1881 роки) — держава в на території сучасного Тунісу, яка прийшла на зміну еялету Туніс, що перебував у складі Османської імперії. Бейлік Туніс зберігав номінальну залежність від останньої. Втім, з кінця XVIII ст. став практично повністю самостійним. У 1830-х років опинився у сфері спливу Франції. У 1881 році тут встановлено французький протекторат.
| بايليك تونس Туніс | |||||
| |||||
| |||||
| Гімн "Salam al-Bey" | |||||
 | |||||
| Столиця | Туніс | ||||
| Мови | туніська арабська османська турецька | ||||
| Релігії | іслам | ||||
| Форма правління | монархія | ||||
| бей | Аль-Хусейн I | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | 1705 | ||||
| - Ліквідовано | 1881 | ||||
| Сьогодні є частиною |  Туніс | ||||
| |||||
Історія
Утворення
У 1675 році після смерті Мурад-бея II в еялеті розпочалася боротьба за владу між представниками роду Мурадидів. Сюди також втручалися алжирські деї та триполітанські паші. Зрештою у 1705 році свою владу в Тунісі захопив очільник кіннотників аль-Хусейн, що став засновником династії Хусейнидів. Він та його нащадки лише номінально вважалися васалами султана, але поводилися як незалежні правителі і, зокрема, укладали угоди про торгівлю з європейськими державами. Фактично було відновлено самостійну туніську монархію.
Боротьба з Алжиром та Портою
Втім урядування Хусейнидів постійно переривалося боротьбою за владу. У 1740 році бея Юнуса ібн аль-Хусейна I було повалено Алі-пашею I, який став беям. В свою чергу останнього у 1756 році було повалено синами Юнуса — Мухаммед-Рашид-беєм та Алі-беєм II. Разом з тим в цей час у справи бейліка стали знову втручатися деї Алжиру. Лише у 1807 році Хамуда-пашею скинув алжирську залежність, відновивши суверенітет Алжиру. У 1811 році ліквідовано яничарський корпус.
Після вторгнення французів до Алжиру бей Хусейн II оголосив про нейтралітет Тунісу. Тим не менше 8 серпня 1830 року Франція нав'язала Тунісу перший нерівноправний договір. Згідно з ним бей був змушений надати Франції статус «найбільшого сприяння», впровадив принцип «свободи торгівлі» та встановив режим капітуляцій, підтвердивши особливі права іноземних підданих на своїй території.
У середині 1830-х років османський султан Махмуд II спробував зміцнити свою владу на васальних територіях. У 1835 році турецькі війська висадилися в Триполі, де було відновлено пряме султанський правління. У 1836 році османська ескадра Тахір-паші підійшла до Тунісу. Проте французькі кораблі не дали підійти їй до берега. Французький уряд заявило, що вважає Туніс незалежною державою і буде захищати її суверенітет силою зброї.
Реформи
У 1837 році на престол вступив Ахмед I, що продовжив політику реформ за типом реформ Мухаммеда Алі Єгипетського. В його правління чисельність регулярної армії була доведена до 26 тисяч осіб, відновлено військовий флот, закуповувалася сучасна зброю, будувалися берегові батареї. У 1838 році Ахмед-бей відкрив в столиці Військово-інженерне училище, де молодих туніських офіцерів навчали прибули з Франції військові радники та інструктори. У Тунісі будувалися державні заводи. При дворі почалося використання французької мови, європейська культура все ширше входила в побут і звичаї туніської аристократії. Крім того, Ахмед-бей, який симпатизував Європі, виявив віротерпимість і дозволив в Тунісі діяльність християнських місіонерів, а також поселення в країні європейців. В основному в Туніс приїжджали вихідці з Італії. У 1846 р. Ахмед-бей офіційно скасував рабство.
Проте модернізація економіки велася безграмотно, посилилося хабарництво. В результаті в 1853 році настала фінансова криза, державні заводи в більшості своїй закрилися, почалися селянські заворушення. На Паризькому конгресі 1856 року європейські держави примусили бея поширити на Туніс рішення османського султана хатт-і-хумаюн, що встановлював рівні права християн та мусульман.
1850—1860-ті роки
1856 році було впроваджено податок меджба, яким обкладалися переважно селяни. Він викликав вибух невдоволення, оскільки набагато посилював податковий гніт і суперечив мусульманському праву, згідно з яким подушним податком можна було обкладати лише немусульман. Але в 1863 році уряд збільшив меджбу вдвічі. Відповіддю на це стало селянське повстання, очолюване Алі бен-Гедахумом, що охопило більшу частину країни і вирувало більше року. Військо жорстоко придушували повстання, знищували цілі села з усім населенням. Рятуючись від репресій, багато тисяч селян втекли до османської Триполітанії. Повстання було придушене, але уряд був змушений знизити меджбу.
У 1857 році бей Муххамед підписав «Фундаментальний акт», що відтворював основні принципи Танзимату: рівність усіх підданих перед законом, недоторканість особи і майна. Іноземцям надавалося право купувати нерухомість нарівні з тунісцями. Водночас туніський уряд заявило про необхідність створення портів і розвитку торгівлі.
У 1861 р. була впроваджено Конституцію Тунісу, в яку увійшли основні положення «Фундаментального пакту». Вона стала першою в ісламському світі. У той же час конституція фактично скасовувала дозвіл іноземцям купувати землю, оскільки це викликало невдоволення населення. Втім, уже в 1863 році Велика Британія змусила туніський уряд повернути це право британським підданим. У 1866—1868 роках воно було поширене на австрійських, прусських і італійських підданих, а в 1871 році — французьких. Європейський капітал став проникати в сільське господарство Тунісу.
У 1860-х роках економічне становище бейліка погіршилося. У 1867 році і без того розорену країну ще більше спустошили епідемії холери, тифу і голод. Туніс збезлюдів і зубожів, що призвело до скорочення надходжень до скарбниці. У 1862 році внутрішній борг сягнув 28 млн франків, в той час як доходи держави не перевищували 13,5 млн франків.
Уряд шукав вихід шляхом внутрішніх і особливо зовнішніх позик. У 1863 і 1865 роках європейські банкіри надали бейліку дві позики на кабальних умовах. Позика 1863 року була оформлена на 35 млн франків, з яких Туніс отримав лише 5,6 млн. За це він повинен був протягом 15 років сплатити 63 млн франків. Позику 1865 року було надано на ще більш тяжких умовах. В її забезпечення банки отримали митні доходи держави.
У 1867 році внаслідок стихійних лих уряд залишився без грошей і був змушений призупинити платежі за зовнішніми позиками. Держави, піддані яких були власниками туніських позик, зажадали, щоб усі фінанси країни були поставлені під іноземний контроль. 5 липня 1869 року бей передав державні фінанси під контроль Міжнародної комісії з представників Франції, Великої Британії, Італії, Тунісу. Зовнішній борг Тунісу був визначений в 125 млн франків, з яких 80 % належало французьким банкірам. Без затвердження комісії не були дійсні акти про продажі або дарування власних земель бея.
Боротьба за Туніс
Розвиток подій призвів до захоплення Тунісу однією з європейських держав. Географічно Туніс був найближче до Італії — від його берегів до Сицилії близько 140 км. Тому Франція не без підстав побоювалася, що, захопивши Туніс, Італія стане панувати в центрі Середземномор'я. При цьому Італія випередила інші країни в області колонізації Тунісу. До 1881 року з 19 тисяч європейців там було 11 200 італійців, 7 тисяч мальтійців і лише 700 французів.
У 1871 році, скориставшись поразкою Франції у війні з Пруссією, Італія направила свій флот до берегів Тунісу, маючи намір окупувати країну. Проте спільний виступ Великої Британії і Франції змусив Італію відмовитися від своїх намірів. У 1873 році прем'єр Хайраддин-паша здійснив низку важливих реформ, що привели до упорядкування оподаткування, зміни характеру землекористування, розвитку освіти, охорони здоров'я, благоустрою. Він намагався підкреслити васальну залежність від Османської імперії, щоб убезпечити країну від натиску колоніальних держав.
Доля Тунісу була вирішена на берлінському конгресі 1878 року. Французький уряд домігся визнання Тунісу сферою своїх інтересів (в обмін на визнання Кіпру за Великою Британією). Також Францію підтримала Німецька імперія. У квітні 1881 року французькі війська окупували північний захід бейліку. Незабаром у порту Бізерта висадився французький десант, що швидко захопив столицю.
12 травня 1881 року бей Мухаммед III ас-Садик під загрозою позбавлення влади був змушений підписати в Бардо (передмісті Тунісу) договір, відповідно до якого він погоджувався на окупацію Тунісу французькими військами для «відновлення порядку і безпеки на кордоні й узбережжі». Відтоді починається період Французького протекторату над Тунісом.
Див. також
Джерела
- Khalifa Chater, Dépendance et mutations précoloniales: la régence de Tunis de 1815 à 1857, éd. Université de Tunis, Tunis, 1984
- Abdelmadjid Bouzidi, Pouvoir et esclavage dans la régence de Tunis: les serviteurs des beys husseinites. xviiie-début xixe siècles, éd. Centre de publication universitaire, Tunis, 2005
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tunis 1705 1881 roki derzhava v na teritoriyi suchasnogo Tunisu yaka prijshla na zminu eyaletu Tunis sho perebuvav u skladi Osmanskoyi imperiyi Bejlik Tunis zberigav nominalnu zalezhnist vid ostannoyi Vtim z kincya XVIII st stav praktichno povnistyu samostijnim U 1830 h rokiv opinivsya u sferi splivu Franciyi U 1881 roci tut vstanovleno francuzkij protektorat بايليك تونس Tunis 1705 1881 Prapor Gerb Gimn Salam al Bey Bejstvo Tunis istorichni kordoni na karti Stolicya Tunis Movi tuniska arabska osmanska turecka Religiyi islam Forma pravlinnya monarhiya bej Al Husejn I Istoriya Zasnovano 1705 Likvidovano 1881 Sogodni ye chastinoyu Tunis Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tunis bejlik IstoriyaUtvorennya U 1675 roci pislya smerti Murad beya II v eyaleti rozpochalasya borotba za vladu mizh predstavnikami rodu Muradidiv Syudi takozh vtruchalisya alzhirski deyi ta tripolitanski pashi Zreshtoyu u 1705 roci svoyu vladu v Tunisi zahopiv ochilnik kinnotnikiv al Husejn sho stav zasnovnikom dinastiyi Husejnidiv Vin ta jogo nashadki lishe nominalno vvazhalisya vasalami sultana ale povodilisya yak nezalezhni praviteli i zokrema ukladali ugodi pro torgivlyu z yevropejskimi derzhavami Faktichno bulo vidnovleno samostijnu tunisku monarhiyu Borotba z Alzhirom ta Portoyu Vtim uryaduvannya Husejnidiv postijno pererivalosya borotboyu za vladu U 1740 roci beya Yunusa ibn al Husejna I bulo povaleno Ali pasheyu I yakij stav beyam V svoyu chergu ostannogo u 1756 roci bulo povaleno sinami Yunusa Muhammed Rashid beyem ta Ali beyem II Razom z tim v cej chas u spravi bejlika stali znovu vtruchatisya deyi Alzhiru Lishe u 1807 roci Hamuda pasheyu skinuv alzhirsku zalezhnist vidnovivshi suverenitet Alzhiru U 1811 roci likvidovano yanicharskij korpus Pislya vtorgnennya francuziv do Alzhiru bej Husejn II ogolosiv pro nejtralitet Tunisu Tim ne menshe 8 serpnya 1830 roku Franciya nav yazala Tunisu pershij nerivnopravnij dogovir Zgidno z nim bej buv zmushenij nadati Franciyi status najbilshogo spriyannya vprovadiv princip svobodi torgivli ta vstanoviv rezhim kapitulyacij pidtverdivshi osoblivi prava inozemnih piddanih na svoyij teritoriyi U seredini 1830 h rokiv osmanskij sultan Mahmud II sprobuvav zmicniti svoyu vladu na vasalnih teritoriyah U 1835 roci turecki vijska visadilisya v Tripoli de bulo vidnovleno pryame sultanskij pravlinnya U 1836 roci osmanska eskadra Tahir pashi pidijshla do Tunisu Prote francuzki korabli ne dali pidijti yij do berega Francuzkij uryad zayavilo sho vvazhaye Tunis nezalezhnoyu derzhavoyu i bude zahishati yiyi suverenitet siloyu zbroyi Reformi U 1837 roci na prestol vstupiv Ahmed I sho prodovzhiv politiku reform za tipom reform Muhammeda Ali Yegipetskogo V jogo pravlinnya chiselnist regulyarnoyi armiyi bula dovedena do 26 tisyach osib vidnovleno vijskovij flot zakupovuvalasya suchasna zbroyu buduvalisya beregovi batareyi U 1838 roci Ahmed bej vidkriv v stolici Vijskovo inzhenerne uchilishe de molodih tuniskih oficeriv navchali pribuli z Franciyi vijskovi radniki ta instruktori U Tunisi buduvalisya derzhavni zavodi Pri dvori pochalosya vikoristannya francuzkoyi movi yevropejska kultura vse shirshe vhodila v pobut i zvichayi tuniskoyi aristokratiyi Krim togo Ahmed bej yakij simpatizuvav Yevropi viyaviv viroterpimist i dozvoliv v Tunisi diyalnist hristiyanskih misioneriv a takozh poselennya v krayini yevropejciv V osnovnomu v Tunis priyizhdzhali vihidci z Italiyi U 1846 r Ahmed bej oficijno skasuvav rabstvo Prote modernizaciya ekonomiki velasya bezgramotno posililosya habarnictvo V rezultati v 1853 roci nastala finansova kriza derzhavni zavodi v bilshosti svoyij zakrilisya pochalisya selyanski zavorushennya Na Parizkomu kongresi 1856 roku yevropejski derzhavi primusili beya poshiriti na Tunis rishennya osmanskogo sultana hatt i humayun sho vstanovlyuvav rivni prava hristiyan ta musulman 1850 1860 ti roki 1856 roci bulo vprovadzheno podatok medzhba yakim obkladalisya perevazhno selyani Vin viklikav vibuh nevdovolennya oskilki nabagato posilyuvav podatkovij gnit i superechiv musulmanskomu pravu zgidno z yakim podushnim podatkom mozhna bulo obkladati lishe nemusulman Ale v 1863 roci uryad zbilshiv medzhbu vdvichi Vidpoviddyu na ce stalo selyanske povstannya ocholyuvane Ali ben Gedahumom sho ohopilo bilshu chastinu krayini i viruvalo bilshe roku Vijsko zhorstoko pridushuvali povstannya znishuvali cili sela z usim naselennyam Ryatuyuchis vid represij bagato tisyach selyan vtekli do osmanskoyi Tripolitaniyi Povstannya bulo pridushene ale uryad buv zmushenij zniziti medzhbu U 1857 roci bej Muhhamed pidpisav Fundamentalnij akt sho vidtvoryuvav osnovni principi Tanzimatu rivnist usih piddanih pered zakonom nedotorkanist osobi i majna Inozemcyam nadavalosya pravo kupuvati neruhomist narivni z tuniscyami Vodnochas tuniskij uryad zayavilo pro neobhidnist stvorennya portiv i rozvitku torgivli U 1861 r bula vprovadzheno Konstituciyu Tunisu v yaku uvijshli osnovni polozhennya Fundamentalnogo paktu Vona stala pershoyu v islamskomu sviti U toj zhe chas konstituciya faktichno skasovuvala dozvil inozemcyam kupuvati zemlyu oskilki ce viklikalo nevdovolennya naselennya Vtim uzhe v 1863 roci Velika Britaniya zmusila tuniskij uryad povernuti ce pravo britanskim piddanim U 1866 1868 rokah vono bulo poshirene na avstrijskih prusskih i italijskih piddanih a v 1871 roci francuzkih Yevropejskij kapital stav pronikati v silske gospodarstvo Tunisu U 1860 h rokah ekonomichne stanovishe bejlika pogirshilosya U 1867 roci i bez togo rozorenu krayinu she bilshe spustoshili epidemiyi holeri tifu i golod Tunis zbezlyudiv i zubozhiv sho prizvelo do skorochennya nadhodzhen do skarbnici U 1862 roci vnutrishnij borg syagnuv 28 mln frankiv v toj chas yak dohodi derzhavi ne perevishuvali 13 5 mln frankiv Uryad shukav vihid shlyahom vnutrishnih i osoblivo zovnishnih pozik U 1863 i 1865 rokah yevropejski bankiri nadali bejliku dvi poziki na kabalnih umovah Pozika 1863 roku bula oformlena na 35 mln frankiv z yakih Tunis otrimav lishe 5 6 mln Za ce vin povinen buv protyagom 15 rokiv splatiti 63 mln frankiv Poziku 1865 roku bulo nadano na she bilsh tyazhkih umovah V yiyi zabezpechennya banki otrimali mitni dohodi derzhavi U 1867 roci vnaslidok stihijnih lih uryad zalishivsya bez groshej i buv zmushenij prizupiniti platezhi za zovnishnimi pozikami Derzhavi piddani yakih buli vlasnikami tuniskih pozik zazhadali shob usi finansi krayini buli postavleni pid inozemnij kontrol 5 lipnya 1869 roku bej peredav derzhavni finansi pid kontrol Mizhnarodnoyi komisiyi z predstavnikiv Franciyi Velikoyi Britaniyi Italiyi Tunisu Zovnishnij borg Tunisu buv viznachenij v 125 mln frankiv z yakih 80 nalezhalo francuzkim bankiram Bez zatverdzhennya komisiyi ne buli dijsni akti pro prodazhi abo daruvannya vlasnih zemel beya Borotba za Tunis Rozvitok podij prizviv do zahoplennya Tunisu odniyeyu z yevropejskih derzhav Geografichno Tunis buv najblizhche do Italiyi vid jogo beregiv do Siciliyi blizko 140 km Tomu Franciya ne bez pidstav poboyuvalasya sho zahopivshi Tunis Italiya stane panuvati v centri Seredzemnomor ya Pri comu Italiya viperedila inshi krayini v oblasti kolonizaciyi Tunisu Do 1881 roku z 19 tisyach yevropejciv tam bulo 11 200 italijciv 7 tisyach maltijciv i lishe 700 francuziv U 1871 roci skoristavshis porazkoyu Franciyi u vijni z Prussiyeyu Italiya napravila svij flot do beregiv Tunisu mayuchi namir okupuvati krayinu Prote spilnij vistup Velikoyi Britaniyi i Franciyi zmusiv Italiyu vidmovitisya vid svoyih namiriv U 1873 roci prem yer Hajraddin pasha zdijsniv nizku vazhlivih reform sho priveli do uporyadkuvannya opodatkuvannya zmini harakteru zemlekoristuvannya rozvitku osviti ohoroni zdorov ya blagoustroyu Vin namagavsya pidkresliti vasalnu zalezhnist vid Osmanskoyi imperiyi shob ubezpechiti krayinu vid natisku kolonialnih derzhav Dolya Tunisu bula virishena na berlinskomu kongresi 1878 roku Francuzkij uryad domigsya viznannya Tunisu sferoyu svoyih interesiv v obmin na viznannya Kipru za Velikoyu Britaniyeyu Takozh Franciyu pidtrimala Nimecka imperiya U kvitni 1881 roku francuzki vijska okupuvali pivnichnij zahid bejliku Nezabarom u portu Bizerta visadivsya francuzkij desant sho shvidko zahopiv stolicyu 12 travnya 1881 roku bej Muhammed III as Sadik pid zagrozoyu pozbavlennya vladi buv zmushenij pidpisati v Bardo peredmisti Tunisu dogovir vidpovidno do yakogo vin pogodzhuvavsya na okupaciyu Tunisu francuzkimi vijskami dlya vidnovlennya poryadku i bezpeki na kordoni j uzberezhzhi Vidtodi pochinayetsya period Francuzkogo protektoratu nad Tunisom Div takozhDzherelaKhalifa Chater Dependance et mutations precoloniales la regence de Tunis de 1815 a 1857 ed Universite de Tunis Tunis 1984 Abdelmadjid Bouzidi Pouvoir et esclavage dans la regence de Tunis les serviteurs des beys husseinites xviiie debut xixe siecles ed Centre de publication universitaire Tunis 2005