Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
В історії Австро-Угорщини триалізм являв собою політичний рух, який мав на меті реорганізацію дуалістичної імперії у триалістичну шляхом утворення автономної Хорватії як рівноправної з Австрією та Угорщиною одиниці. Імператор Франц Фердинанд просував ідею триалізму перед тим, як на нього було здійснено замах у 1914, з метою запобігання розколу імперії через незгоду слов'янської частини зі своїм становищем у ній. Імперія могла складатися з трьох рівноправних частин замість двох — слов'янська її частина мала бути репрезентованою на найвищому рівні разом з Австрією й Угорщиною. Серби вбачали в цій ідеї загрозу їхньому прагненню до створення держави Югославії. Угорські лідери займали домінуючі позиції в імперських колах; вони категорично відкидали ідею триалізму, оскільки вона могла призвести до виходу багатьох національних меншин з-під угорського панування, яке сприймалося ними як пригнічуюче.
Ідея триалізму ніколи не була близькою до фактичної імплементації, хоча в неї були прибічники серед помітних представників політичної еліти. Наприкінці Першої світової війни прихильники триалізму досягли номінальної підтримки, однак незадовго після цього монархія перестала існувати як така.
Історія
Ідея триалізму бере свій початок у 1880-х в аристократичних та клерикальних колах Австро-Угорської імперії як реакція на угорський націоналізм; вона мала бути противагою революційному, сепаратистському югославізму. Розроблялася всередині партійного апарату імперії при підтримці хорватських політиків і австрійських посадових осіб (включаючи імператора Франца Фердинанда). Австрійці сподівалися, що Сербія врешті-решт приєднається до створеної в перспективі великої Хорватії; це мало чинити тиск на Угорщину та дозволити Відню продовжити домінувати в імперії.
На початку та в середині XIX століття розвинувся панславізм, представники якого прагнули створити на додачу до австрійської та угорської корон третю, слов'янську, яка б охоплювала окремо "північних" та південних слов'ян, що дозволило б імперії опиратися претензіям інших слов'янських країн та націй (Росії та Сербії).
З поразкою ранніх панславістських (чехо-словацького й хорватсько-словенсько-сербського) рухів нова концепція суворо концентрувалася навколо Хорватії. Після австро-угорського компромісу 1867 та хорватсько-угорського 1868 серед хорватського населення існувало невдоволення через те, що воно виявилося розділеним між двома частинами імперії (хорвати Істрії й Далмації — під австрійським протекторатом, тоді як хорвати Хорватії і Славонії — під угорським; між ними пролягала Боснія і Герцеговина). Особливо наполягали на реорганізації імперії здебільшого в Хорватії і Славонії та Боснії і Герцеговині, де починаючи з 1848—49 були невдоволені асоціацією з угорцями. Було висунуто багато тріалістських пропозицій, проте основна ідея полягала в тому, що імперія мала складатися з трьох частин — Австрії, Угорщини та Хорватії.
Найвідомішими прихильниками триалізму в Хорватії були [hr] (автор книги Триалізм і Хорватська держава), Іво Пілар (історик, політик і автор книги Південнослов'янське питання), [hr] (лідер промонархістської Партії Права та делегат від хорватських земель при підписанні триалістського договору у Відні та Будапешті у 1918). Серед інших прихильників ідеї були генерал Стефан Саркотич, фельдмаршал Свєтозар Бороєвич, [hr], архієпископ [en] та генерали [hr] і [hr].
Запропонована Ніколою Звоніміром Бєловучичем триалістська монархія повинна була отримати назву «Австро-Угро-Хорватія»; кожен імператор мав бути коронований окремо в Австрії, Угорщині та Хорватії. Загальними справами в «Австро-Угро-Хорватії» повинно було займатися також міністерство військово-морського флоту, розташоване в Пулі; кожний суб'єкт монархії повинен був мати власну армію з власною мовою командування та офіцерськими кадрами; міністерство закордонних справ мало рівномірно фінансуватися кожним суб'єктом монархії; кожний суб'єкт монархії однаково мав бути представлений у парламенті.
Згідно з Бєловучичем, Королівство Хорватія мало включати в себе Словенські землі, Істрію, Рієку, Хорватію-Славонію, Далмацію та Боснію і Герцеговину. Трієст та західна частина Істрії повинні були бути автономним регіоном королівства. Італійці регіону мали бути рівними з хорватами в політичному сенсі. Хорвати та серби (а також мусульмани) повинні були отримати громадянські свободи, особливо свободу місцевого самоврядування. Спеціальні положення повинні були діяти стосовно мови, освіти та релігії. До того ж Хорватія мала бути господарем усіх шести королівських хорватських міністрів уряду.
Серед членів родини Габсбургів прихильниками реорганізації імперії були Леопольд Сальватор Габсбург-Тоскана, який протягом 1894—1900 був артилерійським офіцером у Загребі, кронпринц Рудольф та Франц Фердинанд, який був найбільш видатним прибічником ідеї триалізму, через що став головною загрозою для сербських націоналістів та мішенню в ході замаху в Сараєво. Імператор Карл I під час недовгого правління також підтримував концепцію триалізму та реорганізацію монархії в Австро-Угорщині.
Перша світова війна
Хорватські делегації намагалися досягти здійснення реорганізації імперії протягом усієї Першої світової війни й, хоча їх особисто підтримував Карл I, вони постійно наражалися на відмову та вето з угорської сторони, яка намагалася зберегти цілісність своїх володінь.
Маніфест імператора Карла I від 14 жовтня 1918 був відкинутий декларацією, прийнятою Національною радою словенців, хорватів і сербів у Загребі.
Голова хорватської промонархічної політичної Партії права Александар Хорват, а також члени парламенту [hr] та [hr], генерали Лука Шнярич і Міхаель Михайлович прибули з візитом до Карла I у Бад-Ішль 21 жовтня 1918. Після цього імператор підтримав ранні пропозиції хорватів від 1917, ветовані угорською стороною; імператор погодив та підписав маніфест — за умови, що угорська сторона зробить те саме, коли він поклянеться цілісністю угорських володінь. Наступного дня делегація відправилася до Будапешту, де зустріла графа Іштвана Тису та вручила йому маніфест угорській Раді міністрів під керівництвом прем'єр-міністра Шандора Векерле від 22 жовтня 1918; угорська сторона підписала маніфест про створення Хорватської держави та об'єднання в ній усіх хорватських земель. Після підписання маніфесту до Загребу була відправлена телеграма, в якій постановлено готуватися до публічного проголошення «Королівства Звоніміра».
Згідно з хорватською делегацією, в Будапешті після підписання маніфесту граф Іштван Тиса заявив: «Я зрозумів, що ми зробили велику помилку стосовно Хорватії».
Після підписання в Загребі було проведено два паради — один на честь падіння Габсбурзької монархії (навпроти Хорватського національного театру), а другий — за збереження триалістської держави.
Останнє голосування за реорганізацію імперії відбулося, тим не менш, занадто пізно — вже на наступний день, 23 жовтня 1918 угорський прем'єр-міністр Александер Векерле подав у відставку й рада міністрів була розформована.
29 жовтня 1918 хорватський парламент на основі права на самовизначення, що визнавалося всіма воюючими сторонами, задекларував кінець союзу та розірвання всіх зв'язків між Угорщиною й Хорватією, а також об'єднання всіх хорватських земель та вступ до Держави Словенців, Хорватів і Сербів.
Див. також
Примітки
- . Eastern Europe. ABC-CLIO. с. 644. Архів оригіналу за 13 вересня 2020. Процитовано 23 січня 2021.
- Spencer Tucker et al. eds. (1999). . Taylor & Francis. с. 269. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 23 січня 2021.
- Nevenko Bartulin (2012). From independence to trialism: the Croatian Party of Right and the project for a liberal "Greater Croatia" within the Habsburg Empire, 1861–1914. У Matthew P. Fitzpatrick (ред.). Liberal Imperialism in Europe. Palgrave Macmillan.
{{}}: Проігноровано невідомий параметр|стор=() - Budisavljević Srđan, Stvaranje Države SHS, (Creation of the state of SHS), Zagreb, 1958, с. 132-133.
- Vasa Kazimirović NDH u svetlu nemačkih dokumenata i dnevnika Gleza fon Horstenau 1941 – 1944, Beograd 1987, с.56-57.
- Bjelovučić Nikola Zvonimir, Trijalizam i Hrvatska država, Dubrovnik, 1911.
- Bjelovučić, стор. 11.
- Bjelovučić, стор. 12.
- Bjelovučić, стор. 13.
- Bjelovučić, стор. 7.-20.
- Bjelovučić, стор. 16-17.
- SZABÓ DÁNIEL Wekerle Sándor utolsó miniszterelnöksége с. 16.
- F. Šišić Dokumenti, с.180.
- Jedna Hrvatska ‘H. Rieči’", 1918., №2167
- A. Pavelić (lawyer) Doživljaji, p.432.
- Dr. Aleksandar Horvat Povodom njegove pedesetgodišnjice rodjenja, Hrvatsko pravo, Zagreb, 17/1925., no. 5031
- Edmund von Glaise-Horstenau,Die Katastrophe. Die Zertrümmerung Österreich-Ungarns und das Werden der Nachfolgestaaten, Zürich – Leipzig – Wien 1929, p.302-303.
- F. Milobar Slava dr. Aleksandru Horvatu!, Hrvatsko pravo, 20/1928., no. 5160
- S. Matković, "Tko je bio Ivo Frank?", Politički zatvorenik, Zagreb, 17/2007., no. 187, 23.
- Hrvatska Država, newspaper Public proclamation of the Sabor 29.10.1918. Видано 29.10.1918. №299. с.1.
Джерела
- Bartulin, Nevenko. "From Independence to Trialism: The Croatian Party of Right and the Project for a Liberal “Greater Croatia” within the Habsburg Empire, 1861–1914." in by Matthew P. Fitzpatrick, ed. Liberal Imperialism in Europe (Palgrave Macmillan, 2012) стор. 115-140.
- Kann, Robert A. The multinational empire: nationalism and national reform in the Habsburg monarchy, 1848-1918. (Columbia University Press, 1950).
- Miller, Nicholas J. "RW Seton-Watson and Serbia during the Reemergence of Yugoslavism, 1903–1914." Canadian Review of Studies in Nationalism 15 (1988): 59-69 online[недоступне посилання]
- Matijević, Zlatko (2008). . Journal of Contemporary History (Croatian) . Zagreb: Croatian Institute of History. 40 (3). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 23 січня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
V istoriyi Avstro Ugorshini trializm yavlyav soboyu politichnij ruh yakij mav na meti reorganizaciyu dualistichnoyi imperiyi u trialistichnu shlyahom utvorennya avtonomnoyi Horvatiyi yak rivnopravnoyi z Avstriyeyu ta Ugorshinoyu odinici Imperator Franc Ferdinand prosuvav ideyu trializmu pered tim yak na nogo bulo zdijsneno zamah u 1914 z metoyu zapobigannya rozkolu imperiyi cherez nezgodu slov yanskoyi chastini zi svoyim stanovishem u nij Imperiya mogla skladatisya z troh rivnopravnih chastin zamist dvoh slov yanska yiyi chastina mala buti reprezentovanoyu na najvishomu rivni razom z Avstriyeyu j Ugorshinoyu Serbi vbachali v cij ideyi zagrozu yihnomu pragnennyu do stvorennya derzhavi Yugoslaviyi Ugorski lideri zajmali dominuyuchi poziciyi v imperskih kolah voni kategorichno vidkidali ideyu trializmu oskilki vona mogla prizvesti do vihodu bagatoh nacionalnih menshin z pid ugorskogo panuvannya yake sprijmalosya nimi yak prignichuyuche Etnichnij sklad ta vnutrishni kordoni Avstro Ugorshini 1911 Variant reorganizaciyi Avstro Ugorshini Genriha Ganau 1905 Propoziciya Nikoli Zvonimira Byelovuchicha shodo reorganizaciyi Avstro Ugorshini 1910 Propoziciya Ivo Pilara shodo reorganizaciyi Avstro Ugorshini 1910 Ideya trializmu nikoli ne bula blizkoyu do faktichnoyi implementaciyi hocha v neyi buli pribichniki sered pomitnih predstavnikiv politichnoyi eliti Naprikinci Pershoyi svitovoyi vijni prihilniki trializmu dosyagli nominalnoyi pidtrimki odnak nezadovgo pislya cogo monarhiya perestala isnuvati yak taka IstoriyaIdeya trializmu bere svij pochatok u 1880 h v aristokratichnih ta klerikalnih kolah Avstro Ugorskoyi imperiyi yak reakciya na ugorskij nacionalizm vona mala buti protivagoyu revolyucijnomu separatistskomu yugoslavizmu Rozroblyalasya vseredini partijnogo aparatu imperiyi pri pidtrimci horvatskih politikiv i avstrijskih posadovih osib vklyuchayuchi imperatora Franca Ferdinanda Avstrijci spodivalisya sho Serbiya vreshti resht priyednayetsya do stvorenoyi v perspektivi velikoyi Horvatiyi ce malo chiniti tisk na Ugorshinu ta dozvoliti Vidnyu prodovzhiti dominuvati v imperiyi Na pochatku ta v seredini XIX stolittya rozvinuvsya panslavizm predstavniki yakogo pragnuli stvoriti na dodachu do avstrijskoyi ta ugorskoyi koron tretyu slov yansku yaka b ohoplyuvala okremo pivnichnih ta pivdennih slov yan sho dozvolilo b imperiyi opiratisya pretenziyam inshih slov yanskih krayin ta nacij Rosiyi ta Serbiyi Z porazkoyu rannih panslavistskih cheho slovackogo j horvatsko slovensko serbskogo ruhiv nova koncepciya suvoro koncentruvalasya navkolo Horvatiyi Pislya avstro ugorskogo kompromisu 1867 ta horvatsko ugorskogo 1868 sered horvatskogo naselennya isnuvalo nevdovolennya cherez te sho vono viyavilosya rozdilenim mizh dvoma chastinami imperiyi horvati Istriyi j Dalmaciyi pid avstrijskim protektoratom todi yak horvati Horvatiyi i Slavoniyi pid ugorskim mizh nimi prolyagala Bosniya i Gercegovina Osoblivo napolyagali na reorganizaciyi imperiyi zdebilshogo v Horvatiyi i Slavoniyi ta Bosniyi i Gercegovini de pochinayuchi z 1848 49 buli nevdovoleni asociaciyeyu z ugorcyami Bulo visunuto bagato trialistskih propozicij prote osnovna ideya polyagala v tomu sho imperiya mala skladatisya z troh chastin Avstriyi Ugorshini ta Horvatiyi Najvidomishimi prihilnikami trializmu v Horvatiyi buli hr avtor knigi Trializm i Horvatska derzhava Ivo Pilar istorik politik i avtor knigi Pivdennoslov yanske pitannya hr lider promonarhistskoyi Partiyi Prava ta delegat vid horvatskih zemel pri pidpisanni trialistskogo dogovoru u Vidni ta Budapeshti u 1918 Sered inshih prihilnikiv ideyi buli general Stefan Sarkotich feldmarshal Svyetozar Boroyevich hr arhiyepiskop en ta generali hr i hr Zaproponovana Nikoloyu Zvonimirom Byelovuchichem trialistska monarhiya povinna bula otrimati nazvu Avstro Ugro Horvatiya kozhen imperator mav buti koronovanij okremo v Avstriyi Ugorshini ta Horvatiyi Zagalnimi spravami v Avstro Ugro Horvatiyi povinno bulo zajmatisya takozh ministerstvo vijskovo morskogo flotu roztashovane v Puli kozhnij sub yekt monarhiyi povinen buv mati vlasnu armiyu z vlasnoyu movoyu komanduvannya ta oficerskimi kadrami ministerstvo zakordonnih sprav malo rivnomirno finansuvatisya kozhnim sub yektom monarhiyi kozhnij sub yekt monarhiyi odnakovo mav buti predstavlenij u parlamenti Zgidno z Byelovuchichem Korolivstvo Horvatiya malo vklyuchati v sebe Slovenski zemli Istriyu Riyeku Horvatiyu Slavoniyu Dalmaciyu ta Bosniyu i Gercegovinu Triyest ta zahidna chastina Istriyi povinni buli buti avtonomnim regionom korolivstva Italijci regionu mali buti rivnimi z horvatami v politichnomu sensi Horvati ta serbi a takozh musulmani povinni buli otrimati gromadyanski svobodi osoblivo svobodu miscevogo samovryaduvannya Specialni polozhennya povinni buli diyati stosovno movi osviti ta religiyi Do togo zh Horvatiya mala buti gospodarem usih shesti korolivskih horvatskih ministriv uryadu Sered chleniv rodini Gabsburgiv prihilnikami reorganizaciyi imperiyi buli Leopold Salvator Gabsburg Toskana yakij protyagom 1894 1900 buv artilerijskim oficerom u Zagrebi kronprinc Rudolf ta Franc Ferdinand yakij buv najbilsh vidatnim pribichnikom ideyi trializmu cherez sho stav golovnoyu zagrozoyu dlya serbskih nacionalistiv ta mishennyu v hodi zamahu v Sarayevo Imperator Karl I pid chas nedovgogo pravlinnya takozh pidtrimuvav koncepciyu trializmu ta reorganizaciyu monarhiyi v Avstro Ugorshini Persha svitova vijnaHorvatski delegaciyi namagalisya dosyagti zdijsnennya reorganizaciyi imperiyi protyagom usiyeyi Pershoyi svitovoyi vijni j hocha yih osobisto pidtrimuvav Karl I voni postijno narazhalisya na vidmovu ta veto z ugorskoyi storoni yaka namagalasya zberegti cilisnist svoyih volodin Manifest imperatora Karla I vid 14 zhovtnya 1918 buv vidkinutij deklaraciyeyu prijnyatoyu Nacionalnoyu radoyu slovenciv horvativ i serbiv u Zagrebi Golova horvatskoyi promonarhichnoyi politichnoyi Partiyi prava Aleksandar Horvat a takozh chleni parlamentu hr ta hr generali Luka Shnyarich i Mihael Mihajlovich pribuli z vizitom do Karla I u Bad Ishl 21 zhovtnya 1918 Pislya cogo imperator pidtrimav ranni propoziciyi horvativ vid 1917 vetovani ugorskoyu storonoyu imperator pogodiv ta pidpisav manifest za umovi sho ugorska storona zrobit te same koli vin poklyanetsya cilisnistyu ugorskih volodin Nastupnogo dnya delegaciya vidpravilasya do Budapeshtu de zustrila grafa Ishtvana Tisu ta vruchila jomu manifest ugorskij Radi ministriv pid kerivnictvom prem yer ministra Shandora Vekerle vid 22 zhovtnya 1918 ugorska storona pidpisala manifest pro stvorennya Horvatskoyi derzhavi ta ob yednannya v nij usih horvatskih zemel Pislya pidpisannya manifestu do Zagrebu bula vidpravlena telegrama v yakij postanovleno gotuvatisya do publichnogo progoloshennya Korolivstva Zvonimira Zgidno z horvatskoyu delegaciyeyu v Budapeshti pislya pidpisannya manifestu graf Ishtvan Tisa zayaviv Ya zrozumiv sho mi zrobili veliku pomilku stosovno Horvatiyi Pislya pidpisannya v Zagrebi bulo provedeno dva paradi odin na chest padinnya Gabsburzkoyi monarhiyi navproti Horvatskogo nacionalnogo teatru a drugij za zberezhennya trialistskoyi derzhavi Ostannye golosuvannya za reorganizaciyu imperiyi vidbulosya tim ne mensh zanadto pizno vzhe na nastupnij den 23 zhovtnya 1918 ugorskij prem yer ministr Aleksander Vekerle podav u vidstavku j rada ministriv bula rozformovana 29 zhovtnya 1918 horvatskij parlament na osnovi prava na samoviznachennya sho viznavalosya vsima voyuyuchimi storonami zadeklaruvav kinec soyuzu ta rozirvannya vsih zv yazkiv mizh Ugorshinoyu j Horvatiyeyu a takozh ob yednannya vsih horvatskih zemel ta vstup do Derzhavi Slovenciv Horvativ i Serbiv Div takozhAvstroslavizm Slovenska narodna partiya 1892 Primitki Eastern Europe ABC CLIO s 644 Arhiv originalu za 13 veresnya 2020 Procitovano 23 sichnya 2021 Spencer Tucker et al eds 1999 Taylor amp Francis s 269 Arhiv originalu za 31 travnya 2020 Procitovano 23 sichnya 2021 Nevenko Bartulin 2012 From independence to trialism the Croatian Party of Right and the project for a liberal Greater Croatia within the Habsburg Empire 1861 1914 U Matthew P Fitzpatrick red Liberal Imperialism in Europe Palgrave Macmillan a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite encyclopedia title Shablon Cite encyclopedia cite encyclopedia a Proignorovano nevidomij parametr stor dovidka Budisavljevic Srđan Stvaranje Drzave SHS Creation of the state of SHS Zagreb 1958 s 132 133 Vasa Kazimirovic NDH u svetlu nemackih dokumenata i dnevnika Gleza fon Horstenau 1941 1944 Beograd 1987 s 56 57 Bjelovucic Nikola Zvonimir Trijalizam i Hrvatska drzava Dubrovnik 1911 Bjelovucic stor 11 Bjelovucic stor 12 Bjelovucic stor 13 Bjelovucic stor 7 20 Bjelovucic stor 16 17 SZABo DANIEL Wekerle Sandor utolso miniszterelnoksege s 16 F Sisic Dokumenti s 180 Jedna Hrvatska H Rieci 1918 2167 A Pavelic lawyer Dozivljaji p 432 Dr Aleksandar Horvat Povodom njegove pedesetgodisnjice rodjenja Hrvatsko pravo Zagreb 17 1925 no 5031 Edmund von Glaise Horstenau Die Katastrophe Die Zertrummerung Osterreich Ungarns und das Werden der Nachfolgestaaten Zurich Leipzig Wien 1929 p 302 303 F Milobar Slava dr Aleksandru Horvatu Hrvatsko pravo 20 1928 no 5160 S Matkovic Tko je bio Ivo Frank Politicki zatvorenik Zagreb 17 2007 no 187 23 Hrvatska Drzava newspaper Public proclamation of the Sabor 29 10 1918 Vidano 29 10 1918 299 s 1 DzherelaBartulin Nevenko From Independence to Trialism The Croatian Party of Right and the Project for a Liberal Greater Croatia within the Habsburg Empire 1861 1914 in by Matthew P Fitzpatrick ed Liberal Imperialism in Europe Palgrave Macmillan 2012 stor 115 140 Kann Robert A The multinational empire nationalism and national reform in the Habsburg monarchy 1848 1918 Columbia University Press 1950 Miller Nicholas J RW Seton Watson and Serbia during the Reemergence of Yugoslavism 1903 1914 Canadian Review of Studies in Nationalism 15 1988 59 69 online nedostupne posilannya Matijevic Zlatko 2008 Journal of Contemporary History Croatian Zagreb Croatian Institute of History 40 3 Arhiv originalu za 25 lipnya 2020 Procitovano 23 sichnya 2020