Тонкава (народ)

Тонкава (англ. Tonkawa застар. тукаваси) — індіанське плем'я півдня Великих рівнин, що проживало в центральному Техасі у XVIII—XIX століттях. Тонкава є єдиним, хто вижив плем'ям з усієї мовної сім'ї тонкава. Мова ізольована, наразі зникла, і всі тонкава говорять тільки англійською.

Тонкава
Самоназва	Titskanwatitch/didjganwa•didj
Ареал	Оклахома
Раса
Мова	англійський,
Релігія	християнство, церква корінних американців

У середині 1990-х років у власності тонкава перебувало 398,74 акра у штаті Оклахома.

Етнонім

Самоназва народу Тітсканватітч (Titskanwatitch) або didjganwa•didj і означає «люди». Етнонім «тонкава» походить із мови ^[en]від «тонкавейя», що перекладається «всі вони залишаються разом».

Мова і чисельність

Територія Тонкава на початку XIX століття.

Питання про походження народу залишається суперечливим. Відмінність мови і культури від сусідніх племен робить тонкава унікальним народом з усіх індіанців Північної Америки. Близькими за мовою та культурою могли бути згаслі ^[en], ^[en], ^[en].

Загальна чисельність із XV століття до кінця XVII століття скоротилася з приблизно 5 тисяч осіб до 1600 осіб, і до 34 осіб у 1921 році. У 1993 році чисельність тонкава становила 186 осіб, у 2007 році — 200 осіб, із яких ніхто не володіє рідною мовою, за іншими даними — рідною мовою говорять 6 осіб старше 50 років. Мова не вивчається молодшим поколінням і вимре зі смертю останнього носія.

Історія

Представники тонкава, 1898 рік

На початку XVII століття тонкава проживали на північному сході сучасного штату Оклахома. Плем'я складалося з ряду матріархальних кланів, а саме: Аваш, Чойопан, Хайваль, Хатчукні, Квеш, Нільхайлай, Нінчопен, Пакані, Пакхалате, Санук, Тальпквейю і Тіцканватічатак. До 1700 року більш численні й агресивні апачі відтіснили тонкава на південь. Більшу частину XVIII—XIX століть проживали на території сучасного штату Техас. У XVIII столітті тонкава були войовничими кочівниками і розводили багато коней. Крім власне тонкава, плем'я складалося із залишків йехуан, мейай, ервіпіамі, кавов та інших народів.

До XIX століття тонкава ворогували з та іншими апачами, що забезпечувало мирні союзи з команчами, уїчіта, . Також зазвичай доброзичливі відносини тонкава були з ^[en], аранамамі на півдні й з коавільтекамі на північному заході. Коли в 1790 році апачі уклали союз з бідаями, акокіса і атакапа, тонкава налаштувалися вороже до цих племен.

У 1691 році Франциско де Єзус Марія назвав тонкава і союзні їм племена ворожими до , написавши назви «Tanquaay» і «Diujuan». Згадка про тонкава пропадає до 1719 року, коли французька експедиція Ля Арпа на Червоній річці поруч із ^[en] зустріла кілька племен, що слідували за бізонами. Чоловіки тонкава йшли поцятковані шрамами, оскільки недавно закінчилася війна з апачами. Після цієї зустрічі тонкава були дружні з французами.

З іспанцями тонкава познайомилися в Техасі на річці Сан-Ксавьє (). У 1740-х роках тут облаштувалися іспанські місії. Індіанці страждали від смертельної епідемії віспи і набігів апачів. Ті, хто переїхали ближче до ліпанів в місію Сан-Саба, іспанці налаштували цим тонкава проти себе і зазнали втрат від їхніх набігів на нове поселення в 1758 році.

Наприкінці XVIII століття вождем у тонкава став представник апачі, на ім'я Ель Мочо, якому наснився сон про необхідність об'єднати народи апачів і тонкава проти іспанців. На раді понад 4 тисячі осіб народи не дійшли спільної згоди через свої культурні відмінності. Ель Мочо був схоплений і страчений іспанцями.

Постійні війни та епідемії нових хвороб сильно скоротили чисельність племені. Коли перші американці прийшли на їхні землі, тонкава не становили для них небезпеки. Вони були в основному дружні американцям. У 1840 році тонкава на чолі з вождем Пласідо приєдналися до техаських рейнджерів і атакували спільно команчів біля Плам-Крика.

Після проголошення незалежності Мексики в 1821 році тонкава об'єдналися з індіанцями Техасу проти команчів і вако. У 1855 році в Техасі були утворені перші резервації. Поряд із кеддо та уїчита тонкава розселили у дві маленькі резервації на річці Бразос. У 1859 році плем'я тонкава депортували з Техасу, розірвавши їх багаторічний зв'язок із місцевими народами, у Форт Кобб На річці (Оклахома). У період громадянської війни у США більше половини племені було вбито під час спільних рейдів кеддо, та делаварів. З 309 тонкава було вбито 133 особи, в тому числі вождь Пласідо. Після цієї різанини тонкава кілька років поневірялися, поки до 1870 року їх не оселили поруч із фортом Гріффін у Техасі, щоб врятувати від повного знищення. Багато воїнів племені служили розвідниками й провідниками армії США ^{[ ]}. Частина тонкава повернулася до Техасу, а в 1884 році залишки тонкава призначили в резервацію не-нерсе.

Сучасні люди тонкава займаються дрібним бізнесом.

Культура

Тюрбан тонкава зі шкури видри, близ. 1880 р. Оклахома

Сьогодні поряд із мовою багато культурні особливості народу втрачені. Беруть участь у щорічному традиційному святі пау-вау. Представник племені обирається щомісяця.

Спосіб життя

Тонкава відомі недружнім народом і серед індіанців, і серед європейських переселенців, які називали їх бродягами, канібалами і злодіями. Тонкава були воєнізованим, кочовим племенем, що слідував за бізонами. Селилися розкиданими групами в тіпі зі шкіри та по команді вождя знімалися в путь. У XVIII столітті тонкава розводили коней, були відмінними вершниками, бігунами, мисливцями на бізонів й оленів, рідко або зовсім не займалися городництвом. Поки чоловіки полювали, жінки збирали коріння, насіння, опунцію та інші дикі фрукти. У їжу також вживали м'ясо бізона або оленя, рибу, молюсків, гримучих змій, але ніколи вовків або койотів.

Предметом торгівлі були шкури тварин, коні (з кінця XVII — початку XVIII століть), з півночі тонкава вимінювали мідь.

Немовлят прив'язували до колиски, що призводило до сплющування голови.

Одяг

Жінки носили сукні зі шкур тварин, волосся залишали розпущеним або заплетеними в одну косу. Чоловіки носили довгі пов'язки на стегнах і довгі коси, вискубували брови й бороду. Мокасини надягали рідко. І чоловіки й жінки одягали накидки з бізонів, прикраси, малювали на шкірі малюнки та робили татуювання. У воєнний час чоловіки фарбувалися в червоний, жовтий, зелений і чорний кольори, воїни обрізали з лівого боку волосся, залишаючи косу справа.

Вірування

Традиційні вірування тонкава припускають безліч духів, канібалізм і приймання психотропних речовин у ритуальних цілях. Деякі сучасні тонкава — члени Церкви корінних американців.

Примітки

1. Jan Onofrio. [1] — American Indian Publishers, Inc, 1995. — С. 907. — . з джерела 9 жовтня 2018
2. , пересказ-беллетризация — Виктор Форбен. Последние каннибалы Америки // «Вокруг света». — 1903. — Вип. №47 (10 липня). з джерела 23 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
3. Barry Pritzker. [2] — Oxford University Press, 2000. — С. 356. — . з джерела 9 жовтня 2018
4. Harry Hoijer. Introduction // [3] — Рипол Классик, 1931. — 717 с. — . з джерела 26 грудня 2017
5. . Etnologue (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 25.12.2017.
6. . Our last cannibals' tribe // . — 1901. — Сентябрь. з джерела 19 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021.

Література

• Хороший день для смерти. — «Гелеос», 2005. — 384 с. — .
• Hoijer, Harry. (1933). Tonkawa: An Indian language of Texas. New York: Columbia University. (Extract from Handbook of American Indian languages, Vol. 3).
• Himmel, Kelly F. (1999). The Conquest of the Karankawas and the Tonkawas, 1821—1859. Texas A & M University Press, College Station, Texas.

Посилання

• . Tonkawa (англ.). Оклахома. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
• . Manataka American Indian Council (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2011. Процитовано 5 березня 2021. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()