Судоустрій

Судо́ва система — сукупність судових органів певної держави, організована національним правом з урахуванням територіальності та, як правило, спеціалізації. Судова система в особі її посадових осіб (суддів) — єдиний і повноважний носій судової влади.

Судова система — частина державного апарату, але повинна володіти високим ступенем незалежності від інших державних органів. Вона виступає арбітром у спорах про право і основним важелем системи стримувань і противаг у державній владі.

Побудова судової системи (тобто судоустрій) у різних країнах залежить від конкретних умов історичного розвитку судочинства, розміру самої країни, особливостей правової системи. Проте, завжди і всюди основна задача судової системи — безпосереднє здійснення правосуддя.

Судові системи розвинених країн часто передбачають розподіл судів на загальні та спеціалізовані — в залежності від характеру справ та особи обвинуваченого. Також, нормальним вважається наявність хоча б трьох інстанцій для перегляду справ і забезпечення ефективного оскарження рішень. Очолює систему головний суд країни — як правило, Верховний суд.

Подекуди (^[ru], ^[en]) існують військові суди (трибунали), до компетенції яких уходять справи про правопорушення, вчинені військовослужбовцями.

Поряд з судами, до судової системи можуть входити органи матеріально-технічного, фінансового забезпечення судочинства, кваліфікаційно-дисциплінарні органи. Питання про об'єм взаємозв'язку судів з прокуратурою у різних країнах вирішується по-різному.

Порівняння різних судових систем є предметом вивчення відповідного розділу науки компаративістики.

Див. також

• Судова влада
• Право на справедливий суд
• Судова система України
• В Україні військові суди ліквідовані з 15 вересня 2010 року п. 4 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Посилання

• Судова система // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .