Сторож

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сторож (значення).

Сто́рож — спеціально призначена особа для охорони якихось об'єктів.

Щодо сторожів також вживається слово «ва́хте́р» (нім. Wächter)), в СРСР так називали старшого сторожа.

Встановлення робочого часу сторожа підпорядковується загальним правилам, передбаченим Кодексом законів про працю України (КЗпП) і зазвичай передбачає змінний режим роботи.

Історія

Сторожі носили специфічне спорядження: штучні джерела світла (смолоскип, ліхтар, гасова лампа), пристрої звукової сигналізації ( чи горн, тріскачка, свисток, сторожове калатало). Зброя могла бути холодною (алебарди, бердиші, палиці, рогатини, списи, шаблі тощо) чи вонепальною (мисливські рушниці). Застосовувалися собаки, у тому числі дресовані.

Примітки

1. Сторож // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Вахтер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Праця сторожа: особливості режиму роботи
4. Романы: I—IV. — Санкт-Петербург: тип. И. Фишона, 1851—1852. — 4 т.; 17. — (Полное собрание сочинений русских авторов / Сочинения Нестора Кукольника). Альф и Альдона: (Ч. 3, 4, 5, 6, 7, 8 и 9). — 1852. — 602 с.
5. Бытие сердца моего, или Стихотворения князя Ивана Михайловича Долгорукаго. : В четырех частях. — Москва: В Университетской типографии, 1817—1818. — 8° (21 см).
6. Материалы для полной и сравнительной статистики Москвы: Ч. 1- /М. Гастев. — Санкт-Петербург: Унив. тип., 1841. — 22.
7. Колотушка сторожевая, XIX в. из экспозиции ФГБУ культуры "Государственный мемориальный и природный музей-заповедник А. Н. Островского «Щелыково»
8. Исторический очерк пожарного дела в России / Александр Чехов. — Санкт-Петербург: изд. кн. А. Д. Львова, 1892. — 8, 196 с., 2 л. табл.; 23.

Посилання

• Сторожа // Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 2: Н — Θ. — Київ: «Наукова думка», 1978. — С. 390.