Стихії

Стихі́я (елемент; від дав.-гр. στοιχεῖον — «елемент, стихія») в античній і середньовічній натурфілософії — одна з чотирьох (у давньокитайській філософії — 5 стихій у-сін) першооснов світу: земля, вода, повітря і вогонь. Вчення про чотири елементи становило теоретичну основу алхімії.

4 елементи у символі сонця (Пшеворська культура)

Вчення про стихії в античний час

Елліністична філософія

Вогонь, земля, повітря і вода

Теорію чотирьох стихій першим почав розробляти Емпедокл, який вважав, що елементи матеріальні й наділені властивостями філії (любові) і фобії (ворожнечі); ці дві протилежності, властиві всім тілам, і провокують рух матерії. Емпедокл також довів (принаймні на своє власне задоволення), що повітря є окремою субстанцією, спостерігаючи, що відро, перевернуте у воді, не наповнюється водою, а повітряна кишеня залишається всередині.

Платон

За Платоном, елементи, які є різними проявами первинної матерії, здатні до взаємоперетворення. Платон наводив за приклад геометрію багатогранників для пояснення таких властивостей матерії, як твердість, плавкість, повітреподібність, вогнеподібність. При цьому землі відповідав куб, воді — ікосаедр, повітрю — октаедр, вогню — тетраедр. П'ятому можливому правильному багатограннику — додекаедру, на думку Платона, відповідав п'ятий елемент, який Бог-Творець використовував, щоб створити небесні тіла.

Аристотель

За Аристотелем, кожен елемент являє собою один зі станів єдиної першоматерії — певне поєднання основних якостей — тепла, холоду, вологості та сухості:

• Тепло + сухість = Вогонь
• Тепло + вологість = Повітря
• Холод + вологість = Вода
• Холод + сухість = Земля

4 елементи навколо Землі (Terre): Вода (Eau), Повітря (Air), Вогонь (Ferre)

У натурфілософії Аристотеля також передбачалося існування п'ятого елемента, (квінтесенції) — ефіру, або початку руху. Геоцентрична космологія Аристотеля включала припущення, що навколо центру Всесвіту (центру Землі) розташовані послідовно сфери чотирьох елементів у порядку зменшення їх тяжкості — землі, води, повітря і вогню; вище їх розташовані небесні сфери.

Неоплатонізм

Філософ-неоплатонік Прокл відкидав теорію Аристотеля, яка пов'язувала елементи з чуттєвими якостями гарячим, холодним, вологим і сухим. Він стверджував, що кожен з елементів має три властивості. Вогонь гострий, тонкий і рухливий, тоді як його протилежність, земля, тупа, щільна і нерухома; вони об’єднані проміжними елементами, повітрям і водою, таким чином

Згідно з уявленнями сучасної науки, цим чотирьом елементам можна приблизно зіставити чотири агрегатних стани речовини відповідно: тверде, рідке, газоподібне і плазма. Поняття літосфера, гідросфера, атмосфера і магнітосфера також можна зіставити з аристотелевськими сферами чотирьох елементів.

Вогонь	Sharp	Subtle	Mobile
Повітря	Blunt	Subtle	Mobile
Вода	Blunt	Dense	Mobile
Земля	Blunt	Dense	Immobile

Герметизм

У тексті, написаному в Єгипті в елліністичні або римські часи під назвою Коре Косму («Діва світу»), авторство якого приписують Гермесу Трисмегісту (асоційованому з єгипетським богом Тотом), названі чотири елементи: вогонь, вода, повітря та земля.

«Стихія» у сучасній науці

Термін «елемент» або стихія у сучасній науці зберігся у словосполученні «хімічний елемент», а також у вигляді прикметника у терміні «елементарна частка». З елементами-стихіями безпосередньо пов'язане поняття стихійне лихо. Елемент — це першооснова, частинка, складова нашого світу. Термін «елемент» також присутній у психології і тісно переплітається з поняттям темперамент.

Давньоіндійська філософія

Індуїзм

Систему п'яти елементів можна знайти у Ведах, особливо в Аюрведі, Панча Махабхута, або «п'ять великих елементів» індуїзму:

• bhumi або prṛthvī (земля),
• āpas або jala (вода)
• agní або tejas (вогонь)
• vāyu, vyāna або vāta (повітря або вітер)
• ākāśa, vyom або śūnya (простір або нуль) або (ефір або порожнеча)

Крім того, вони припускають, що все творіння, включаючи людське тіло, складається з цих п'яти основних елементів і що після смерті людське тіло розчиняється в цих п'яти елементах природи, таким чином врівноважуючи цикл природи.

П'ять елементів пов'язані з п'ятьма відчуттями і діють як грубе середовище для досвіду відчуттів. Найпростіший елемент, земля, створена за допомогою всіх інших елементів, може сприйматися всіма п'ятьма органами чуття: (i) слухом, (ii) дотиком, (iii) зором, (iv) смаком і (v) нюхом. Наступний вищий елемент, вода, не має запаху, але його можна почути, відчути, побачити та спробувати на смак. Далі йде вогонь, який можна почути, відчути і побачити. Повітря можна почути і відчути. «Акаша» (ефір) знаходиться за межами нюху, смаку, зору та дотику; воно доступне тільки на слух.

Буддизм

Буддизм мав різноманітні думки про п'ять елементів, їхнє існування та актуальність, деякі з яких зберігаються й донині.

У палійській літературі ^[en] («великі елементи») або катудхату («чотири елементи») — це земля, вода, вогонь і повітря. У ранньому буддизмі чотири елементи є основою для розуміння страждань і звільнення від страждань. Найдавніші буддистські тексти пояснюють, що чотири основні матеріальні елементи — твердість, текучість, температура та рухливість, які характеризуються як земля, вода, вогонь і повітря відповідно.

Вчення Будди про чотири елементи слід розуміти як основу всіх спостережень справжніх відчуттів, а не як філософію. Чотири властивості: зчеплення (вода), міцність або інертність (земля), розширення або вібрація (повітря) і вміст тепла або енергії (вогонь). Він оприлюднив класифікацію розуму та матерії, яка складається з восьми типів ^[en]», з яких чотири елементи є первинними, а вторинна група з чотирьох — це колір, запах, смак і поживна речовина, які є похідними від чотирьох первинних.

Медична література тибетського буддизму говорить про pañca mahābhūta ^IAST (п'ять елементів) або «властивості стихій»: земля, вода, вогонь, вітер і космос. Ця концепція широко використовувалася в традиційній тибетській медицині. Тибетська буддійська теологія, традиції тантри та «астрологічні тексти» також говорили про те, що вони утворюють «навколишнє середовище, [людські] тіла», а на найменшому або «найтоншому» рівні існування — частини думки та розуму. Також на найтоншому рівні існування елементи існують як «чисті природи, представлені п'ятьма жінками-буддами», Ākāśadhātviśvarī, Buddhalocanā, Mamakī, Pāṇḍarāvasinī та Samaytarā, і ці чисті природи "проявляються як фізичні властивості землі (твердість), вода (текучість), вогонь (тепло і світло), вітер (рух і енергія) і «розширення простору». Ці природи існують як усі «якості», які є у фізичному світі та приймають у ньому форми.

Приклад

Зображення чакр на тілі людини

Типовим прикладом відображення цієї філософії, є оточуючий нас матеріальний світ є ілюзією. Ця ілюзія виникає зсередини людини, проєктуючи з його чакр, нижні п'ять з яких є вмістищами першоелементів (стихій):

1. Муладхара-чакра — містить метаелемент Земля, який відповідає твердому агрегатному стану речовини. Вона проєктує навколо людини ту частину матеріального світу, яку він може відчути через свій дотик
2. Свадістана-чакра — містить метаелемент Вогнь, який відповідає агрегатному стану речовини плазма. Вона проєктує навколо людини ту частину матеріального світу, яку він може відчути через свій зір.
3. Набі-чакра — містить метаелемент Вода, який відповідає рідкому агрегатному стану речовини. Вона проєктує навколо людини ту частину матеріального світу, яку він може відчути через свій смак.
4. Анахата-чакра — містить метаелемент Повітря, який відповідає газоподібному агрегатному стану речовини. Вона проєктує навколо людини ту частину матеріального світу, яку він може відчути через свій нюх.
5. Вишуддха-чакра — містить метаелемент Ефір, який відповідає хвильовому агрегатному стану речовини. Вона проєктує навколо людини ту частину матеріального світу, яку він може відчути через свій слух.

Чакри являють собою диски з інформацією, які повільно повертаються за годинниковою стрілкою і проєктують навколо людини постійно мінливу «реальність». Оскільки чакри пов'язані між собою енергетичними каналами, то проєкції різних чакр абсолютно скорельовані. Тобто, там, де можна «помацати», там можна і «побачити».

У-Сін

Докладніше: У-сін

Пентаграма У-Сін

У-сін (П'ять елементів; п'ять стихій; п'ять дій; кит. 五行, трансліт. 五行, латиніз. wŭ xíng) — одна з основних категорій китайської філософії; п'ятичленна структура, що визначає основні параметри світобудови. Крім філософії, широко використовується у традиційній китайській медицині, ворожінні, бойових мистецтвах, нумерології.

Охоплює п'ять класів (Дерево, Вогонь, Земля, Метал, Вода), що характеризують стан і взаємозв'язок усіх існуючих предметів і явищ. Послідовність стихій визначена у каноні «Шу цзін», главі «Хун фань».

Цікаво

Вчення про чотири елементи (стихії) як першооснови світу: землю, повітря, вогонь та воду мало конкретне застосування, наприклад, у середньовічній металургії. Ось як про це пише Георг Агрікола у своїй фундаментальній роботі «Про гірничу справу та металургію» («De Re Metallica», 1556 р.):

Звичай видатних плавильників, які вміють керувати чотирма елементами, такий. Вони змішують у правильних пропорціях руди, що містять землі, і завантажують їх у печі. Потім ллють необхідну кількість води і вміло керують рухом повітря, що надходить з міхів, закидаючи руду туди, де вогонь горить із найбільшою силою. (уривок з Книги 9, «De Re Metallica»)

Див. також

• Хімічний елемент
• Алхімія
• Ефір (стихія)
• Елементали
• (Чакра)
• Субстрат (філософія)
• Тригон

Примітки

1. Russell, (1991), с. 62, 75.
2. Russell, (1991), с. 72.
3. Proclus, Commentary on Plato's Timaeus, 3.38.1–3.39.28
4. (1906). Thrice-Greatest Hermes. Т. 3. London & Benares: The Theosophical Publishing Society. с. 133—134. OCLC 76743923.
5. Gopal, Madan (1990). K.S. Gautam (ред.). India through the ages. Publication Division, Ministry of Information and Broadcasting, Government of India. с. 78.
6. Ranade, Subhash (December 2001). Natural Healing Through Ayurveda. Motilal Banarsidass Publisher. с. 32. ISBN .
7. Jagannathan, Maithily (1 серпня 2005). South Indian Hindu Festivals and Traditions. Abhinav Publications. с. 60–62.
8. Meyer-Dinkgräfe, Daniel (2005). Theatre and Consciousness: Explanatory Scope and Future Potential. Intellect Books. ISBN .
9. Nath, Samir (1998). Encyclopaedic Dictionary of Buddhism. Sarup & Sons. с. 653. ISBN .
10. Tirupati Raju, Poola (1985). Structural Depths of Indian Thought: Toward a Constructive Postmodern Ethics. SUNY Press. с. 81.
11. Bodhi, ред. (1995). 28, Mahāhatthipadopamasutta. The Middle Length Discourses of the Buddha: a New Translation of the Majjhima Nikaya. Boston: Wisdom Publications in association with the Barre Center for Buddhist Studies. ISBN . OCLC 31331607.
12. Thera, Narada (1956). A Manual of Abhidhamma. Buddhist Missionary Society. с. 318—320.
13. Anuruddha (1993). Bodhi (ред.). A Comprehensive Manual of Abhidhamma: the Abhidhammattha Sangaha of Ācariya Anuruddha. Kandy, Sri Lanka: Buddhist Publication Society. с. 260. ISBN . OCLC 33088951. Thus as fourfold the Tathagatas reveal the ultimate realities-consciousness, mental factors, matter, and Nibbana.
14. The Tibetan Book of the Dead. Переклад: Dorje, Gyurnme; Coleman, Graham; Jinpa, Thupten. Introductory commentary by the (вид. First American). New York: Viking Press. 2005. с. 502. ISBN .
15. Gurmet, Padma (2004). 'Sowa – Rigpa': Himalayan art of healing. Indian Journal of Traditional Knowledge. 3 (2): 212—218.
16. Bigalke, Boris (11 січня 2013). Behavioral and Nutritional Therapy in Patients With Coronary Artery Disease According to Traditional Tibetan Medicine Protocol. University Hospital Tuebingen.

Коментарі

1. Thera, (1956), с. 318—320: «the atomic theory prevailed in India in the time of the Buddha. Paramàõu was the ancient term for the modern atom. According to the ancient belief one rathareõu consists of 16 tajjàris, one tajjàri, 16 aõus; one aõu, 16 paramàõus. The minute particles of dust seen dancing in the sunbeam are called rathareõus. One para-màõu is, therefore, 4096th part of a rathareõu. This para-màõu was considered indivisible. With His supernormal knowledge the Buddha analysed this so-called paramàõu and declared that it consists of paramatthas—ultimate entities which cannot further be subdivided.» «ñhavi in earth, àpo in water, tejo in fire, and vàyo in air. They are also called Mahàbhåtas or Great Essentials because they are invariably found in all material substances ranging from the infinitesimally small cell to the most massive object. Dependent on them are the four subsidiary material qualities of colour (vaõõa)., smell (gandha), taste (rasa), and nutritive essence (ojà). These eight coexisting forces and qualities constitute one material group called 'Suddhaññhaka Rupa kalàpa—pure-octad material group'.»

Джерела

• (1991). History of Western Philosophy (вид. 2nd). London: Routledge. ISBN . OCLC 221108071.

Література

• Л.М.Снігирьова (2005) ПОНЯТТЯ “СТИХІЯ” (ВОГОНЬ, ВОДА, ЗЕМЛЯ, ПОВІТРЯ ) [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]