Спичинці

Спи́чинці — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. До 2020 центр сільської ради. Розташовані за 13 км від центру громади, за 7 км від залізничної станції Андрусове. Населення становить 476 осіб.

село Спичинці
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Громада	Погребищенська міська громада
Облікова картка	Спичинці
Основні дані
Засноване	1360
Населення	476
Площа	0,167 км²
Густота населення	2850,3 осіб/км²
Поштовий індекс	22250
Телефонний код	+380 4346
Географічні дані
Географічні координати	49°24′39″ пн. ш. 29°09′14″ сх. д. / 49.41083° пн. ш. 29.15389° сх. д. / 49.41083; 29.15389Координати: 49°24′39″ пн. ш. 29°09′14″ сх. д. / 49.41083° пн. ш. 29.15389° сх. д. / 49.41083; 29.15389
Середня висота над рівнем моря	249 м
Водойми	р. Рось, Глиця, , Хутірка
Місцева влада
Адреса ради	22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Спичинці
Спичинці
Мапа
Спичинці у Вікісховищі

Географія

У селі річки Глиця, , Хутірка впадають у річку Рось, праву притоку Дніпра.

Історія

Назва села походить від староукраїнського прізвиська (імовірно першопоселенця) Спиця або Спичя. Повідомлення про те, що начебто «у давнину під час набігів монголо-татар, навколо села ставились оглядові вежі на яких знаходилась копиця сіна» та про «ченців-монахів» . Підземні ходи залишились дотепер, імовірно відносяться до XVII століття.

Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років у селі квартирували козацькі підрозділи з Гетьманщини, зокрема, Корибутівської сотні Ніжинського полку^[].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Спичинецької волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 672 особи, налічувалось 126 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, кузня, 2 водяних млини, відбувались базари через 2 тижні. За 2 версти — бурякоцукровий завод із лікарнею.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2607 осіб (1354 чоловічої статі та 1253 — жіночої), з яких 1441 — православної віри, 937 — юдейської.

Починаючи з другої половини 1920-х років радянською владою посилилися репресії проти церкви. Заборонялися релігійні видання, закривалися або навіть руйнувалися церкви, костьоли, синагоги, молитовні будинки. Так був закритий і переоблаштований під кінотеатр сільський костьол. Офіційно його закриття було оформлено дозволом ВУЦВК лише через два роки, а саме наприкінці 1931 року.

Під час Другої світової війни село було окуповане фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. В селі було створено партизанський загін. У жовтні 1941 року в селі Спичинцях та в селах Андрушівці і Плискові гестапівці заарештували близько 700 людей, яких групами виводили в ліс в урочище Хрузинівка і розстрілювали. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.

На початку 1970-х років в селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС. За колгоспом було закріплено 4139 га землі, в тому числі 2791 га орної. Провідними галузями виробництва були вирощування зернових культур та цукрових буряків. Тваринництво було м'ясо-молочного напрямку. В селі були середня школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня. Видавалася багатотиражна газета «Зоря комунізму».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району.

Населення

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 464 особи, із них 98,74 % зазначили рідною мову українську, 1,26 % — російську.

Населення Спичинців в різні роки

Рік	1897	~1900	~1902	~1972	1989	2001
Кількість осіб				1226	676	464

Відомі особи

• Юрій Войцехівський — український радянський державний діяч, голова Київського окружного виконкому і Київської міської ради у 1928—1932 роках, секретар ВУЦВК у 1932—1936 роках;
• Януш Єнджеєвич — прем'єр-міністр Польської Республіки з травня 1933 по травень 1934 року, брат Вацлава Єнджеєвича;
• Вацлав Єнджеєвич — польський політичний і військовий діяч, міністр освіти Польської республіки з лютого 1934 до жовтня 1935, брат Януша Єнджеєвича;
• Кузьмінець Олександр Васильович — український історик.
• Митрофан Олійник — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Київського міськкому КП(б)У, кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні — серпні 1937 року.
• Марко Соколовський — гітарист-віртуоз;

Пам'ятки

• Палац Собанських у Спичинцях (Тишкевичі) в XIX ст, «замок французької Луари».
• Спичинецький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення.
• Церква Святої Параскеви XIX ст.

Примітки

1. Спичинці. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С. 531.
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1–87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
4. Реабілітовані історією, 2006, с. 24–26..
5. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 23, 47.
6. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
8. Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // . http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
9. Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // . http://ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
10. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // . http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.

Джерела

• Пам'ятки України. Спичинці [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Спичинці [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Spiczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 110. (пол.)
• Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — .
• Центральний державний історичний архів України. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів. Спичинці [ 13 травня 2018 у Wayback Machine.]

Література

• Спи́чинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.531