Ва́цлав Єнджеє́вич (пол. Wacław Jędrzejewicz; 29 січня 1893, с. Спичинці, нині Вінницька область — 1 грудня 1993, Чешир) — польський політичний діяч, дипломат, історик, бригадний генерал Війська Польського, брат Януша Єнджеєвича, майора Війська Польського, прем'єра II Польської республіки.
Вацлав Єнджеєвич | |
---|---|
пол. Wacław Jędrzejewicz | |
Міністр релігійних сповідань і публічної освіти | |
23.02.1934 — 12.10.1935 | |
Попередник | Януш Єнджеєвич |
Наступник | |
Виконавчий директор Інституту Юзефа Пілсудського в Америці | |
1943 — 1948 | |
Наступник | |
Презес Інституту Юзефа Пілсудського в Америці | |
1977 — 1978 | |
Попередник | |
Наступник | |
Народився | 29 січня 1893[1][2] Спичинці, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 30 листопада 1993[1][2] (100 років) Чешир |
Похований | Повонзківський цвинтар |
Відомий як | офіцер, дипломат, історик |
Країна | Республіка Польща і США |
Alma mater | Ягеллонський університет |
Політична партія | Безпартійний блок співпраці з урядом |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Молодість і навчання
Вацлав Єнджеєвич народився 29 січня 1893 року в Спичинцях, селі, що нині входить у склад Погребищенського району Вінницької області, а тоді було частиною Летичівського повіту Подільської губернії. Син Чеслава Єнджеєвича, інженера-хіміка, випускника Головної школи у Варшаві, працівника цукроварні (помер 1937 року) і Елеонори, уродженої Бухнер. Вацлав був майменшою дитиною Єнджеєвичів. Мав брата Януша (народився 21 червня 1885 року), майбутнього голову Ради міністрів, а також сестру Марію (народилася 1887 року), яка працювала у Відділі II і міністерстві закордонних справ. Під час окупації в 1944 році сестра Вацлава померла в Кракові через тиф. Батько Вацлава працював у цукроварнях у Спичинцях, Скоморошках (див. Скоморошківський цукровий завод) і Цибулеві. 1903 року родина Єнджеєвичів переїхала до Варшави, де батько Вацлава розпочав працю в хімічній лабораторії.
Перед початком навчання в гімназії Вацлав до десятого року життя навчався вдома з приватними вчителями. Навесні 1903 року здав вступний іспит до 2-ї гімназії в Житомирі, однак його не було прийнято через низькі оцінки (конкурсний іспит). Того самого року по переїзді разом з родиною до Варшави Вацлав розпочав навчання у варшавській гімназії, заснованій генералом Павлом Хшановським, у якій мовою навчання крім російської була й польська (пізніше — Гімназія ім. Яна Замойського). Там його однокласником був між іншими священик Ігнацій Скорупка. У гімназії 1909 року співзаснував літальний гурток і став членом Союзу польської молоді «Пришлість» (тобто «майбутнє»). 1912 року здав іспит дозрілості. Того самого року почав польоти на планері, що було виразом його захвату літництвом. Він був першим польським літуном, який пролетів коло 300 м на висоті коло 20 м поблизу Клярисева планером, збудованим разом з колегами з гімназії Хшановського. Від 1913 року навчався в рільничній студії при філософському відділі Ягеллонського університету в Кракові. Рішення про продовження навчання саме в Ягеллонскому університеті було пов'язане з планами батька Вацлава щодо купівлі маєтку, а також через те, що його брат Януш навчався в тому самому відділі.
Під час навчання вступив у Союз польської молоді «Зет» і був членом цієї молодіжної організації до весни 1914 року. Під кінець 1913 року вступив у Стрілецький союз, де в червні 1914 року закінчив підофіцерську школу. Його екзамінаторами були , («Кордіян») і («Марс»).
Час Першої світової війни
Перша світова війна застала Єнджеєвича у Варшаві в батьків, де він по зарахуванні першого року навчання проводив вакації. Колега Вацлава зі «Стрільця» Адам Коц («Вітольд») ініціював ідею утворення Польської військової організації (ПВО), де Єнджеєвич спочатку виконував функції керівника підофіцерських шкіл ПВО у Варшаві. У вересні 1914 року вкупі з («Буйно») заклав , що зосереджувалася на підготовці молоді з різних соціальних кіл. Єнджеєвич виконував там роль заступника, а Лібіцький був комендантом. Цю школу закінчив і брат Вацлава, Януш Єнджеєвич, який вступив теж у кола ПВО в грудні 1914 року.
За згодою Юзефа Пілсудського на чолі так званого Варшавського батальйону ПВО в серпні 1915 року долучився до , що воювала тоді на Волині. Знову скерований до праці в ПВО. Був членом Чільного командування і комендантом округів ПВО в Ченстоховій і Заглембі, брав участь і в політичній діяльності. У липні 1917 року його заарештували німці й засудили до 10 років ув'язнення. Звільнений у час відновлення польської незалежності в листопаді 1918 року, вступив в організоване тоді Військо Польське.
Друга Польська республіка
Як належний до найближчого кола довірених Юзефа Пілсудського був скерований до праці в Другому відділі Генерального штабу Війська Польського. 2 січня 1920 року його направлено у у Варшаві як слухача другого курсу. 16 квітня 1920 року у зв'язку з підготуванням української операції його відкомандувано до Другого відділу Чільного командування Війська Польського. Купно з Валерієм Славеком підписав таємну конвенцію до союзного договору, складеного з Українською Народною Республікою. У липні 1920 року, під час виповнення політної розвідкової місії на трасі Ліда — Вільно, потрапив у більшовицьку неволю. По вдалій утечі через Литву повернувся в Польщу. У якості експерта брав участь у підготовці Ризького договору, рівночасно беручи участь і в утворенні в балтійських державах польських розвідувальних осередків, що мали завдання збору інформації про Росію. 3 січня 1921 року повернувся до школи й продовжив навчання. 6 вересня того ж самого року, по закінченні курсу й отриманні «повних кваліфікацій до виконання служби на посадах Головного штабу», його призначено до Другого відділу Генерального штабу, де він керував працею Реферату Схід (розвідка в СРСР). 1 квітня 1926 року його у званні майора Генштабу призначено військовим аташе при польському посольстві в Токіо. 26 січня 1928 року його зведено у звання підполковника. Того самого року його звільнено з посади військового аташе й віддано до диспозиції голови Генерального штабу. 15 жовтня 1928 року його переведено в нечинний стан на строк 12 місяців, а 1 лютого 1930 року звільнено в резерв.
Обійняв посаду директора адміністраційного департаменту Міністерства закордонних справ. Від 1930 року був директором консульського департаменту МЗС. У вересні 1933 року одержав номінацію на посаду підсекретаря стану в Міністерстві державної скарбниці. Від лютого 1934 року займав посаду міністра релігійних сповідань і публічної освіти (в урядах Януша Єнджеєвича, Леона Козловського, Валерія Славека. У жовтні 1935 року залишив посаду. Виконував функції генерального секретаря Комітету . 1937 року — голова Польського комітету Всесвітньої виставки в Парижі.
У вересні 1939 року повернувся до дійсної військової служби в якості зв'язкового офіцера при МЗС. Брав участь в евакуації сховища (ФНО) з Польщі через Румунію до Франції, де скарбницю було передано Урядові Польщі у вигнанні.
Оточення генерала Владислава Сікорського унеможливило для нього подальшу державну службу, як і військову в лавах Польських збройних сил на Заході.
Еміграція в Сполучені Штати Америки
Після того навесні 1941 року виїхав у Сполучені Штати Америки. Працював фізично на курячій фермі, а пізніше — шліфувальником на збройній фабриці. Брався до суспільної праці в осередку американської Полонії. Укупі з і організував (НКАПП). Був одним із засновників посталого в липні 1943 року , а в 1943—1948 роках був його першим директором і головою. Восени 1948 року одержав звання професора російської мови і літератури в Коледжі Веллслі. У 1958—1963 роках був керівником славістичних досліджень у Коледжі Рипон у штаті Вісконсин. 1963 року вийшов на пенсію і повернувся до Нью-Йорка, де присвятив себе діяльності в інституті Юзефа Пілсудського як директор (1963—1964 рр.), секретар управління (1971 р.), віцеголова (1972—1976 рр.) і голова (1977—1978 рр.). Був членом Польського наукового товариства за кордоном (від 1961 р.)
1992 року президент Польщі Лех Валенса надав йому звання . 1993 року його було визнано почесним громадянином столичного королівського міста Кракова.
Його останки поховано на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
Публікації
Автор близько 300 історичних статей, що публікувалися, серед інших, у паризьких «Історичних зошитах», а також обширних праць: Poland in the British Parliament 1939—1945 і Kronika życia Józefa Piłsudskiego 1867—1935.
1978 року одержав письменницьку нагороду Товариства польських комбатантів.
Ордени й відзнаки
- Польські
- Срібний хрест Військового ордена Virtuti Militari № 4944 (11 листопада 1921 року)
- Великий Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно 3 грудня 1993 року)
- Велика стрічка Ордена Відродження Польщі (19 березня 1983 року)
- (1930 р.)
- Офіцерсьий хрест Ордена Відродження Польщі
- Хрест Хоробрих — чотириразово
- Пам'ятна медаль учаснику війни 1918—1921 років
- Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
- Закордонні
- Орден Почесного легіону V класу (Франція)
- Орден Хреста Свободи I категорії III класу (Естонія, 1925 рік)
- Велика стрічка Ордена Корони Румунії (20 липня 1933 року)
- Орден Зірки Румунії IV класу (Румунія)
- Орден Трьох зірок II класу (Латвія)
- Орден Уранішнього Сонця IV класу (Японія)
- Орден Священного скарбу III класу (Японія)
- Орден Білої троянди II й IV класу) (Фінляндія)
- Орден Меча IV класу (Швеція)
- Орден Полярної зірки I класу (Швеція)
- I класу (Югославія, 1931 рік)
- Орден Леопольда I IV й V класу (Бельгія)
- Орден Корони Італії I класу (Італія)
- Орден «Святий Олександр» I класу (Болгарія)
- I класу (Угорщина)
Примітки
- SNAC — 2010.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- . Gazeta Lwowska (211): 2. 17 вересня 1937. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- Єнджеєвич, Вацлав (2013). Rola Józefa Piłsudskiego w odbudowie i umacnianiu państwa polskiego (польською) . Варшава: Інститут національної пам'яті, Комісія переслідування злочинів проти польського народу, Інститут Пілсудського в Америці. с. 12. ISBN .
- Єнджеєвич, Вацлав (2013). Rola Józefa Piłsudskiego w odbudowie i umacnianiu państwa polskiego (польською) . Варшава: Інститут національної пам'яті, Комісія переслідування злочинів проти польського народу, Інститут Пілсудського в Америці. с. 11—12. ISBN .
- Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych, № 38 з 8 жовтня 1921 року, ст. 1435
- Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych, № 20 з 8 травня 1926 року, ст. 154
- Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych, № 14 з 5 листопада 1928 року, ст. 330
- . Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 28 липня 2020.
- . docplayer.pl (польською) . с. 59. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29.07.2020.
- (польською) . Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 29.07.2020.
- Лоза, Станіслав, ред. (1938). (польською) . Варшава: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. с. 304. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 29 липня 2020.
- Dekret Wodza Naczelnego L. 3423 з 1921 р. (Особистий щоденник з 1921 р. № 43, с. 1722) [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Kancelaria Prezydenta RP. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2010. Процитовано 29 липня 2020.
- (PDF). Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (4): 32. 31 грудня 1983. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
- Єнджеєвич, Вацлав (1993). Wspomnienia (польською) . Національний заклад. с. 1.
- . president.ee (естонською) . Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 30.07.2020.
- . Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej (19): 189. 1933. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 31 липня 2020.
- . Gazeta Lwowska (281). 4 грудня 1931. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
Джерела
- . Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 28 липня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Va clav Yendzheye vich pol Waclaw Jedrzejewicz 29 sichnya 1893 s Spichinci nini Vinnicka oblast 1 grudnya 1993 Cheshir polskij politichnij diyach diplomat istorik brigadnij general Vijska Polskogo brat Yanusha Yendzheyevicha majora Vijska Polskogo prem yera II Polskoyi respubliki Vaclav Yendzheyevichpol Waclaw JedrzejewiczVaclav YendzheyevichMinistr religijnih spovidan i publichnoyi osviti23 02 1934 12 10 1935PoperednikYanush YendzheyevichNastupnikVikonavchij direktor Institutu Yuzefa Pilsudskogo v Americi1943 1948NastupnikPrezes Institutu Yuzefa Pilsudskogo v Americi1977 1978PoperednikNastupnikNarodivsya29 sichnya 1893 1893 01 29 1 2 Spichinci Berdichivskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer30 listopada 1993 1993 11 30 1 2 100 rokiv CheshirPohovanijPovonzkivskij cvintarVidomij yakoficer diplomat istorikKrayinaRespublika Polsha i SShAAlma materYagellonskij universitetPolitichna partiyaBezpartijnij blok spivpraci z uryadomNagorodiOrden Vidrodzhennya Polshi Velikij Hrest Orden Vidrodzhennya Polshi Oficerskij Hrest Hrest Nezalezhnosti Pam yatna medal za vijnu 1918 1921 Medal Desyatilittya zdobutoyi nezalezhnosti Kavaler ordena Pochesnogo legionu Hrest Svobodi 3 klasu 1 stupenya Velikij Hrest ordena Koroni Rumuniyi Oficer ordena Zirki Rumuniyi Grand oficer ordena Troh Zirok Komandorskij Hrest I klasu ordena Biloyi Troyandi Licarskij Hrest I klasu ordena Biloyi Troyandi Komandor Velikogo Hresta ordena Polyarnoyi zirki Oficer ordena Lepolda I Kavaler ordena Lepolda I Kavaler Velikogo Hresta ordena Koroni Italiyi Kavaler ordena Svyatij Oleksandr Bolgariya Velikij hrest ordena Zaslug Ugorshina Mediafajli u VikishovishiMolodist i navchannyaPidpolkovnik Vaclav Yendzheyevich 1928 roku Zliva prem yer Yaponiyi Tanaka Giyiti sprava admiral Okada Kejsuke Vaclav Yendzheyevich narodivsya 29 sichnya 1893 roku v Spichincyah seli sho nini vhodit u sklad Pogrebishenskogo rajonu Vinnickoyi oblasti a todi bulo chastinoyu Letichivskogo povitu Podilskoyi guberniyi Sin Cheslava Yendzheyevicha inzhenera himika vipusknika Golovnoyi shkoli u Varshavi pracivnika cukrovarni pomer 1937 roku i Eleonori urodzhenoyi Buhner Vaclav buv majmenshoyu ditinoyu Yendzheyevichiv Mav brata Yanusha narodivsya 21 chervnya 1885 roku majbutnogo golovu Radi ministriv a takozh sestru Mariyu narodilasya 1887 roku yaka pracyuvala u Viddili II i ministerstvi zakordonnih sprav Pid chas okupaciyi v 1944 roci sestra Vaclava pomerla v Krakovi cherez tif Batko Vaclava pracyuvav u cukrovarnyah u Spichincyah Skomoroshkah div Skomoroshkivskij cukrovij zavod i Cibulevi 1903 roku rodina Yendzheyevichiv pereyihala do Varshavi de batko Vaclava rozpochav pracyu v himichnij laboratoriyi Pered pochatkom navchannya v gimnaziyi Vaclav do desyatogo roku zhittya navchavsya vdoma z privatnimi vchitelyami Navesni 1903 roku zdav vstupnij ispit do 2 yi gimnaziyi v Zhitomiri odnak jogo ne bulo prijnyato cherez nizki ocinki konkursnij ispit Togo samogo roku po pereyizdi razom z rodinoyu do Varshavi Vaclav rozpochav navchannya u varshavskij gimnaziyi zasnovanij generalom Pavlom Hshanovskim u yakij movoyu navchannya krim rosijskoyi bula j polska piznishe Gimnaziya im Yana Zamojskogo Tam jogo odnoklasnikom buv mizh inshimi svyashenik Ignacij Skorupka U gimnaziyi 1909 roku spivzasnuvav litalnij gurtok i stav chlenom Soyuzu polskoyi molodi Prishlist tobto majbutnye 1912 roku zdav ispit dozrilosti Togo samogo roku pochav poloti na planeri sho bulo virazom jogo zahvatu litnictvom Vin buv pershim polskim litunom yakij proletiv kolo 300 m na visoti kolo 20 m poblizu Klyariseva planerom zbudovanim razom z kolegami z gimnaziyi Hshanovskogo Vid 1913 roku navchavsya v rilnichnij studiyi pri filosofskomu viddili Yagellonskogo universitetu v Krakovi Rishennya pro prodovzhennya navchannya same v Yagellonskomu universiteti bulo pov yazane z planami batka Vaclava shodo kupivli mayetku a takozh cherez te sho jogo brat Yanush navchavsya v tomu samomu viddili Pid chas navchannya vstupiv u Soyuz polskoyi molodi Zet i buv chlenom ciyeyi molodizhnoyi organizaciyi do vesni 1914 roku Pid kinec 1913 roku vstupiv u Strileckij soyuz de v chervni 1914 roku zakinchiv pidoficersku shkolu Jogo ekzaminatorami buli Kordiyan i Mars Chas Pershoyi svitovoyi vijniPersha svitova vijna zastala Yendzheyevicha u Varshavi v batkiv de vin po zarahuvanni pershogo roku navchannya provodiv vakaciyi Kolega Vaclava zi Strilcya Adam Koc Vitold iniciyuvav ideyu utvorennya Polskoyi vijskovoyi organizaciyi PVO de Yendzheyevich spochatku vikonuvav funkciyi kerivnika pidoficerskih shkil PVO u Varshavi U veresni 1914 roku vkupi z Bujno zaklav sho zoseredzhuvalasya na pidgotovci molodi z riznih socialnih kil Yendzheyevich vikonuvav tam rol zastupnika a Libickij buv komendantom Cyu shkolu zakinchiv i brat Vaclava Yanush Yendzheyevich yakij vstupiv tezh u kola PVO v grudni 1914 roku Za zgodoyu Yuzefa Pilsudskogo na choli tak zvanogo Varshavskogo bataljonu PVO v serpni 1915 roku doluchivsya do sho voyuvala todi na Volini Znovu skerovanij do praci v PVO Buv chlenom Chilnogo komanduvannya i komendantom okrugiv PVO v Chenstohovij i Zaglembi brav uchast i v politichnij diyalnosti U lipni 1917 roku jogo zaareshtuvali nimci j zasudili do 10 rokiv uv yaznennya Zvilnenij u chas vidnovlennya polskoyi nezalezhnosti v listopadi 1918 roku vstupiv v organizovane todi Vijsko Polske Druga Polska respublikaYak nalezhnij do najblizhchogo kola dovirenih Yuzefa Pilsudskogo buv skerovanij do praci v Drugomu viddili Generalnogo shtabu Vijska Polskogo 2 sichnya 1920 roku jogo napravleno u u Varshavi yak sluhacha drugogo kursu 16 kvitnya 1920 roku u zv yazku z pidgotuvannyam ukrayinskoyi operaciyi jogo vidkomanduvano do Drugogo viddilu Chilnogo komanduvannya Vijska Polskogo Kupno z Valeriyem Slavekom pidpisav tayemnu konvenciyu do soyuznogo dogovoru skladenogo z Ukrayinskoyu Narodnoyu Respublikoyu U lipni 1920 roku pid chas vipovnennya politnoyi rozvidkovoyi misiyi na trasi Lida Vilno potrapiv u bilshovicku nevolyu Po vdalij utechi cherez Litvu povernuvsya v Polshu U yakosti eksperta brav uchast u pidgotovci Rizkogo dogovoru rivnochasno beruchi uchast i v utvorenni v baltijskih derzhavah polskih rozviduvalnih oseredkiv sho mali zavdannya zboru informaciyi pro Rosiyu 3 sichnya 1921 roku povernuvsya do shkoli j prodovzhiv navchannya 6 veresnya togo zh samogo roku po zakinchenni kursu j otrimanni povnih kvalifikacij do vikonannya sluzhbi na posadah Golovnogo shtabu jogo priznacheno do Drugogo viddilu Generalnogo shtabu de vin keruvav praceyu Referatu Shid rozvidka v SRSR 1 kvitnya 1926 roku jogo u zvanni majora Genshtabu priznacheno vijskovim atashe pri polskomu posolstvi v Tokio 26 sichnya 1928 roku jogo zvedeno u zvannya pidpolkovnika Togo samogo roku jogo zvilneno z posadi vijskovogo atashe j viddano do dispoziciyi golovi Generalnogo shtabu 15 zhovtnya 1928 roku jogo perevedeno v nechinnij stan na strok 12 misyaciv a 1 lyutogo 1930 roku zvilneno v rezerv Obijnyav posadu direktora administracijnogo departamentu Ministerstva zakordonnih sprav Vid 1930 roku buv direktorom konsulskogo departamentu MZS U veresni 1933 roku oderzhav nominaciyu na posadu pidsekretarya stanu v Ministerstvi derzhavnoyi skarbnici Vid lyutogo 1934 roku zajmav posadu ministra religijnih spovidan i publichnoyi osviti v uryadah Yanusha Yendzheyevicha Leona Kozlovskogo Valeriya Slaveka U zhovtni 1935 roku zalishiv posadu Vikonuvav funkciyi generalnogo sekretarya Komitetu 1937 roku golova Polskogo komitetu Vsesvitnoyi vistavki v Parizhi U veresni 1939 roku povernuvsya do dijsnoyi vijskovoyi sluzhbi v yakosti zv yazkovogo oficera pri MZS Brav uchast v evakuaciyi shovisha FNO z Polshi cherez Rumuniyu do Franciyi de skarbnicyu bulo peredano Uryadovi Polshi u vignanni Otochennya generala Vladislava Sikorskogo unemozhlivilo dlya nogo podalshu derzhavnu sluzhbu yak i vijskovu v lavah Polskih zbrojnih sil na Zahodi Emigraciya v Spolucheni Shtati AmerikiPislya togo navesni 1941 roku viyihav u Spolucheni Shtati Ameriki Pracyuvav fizichno na kuryachij fermi a piznishe shlifuvalnikom na zbrojnij fabrici Bravsya do suspilnoyi praci v oseredku amerikanskoyi Poloniyi Ukupi z i organizuvav NKAPP Buv odnim iz zasnovnikiv postalogo v lipni 1943 roku a v 1943 1948 rokah buv jogo pershim direktorom i golovoyu Voseni 1948 roku oderzhav zvannya profesora rosijskoyi movi i literaturi v Koledzhi Vellsli U 1958 1963 rokah buv kerivnikom slavistichnih doslidzhen u Koledzhi Ripon u shtati Viskonsin 1963 roku vijshov na pensiyu i povernuvsya do Nyu Jorka de prisvyativ sebe diyalnosti v instituti Yuzefa Pilsudskogo yak direktor 1963 1964 rr sekretar upravlinnya 1971 r vicegolova 1972 1976 rr i golova 1977 1978 rr Buv chlenom Polskogo naukovogo tovaristva za kordonom vid 1961 r 1992 roku prezident Polshi Leh Valensa nadav jomu zvannya 1993 roku jogo bulo viznano pochesnim gromadyaninom stolichnogo korolivskogo mista Krakova Jogo ostanki pohovano na Povonzkivskomu cvintari u Varshavi PublikaciyiAvtor blizko 300 istorichnih statej sho publikuvalisya sered inshih u parizkih Istorichnih zoshitah a takozh obshirnih prac Poland in the British Parliament 1939 1945 i Kronika zycia Jozefa Pilsudskiego 1867 1935 1978 roku oderzhav pismennicku nagorodu Tovaristva polskih kombatantiv Ordeni j vidznakiPolski Sribnij hrest Vijskovogo ordena Virtuti Militari 4944 11 listopada 1921 roku Velikij Hrest Ordena Vidrodzhennya Polshi posmertno 3 grudnya 1993 roku Velika strichka Ordena Vidrodzhennya Polshi 19 bereznya 1983 roku 1930 r Oficersij hrest Ordena Vidrodzhennya Polshi Hrest Horobrih chotirirazovo Pam yatna medal uchasniku vijni 1918 1921 rokiv Medal Desyatilittya zdobutoyi nezalezhnosti Zakordonni Orden Pochesnogo legionu V klasu Franciya Orden Hresta Svobodi I kategoriyi III klasu Estoniya 1925 rik Velika strichka Ordena Koroni Rumuniyi 20 lipnya 1933 roku Orden Zirki Rumuniyi IV klasu Rumuniya Orden Troh zirok II klasu Latviya Orden Uranishnogo Soncya IV klasu Yaponiya Orden Svyashennogo skarbu III klasu Yaponiya Orden Biloyi troyandi II j IV klasu Finlyandiya Orden Mecha IV klasu Shveciya Orden Polyarnoyi zirki I klasu Shveciya I klasu Yugoslaviya 1931 rik Orden Leopolda I IV j V klasu Belgiya Orden Koroni Italiyi I klasu Italiya Orden Svyatij Oleksandr I klasu Bolgariya I klasu Ugorshina PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Internetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Gazeta Lwowska 211 2 17 veresnya 1937 Arhiv originalu za 25 lipnya 2020 Procitovano 25 lipnya 2020 Yendzheyevich Vaclav 2013 Rola Jozefa Pilsudskiego w odbudowie i umacnianiu panstwa polskiego polskoyu Varshava Institut nacionalnoyi pam yati Komisiya peresliduvannya zlochiniv proti polskogo narodu Institut Pilsudskogo v Americi s 12 ISBN 978 83 7629 459 9 Yendzheyevich Vaclav 2013 Rola Jozefa Pilsudskiego w odbudowie i umacnianiu panstwa polskiego polskoyu Varshava Institut nacionalnoyi pam yati Komisiya peresliduvannya zlochiniv proti polskogo narodu Institut Pilsudskogo v Americi s 11 12 ISBN 978 83 7629 459 9 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 38 z 8 zhovtnya 1921 roku st 1435 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 20 z 8 travnya 1926 roku st 154 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych 14 z 5 listopada 1928 roku st 330 Arhiv originalu za 28 bereznya 2016 Procitovano 28 lipnya 2020 docplayer pl polskoyu s 59 Arhiv originalu za 29 lyutogo 2020 Procitovano 29 07 2020 polskoyu Arhiv originalu za 12 serpnya 2020 Procitovano 29 07 2020 Loza Stanislav red 1938 polskoyu Varshava Wydawnictwo Glownej Ksiegarni Wojskowej s 304 Arhiv originalu za 7 grudnya 2017 Procitovano 29 lipnya 2020 Dekret Wodza Naczelnego L 3423 z 1921 r Osobistij shodennik z 1921 r 43 s 1722 3 lipnya 2015 u Wayback Machine Kancelaria Prezydenta RP PDF Arhiv originalu PDF za 9 travnya 2010 Procitovano 29 lipnya 2020 PDF Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej 4 32 31 grudnya 1983 Arhiv originalu PDF za 29 zhovtnya 2020 Procitovano 29 lipnya 2020 Yendzheyevich Vaclav 1993 Wspomnienia polskoyu Nacionalnij zaklad s 1 president ee estonskoyu Arhiv originalu za 8 travnya 2021 Procitovano 30 07 2020 Dziennik Urzedowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej 19 189 1933 Arhiv originalu za 29 sichnya 2018 Procitovano 31 lipnya 2020 Gazeta Lwowska 281 4 grudnya 1931 Arhiv originalu za 4 grudnya 2020 Procitovano 31 lipnya 2020 Dzherela Arhiv originalu za 9 lipnya 2017 Procitovano 28 lipnya 2020