Тишкевичі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тишкевич.

Тишке́вичі гербу Леліва (біл. Тышкевічы; пол. Tyszkiewiczowie) — руський боярський та шляхетський рід у Великому князівстві Литовському й Речі Посполитій. Походить з Русі, від боярина Каленика Мишковича. Останній на початку 15 століття отримав від волинського князя Свидригайла землі на Київщині. Прізвище походить від боярського сина Тимофія (Тишки), засновника роду. В 16 столітті його нащадки отримали маєтності в Литві. У 1569 році син Тимофія Василь отримав графський титул. Володіли містечками Логойськ, Бердичів, Біржи.

Традиційний герб Тишкевичів — , відміна звичайного гербу Леліва.

Графський герб Тишкевичів.

Представники

Тишкевичі на Логойську

• Василь Тишкевич (? — 1571) — воєвода підляський та смоленський, граф.
  • Юрій Тишкевич (? — 1576) — син Василя. Берестейський воєвода.
    • Ян-Остафій Тишкевич (1571–1631) — син Юрія. Воєвода мстиславський і берестейський.
      • Юрій Тишкевич (1596–1656) — єпископ віленський.
      • Кшиштоф Тишкевич (1616–1666) — чернігівський воєвода.
    • Тишкевич Петро (1571–1631) — мінський каштелян, воєвода, староста.
      • Казимир Тишкевич (?—1652) — підстолій, стольник, підчаший, крайчий великий литовський, староста чечерський та дудський, граф на Логойську та Бердичеві.
  • (? — 1590) — син Василя, смоленський каштелян.
  • Федір (Теодор)
    • Януш Тишкевич — воєвода та генеральний староста київського краю. Володів м. Бердичів в першій половині XVII століття

Скумін-Тишкевичі

Частина роду Тишкевичів прийняла в XVI столітті прізвисько Скумін. З цієї гілки:

• Скумін (Іван) Тишкевич — староста чорнобильський
  • Дмитро (†1609) — київський підкоморій
  • Федір Скумін-Тишкевіч (†1618), білоруський магнат, меценат.
• Людовік Скумін-Тишкевич (помер в 1808 р.), одружений з сестрою останнього польського короля княжною Констанцією Понятовською, був гетьманом польовим (1780), підскарбієм великим (1791) та маршалом великим (1793) литовським. З його смертю гілка Скумін-Тишкевичів припинила своє існування. Рід графів Тишкевичів занесений в V частину книг родоводу Віленської, Київської та Мінської губерній.

Інші представники

• (?—1656) — посол у Римі (1638), потім єпископ віленський;
• (?—1762) — єпископ жмудський.
• (1806–1868) — відомий польський археолог, письменник з історії, археології, географії та етнографії; його брат  — засновник віленського археологічного музею.
• Михайло Тишкевич (1857–1930) — граф, український громадський і політичний діяч, посол УНР у Ватикані.
• Беата Тишкевич (нар. 1938) — польська кіноакторка.

Маєтки

Тишкевичі мали численні земельні володіння на території сучасних Білорусі, Литви й України. Збереглися їх міські резиденції, переважно витримані в стилі класицизму, у Варшаві, Кракові та Вільнюсі. Заміські палаци були зведені Тишкевичами в Логойську (зруйнований під час другої світової війни), Біржах, Лентварисі, Паланзі та Троках. В Україні, в селі Спичинці, залишився Палац Тишкевичів XIX століття, який називають «замок французької Луари».

• Біржай
• Паланга
• Тракай
• Лентварис
• Логойськ

Примітки

1. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolnoścі… Т. 4.— S. 420. (пол.)

Джерела

• Мицик Ю. А. Тишкевичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 92. — .
• Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — Т. 4. — 820 s. — S. 419—427. (пол.)

Посилання

• (біл.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.)
• (пол.) (не працює)